Версiя для друку Обговорити в форумi

Якщо ось такі публікації у «Кримській світлиці» теж вважати боротьбою «со всем русским», то треба спершу підрахувати, скільки «русских» відправили на той світ її дійові особи. Відповідь на це запитання, напевне, настільки страшна, що й досі залишаються закритими сталінсько-беріївські архіви. Але правда, нехай хоч по краплі, але просочується з тих таємних джерел. Готуються до оцифрування архівні номери «КС» за травень 1993 року — саме звідти взята ця приголомшлива публікація. Заглядайте до нашого pdf-архіву — там історія «Світличної» боротьби — звичайно ж, не з «русскими», а з тим, що не дає вільно і мирно жити й розвиватися і їм, і нам, і десяткам інших народів, яких звела разом доля на благословенній кримській землі.

ПЛАН ЗЛОЧИННОГО ГЕНОЦИДУ СУПРОТИ УКРАЇНИ
З ТАЄМНИХ ДЖЕРЕЛ

«Літературна Україна» за 27 лютого ц. р. опублікувала один із найганебніших документів російського большевизму, який свідчить про те, ЩО СОВЄТСЬКО-МОСКОВСЬКИЙ імперський центр планував у 1944 році виселити увесь український народ поза межі його батьківських земель, на такий самий лад, як він це вчинив з малими народами Кавказу та кримськими татарами. Цей документ треба поширити по Україні мільйонними тиражами. Щоб всі ті українці-малороси, які ще дотепер так чи інакше сприяють тіснішому союзові між Україною та Росією, довідалися, які це блага їхнім батькам підготовляла імперсько-совєтська Росія у «дружній сім’ї народів». Якщо б цей диявольський план Сталіна, Берії, Жукова та інших «батьків совєтського народу» був здійснений, то сьогодні вони і їхні діти, ті що були б пережили цей геноцид, тинялися б по сибірських тайгах. Публікуємо цей документ в українському перекладі.
«Цілком таємно. Наказ ч. 0078/42. 22 липня 1944 р. м. Москва. До Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР і Народного комісаріату оборони СРСР.
ЗМІСТ: Про ліквідацію саботажу в Україні і про контроль над командирами і червоноармійцями, мобілізованими у звільнених областях України.
ПАРАГРАФ І.
Агентурна розвідка встановила: упродовж останнього часу в Україні, особливо в Київській, Полтавській, Вінницький, Рівненській та інших областях, можна спостерігати від-крито ворожі настрої українського населення супроти Червоної армії й місцевих органів совєтської влади. В окремих районах та областях українське населення вороже протиставиться здійснюванню заходів партії й уряду для відновлення колгоспів і віддачі хліба для потреб Червоної армії, воно закопує хліб в ями. У багатьох районах ворожі українські елементи складені з осіб, які ховаються перед мобілізацією до Червоної армії, організували в лісах «зелені банди», які не тільки нищать військові ешелони, але нападають на невеликі військові з’єднання, а також убивають місцевих представників влади. Деякі червоноармійці та командири, підпавши під вплив напівфашистського українського населення і мобілізованих червоноармійців із звільнених областей України, почали розкладатися і переходити на бік ворога. Із вище сказаного видно, що українське населення стало на шлях явного саботажу Червоної армії і совєтської влади й прагне до повернення німецьких окупантів (!?). Через те, з метою ліквідації та контролю над мобілізованими червоноармійцями і командирами звільнених областей України
НАКАЗУЮ:
1. Виселити в окремі райони СРСР ВСІХ УКРАЇНЦІВ (наше підкр.), які жили під владою німецьких окупантів.
2. Виселенню підлягають: а) в першу чергу українці, які працювали і служили у німців; б) в другу чергу виселити всіх інших українців, які ознайомилися з життям німецької окупації; в) виселення почати після того, як буде зібраний врожай і відданий для потреб Червоної армії; г) виселення проводити тільки вночі і секретно, щоб не дати можливості сховатися іншим, не дати знати членам їхніх сімей, які перебувають в Червоній армії.
3. Над червоноармійцями та командирами із окупованих областей встановити суровий контроль:
а) завести в окремих («особых») відділах спеціальні справи на кожного;
б) всі листи перевіряти, не за допомогою цензури, а за допомогою особливого відділу;
в) закріпити одного таємного співробітника на 5 командирів і червоноармійців.
4. Для боротьби з антисовєтськими бандами перекинути (в Україну) 12-ту і 25-ту каральні дивізії НКВС...»
Наказ підписали: народний комісар внутрішніх справ Берія, заступник голови Народного комітету оборони СРСР маршал Жуков.
* * *
Як відомо, на засіданнях XX з’їзду КПРС 25 лютого 1956 р., який розвінчував т. зв. «культ особи», Хрущов уперше заговорив про план примусового виселення усіх українців з рідних земель. При тому він сказав, що план не був здійснений: «Українці уникли цієї долі тільки тому, що їх надто багато й нікуди було вислати». Хоч Хрущов мовчанкою обминув той факт, що виселенню піддано тоді чи не 1—2 мільйони українців. Виселення всіх українців з окупованих німцями частин України (тобто з усієї України, бо під німецькою окупацією була ціла Україна) було заплановано Сталіним та його співробітниками, зокрема Берією. Але не переведене в життя з «технічних» причин. Як сказав Хрущов, українців було забагато.
Опублікований в «Літературній Україні» документ свідчить також і про те, що не тільки на західноукраїнських землях проходила боротьба з советським наїзником, який прийшов після нацистського, а й на східноукраїнських землях, де населення, як це під-тверджує таємний документ, чинило масовий опір совєтському режимові. І то не тільки пасивний, але й активний.
Отже, плани виселення українців зачіпали не тільки Західну Україну, а й усі українські землі. Саме тут і треба шукати причин того ніби «чуда», яке сталося в час референдуму, коли пройняті русифікацією та національною байдужістю українці зі східних земель голосували за самостійність на 80—90 відсотків.

О. ЧАБАРІВСЬКИЙ
«Кримська світлиця» №19 за 15 травня 1993 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 08.04.2016 > Тема ""Білі плями" історії"