Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 11.03.2016 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 11.03.2016
ЗА ЦЕРКВУ… ЗА В╤РУ… ЗА УКРА╥НУ

Дорога до Храму

Як пов╕домила у минулому номер╕ «Кримська св╕тлиця», наприк╕нц╕ лютого до села Перевального нав╕дався отець ╤ван Катькало, який два роки тому через погрози окупант╕в був змушений  з родиною залишити Крим. Це було свято для кримчан! Люди горнулися до свого священика, сам при╖зд якого став немов пров╕сником чогось давно оч╕куваного, вистражданого, вимоленого. П╕сля служби отець ╤ван ще довго розмовляв з прихожанами, вт╕шав, радив, благословляв. ╤ «Св╕тлиц╕», з якою в отця ╤вана давн╕ ╕ приязн╕ стосунки, вдалося переговорити з ним про нин╕шн╓ життя-буття...
Але перед тим, як оприлюднити цю розмову, пропону╓мо уваз╕ читач╕в статтю про отця ╤вана, яка тор╕к була надрукована в районн╕й газет╕ «Катериноп╕льський в╕сник». Як же зустр╕ла ╕ прийняла нашого в╕домого кримського земляка Черкащина — батьк╕вщина ще одного славного укра╖нця-кримчанина, «св╕тличанина» Данила Кононенка?
*    *    *
ДО БОГА ╤ В╤РИ В НЬОГО, ДО ПАСТОРСЬКО╥ Д╤ЯЛЬНОСТ╤ ПРИХОДЯТЬ У Р╤ЗНОМУ В╤Ц╤, ЗА Р╤ЗНИХ ОБСТАВИН. У ОТЦЯ ╤ВАНА (В МИРУ ╤ВАНА КАТЬКАЛА) ЦЕЙ ШЛЯХ ПОЧАВСЯ НЕ ЯК У Б╤ЛЬШОСТ╤ СВЯЩЕНИК╤В З НАВЧАННЯ В ДУХОВНОМУ ЗАКЛАД╤. В╤Н ПРОЛ╤Г ЧЕРЕЗ НЕПРОСТ╤ ВИПРОБУВАННЯ СИЛИ ВОЛ╤ ╤ М╤ЦНОСТ╤ ДУХУ, ЧЕРЕЗ ГРАНЬ М╤Ж ЖИТТЯМ ╤ СМЕРТЮ, ЧЕРЕЗ ПОКАЯННЯ ╤ МОЛИТВУ.
*    *    *

МОЛИТВА ЗА УКРА╥НУ

Нещодавно в╕дбулося освячення новозбудовано╖ церкви Покрови Свято╖ Богородиц╕ у В╕книному. Про Отця ╤вана, котрий править у храм╕, у сел╕ знають небагато. При╖хав з Криму, придбав стареньку хату. Разом з мат╕нкою Св╕тланою перебудовують житло, облаштовують подв╕р’я. Комусь зривають оч╕ сучасний дах, дороге авто. Хтось вперто не хоче пом╕чати, як трудяться обо╓, не шкодуючи сил, як ночами отець ╤ван займа╓ться художн╕м р╕зьбленням по дереву, яким захоплю╓ться з дитинства, аби ╖х оселя стала не лише затишним гн╕здом, а й т╕шила око сво╓ю неповторн╕стю. Не знають односельц╕ поки що про земне бажання отця ╤вана посадити сад, прищепити дерева, виростити кращ╕ Симиренк╕вськ╕ сорти яблунь ╕ груш, в б╕лоп╕нному цв╕т╕ яких навесн╕ дзвен╕тимуть бджоли з його пас╕ки, а на вуликах мат╕нка сушитиме щедр╕ плоди на зиму...
П╕д час нед╕льно╖ церковно╖ служби моя душа наповнювалася споко╓м ╕ миром. А коли прихожани ус╕ разом засп╕вали Молитву за Укра╖ну, голоси здалися таким сильними, н╕би сп╕вали разом вс╕ укра╖нц╕ св╕ту, як╕ щиро прагнуть зберегти свою кра╖ну для д╕тей, внук╕в, правнук╕в. Саме ц╕╓╖ мит╕ виникло щире людське бажання посп╕лкуватися з╕ священиком...
Сидимо на лавочц╕ б╕ля храму. В╕терець перебира╓ сиве волосся мого сп╕врозмовника (до реч╕, у день освячення церкви йому виповнилося 60 рок╕в). Вслухаюся в розпов╕дь про св╕тське ╕ духовне життя родини, яку доля, покрутивши вихором, занесла в наш край. В╕дкриваю для себе людину з великою м╕с╕╓ю у цьому св╕т╕ — рятувати душ╕ й т╕ла тих, кому несе слово Боже. Дивуюся, захоплююся ╕ рад╕ю за сво╖х земляк╕в, яким разом з храмом Господь послав священика ╕ в той же час неординарну особист╕сть.
— Отче ╤ване, службу завжди завершу╓те Молитвою за Укра╖ну?
— Так. Я пост╕йно кажу сво╖м параф╕янам: перше повинна бути кра╖на, друге — родина, а пот╕м трет╓ — уже ти. Адже якщо нема╓ кра╖ни, нема╓ де жити родин╕, а якщо нема╓ родини, то й тоб╕ добре не буде. Це прост╕ ╕ в╕чн╕ ╕стини, як╕ живуть ╕ повинн╕ жити в душах укра╖нц╕в.
— Як починався Ваш шлях до Бога?
— У дитинств╕ дуже любив ходити з мамою до церкви, хоч вона була за 12 к╕лометр╕в, у сус╕дньому сел╕. Навчився хреститися, першим ставав до причастя. Та це було, швидше, на р╕вн╕ традиц╕й. Але дари Духу святого робили свою справу. Тод╕ я, звичайно, не знав, яким буде той шлях. Не думав, що колись стану слугою Божим. Усв╕домлення сут╕ християнства прийшло значно п╕зн╕ше.
— Зв╕дки Ви родом, Ваше кор╕ння в Криму?
— Н╕, я с╕льський хлопець з Сумщини. Сапав буряки, жнивував (з четвертого класу п╕д час л╕тн╕х кан╕кул п╕двозив воду людям на поле), будував. С╕льськ╕ майстри брали мене з собою на роботу ще п╕дл╕тком. Особливо любив працювати з деревом. П╕сля школи зак╕нчив художн╓ училище в Б╕лорус╕, а п╕зн╕ше факультет граф╕ки педагог╕чного ╕нституту. Одного разу на престижн╕й виставц╕ в Ки╓в╕ мо╖ роботи побачив директор С╕мферопольсько╖ меблево╖ фабрики ╕ запросив до себе художником-оформлювачем. Так я потрапив у Крим. Через р╕к став головним дизайнером мебл╕в, отримав квартиру. Там знайшов свою Св╕тлану, одружився...

КОЖЕН МА╢ ПРОЙТИ СВ╤Й ШЛЯХ НА ГОЛГОФУ

У в╕ц╕ ╤суса Христа на ╤вана випали випробування, як╕ круто зм╕нили ритм ╕ спос╕б життя, погляди ╕ ставлення до себе, близьких ╕ св╕ту, що навколо. Дитяч╕ розваги — разом з ус╕ма хлопцями стрибав з╕ скирти, падав з коня — обернулися хворобою, що прикувала до л╕жка ╕ ледь не з╕штовхнула в могилу. Зупинився на ╖╖ краю, вчепився зубами за життя... ╕ перем╕г.
У дитинств╕ мама не раз повторювала, що б╕ль у спин╕ — то участь чолов╕к╕в. В╕н затямив соб╕, що в╕д ф╕зично╖ роботи спина повинна бол╕ти. Докучав б╕ль ╕ в арм╕╖, але терп╕в, н╕кому не скаржився. Зв╕дки с╕льському юнаков╕ було знати, що то компрес╕йн╕ переломи хребта, ╕ пошкоджен╕ саме т╕ хребц╕, як╕ в╕дпов╕дають за рухлив╕сть рук ╕ н╕г. Не знала того мама, не в╕дав того ╕ сам.

ЧЕРЕЗ СТРАЖДАННЯ ╤ ПОШУК ╤СТИНИ

Рокового дня нестерпний б╕ль пронизав блискавкою т╕ло, ноги ╕ руки переставали слухатися. Не в╕рилося, над╕явся — ось тр╕шки в╕дпочине ╕ попустить, в╕н же молодий, загартований. Але б╕ль не минав. До яких т╕льки св╕тил не зверталися (допомагали друз╕). ╤ в професор╕в консультувався, ╕ в Касяна був, ╕ народних ц╕лител╕в в╕дв╕дував. В╕дмовляли, розводили руками, казали, що не ╖х проф╕ль, пропонували операц╕ю без жодних гарант╕й. Одн╕ радили пост╕йно ворушитися, ╕нш╕ — лежати нерухомо. Сотн╕ укол╕в, таблеток — все марно, вони не гамували б╕ль, а т╕льки довели до краю функц╕онування серця, печ╕нки, нирок. В╕дмовляло все, в╕дмовлялись л╕кар╕. Лиш мама ╕ дружина ладн╕ були прийняти його б╕ль на себе, т╕льки в╕д того не ставало легше. Йому б с╕м’ю годувати, руки до роботи просяться. Що ж це за господар, якого ж╕нка на руках виносить з хати на вулицю. Йому б Св╕тлану на руках носити за любов, витримку, мужн╕сть, а виходить навпаки...
Усв╕домлення того, що може до к╕нця сво╖х дн╕в стати тягарем для молодо╖ дружини, не давало заснути, п╕дсв╕домо заставляло шукати вих╕д. У хвилини розпачу темн╕ сили настирливо радили попрощатися з життям. П╕дказували, що Св╕тлан╕ так буде легше, адже у не╖ на руках ще й хвора дитина (дочка Мар╕я народилася хворою на дитячий церебральний парал╕ч). Стримував т╕льки погляд дружини, теплий, терплячий, сповнений над╕╖ на його одужання нав╕ть тод╕, коли, закусивши губи, била чолов╕ка щосили гумовою скакалкою, дошкуляючи р╕зним частинам т╕ла, аби в╕двол╕кти в╕д нестерпного болю в хребт╕. Трималася, давала волю сльозам лише вноч╕, коли ╤ван цього не бачив. П╕зн╕ше вони дов╕дались, що рос╕йськими вченими розроблена методика в╕двол╕каючих ╕мпульс╕в, як╕ полегшують б╕ль ╕нвал╕д╕в-спинальник╕в. Але на той час до под╕бного в╕н д╕йшов сам.
У сво╖ тридцять п’ять вперше взяв до рук ╢вангел╕╓. «Прос╕ть ╕ дасться вам, шукайте ╕ знайдете, стукайте ╕ в╕дчинять вам»... Якими глибокими здалися т╕ слова в╕д Матв╕я — зрозум╕в ╖х так: мол╕ться, шукайте суть, яка необх╕дна вам саме в цей час, ╕ знайдете ╖╖. В╕н почав шукати ╕стину в соб╕. Бо, як стверджу╓ ╕ нин╕, н╕хто не може проникнути глибше в тебе, як ти сам. Вивчав також ╕стор╕ю свого роду, щоб зрозум╕ти, за як╕ гр╕хи близьких несе спокуту, як╕ покаяння потр╕бн╕, щоб Бог почув. Згаду╓, що коли осягнув це розумом, душею, кожною кл╕тинкою розбитого болем т╕ла ╕ прийшов до покаяння, з очей к╕лька дн╕в посп╕ль текли сльози.

ПОВЕРТАЙСЯ ТУДИ, ДЕ НАРОДИВСЯ

Думка пульсувала безперервно, нав╕ть у сн╕, шукав порятунку, де т╕льки м╕г. В старовинн╕й книз╕ травознавця Куренкова прочитав слова, як╕ послужили одн╕╓ю з в╕дправних точок на шляху до одужання: «Ящо вам уже н╕чого не допомага╓, повертайтесь в м╕сце, де народилися, куп╕ть козу, посад╕ть сад, завед╕ть бдж╕л». Так ╕ зробив... Дорога до р╕дного дому стала ще одним випробуванням, важким кроком до п╕знання ╕стини.
— Дружина на руках занесла мене в тролейбус (грошей на такс╕ не було), пот╕м у вагон по╖зда, дал╕ знову в автобус, — розпов╕да╓ отець ╤ван. — Найтяжчими виявилися останн╕ к╕лька к╕лометр╕в через л╕с, що залишалися до р╕дно╖ хати. Опираючись на палиц╕, виснажений, знесилений я повз метр за метром. А Св╕тлана несла дв╕ велик╕ сумки, а за плечима нашу маленьку дочку Машеньку.

МОЛИСЬ... ╤ СОНЦЕ З╤ЙДЕ ДЛЯ ТЕБЕ

В╕дчував, що сам╕ лише р╕дн╕ ст╕ни спас╕ння не дадуть. Треба д╕яти. ╤ прозвучав у той момент ср╕бним дзв╕ночком голос з небес: «Молись, ╕ ти одужа╓ш». ╤ншого разу побачив у сн╕ згасаюче сонце ╕ закричав: «Господи, невже тепер н╕коли не буде сонця!» Почув у в╕дпов╕дь: «Молися, ╕ воно з╕йде для тебе». А пот╕м в╕д голосу стражденного сколихнулося все навкруги: «Господи, якщо мо╖ ноги мене слухатимуться, я буду служити тоб╕ до к╕нця дн╕в мо╖х!»
В╕н молився щиро, з╕ сл╕зьми на очах, ус╕м сво╖м ╓ством уповаючи до Всевишнього. Сидячи, з╕бравши силу вол╕ в кулак, с╕м раз╕в, не зупиняючись читав «Отче наш», за цей час встигав, переборюючи нестерпний б╕ль, п’ятдесят раз╕в нагнути т╕ло до само╖ земл╕. Це був лише початок. Поступово розробив спец╕альну програму, до яко╖ входили молитви, ранкова г╕мнастика, ф╕зичн╕ навантаження, водн╕ процедури, голодування, здорове харчування ╕ в╕дпрацювання добрими справами.

ДОБР╤ СПРАВИ

Пам’ятаючи зав╕т мудреця в╕н посадив сад... сидячи ╕ повзаючи (ноги тод╕ ще не слухалися). Та цього здалося замало. Вир╕шив копати колодязь... Старенька мама ╕ Св╕тлана опускали його на мотузку. Цим же мотузком витягували нагору важк╕ в╕дра з землею, а тод╕ ╕ його. Коли не вистачало сил, просили сус╕д╕в допомогти витягти ╤вана.
— ╤ як, допомагали? — не стримуюсь.
— Охоче, дотепер односельц╕ п’ють воду, чисту, як сльоза, з ╤ваново╖ криниц╕. В╕с╕м к╕лець опустили з Божою пом╕ччю. А важка праця зц╕лювала. Рухала кров, тренувала м’язи, приносила душевну рад╕сть. Коли почав помаленьку ходити, придбали конячку, зробив в╕з, знайшов реманент. Орав, волочив городи стареньким, п╕двозив, коли що треба було. Грошей з людей н╕коли не брав. П╕зн╕ше побудував три церкви в Криму, активно трудилася вся наша родина. Таким я бачу в╕дпрацювання добрими справами.

НЕ ЗВЕРТАЙ УВАГУ НА Б╤ЛЬ

Ще одним кроком до п╕знання глибини духовност╕ стали для нього спец╕альн╕ вправи, розроблен╕ мудрецями древньо╖ ╤нд╕╖, як╕ допомагали п╕знавати себе, управляти псих╕кою. В╕н зм╕цнив св╕й дух наст╕льки, що навчився приймати хворобу, як факт, не звертати увагу на б╕ль, який став частиною життя. П╕зн╕ше багатьох прихожан витягував з тяжких хвороб, в╕дчаю, депрес╕й. Не раз, бувало, л╕кар╕ впевнен╕, що це к╕нець, а в╕н стверджу╓, що це початок нового етапу життя, етапу боротьби. Коли людина бореться, вона не т╕льки ряту╓ себе, а й залиша╓ великий спадок сво╓му роду, це як ╕мун╕тет.

Тамара КОМАР
«Катериноп╕льський в╕сник»,
серпень 2015 р.

(Продовження в наступному номер╕)

Отець ╤ван з прихожанами у храм╕ Святого ╤вана Во╖на в Перевальному. Лютий 2016 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 11.03.2016 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16814

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков