"Кримська Свiтлиця" > #11 за 11.03.2016 > Тема "Урок української"
#11 за 11.03.2016
НЕ ЦУРАЙМОСЬ, БРАТИ, СВОГО РОДУ Й КОР╤ННЯ!
В сво╖й хат╕ – своя й правда!
Два роки тому я написала невелике досл╕дження чи нарис про пошуки родоводу с╕мейства мо╓╖ свекрухи з╕ знано╖ в ╕стор╕╖ родини Кочубе╖в. Зв╕сно, що пошуки корен╕в яко╖сь родини - це потр╕бна справа, але не т╕льки цього варто не цуратися. Справа в тому, що у нас, укра╖нц╕в, в╕ками вбивали, вживляли почуття меншовартост╕. ╤ не т╕льки у нас, та в мене душа болить найб╕льше за св╕й народ, укра╖нський. Ось написала «народ», хоч треба «нар╕д», та комп’ютер п╕дкреслив червоним, що я помиляюсь. Я помиляюсь, бо в мо╖й зрусиф╕кован╕й мов╕ вже давно багато сл╕в треба писати ╕ говорити, як «старший брат», а точн╕ше, «сестра». 27 вид╕в л╕нгвоциду використовували л╕нгв╕сти СРСР, щоб доказати нам ╕ св╕ту, що укра╖нсько╖ мови взагал╕ нема, що вона штучно створена поляками вкуп╕ з Шевченком, що вона — мужицька, що нею можуть говорити т╕льки дурн╕, неосв╕чен╕ люди, що вона свиняча, собача. «Не мог написать заявление на человеческом языке?» - сказав начальник цеху сво╓му заступников╕, побачивши, що той написав заяву укра╖нською мовою. (╤ це трапилось у Львов╕, а не в Костром╕!) Розпов╕дав мен╕ це той заступник ╕ плакав в╕д образи ╕ безсилля. ╤ от населення вс╕х м╕ст, м╕стечок, задрипаних райцентр╕в вважало себе городськими, тобто культурними, ╕, щоб не подумали, що вони — дурн╕ колгоспники, говорило «на общепонятном», тобто рос╕йською. А в батьк╕в не вистачало знань, см╕ливост╕, бажання пояснити сво╖м нерозумним чадам, якою древньою, багатою, мелод╕йною, сп╕вучою ╓ наша укра╖нська мова, солов’╖на, одна з найкращих у св╕т╕. Для кожного народу його власна мова ╓ найкращою, як ╕ кожн╕й дитин╕ його мама найкраща, але наша д╕йсно належить до найкрасив╕ших мов св╕ту. Та щоб це побачити, треба ╖╖ знати, вивчати, прислухатись до мови сво╓╖ прабабус╕, яка виросла в глухому укра╖нському сел╕ ╕ все життя говорила р╕дною мовою. Тод╕ ╕ в старост╕ ви будете згадувати ╕ вкраплювати в свою мову справжн╕ перли – народну мудр╕сть. Мова мо╓╖ бабус╕ Оксани Йосип╕вни Гросул вся була наповнена ц╕╓ю мудр╕стю. Я часто використовувала в сво╖й мов╕ ц╕ перлинки, хоч востанн╓ бачила бабусю у 1953 роц╕. Зараз я теж давно бабуся, але намагаюсь ╕ тепер ц╕ перлини не забувати ╕ використовувати. Часом зда╓ться, що я вже ╖х забула. Та ось в хат╕ сина побачила книжечку, яка д╕сталась йому в спадок в╕д мо╓╖ мами, ╕ яка назива╓ться «Народна мудр╕сть». ╤, о диво, в н╕й з╕бран╕ саме т╕ перли, за якими я сумую, живучи 60 рок╕в в Криму, де мало хто говорить укра╖нською, а ще менше – багатою, колоритною мовою мо╓╖ неграмотно╖ с╕льсько╖ бабус╕ з села Глодоси на К╕ровоградщин╕ (зараз, нарешт╕, хочуть перейменувати К╕ровоград в ╤нгул чи ╤нгульськ — за назвою р╕чки, яка там прот╕ка╓). Приведу хоч трошки зразк╕в народно╖ мудрост╕. Можливо, якщо ви говорите укра╖нською, то теж ╖х зна╓те.
Передав кут╕ меду! Перелива╓ з пустого в порожн╓. Тримай язик за зубами! Треба знати, де що сказати. Таке верзе, що й купи не держиться.
Треба знати, як моргати, щоб карбованц╕в набрати. (Це улюблена приказка Корн╕я Чуковського, який написав «Муху-цокотуху» ╕ для якого укра╖нська мова до к╕нця життя була р╕дною ╕ улюбленою, хоч його ╕ вважають рос╕йським письменником).
Шила в м╕шку не схова╓ш. Краще синиця в жмен╕, н╕ж журавель у неб╕. П╕деш туди, куди Макар телят не ганяв! Кому вес╕лля, а курц╕ смерть. Який Сава, така й слава. Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно! Т╕сно - ╕ яблуку н╕де впасти. Що з воза впало, те пропало. Не буде баба д╕вкою. Згадала баба, як д╕вкою була. Стар╕сть — не рад╕сть, а вмирати не хочеться.
╤ таких присл╕в’╖в ╕ приказок — тисяч╕, на вс╕ випадки життя. Пам’ятайте ╖х, використовуйте! Це зробить вашу мову яскравою, багатою, виразною. Люб╕ть р╕дну мову! Пишайтесь р╕дною мовою!
Алла ОСАДЧА, кримчанка, яка любить р╕дну укра╖нську мову м. Феодос╕я
P. S. ╤ на завершення — два улюблен╕ в╕рш╕ про нашу мову...
НЕ НА ТЕ РЯТУВАЛИ Д╤ДИ
Спонукав нас ╕мперський Прокруст до нев╕рност╕ р╕дному слову. В укра╖нця зрина╓ ╕з вуст: «Я, ты знаешь, забыл свою мову!» Як цього зрозум╕ть молодця, що не здатен свого розкумекать, коли нав╕ть заблудла в╕вця не забуде по-сво╓му мекать? Нашу мову в час горя-б╕ди, не одно╖ тяжко╖ навали, не на те рятували д╕ди, щоб онуки ╖╖ забували. Дмитро Б╤ЛОУС * * * Не запозичена, Не вкрадена н╕ким. Н╕зв╕дки не привезена, а наша Сп╕вуча мова житиме в╕ки ╕ не замовкне пусткою назавше. Бо р╕д живий! Кор╕нням вузлуватим – По всьому св╕т╕... Сестри ╕ брати! Д╕тей склика╓ Укра╖на-мати Щоб р╕дну мову серцем захистить. Олекс╕й ЯЦУН
РУХ «ЗА МОВУ» — https://www.facebook.com/ZaMovuUa/
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 11.03.2016 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16793
|