"Кримська Свiтлиця" > #11 за 11.03.2016 > Тема "Українці мої..."
#11 за 11.03.2016
ПОВЕРНУТИ УКРА╥Н╤ НАД╤Ю!
«Courage is the price that life exacts for granting peace» (Amelia Earhart)
╢ л╕дери формальн╕ — л╕дери, якими робить влада чи велик╕ грош╕, що, власне, майже завжди одне й те саме, ╕ л╕дери, яких висува╓ саме життя. Л╕дер формальний може б╕льш чи менш усп╕шно виконувати сво╖ л╕дерськ╕ функц╕╖ за звичайних обставин, але достатньо ╕нод╕ нав╕ть невеликих зрушень заведеного плину життя, щоб виявилось, що король, насправд╕, не надто обтяжений одягом, що погляди сусп╕льства, яке шука╓ опори ╕ п╕дтримки у час╕ випробувань, звернено в ╕нший б╕к, на того, хто ста╓ ╕ п╕дтримкою, ╕ опорою, ╕ символом над╕╖ на те, що вс╕ б╕ди, вс╕ негаразди буде подолано. Чи не символ╕чно, що вт╕ленням нашого уявлення про порядн╕сть, честь, г╕дн╕сть стала саме Над╕я! Думаю, тут нема випадковостей. Той, хто ц╕кавився б╕ограф╕╓ю ц╕╓╖ молодо╖ ж╕нки, яка змусила говорити без переб╕льшення ц╕лий св╕т — ╕ то не лише про себе, а про Укра╖ну, той чудово розум╕╓ що я маю на уваз╕. Енерг╕йн╕сть, зал╕зна воля, незламна впевнен╕сть в сво╖х можливостях – ось що в╕дчува╓ться найперше, коли чита╓ш ╖╖ недовгий, нараз╕, житт╓пис. Молоде д╕вча могло стати чи модель╓ром-дизайнером, за першою сво╓ю спец╕альн╕стю, чи журнал╕сткою, бо ж пробувала себе й на цьому поприщ╕ — ╕ я гадаю, вона й тут показала б себе з найкращого боку — але Над╕я мр╕яла про небо. ╤ не просто про небо, а про кар’╓ру в╕йськового п╕лота. Незвичайна мр╕я, як на молоду д╕вчину. Але ж ╕ д╕вчина незвичайна! Вважаючи, що зможе певн╕ше вт╕лити свою мр╕ю в життя, послуживши у в╕йську, п╕сля року навчання на факультет╕ журнал╕стики Ки╖вського ун╕верситету вона п╕дпису╓ контракт на службу у Збройних Силах. Спершу служила радисткою в зал╕зничних в╕йськах, пот╕м п╕дписала контракт на службу в 95-й аеромоб╕льн╕й бригад╕ в Житомир╕, де саме формувався перший контрактний батальйон. У 2004–2005 роках у склад╕ укра╖нського миротворчого контингенту Надя брала участь у м╕с╕╖ в ╤раку, як стр╕лець третьо╖ роти 72-го окремого механ╕зованого батальйону. П╕сля повернення в Укра╖ну вона не полиша╓ сво╓╖ мр╕╖ ╕ в 2005 роц╕ пода╓ заяву на вступ до Харк╕вського ун╕верситету пов╕тряних сил. Наск╕льки те було непросто, можна уявити, якщо знати, що для вступу до зазначеного ун╕верситету ╖й довелось брати дозв╕л у тод╕шнього м╕н╕стра оборони Укра╖ни Анатол╕я Гриценка. Саме навчання теж не було легким. Дв╕ч╕ Над╕ю в╕драховували з ун╕верситету з формулюванням «непридатна до вильот╕в як п╕лот», та вона дв╕ч╕ поновлювалась ╕ в 2009 роц╕ таки зак╕нчила ун╕верситет, щоправда, не як льотчик-винищувач, а як штурман в╕йськового гел╕коптера М╕-24. П╕сля зак╕нчення ун╕верситету лейтенант Савченко служила штурманом-оператором гел╕коптера М╕-24 3-го окремого полку арм╕йсько╖ ав╕ац╕╖ Пов╕тряних Сил ЗСУ у м╕ст╕ Броди. За плечима Над╕╖ 170 годин нальоту ╕ 45 стрибк╕в ╕з парашутом. П╕д час Повстання Г╕дност╕, у с╕чн╕ 2014-го, Над╕я побувала на Майдан╕. Хто б мав сумн╕в, що така под╕я не торкнеться ╖╖ душ╕! Хтось м╕г бачити ╖╖ на вулиц╕ Грушевського де вона… н╕, не кидала кам╕ння чи коктейл╕ Молотова, а навпаки, намагалася стримати тих, хто кидав пляшки з запалювальною сум╕шшю в б╕йц╕в «Беркута». Аби чинити так серед того тлуму, треба було мати неабияку силу вол╕. Але хто тепер ма╓ хоч якийсь сумн╕в, що чого-чого, а см╕ливост╕ ╕ сили вол╕ ╖й не бракувало! Оск╕льки Генштаб ЗС Укра╖ни, з ц╕лком прагматичних м╕ркувань, не був готовий покласти не таку вже численну, як ми можемо тепер розум╕ти, бойову ав╕ац╕ю Краю в перш╕ ж дн╕ ц╕╓╖ дивно╖ в╕йни, а старший лейтенант Савченко не вважала за можливе чекати, доки черга вступити в б╕й за р╕дну землю д╕йде до не╖, то з початком бойових д╕й на Донбас╕ вона, як доброволець, при╓дну╓ться до батальйону «Айдар». Це було виважене р╕шення. Насправд╕, добровольцям бракувало не лише збро╖ та техн╕ки, яку держава не посп╕шала надати, а й досв╕ду ведення бойових д╕й. Над╕я з ╖╖ досв╕дом служби у миротворч╕й м╕с╕╖ дуже добре розум╕ла це ╕ ╖╖ допомога тут була аж н╕як не зайвою. На жаль, в╕йна мало нагаду╓ яскрав╕ бойовики. П╕т, бруд, кров ╕ смерть – ось що таке в╕йна. А ще – п╕дл╕сть тих, хто, сидячи у безпечному м╕сц╕, розпалю╓ ненависть ╕ злобу, п╕дбурю╓ людей до агрес╕╖, до вбивства, а чи береться за справу, на як╕й не розум╕╓ться. Саме про це говорила Над╕я Савченко в сво╓му ╕нтерв’ю Андр╕ю Мандриц╕ в перших числах червня 2014 року. Говорила, що як д╕ючий оф╕цер Збройних Сил, вже другу свою в╕дпустку проводить в зон╕ бойових д╕й. Пояснювала це тим, що внасл╕док розвалу арм╕╖ упродовж каденц╕й вс╕х президент╕в, вс╕х м╕н╕стр╕в оборони, захищати кра╖ну змушений народ, якому, зв╕сно ж, браку╓ ╕ п╕дготовки, ╕ в╕дпов╕дних ресурс╕в. Але ж ╕ арм╕я, говорила вона, перебува╓ в такому ж стан╕, ╕ арм╕╖ браку╓ навченост╕, п╕дготовки, ум╕нь, навик╕в, браку╓ багато чого, та найперше, патр╕отизму. Б╕льше того, Над╕я в тому ╕нтерв’ю прямо звинуватила Генштаб Збройних Сил Укра╖ни у витоц╕, а чи й умисн╕й передач╕ конф╕денц╕йно╖ ╕нформац╕╖ про операц╕╖ укра╖нсько╖ арм╕╖ супротивнику. (Х╕ба лише в╕д не╖ одн╕╓╖ ми чули про те, читачу? Але х╕ба наш «принциповий» пан Мат╕ос зважився за два роки розкопати хоч одну з тих очевидних зрад!). Над╕я вважала, що неоголошення во╓нного стану ╓ ситуац╕╓ю, безумовно, штучною, виг╕дною, найперше, президенту Пут╕ну, оск╕льки дозволя╓ йому ╕ дал╕ видавати агрес╕ю Москов╕╖ на Донбас╕ за громадянську в╕йну в сам╕й Укра╖н╕. Але не менше перелицювання в╕йни на безформне АТО гра╓ на руку ╕ великим чинам укра╖нсько╖ арм╕╖, укра╖нсько╖ пол╕тики. Вона не приховувала, що ╖╖ обурю╓ ситуац╕я, коли арм╕я в╕дсиджу╓ться в той самий час, коли молод╕ хлопц╕ й д╕вчата, яких народ н╕коли не утримував як арм╕ю, змушен╕ виконувати ╖╖, арм╕╖, функц╕╖, ╖╖ прямий обов’язок захищати нац╕ю, вважала, що принципи, на яких будувалась стара арм╕я, мають бути зм╕нен╕, так само, як ╕ ╖╖ командування, яке не може, не здатне керувати новим укра╖нським в╕йськом. (https://www.youtube.com/watch?v=UxrQIc2Bzug&ebc=ANyPxKqlExNexfcK6fb4btcwwRha0BapE9_DjA_X0cxqMeJYVi4g3t2fgcuD4YYtrrRfnVerenxBLpbb83RCCnQeHyZgP5eHBQ) 17 червня 2014 року Над╕я мала повертатися з-п╕д селища Метал╕ст, де стояв тод╕ батальйон «Айдар», до Брод╕в, в розташування сво╓╖ в╕йськово╖ частини. ╥╖ сестра В╕ра планувала, доправивши ╖╖ до Брод╕в, повернутися додому, до Ки╓ва. Проте доля внесла сво╖ корективи. Зранку розгор╕вся б╕й. Батальйон потребував участ╕ в ньому кожного б╕йця. Чи могла Над╕я покинути сво╖х побратим╕в у такий момент? Певно, що н╕. Як розпов╕дають очевидц╕, вона рушила за пораненими. З того часу, точн╕ше, з 10:09 зв’язок з нею було втрачено. Телефон Над╕╖, за яким тримала зв’язок ╖╖ сестра В╕ра (перевозила в тому час╕ пораненого б╕йця), перестав в╕дпов╕дати. В╕д╕звався в╕н лише 18 червня, але в╕дпов╕дав чужий голос. Так Над╕я Савченко, старший лейтенант ЗС Укра╖ни, опинилася в полон╕ у бойовик╕в, як╕ в╕дразу ж по╕нформували про незвичайну полонянку сво╖х московських куратор╕в. Комусь в Б╕локам’ян╕й подумалось, що виставити перед ц╕лим св╕том таку соб╕ кровожерну потвору в ж╕ноч╕й подоб╕ буде чудовою знах╕дкою для ще б╕льшого розкиселювання обивательських м╕зк╕в. ╤ схоже, що це був н╕хто ╕нший, як кремл╕вський куратор Укра╖ни, головний ╕деолог анекс╕╖ Криму ╕ подальшого вторгнення Москов╕╖ на Донбас, нещодавн╕й заступник голови уряду Москов╕╖ Асламбек Андарбекович Дуда╓в, б╕льш в╕домий, як Владислав Юр╕йович Сурков. Адже саме його пом╕чник Павел Карпов особисто оп╕кувався переправленням Над╕╖ до Москов╕╖. Власне, ця «лисинка» Кремля проявлялася не вперше. Можна пригадати дещо про страшних латиських/естонських/литовських снайперш час╕в Першо╖ та Друго╖ Чеченських в╕йн та Грузинсько╖ в╕йни 2008 року, як╕ вбивали нещасних рос╕йських хлопчик╕в, що несли «русский мир» в т╕ темн╕ земл╕, з якоюсь витонченою жорсток╕стю. Щоправда, жодно╖ снайперш╕ так тод╕ ╕ не виявили, якщо не рахувати п╕кантних малюнк╕в в тод╕шн╕й прес╕, а ось тут так п╕дфартило! Та, найпевн╕ше, контакти в винах╕дливих м╕зках Асламбека-Владислава Суркова (будемо звати його все ж Сурковим, щоб не бруднити пам’ят╕ славного генерала Джохара Дуда╓ва) замкнулися п╕сля того, як йому пов╕домили про загибель п╕д час артилер╕йського обстр╕лу двох випробуваних б╕йц╕в пропаганди – кореспондента ВДТРК ╤горя Корнелюка та звукорежисера то╖ ж телекомпан╕╖ Антона Волошина. 16 червня саме ВДТРК випустила в еф╕р репортаж ╤горя Корнелюка де мовилось, зокрема, що: «В поселке Счастье сейчас проходит массовая чистка. Уничтожают мирное население, вырезают женщин и детей, всех — от 16 до 50 лет — вырезают полностью». В подальшому ╕нформац╕я продажних н╕кчем, зв╕сно ж, н╕як не п╕дтвердилась, але – що за б╕да! – коли саму ╖х загибель можна було використати для куди серйозн╕шо╖ гри. Умисне вбивство журнал╕ст╕в – це вам не жарти! Це вам нав╕ть не м╕ф╕чн╕ естонськ╕ снайперш╕ в рожевих колготках! Така ╕нформац╕я могла р╕зко зменшити ряди прихильник╕в ки╖всько╖ хунти в ╢вроп╕ ╕ в св╕т╕, не кажучи вже про те, як сприйняв би цю шокуючу новину середньостатистичний московит. Тим паче, що кер╕вник ╢вропейського Бюро «Репортер╕в без кордон╕в» Йохан Б╕р вже висловлював свою стурбован╕сть тим, що в Укра╖н╕ все част╕ше зникають журнал╕сти. Щоправда, мовив в╕н те про зникнення журнал╕ст╕в в часи Януковича, але ж хто там буде додивлятися. Ось так, схоже, й почалася ця ганебна ╕стор╕я, коли кремл╕вськ╕ збоченц╕, звикл╕ до того, що будь яка олжа, озвучена ними, мусить бути сприйнятою як незаперечна ╕стина, зламалися на, як ╖м видалося спершу, тенд╕тному д╕вчат╕, врядженому в в╕йськовий одностр╕й. Але коса, яка дос╕ безв╕дмовно зр╕зала й не таких, в особ╕ ц╕╓╖ д╕вчини найшла на кам╕нь. Сво╖ невдач╕ Кремль вм╕╓ ховати. Над╕я могла зникнути безсл╕дно на безмежних просторах Москов╕╖ так, що н╕хто й н╕коли не в╕дшукав би нав╕ть ╖╖ сл╕ду, якби… Якби хитромудрий пан Сурков не переграв сам себе, заран╕ розголосивши на весь св╕т про захоплену в полон нав╕дницю, яка викликала м╕нометний удар по журнал╕стах. Щоправда, прикр╕ нестиковки з’явилися в╕д самого початку. Найперше, жодний м╕номет з укра╖нських позиц╕й не м╕г досягти м╕сця, де перебували на той час пропагандисти ВДТРК. Тод╕ виникла верс╕я про гаубиц╕ — наст╕льки точн╕, що за десяток к╕лометр╕в б’ють наповал замовлених журнал╕ст╕в. Св╕т був вражений р╕внем п╕дготовки укра╖нських снайпер╕в-артилерист╕в, адже н╕ про що под╕бне дос╕ не доводилось нав╕ть чути. Аби пояснити хоч якось правдопод╕бно той дивний факт, що Над╕я Савченко раптом, незрозум╕лим чином, опинилася у московитськ╕й в’язниц╕ (у в’язниц╕ кра╖ни, нагада╓мо, яка не ма╓ жодного стосунку до «громадянсько╖ в╕йни» всередин╕ само╖ Укра╖ни) ╕ уникнути тим самим питань про викрадення укра╖нсько╖ льотчиц╕ з територ╕╖ Укра╖ни, неперевершен╕ сурковц╕ висунули твердження про незаконний перех╕д Над╕╖ Савченко кордону з Москов╕╓ю. Справд╕, вчинивши злочин проти нещасних журнал╕ст╕в, куди ж було под╕тися клят╕й злочинниц╕ – лише ╕ виключно в Москов╕ю, аби негайно в╕ддати себе до рук в╕домого на весь св╕т московського правосуддя! Певно, в╕д усв╕домлення вс╕╓╖ см╕ховинност╕ то╖ заяви, ╖╖ вир╕шено було п╕дперти теор╕╓ю про «загубилася». А й справд╕, якщо ╖хн╕ власн╕ ел╕тн╕ п╕дрозд╕ли раз по раз «губляться», забр╕даючи на десятки к╕лометр╕в вглиб територ╕╖ сус╕дньо╖ суверенно╖ держави, то чом би не припасувати ту верс╕ю ╕ до Над╕╖! От, лишень, хто, перебуваючи в здоровому глузд╕, пов╕рить, що дипломований в╕йськовий штурман може серед б╕лого дня втратити сво╖ координати, переплутавши сторони св╕ту? Але так╕ «др╕бниц╕», схоже, не хвилюють московитський суд. Кремлю потр╕бен показовий процес, ╕ 23 роки ув’язнення та штраф в 100 000 рубл╕в, як╕ вимага╓ сторона звинувачення в особ╕ прокурора Павла Ф╕л╕пчука, ма╓ стати таким соб╕ маркером перемоги Москов╕╖ над Над╕╓ю Савченко. Але чи стане? Як овчинкою не прикрити неба, так само, попри найбезглузд╕ш╕ звинувачення, неможливо довести вину невинувато╖. Показовий процес, попри те, буде доведено до к╕нця. На короткому зас╕данн╕ 9 березня суддя Степаненко оголосив, що суд йде до нарадчо╖ к╕мнати ╕ виголосить св╕й присуд 21 березня. ╤ все б н╕чого, коли б п╕дсудна п╕д╕грала тому судов╕ бодай в др╕бниц╕ – бодай би погодилася зачекати на його р╕шення, припинивши голодування, яке вона трима╓ з 18 грудня минулого року – вже 82 доби посп╕ль. Але ж н╕. Незручна бранка, натом╕сть, оголосила з 4 березня сухе голодування, яке тривало до 9 березня, ╕ пооб╕цяла, в╕дновити те сухе голодування, якщо присуд не буде оголошено через тиждень. (https://www.youtube.com/watch?time_continue=1326&v=_929XuImNqk) Незручною виявилась Над╕я Савченко, схоже, не лише для московсько╖, але ╕ для укра╖нсько╖ влади. У пор╕внянн╕ з ╖╖ активною б╕йц╕вською позиц╕╓ю квол╕ порухи укра╖нського уряду, депутатського корпусу ╕ самого пана Президента виглядають анем╕чними, непереконливими. Нереформован╕ економ╕ка, правоохоронна система, прокуратура, зокрема, корумпована, як ╕ два, ╕ десять рок╕в тому судова г╕лка влади, нереформоване в╕йсько, очолюване все тими ж нездарами, як╕ довели до ╤ловайського, до Дебальц╕вського м╕шк╕в ╕ нин╕ мало що роблять для якнайшвидшого в╕дновлення його потуги, викликають у одних депрес╕ю, а у ╕нших щодал╕ наростаючий гн╕в. Але ж влада наша наче й не пом╕ча╓ того! Найвищ╕ владоможц╕ ╕ дал╕ продовжують обкрадати кра╖ну, прихоплюючи те, що не встигли потягнути пап╓р╓дн╕к╕, продовжу╓ться п╕дкилимна гризня за перерозпод╕л грошових поток╕в. ╤ це мародерство в╕дбува╓ться в той час, коли в╕йсько вже другий р╕к безвилазно сидить в окопах, коли ледь не щодня продовжують гинути солдати! Сам пан Президент, забувши про засаднич╕ принципи демократ╕╖, схоже, жодним чином не збира╓ться в╕дмовитись в╕д свого контролю над Генеральною прокуратурою, виявля╓ неприкрите бажання контролювати НАБУ. Зв╕сно, за таких обставин йому не до того, щоб спробувати витягнути кра╖ну з М╕нського болота, не кажучи вже про те, щоб докласти зусиль, аби визволити нашу Над╕ю... Не краще ╕ з депутатами. Щиро кажучи, був вражений, побачивши, як групка нардеп╕в, з посеред яких можна було пом╕тити ╤рину Луценко та Бориса Тарасюка, у в╕второк, 8 березня намагалася всучити послов╕ Москов╕╖ петиц╕ю в╕д депутат╕в ВР. Петиц╕я, яку, зрештою, зволив таки прийняти секретар посольства, стосувалася справи Над╕ Савченко. Не знаю вже, що там було в н╕й, але оте безпорадно-холуйське тупцювання п╕д вор╕тьми Московського посольства тих, кому ми дов╕рили свою кра╖ну, власну долю, викликало непереборну в╕дразу. Духовн╕ раби, як╕ нав╕ть не усв╕домлюють, що принижують нац╕ю, яка одрива╓ в╕д себе останн╓, аби лишень не схилятися перед агресором! Нег╕дна, недостойна повед╕нка. Так само нег╕дна, як сво╓ю безд╕яльн╕стю доводити до того, що збурений народ в╕д безвиход╕ йде громити посольство, банки Москов╕╖, як╕ й по двох роках в╕йни в╕льно функц╕онують на наш╕й територ╕╖. Як на мене, це ╓ н╕чим ╕ншим, як перекладанням сво╖х безпосередн╕х обов’язк╕в на чуж╕ плеч╕, ще одним доказом нездарност╕ сьогодн╕шньо╖ влади, яка в╕дверто компромету╓ нац╕ю в очах св╕тового сп╕втовариства. Адже саме моя влада мала б, не чекаючи н╕ на кого, першою ввести найжорстк╕ш╕ санкц╕╖ до кра╖ни-агресора, аж до припинення дипломатичних стосунк╕в. Саме моя влада, зам╕сть того, щоб продовжувати гендлювати з кра╖ною-агресором, мала б використати вс╕ можлив╕ важел╕, найперше, т╕, як╕ знаходяться в ╖╖ руках, для того, щоб примусити повернути незаконно захопленого, – по сут╕, викраденого оф╕цера сво╓╖ арм╕╖. Саме моя влада мала б зробити все можливе, аби поставити ситуац╕ю з голови на ноги, п╕днявши через Раду Безпеки ООН питання про в╕дпов╕дальн╕сть кра╖н-гарант╕в за порушення заре╓строваного в ООН Будапештського меморандуму. Ма╓мо змусити свою владу поводитися належно ╕ г╕дно, бути такою ж ст╕йкою у в╕дстоюванн╕ ╕нтерес╕в сво╓╖ нац╕╖ як нескорена укра╖нка Надя Савченко. Амел╕я Ергарт – перша ж╕нка, яка зд╕йснила самотн╕й перел╕т через Атлантику, якось сказала: «См╕лив╕сть — це ц╕на, яке життя стягу╓ за надання миру». Сьогодн╕ нам як н╕коли потр╕бн╕ люди см╕лив╕, порядн╕, г╕дн╕, бо лише з ними ми можемо спод╕ватися повернути в Край мир. Саме тому, люб╕ мо╖ укра╖нц╕, в ц╕ дн╕ ма╓мо н╕ на мить не припиняти тиску на нашу владу, вимагаючи в╕д не╖ робити все можливе ╕ нав╕ть неможливе для негайного повернення Над╕╖ в Укра╖ну. Наша Над╕я ма╓ бути з нами. На додаток до ц╕╓╖ статт╕, пропоную читачам свого короткого в╕рша в тему:
ВЕСНА БЕЗ НАД╤╥?!
Чи можна в смерть рушати навесн╕, Коли пов╕тря сповнене наснаги, Жаги твор╕ння, повне то╖ спраги, Що створю╓ саме життя? – Ба, н╕! – То ╓ протиприродним, то ╓ гр╕х, Шепочуть тут ╕ там. – Терп╕ти треба. Колись молитви та й д╕йдуть до неба. Тод╕ спасе Всевишн╕й нас ус╕х. Д╕йдуть… Колись… Можливо… Може й н╕. Минуть роки, забудуться образи ╤, сидячи за кухлем пива, разом З тюремником мо╖м сп╕ватимеш п╕сн╕… А може з тими, хто мене зловив – З вчорашн╕ми «героями» Луганди, П╕дстилками чужо╖ пропаганди, Як╕ мене в Москов╕ю здали… Ми толерантн╕ – розум╕╓м ми ╤ судд╕в – ну як╕ ж вони бандити… Така посада. Мусять засудити, Хай ╕ безвинну. Серце лиш щемить В╕д словоблуддя, в╕д пустих очей, В╕д в╕дчуття огидно╖ облуди, В╕д то╖ толерантност╕… О, люде – Не вибачають деяких речей! Таких, як непорядн╕сть, як брехня, Як ниц╕сть, п╕дл╕сть, боягузство, зрада, ╤ вже напевно, як те робить влада – Чужа й моя – без сорому, щодня… Пол╕ткоректн╕сть нин╕ над усе – М╕й маршал, що мене послав на битву Вже тисне руку ворога, й молитва В устах його прощення вс╕м несе. З-за грат непросто боронить м╕й св╕т, Бо ╓ межа, ╕ за межею тою Вмира над╕я, вбита пустотою У душах людських… Скоро яблунь цв╕т Покри╓ край м╕й любий… Лицед╕╖ Продовжать виголошувать промови Сво╖м медоточивим язиком Про скорий рай, про р╕ки з молоком, Про те, як люблять вас… О, су╓слови! Слова пуст╕ вбивають вс╕ над╕╖… Чи можна в смерть рушати навесн╕? Чи можна… Наче хто пита╓… Нещир╕сть в безнад╕ю пророста╓ А без Над╕╖ — як же т╕й весн╕?
Валентин БУТ Крим
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 11.03.2016 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16778
|