Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 26.02.2016 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 26.02.2016
НАДГРОБКИ РОЗКАЖУТЬ БАГАТО…

Пам’ять

Якщо з яко╖сь причини кра╓знавцю недоступн╕ арх╕ви, в╕н може мати майже вичерпну ╕нформац╕ю про рег╕он, в╕дв╕давши м╕сцевий цвинтар. Якщо цвинтар старий, вважайте: вам особливо пощастило! Варто лише не пол╕нуватися вивчити написи на хрестах та надмогильних пам’ятниках. А ще варто звернути увагу на те, наск╕льки доглянут╕ могили, дешев╕ чи дорог╕ надгробки, та якою мовою виконан╕ написи. Для прикладу в╕зьмемо цвинтар Таращ╕ – невеликого районного м╕стечка, яке розташоване на п╕вдн╕ Ки╖вщини, практично в центр╕ Укра╖ни.

ПОЛЯКИ ПРОТРИМАЛИСЯ ПОНАД СТО РОК╤В

Частина цвинтаря заросла кущами ╕ чагарниками – доглянутих ╕ впорядкованих могил там небагато. Виявля╓ться, в цьому м╕сц╕ багато поховань 1932-1933 рок╕в. Багато людей тод╕ вмирало… Тож подекуди й нащадк╕в, як╕ могли б доглядати за могилками, не лишилося. Спробував анал╕зувати, якою мовою здеб╕льшого виконувалися написи. Швидко вивчив законом╕рн╕сть: наприк╕нц╕ Х╤Х ╕ на початку ХХ стол╕ть переважала рос╕йська. ╢ дек╕лька напис╕в польською. Останн╕ «польськ╕» поховання датован╕ 1908 роком. Можливо, були й п╕зн╕ш╕, але не збереглися. Мимовол╕ позаздрив полякам: польськ╕сть протрималася понад сто рок╕в! З 1793 року ця частина Ки╖вського во╓водства в╕д╕йшла до Рос╕╖, але попри таку ось тривалу ╕ неминучу русиф╕кац╕ю, поляки протрималися довгенько. Але, обходячи старий цвинтар, звернув увагу: на новенькому й ошатному надгробку Михайла (1903-1971) та Олександри (1903-1998) Ходз╕цьких (пр╕звище явно польське!) нащадки вир╕зьбили православний хрест та й ус╕ написи зробили укра╖нською.

ПР╤ЗВИЩА СВ╤ДЧАТЬ ПРО ЕТН╤ЧН╤ КОРЕН╤

Про що говорять пр╕звища: Пол╕щук, Подольський, Запорожець? Про те, що предки (можливо, й дуже далек╕) цих таращанц╕в походили з Житомирщини або Р╕вненщини, з В╕нницько╖ чи Хмельницько╖ областей... Ну й, безумовно, з нашого славетного Запор╕жжя. Пр╕звища «Лях», «Литвин», «Л╕товченко», «Москаленко», «Турчин», хоч-не-хоч, а таки вказують на етн╕чн╕ корен╕. За дореволюц╕йною статистикою в╕домо, що в Таращанському пов╕т╕ проживав лише один (!) магометанин. ╢вре╖ ж були найб╕льшою нац╕ональною меншиною аж до 70-х рок╕в минулого стол╕ття. П╕сля них – поляки (доки не асим╕лювалися) та рос╕яни. Був чех Новотний, н╕мецький барон Л╕нсенбарт та ще дек╕лька кавказц╕в. Можливо, по-р╕зному ц╕кавим було ╖хн╓ попередн╓ життя, ╕ сусп╕льний статус цих людей був р╕зним, та вс╕х ╖х, врешт╕-решт, ур╕вняв таращанський чорнозем...

ТАРАЩАНЦ╤ ДО РЕВОЛЮЦ╤╥ МАЛИ ДЕЩО ╤НШ╤ ╤МЕНА

Зв╕сно, тиск на укра╖нц╕в в умовах Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ був значно сильн╕шим, н╕ж на поляк╕в. Якщо ╕дентичн╕сть останн╕х ще сяк-так консервував католицький костьол, то православна церква намагалася якомога швидше переробити укра╖нц╕в на рос╕ян. А ще звернув увагу, що на старих надмогильних пам’ятниках тогочасн╕ ╕мена сутт╓во в╕др╕зняються в╕д нин╕шн╕х. Якщо людина народилася до 1917 року, то у не╖ був великий шанс прожити все життя Дем’яном, Устимом, Агап╕╓м, Миною, Анфимом, Трохимом або ж (якщо це ж╕нка) Палаге╓ю, Килиною, ╢фросин╕╓ю, Параскою... Це вже пот╕м поб╕льшало таких ╕мен, як Петро, Микола, Михайло, Серг╕й, Андр╕й, Юр╕й або ж Оксана, Олена, Валентина, Натал╕я… Пр╕звища теж видозм╕нилися. Сотниченко – це хто? Син чи внук сотника. Але й дотепер таращанц╕ найчаст╕ше вимовляють це слово як «Сотн╕ченко». Напис на хрест╕ «Атаманенко-Крепак Ефросиния Назарьевна (1889-1934)» також св╕дчить про певний ступ╕нь зрос╕йщення кор╕нного люду. Зв╕сно, мало би бути: «Отаманенко-Кр╕пак», адже це суто укра╖нськ╕ пр╕звища. Але що вже тут поробиш, коли ми сотн╕ рок╕в жили п╕д Рос╕╓ю? Якщо нащадки отаман╕в ╕ сотник╕в ставали кр╕паками, то перейменувати пр╕звище «Кр╕пак» на «Крепак» — прост╕ше простого.

УКРА╥НСЬКИЙ ПАТР╤ОТИЗМ ЗР╤С У 90-т╕ РОКИ

Укра╖нськ╕ написи з’являються на похованнях, починаючи з 1929 року. ╥х не так вже й багато: максимум 40%. ╤ це попри те, що не менш 90% населення Таращ╕ розмовляло укра╖нською або ж волод╕ло нею. Очевидно, в попередн╕ десятил╕ття значна частина таращанц╕в мала певн╕ мовн╕ комплекси. Адже де-факто укра╖нська була розмовною, але не державною. Б╕льш ун╕версальною вважалася рос╕йська. А ще ╕снував певний страх бути звинуваченим в «укра╖нському буржуазному нац╕онал╕зм╕». Мовляв, говорити укра╖нською ще можна, а ось зробити укра╖номовний напис на могил╕ батька чи матер╕ – це вже серйозн╕ше... ╤ все ж 30-40% таращанц╕в нав╕ть тод╕ вибирали р╕дну мову. Були сентиментальн╕шими в╕д ╕нших? А може, патр╕отичн╕шими, см╕лив╕шими? Тепер уже непросто в╕дпов╕сти на це запитання — х╕ба що м╕сцев╕ кра╓знавц╕ проведуть масштабне опитування родич╕в.
* * *
Зм╕ни нам╕тилися наприк╕нц╕ 80-х рок╕в. Уперше за роки радянсько╖ влади маятник хитнувся у б╕к укра╖нсько╖ мови. А п╕сля проголошення Незалежност╕ фактор страху взагал╕ в╕д╕йшов у минуле. За короткий час в╕дсоток укра╖номовних напис╕в наблизився до 90%. Приблизно ст╕льки ж м╕стян тепер розмовляють укра╖нською. Нер╕дко можна побачити, як поряд к╕лька могил, що належать одн╕й родин╕, а мови на них – р╕зн╕. Б╕льш давн╕ написи – рос╕йською, а поряд укра╖нськ╕ – б╕льш п╕зн╕. Ось поряд три поховання: батько «Росинский Трофим Данилович» — помер у 1979 роц╕. Епоха застою, п╕к русиф╕кац╕╖. Але син вже – Рос╕нський Степан Трохимович (помер у 1994 роц╕) та й на могил╕ внука Рос╕нського Серг╕я Степановича, померлого в 2003 роц╕, також укра╖номовний надгробок. Мало того, укра╖нська мова присутня нав╕ть на пам’ятнику одного з нащадк╕в австр╕йського короля! Це зда╓ться майже неймов╕рним, але фото п╕дтверджу╓: «Кустовська Оксана Сав╕вна – правнучка Франца Йосифа, ╕мператора-короля Австро-Угорщини (1911-1991)». Виявля╓ться, була там якась романтична ╕стор╕я, про яку родич╕ боялися розпов╕дати. Бо це був би зайвий доказ приналежност╕ до експлуататорських клас╕в, а б╕льшовикам дай т╕льки зачепитися… ╤ т╕льки в укра╖нськ╕ часи люди перестали боятися.

ЧОРНОЗЕМИ НАДРОССЯ – ГОЛОВНИЙ СОЮЗНИК УКРА╥НСТВА

М╕сцев╕ кра╓знавц╕ кажуть, що Тараща витримала дв╕ хвил╕ пом╕рно╖ русиф╕кац╕╖: перша була ще в царськ╕ часи (1895-1906 роки), коли тут квартирував драгунський полк. Дружинами драгун╕в ставали м╕сцев╕ укра╖нки, але пр╕звища новоутворених родин були вже рос╕йськими. А друга хвиля була вже п╕сля в╕йни. При╖жджих тод╕ було не так вже й багато, бо в м╕ст╕ не було н╕ великих завод╕в, н╕ масштабного буд╕вництва. Тому ╖хали сюди лише радянськ╕ чиновники, парт╕йн╕ прац╕вники та колишн╕ фронтовики, як╕ знайшли на полях в╕йни дружин-укра╖нок... У б╕льшост╕ сво╖й вони до к╕нця дн╕в розмовляли рос╕йською, але д╕ти ╖хн╕ вже знали дв╕ мови.
* * *
Про р╕вень ╕нтеграц╕╖ рос╕ян в життя таращанського краю говорять укра╖номовн╕ написи на надгробках: «Ор╓хова ╢вген╕я ╢фрем╕вна (1896-1978)». Нагадаю, що драгунський полк стояв у Таращ╕ з 1895 року. То може… Чи це лише випадковий зб╕г? Або ось: «Платонов Олекс╕й ╤ванович (1915-2008) Суму╓мо, пам’ята╓мо, р╕дн╕». Платонов м╕г би бути й учасником Друго╖ св╕тово╖. А найкрасномовн╕шим ╓ напис на хрест╕ при вход╕ до цвинтаря: «Св╕тла пам’ять Кузн╓цовим — Акс╕н╕╖, Натал╕╖, ╤вану, Мелан╕╖».
Таращанц╕ пам’ятають найкращих. А найкращ╕ тут рано чи п╕зно стають укра╖нцями. Ще б пак – на таких чорноземах!
* * *
…Завершуючи свою мандр╕вку в минуле, я не м╕г не зупинитися б╕ля дуже дорогого мен╕ пам’ятника з написом: «Заслужена вчителька УРСР Левковцева Тамара Олександр╕вна (1916-1970)». Тамара Олександр╕вна викладала у нас укра╖нську. ╤ в тому, що я тепер ось так трепетно ставлюся до минувшини р╕дного краю, — ╓ чимала ╖╖ заслуга.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 26.02.2016 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16726

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков