Версiя для друку Обговорити в форумi

Народився 1940 року на Запоріжжі в селі Благовіщенці, своє дитинство провів на Донеччині, в степах Приазов’я, а останні роки життя мешкав у Києві. В дитячі літа, як і більшість однолітків у приазовському степу на узбережжі моря, ловив не тільки бичків з берега. З-за обрію виникали і незабаром щезали справжні морські кораблі. У смугастій тільняшці, перешитій з дорослого плеча, мріяв, звісно ж, бути моряком. Після закінчення Донецького педінституту і служби в армії трудився журналістом в Уссурійському краї, в обласній газеті в Донецьку, а також директором республіканського Будинку літераторів.
Дитячий потяг до мандрів став рисою вдачі, «другою натурою» Олега Орача (Комара). Він багато подорожує і все не може надивитися на красу природи, на чудових людей. А побачене й пережите «переплавлялось» у віршах його збірок «Подорожник», «Земля на видноколі», «Долоні», «Написи на снігу» і, звичайно, в книжках для дітей «Журавликова пісня», «Березневі світанки».
Василь ЛАТАНСЬКИЙ, с. Пруди в Криму

ДОВГЕ ЛІТО

Цього літа в Україні
літо зупинилось, —
може, десь в краю загірнім
осінь забарилась?
Хтось її там на порозі
Не пуска в дорогу?
А чи, може, по дорозі
натрудила ноги?
Десь шумлять дощі осінні
і вітри лютують,
а у нас на Україні
літечко літує.
Хай літує: хай люляє
в літеплі лелітку,
хай лелітка полеліє
восени, як влітку!

БІЛКА

Білка — від слова біла,
а білих білок нема.
Може, були, та розбіглись,
як забіла зима.
Ні, не розбіглись білі, —
певно, коли восени
в лісі усе золотіло —
позолотіли й вони.

КОНЯ!..

Куди не йду — за мною він, як тінь.
В тайзі ночую — сниться степ і кінь.
Комусь машину, а мені — коня,
гнідого молодого гриваня!
Щоб за плече мене губами брав,
коли б його я у Дніпрі купав,
і щоб ногами так переступав,
неначе на манежі виступа.
А хитрий циган коника б украв
і родичам кудись на бік продав,
а коник засідлать себе не дав —
хазяїну іржанням знак подав.
Щоб тільки скочив,
 стремена торкнув,
а він — як змій — на дибки —
 і майнув,
а я — на ньому — степом —
 навмання,
і жоден вітер нас не доганя!
Хай нарікає вся моя рідня,
що час і гроші трачу на коня.
Ну, що ті гроші! Дай мені коня:
Півцарства? Царство!
 Душу — за коня!

В’ЯЗЬ І РИБАЛКА

Взявся в’язь в’язати сіті —
на рибалку сіті всі ті:
як рибалить заманеться,
сам у сіті й попадеться!..
Доки сіті в’язь в’язав,
той у сіті в’язя взяв.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 12.02.2016 > Тема ""Джерельце""