"Кримська Свiтлиця" > #7 за 12.02.2016 > Тема "Душі криниця"
#7 за 12.02.2016
МАЙЖЕ СТО РОК╤В ВМ╤СТИЛОСЯ НА ПАЛ╤ТР╤ ТРЬОХ ПОКОЛ╤НЬ ОДН╤╢╥ РОДИНИ
Джерела
Такого ще не було в кримському образотворчому мистецтв╕! Вперше творч╕сть трьох покол╕нь одн╕╓╖ родини представлена на виставц╕ «Продовжуючи с╕мейн╕ традиц╕╖», що в╕дкрилася в Будинку художника С╕мферополя. Початок йому поклав Леон╕д Смерчинський, один ╕з перших у середовищ╕ живописц╕в Криму удосто╓ний в 1977 роц╕ звання заслуженого художника Укра╖ни.
Одного разу на виставц╕ кримських самод╕яльних художник╕в його малюнки побачив Микола Самокиш ╕ запросив навчатися в сво╖й студ╕╖. Леон╕д удень працював слюсарем, а вечорами п╕д кер╕вництвом видатного майстра пензля осягав зображення батальних сцен, коней та ╕нш╕ премудрост╕ живописного письма, в студ╕╖ Д. Медведовського — скульптурне л╕плення. Пот╕м було навчання в Одеському художньому училищ╕, вступ у 1940 роц╕ до Лен╕нградського ╕нституту живопису, скульптури та арх╕тектури ╕м. ╤. Р╓п╕на. При╖хав додому в С╕мферополь на кан╕кули, зайшов у скульптурну студ╕ю. Бачить: б╕ля в╕кна сто╖ть д╕вчина з золотистими косами ╕ св╕тлою, сонячною усм╕шкою. Юнак одразу попрямував до не╖. Познайомилися. Д╕вчину звали ╤нна ╕ вона також захоплювалася живописом. Роз’╖хавшись на навчання: в╕н — у Лен╕нград, а вона — в Москву, писали одне одному листи. Коли почалася Велика В╕тчизняна в╕йна, у студент╕в була бронь в╕д призову в арм╕ю, але Леон╕д п╕шов добровольцем у лен╕нградське ополчення, захищав блокадне м╕сто, пот╕м воював п╕д Стал╕нградом, Запор╕жжям, був трич╕ поранений ╕ щоразу, не дол╕кувавшись у госп╕тал╕, знову ╖хав на фронт. Потрапивши в н╕мецько-фашистський концтаб╕р, зум╕в зв╕льнитися з полону ╕ зак╕нчив в╕йну в Берл╕н╕. Вс╕ ц╕ роки св╕тловолоса с╕мферопольська д╕вчина ╤нна чекала коханого. Розпочате до в╕йни навчання у Вищому художньо-промисловому училищ╕ в Москв╕ на в╕дд╕ленн╕ декоративно╖ скульптури ╖й довелося залишити ╕ в евакуац╕╖ осво╖ти в Алма-Атинському с╕льськогосподарському ╕нститут╕ б╕льш потр╕бну в той час спец╕альн╕сть агронома-виноградаря. За цим фахом вона працювала ╕ в Лен╕нград╕, коли Леон╕д, за якого вийшла зам╕ж у 1946 роц╕, продовжив навчання в ╕нститут╕. Зак╕нчивши його, почав викладати основи живописно╖ майстерност╕ учням у Кримському художньому училищ╕ ╕мен╕ Миколи Самокиша. — Може, ╕ мен╕ продовжити в ньому свою художню осв╕ту? — порадилася ╤нна з чолов╕ком. — В училищ╕ ти все одно будеш навчатися у мене, — в╕дпов╕в в╕н. Тод╕ вона стала поруч з ним у майстерн╕ як учениця, пом╕чниця ╕ муза. Вони разом обговорювали композиц╕йн╕ побудови майбутн╕х проект╕в. Через них проходила тема Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни, що стала головною в його творчост╕. — Чимало подвиг╕в було зд╕йснено на мо╖х очах, чимало мо╖х товариш╕в не повернулося з в╕йни, — говорив в╕н. — ╤ м╕й обов’язок як художника ╕ солдата, який залишився живим, — розпов╕сти про це людям. Серед його роб╕т — мемор╕альний комплекс «Жертвам фашизму» в сел╕ Дубки п╕д С╕мферополем у сп╕вавторств╕ з╕ скульптором ╢. Максименком та арх╕текторами ╢. Поповим ╕ В. Бичковим, пам’ятний знак во╖нам ╕ партизанам у Б╕лог╕рську, пам’ятник герою-п╕онеру Волод╕ Дуб╕н╕ну в Керч╕. А на горель╓ф╕ «Тривоги в╕йни» в одному з ж╕ночих облич вп╕зна╓ш дружину автора. Коли скульптора не стало в 53 роки, вона стала на його м╕сце ╕ довела до завершення розпочат╕ ним роботи: пам’ятний знак студентам, викладачам ╕ роб╕тникам радгоспу-техн╕куму ╕ станц╕╖ сад╕вництва в сел╕ Маленьке, реставрувала бюст О. Грибо╓дова в Алушт╕. На в╕дкритт╕ виставки ╤нна Олександр╕вна не була присутня. 2 с╕чня ╖й виповнилося 94 роки, ╕ майже стол╕тн╕й в╕др╕зок часу, що вм╕стився в дол╕ та на пал╕тр╕ творчо╖ династ╕╖, представляли в с╕мейному проект╕ дочка Н╕на Рижкова ╕ внучка Анна Рижкова. Керам╕чн╕ панно, декоративн╕ композиц╕╖ та скульптури, виконан╕ Н╕ною Леон╕д╕вною, прикрашають багато санаторно-оздоровчих ╕ дитячих установ на п╕востров╕ та за його межами. Наприклад, панно «Пори року» перебува╓ в одному з санатор╕╖в Алушти, скульптура «Ведмежата» — в ╢впатор╕╖, «Бурат╕но на черепас╕ Тортилл╕» — в Полтав╕. Вона п╕шла стопами батьк╕в, зак╕нчивши Кримське художн╓ училище ╕м. М. Самокиша ╕ факультет декоративно-прикладного мистецтва Лен╕нградського вищого художньо-промислового училища ╕м. В. Мух╕но╖. А в улюбленому нею жанр╕ портрета закладену старшим покол╕нням с╕м’╖, зокрема його главою Леон╕дом Смерчинським, стил╕стику нин╕ продовжу╓ донька Анна. ╥╖ ц╕кавлять ж╕ноч╕ дол╕ та характери. Портрети А. Рижково╖, за словами голови Кримсько╖ сп╕лки художник╕в, заслуженого художника Укра╖ни Миколи Моргуна, не шаблонн╕. У вибор╕ поз, жест╕в, м╕м╕ки облич портретованих геро╖нь в╕дчува╓ться м’як╕сть ╕ л╕ризм, п╕дкреслен╕ тональним колоритом. ╤ хто зна╓, можливо, буде в ц╕й родин╕ й четверте покол╕ння художник╕в в особ╕ хлопчик╕в, що боязко притулилися до мами перед об’╓ктивами теле- та фотокамер. Адже той, хто зроста╓ в оточенн╕ мистецтва, надиха╓ться його атмосферою ╕ красою назавжди.
╤рина Л╤СНЕНКО м. С╕мферополь
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 12.02.2016 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16663
|