"Кримська Свiтлиця" > #6 за 05.02.2016 > Тема "Резонанс"
#6 за 05.02.2016
КОНСТИТУЦ╤Я: ЗМ╤НИТИ НЕ МОЖНА НЕ ЗМ╤НЮВАТИ
Кримcький Майдан
Нам╕ри сьогодн╕шньо╖ укра╖нсько╖ влади внести чергов╕ зм╕ни до основного закону Укра╖ни, до Конституц╕╖, точн╕ше, характер тих зм╕н, ставлять багато питань перед укра╖нським сусп╕льством. Власне, под╕бн╕ питання виникали щоразу, коли влада з тих чи ╕нших причин намагалась п╕дкоригувати Конституц╕ю.
Вперше спроба переписати Конституц╕ю в╕дбулася, нагадаю, у 2004 роц╕, коли, налякан╕ перспективою приходу до влади В╕ктора Ющенка, пол╕тичн╕ сили В╕ктора Януковича та Леон╕да Кучми ╕н╕ц╕ювали конституц╕йну реформу, суть яко╖ полягала в ослабленн╕ влади президента ╕ передач╕ до повноважень парламенту права на формування уряду Укра╖ни. З приходом до влади В╕ктора Януковича Укра╖на вже в 2010 роц╕ поверта╓ться в╕д парламентсько-президентсько╖ форми правл╕ння до президентсько-парламентсько╖. Право формування уряду знову опиня╓ться в руках президента. 2011 року були внесен╕ зм╕ни до основного закону, як╕ стосувалися проведення чергових вибор╕в народних депутат╕в Укра╖ни, Президента Укра╖ни, депутат╕в Верховно╖ Ради Автономно╖ Республ╕ки Крим, м╕сцевих рад с╕льських, селищних та м╕ських гол╕в. Суть тих зм╕н полягала в переход╕ Укра╖ни на зм╕шану пропорц╕йно-мажоритарну систему вибор╕в. Чергов╕ зм╕ни (щодо Рахунково╖ палати) були внесен╕ в 2013 роц╕, а ухвалення 21 лютого 2014 року Верховною Радою Закону Укра╖ни № 742-VII «Про в╕дновлення д╕╖ окремих положень Конституц╕╖ Укра╖ни» та ухвалення вже наступного дня Постанови «Про текст Конституц╕╖ Укра╖ни в редакц╕╖ 28 червня 1996 року, ╕з зм╕нами ╕ доповненнями, внесеними законами Укра╖ни в╕д 8 грудня 2004 року № 2222-IV, в╕д 1 лютого 2011 року № 2952-VI, в╕д 19 вересня 2013 року № 586-VII», скасувало зм╕ни до Конституц╕╖, внесен╕ в 2010 роц╕. Як бачимо, левова частка зм╕н, як╕ вносилися протягом попередн╕х рок╕в до тексту Конституц╕╖, в╕добража╓ су╓тне бажання певних пол╕тичних сил закр╕питися у влад╕, утримуватись там якомога довше. Як на мене, такий стан речей ╓ очевидним насл╕дком нещирост╕ нам╕р╕в служ╕ння народу, правового н╕г╕л╕зму тих, кого сусп╕льство обира╓ у владу. Причина ж, яка уможливлю╓ такий стан речей, поляга╓ у низькому р╕вн╕ пол╕тично╖ культури самого сусп╕льства, яке надто довго не може усв╕домити себе ╓диною нац╕╓ю – нац╕╓ю з╕ сво╖ми власними ╕нтересами, задовольнити як╕ не може н╕хто в св╕т╕, окр╕м не╖ само╖. Те, до чого п╕дштовхують нас сьогодн╕, ╓ значно серйозн╕шим, небезпечн╕шим, таким, що загрожу╓ самим п╕двалинам укра╖нсько╖ державност╕. Попри багатосл╕вн╕ запевнення тих, хто лоб╕ю╓ внесення зм╕н до Конституц╕╖, про те, що особлив╕ повноваження, якими пропонують над╕лити окрем╕ райони (нин╕ не контрольован╕ укра╖нською владою), не ╓ особливим статусом тих територ╕й, вс╕ ми розум╕╓мо, що найвишукан╕ш╕ евфем╕зми не здатн╕ зм╕нити сут╕ речей. Можна ск╕льки завгодно говорити, що пухлина, яку нам збираються приживити, зовс╕м не ракова, а… просто недоброяк╕сна, – х╕ба те може зм╕нити насл╕дки, як╕ неминуче проявляться, щойно пристанемо на те? Нег╕дн╕ вчинки незм╕нно призводять до поганих результат╕в. Розграбування ще недавно заможно╖ кра╖ни, знищення ╖╖ економ╕чного, в╕йськового потенц╕алу, гендлювання ╕нтересами Краю – чи могло те не спровокувати агрес╕╖! Коли ж неминуче за тако╖ повед╕нки, зрештою, сталося, недостойна повед╕нка влади ╕ тут далася взнаки, адже зам╕сть орган╕зац╕╖ негайного спротиву, як того вимага╓ закон Укра╖ни «Про оборону», як того вимага╓ укра╖нська Конституц╕я, наша влада допустила до в╕дторгнення в╕д Укра╖ни Автономно╖ Республ╕ки Крим, чим явно заохотила ворога до подальшо╖ агрес╕╖. В╕йна на сход╕ Укра╖ни ╓ прямим насл╕дком т╕╓╖ пол╕тики, яка явно п╕дпада╓ п╕д визначення державно╖ зради. Справд╕, х╕ба не було державною зрадою неоголошення, всупереч приписам Конституц╕╖ та закону «Про Оборону», во╓нного стану ще в лютому 2014 року? Х╕ба не ╓ державною зрадою санкц╕оноване на найвищому р╕вн╕ безсоромне гендлювання з ворогом, яке трива╓ до цього дня? Х╕ба не ╓ державною зрадою трактування з боку укра╖нського уряду, зокрема М╕н╕стерства палива та енергетики Укра╖ни, з боку Пенс╕йного фонду Укра╖ни Автономно╖ Республ╕ки Крим як суб’╓кта Рос╕йсько╖ Федерац╕╖? Сьогодн╕шн╕ спроби внесення зм╕н до Конституц╕╖ з метою надання особливого статусу контрольованим Москов╕╓ю територ╕ям Донецько╖ та Лугансько╖ областей ╓ продовженням т╕╓╖ деструктивно╖ пол╕тики. Посилання ж нашо╖ влади на те, що т╕ зм╕ни ╓ ключовою вимогою, на як╕й наполягають Москов╕я ╕ ╖╖ мар╕онетков╕ «республ╕ки», що на ╖хньому внесенн╕ наполяга╓ Зах╕д, оск╕льки вони ╓ частиною М╕нських угод, лише п╕дтверджу╓ недолуг╕сть т╕╓╖ пол╕тики, бо вона не в╕дпов╕да╓ нац╕ональним ╕нтересам. Виходить так, що наша дипломат╕я не спромоглася в ход╕ М╕нських перемовин в╕дстояти житт╓во важлив╕ ╕нтереси Укра╖ни. Вона не спромоглася пояснити зах╕дним партнерам, переконати ╖х у тому, що особливий статус неконтрольовано╖ нин╕ частини Донецько╖ та Лугансько╖ областей на найближч╕ роки ма╓ полягати лише в посиленн╕ впливу Укра╖нсько╖ держави на тих територ╕ях. А це значить, що Укра╖нська держава спершу ма╓ взяти п╕д повний контроль державний кордон з Москов╕╓ю, що в╕йськова техн╕ка, якою нашпигован╕ неконтрольован╕ нин╕ територ╕╖ Лугансько╖ та Донецько╖ областей, буде або виведена назад, на територ╕ю Москов╕╖, або передана п╕д контроль укра╖нського в╕йська, що оч╕льники мар╕онеткових утворень та ватажки бандформувань, незалежно в╕д ╖хнього громадянства, чия д╕яльн╕сть спричинила в╕йну, руйнування, тисяч╕ вбитих ╕ покал╕чених, будуть заарештован╕ ╕ в╕ддан╕ п╕д суд як в╕йськов╕ злочинц╕, що на тих територ╕ях ма╓ бути в╕дновлена д╕яльн╕сть орган╕в влади Укра╖нсько╖ держави, ╕ лише тод╕ можна буде вести мову про будь-як╕ вибори та м╕сцеве самоврядування. Натом╕сть, «особливост╕ м╕сцевого самоврядування», як╕ нам сьогодн╕ намагаються подати як безальтернативн╕, означають нав╕ть не самоуправство бойових тракторист╕в ╕ шахтар╕в на т╕й частин╕ Луганщини та Донеччини, а лег╕тим╕зований укра╖нським парламентом вплив Кремля на пол╕тику вс╕╓╖ Укра╖нсько╖ держави, адже ╖хн╕ представники за таких умов ув╕йдуть в укра╖нський парламент. Б╕льше того, вже зараз висуваються вимоги щодо надання представникам тих район╕в права вето в укра╖нському парламент╕, щодо формування силових структур, прокуратури, суд╕в виключно з мешканц╕в того анклаву, щодо п╕дконтрольност╕ ╖м державного кордону Укра╖ни ╕ под╕бне. Зрозум╕ло, поки що це лише бажання Кремля, але з такою пол╕тикою «п╕ддавк╕в», яку веде наша влада, ╕ до того можемо докотитися. Наск╕льки ж треба не поважати себе, щоб п╕ддаватись зухвалому тисков╕ Москов╕╖, яка, не виконавши до к╕нця жодного з попередн╕х пункт╕в угод, домага╓ться, аби Укра╖на з╕ свого боку виконала вс╕ сво╖ зобов’язання! Мен╕ важко, насправд╕, уявити, щоб будь-яка кра╖на св╕ту погодилась на те, щоб частина ╖╖ територ╕╖ перейшла п╕д повний контроль бойовик╕в, ╕нсп╕рованих, навчених та озбро╓них сус╕дньою агресивно налаштованою державою, отримала самоврядний статус, при тому отримала право через сво╖х представник╕в у вищому законодавчому орган╕ держави впливати на ╖╖ пол╕тику. Ми ма╓мо або в╕дгородитися на якийсь час в╕д т╕╓╖ територ╕╖, або в╕двоювати ╖╖ вже сьогодн╕. В будь-якому випадку, внесення зм╕н до Конституц╕╖ п╕д тиском ззовн╕, тим б╕льше таких, як╕ явно несуть в соб╕ загрозу безпец╕ Краю, ╓ абсолютно неприйнятним. З ╕ншого боку, нам варто усв╕домити, що чинна Конституц╕я Укра╖ни зразка 1996 року, насправд╕, вельми далека в╕д ╕деалу. ╤ виною тому зовс╕м не двадцятил╕ття, яке вона в╕дзначатиме цього року. ╥╖ вада нав╕ть не в тому, що за такий короткий терм╕н ╖╖ вже не раз бралися правити. Проблема в ╕ншому, а саме в тому, що зам╕сть обстоювання ╕нтерес╕в нац╕╖ наша Конституц╕я виписана так, що захища╓ виключно ╕нтереси держави, яку контролюють, зм╕нюючи одне одного при влад╕, клани злод╕йкуватих, корумпованих владоможц╕в. Аби переконатися в тому, пор╕вняймо ╖╖, скаж╕мо, з Конституц╕╓ю Сполучених Штат╕в Америки. Що ж ма╓мо? С╕м статей на чотирьох стор╕нках – ось ╕ вся Конституц╕я Сполучених Штат╕в Америки, де в стислому вигляд╕ заф╕ксована воля народу утворити державу, яка б сприяла його, народу, процв╕танню. Здавалось би, неможливо викласти на чотирьох стор╕нках програму, яка б регламентувала життед╕яльн╕сть будь-яко╖ держави, тим б╕льш тако╖ велико╖, як США, протягом хоч якогось довшого часу, а проте ж ця держава ╕сну╓ ╕ процв╕та╓ вже 227 рок╕в. Зв╕сно, ╓ ще Б╕лль про Права, що склада╓ться з десяти перших поправок до Конституц╕╖, ╓ ще 17 ╕нших поправок, але причина т╕╓╖ житт╓вост╕, схоже, в самому п╕дход╕ до справи. Погляньмо на преамбулу Конституц╕╖ США: «Ми, народ Сполучених Штат╕в, щоб утворити б╕льш досконалу Сп╕лку, встановити правосуддя, гарантувати внутр╕шн╕й спок╕й, забезпечити сп╕льну оборону, сприяти загальному добробуту ╕ закр╕пити блага свободи за нами ╕ потомством нашим, проголошу╓мо ╕ встановлю╓мо цю Конституц╕ю для Сполучених Штат╕в Америки». Чи не вида╓ться читачев╕, що щир╕ нам╕ри, викладен╕ в простих словах з в╕дпов╕дно розставленими акцентами, важлив╕ш╕ за багатосл╕в’я? Погляньмо тепер на преамбулу до Конституц╕╖ Укра╖ни: «Верховна Рада Укра╖ни в╕д ╕мен╕ Укра╖нського народу – громадян Укра╖ни вс╕х нац╕ональностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатов╕кову ╕стор╕ю укра╖нського державотворення ╕ на основ╕ зд╕йсненого укра╖нською нац╕╓ю, ус╕м Укра╖нським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав ╕ свобод людини та г╕дних умов ╖╖ життя, п╕клуючись про зм╕цнення громадянсько╖ злагоди на земл╕ Укра╖ни, прагнучи розвивати ╕ зм╕цнювати демократичну, соц╕альну, правову державу, усв╕домлюючи в╕дпов╕дальн╕сть перед Богом, власною сов╕стю, попередн╕ми, нин╕шн╕м та прийдешн╕ми покол╕ннями, керуючись Актом проголошення незалежност╕ Укра╖ни в╕д 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, прийма╓ цю Конституц╕ю – Основний Закон Укра╖ни». Чи звернув м╕й читач свою увагу на так╕ «др╕бниц╕», як те, що в друг╕й преамбул╕ м╕ж «народом» ╕ «Конституц╕╓ю» ми отримали посередника в особ╕ Верховно╖ Ради, яка виклада╓ ╖╖ в╕д ╕мен╕ народу, не забуваючи згадати найперше себе. В потоц╕ багатосл╕в’я, яке за бажання можна трактувати ╕ як пустосл╕в’я, ми не бачимо ан╕ слова про таку важливу р╕ч, як правосуддя (може, тому й не ма╓мо його дос╕?), не бачимо й натяку про важлив╕сть оборони Краю (ма╓мо натом╕сть анексований Крим, в╕йну на Донбас╕), зам╕сть «сприяння загальному добробуту» ма╓мо «г╕дн╕ умови життя», що, погодьтеся, далеко не одне й те саме, бо одн╕ живуть життям г╕дним шейх╕в, а як╕сть життя загалу в терм╕нах г╕дност╕ взагал╕ описана бути не може. Зате зам╕сть прагнення процв╕тання нац╕╖ ма╓мо прописане в╕д ╖╖ ╕мен╕ прагнення розвивати державу. Але ж нац╕я ╕ держава – то не одне й те саме! Держава ╓ пох╕дною в╕д нац╕╖, в певному сенс╕, парасолею над ╖╖ т╕лом. Нац╕я утворю╓ державу задля задоволення сво╖х житт╓вих та ╕сторичних ╕нтерес╕в, найперше, для захисту в╕д зовн╕шн╕х загроз, гарантування внутр╕шньо╖ злагоди, справедливост╕ всередин╕ сусп╕льства, для свого розвитку ╕ процв╕тання. Дом╕нування ╕нтерес╕в держави над ╕нтересами нац╕╖, будучи заф╕ксованим в текст╕ Конституц╕╖ Укра╖ни, фактично легал╕зу╓ ту збочену ситуац╕ю, коли парасоля ста╓ важлив╕шою за т╕ло, призводить до буйноцв╕ту корупц╕╖, до упосл╕дження ╕нтерес╕в нац╕╖, в крайн╕х випадках – до занепаду ╕ нац╕╖, ╕ держави, оск╕льки надломлена нац╕я нездатна зберегти державн╕сть. Хтось може закинути мен╕, що занадто приск╕пуюсь до сл╕в, але ж коли пам’ятати, що слово, породжене думкою, лежить в основ╕ вс╕х наших вчинк╕в, а особливо тих, як╕ стосуються сусп╕льного життя, то явна п╕дм╕на понять у документ╕, який визнача╓ житт╓д╕яльн╕сть нац╕╖, – в документ╕, де кожна кома ма╓ значення, – зовс╕м не вигляда╓, як на мене, невинною обмовкою. На доказ того наводжу дв╕ коротк╕ цитати з╕ «Звернення учасник╕в науково-практично╖ конференц╕╖ «Актуальн╕ проблеми нац╕онально╖ безпеки», яка в╕дбулася у жовтн╕ минулого року в м. Ки╓в╕, до народних депутат╕в ╕ Голови Верховно╖ Ради Укра╖ни», люб’язно наданого одним з ╖╖ орган╕затор╕в ╕ учасник╕в, в╕йськовим експертом, директором Громадського ╕нституту стратег╕чних досл╕джень, народним депутатом Льв╕всько╖ обласно╖ ради 1-го демократичного скликання (1991-1994 рр.), одним ╕з засновник╕в Збройних Сил Укра╖ни, членом ВГО «Сп╕лка оф╕цер╕в Укра╖ни» полковником В╕тал╕╓м ╤лл╕чем Лазорк╕ним. «Сьогодн╕ Конституц╕я Укра╖ни не м╕стить тако╖ юридично╖ норми, як «нац╕я», та норм в╕дпов╕дальност╕ держави перед нац╕╓ю, що спотворю╓ суть Конституц╕╖ як сусп╕льного договору м╕ж нац╕╓ю ╕ державою, яка ма╓ слугувати ц╕й нац╕╖. Це спотворю╓ сутн╕сть д╕яльност╕ держави, як складово╖ системи нац╕онально╖ безпеки, ╕ створю╓ умови для узурпац╕╖ державно╖ влади та експлуатац╕╖ нац╕онального багатства кра╖ни Укра╖на в ╕нтересах окремих груп ос╕б, що, власне, ми ╕ спостер╕га╓мо. Така прогалина в Конституц╕╖ Укра╖ни дозволя╓ узурпаторам, як╕ виступають в╕д ╕мен╕ держави, оп╕куватися не нац╕ональними ╕нтересами, а корпоративними ╕нтересами владних груп ос╕б, як╕, не несучи в╕дпов╕дальност╕, приймають так╕ державн╕ р╕шення, як╕ шкодять або вже зашкодили в╕льному розвитку сучасно╖ укра╖нсько╖ пол╕тично╖ нац╕╖, яка самовизначилась, та спотворюють сам процес функц╕онування держави Укра╖на, викликаючи сусп╕льний протест ╕ спротив, про що яскраво св╕дчать драматичн╕ под╕╖ Помаранчево╖ революц╕╖ 2004 року та Революц╕╖ г╕дност╕ 2013-2014 рок╕в». Учасники конференц╕╖, серед яких були так╕ в╕дом╕ особистост╕, як п.п. Левко Лук’яненко, ╤ван За╓ць, доктор соц╕олог╕чних наук Едуард Афон╕н, кандидат ф╕лолог╕чних наук Л. М. Вежель, голова ВГО «Сп╕лка оф╕цер╕в Укра╖ни», генерал-лейтенант Олександр Ск╕пальський, голова Товариства в╕йськових ╕сторик╕в Укра╖ни, в╕йськовий експерт, пом╕чник м╕н╕стра оборони Укра╖ни, кап╕тан першого рангу Анатол╕й Грищук, в╕йськовий експерт, сп╕вроб╕тник Громадського ╕нституту стратег╕чних досл╕джень, кап╕тан першого рангу В’ячеслав Оксюта, кандидат ╕сторичних наук Володимир Петрук, пом╕чник координатора Товариства в╕йськових ╕сторик╕в при Всеукра╖нському благод╕йному фонд╕ «Укра╖на — ЮНЕСКО», полковник Володимир Кривобок, в╕йськовий експерт, голова ком╕тету Громадсько╖ ради при М╕н╕стерств╕ оборони Укра╖ни, полковник Володимир Чепець, внесли пропозиц╕╖, як╕, на ╖хню думку, мають бути в╕дображен╕ у текст╕ Конституц╕╖ Укра╖ни, через ╖хн╓ важливе значення як основи для створення системи нац╕онально╖ безпеки. Зверн╕ть увагу, шановний читачу, на значення, яке учасники конференц╕╖ прид╕ляють вза╓мов╕дносинам нац╕╖ ╕ держави ╕ належному ╖хньому в╕дображенню в текст╕ Конституц╕╖ Укра╖ни: «1. Текст Конституц╕╖ Укра╖ни ма╓ м╕стити юридичний терм╕н «нац╕я», що дасть законн╕ п╕дстави оперувати визначеннями з╕ словами, пох╕дними в╕д слова нац╕я, наприклад, «нац╕ональн╕ ╕нтереси», «Нац╕ональний банк Укра╖ни» тощо. 2. У текст╕ Конституц╕╖ Укра╖ни, як сусп╕льному договор╕, необх╕дно передбачити зм╕стову частину з окресленням вза╓мов╕дносин м╕ж нац╕╓ю ╕ державою та визначити нац╕ю як замовника на послуги держави, а державу – як виконавця цих послуг. 3. Текст Конституц╕╖ Укра╖ни ма╓ визначати в╕дпов╕дальн╕сть держави перед нац╕╓ю за свою д╕яльн╕сть не лише у вузькому сенс╕ захисту нац╕ональних ╕нтерес╕в, а б╕льш широко – за свою д╕яльн╕сть у реал╕зац╕╖, задоволенн╕ нац╕ональних ╕нтерес╕в». З-пом╕ж ╕ншого, про це ж йтиметься на конференц╕╖ з питань терм╕нолог╕╖ в сфер╕ нацбезпеки, яка в╕дбудеться 25 лютого в Ки╓в╕. То чи зм╕нювати нам Конституц╕ю, поступаючись тиску ззовн╕, погоджуючись на особливий статус окремих територ╕й Донецько╖ та Лугансько╖ областей, як те пропонують нам сьогодн╕ наш╕ владц╕, ставлячи тим самим п╕д загрозу безпеку Краю, чи, пом╕ркувавши добре, внести справд╕ важлив╕ зм╕ни до ╖╖ тексту, як╕ б в╕дображали пр╕оритети нац╕╖ перед молохом держави?
Валентин БУТ Крим
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 05.02.2016 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16610
|