Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 22.01.2016 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 22.01.2016
КОЛИ ╢ДНАЮТЬСЯ ВИСОКИЙ ТАЛАНТ ╤ ДУШЕВНА ДРАМА

Ось де, люди, наша слава!
На здобуття Шевченк╕всько╖ прем╕╖ 2016 року


Такий двотомний роман-колаж «Любов ╕ творч╕сть Соф╕╖ Караффи-Корбут» (Книга 1 — 2013; Книга 2 — 2015) м╕г написати т╕льки Горинь! Автор назива╓ св╕й тв╕р документальним романом-колажем, — це, на мою думку, не т╕льки документальн╕сть, яка в сучасн╕й л╕тератур╕ часто функц╕ону╓ як прийом, тобто ф╕ктивний документ. Тут кожна ситуац╕я, кожен документ автентичн╕, аж до пр╕звищ, лист╕в та записок, щедро в╕дтворених факсим╕льно. Диву╓шся, кр╕зь як╕ арх╕вн╕ нетр╕ треба було продертися авторов╕, аби досл╕дити заборонен╕ факти, з╕ставити ╖х та викласти як посл╕довну та захопливу розпов╕дь, обрамлену малюнками, листами, св╕тлинами… А найб╕льше вража╓ те, що основна частина документ╕в походить ╕з його приватного арх╕ву. Неймов╕рна та майже детективна ╕стор╕я: доля вберегла ╖х п╕д час численних обшук╕в всюдисущого КДБ, ╕ ця неспалима еп╕столяр╕я (справедливо ж ╓ твердження, що рукописи не горять!) побувала нав╕ть у мордовському табор╕ суворого режиму, дивом повернулася, щоби лягти в основу аж двох том╕в!

Стежити за розгортанням романного сюжету книги ц╕каво й водночас важко. Творче зростання геро╖н╕ як митця супроводжу╓ посилення психолог╕чно╖ драми, трагед╕╖ особистого життя. Ж╕нка не може роздво╖ти себе на митця ╕ людину окремо, до чого пост╕йно спонука╓ ╖╖ герой роману Богдан, зац╕кавлений виключно ╖╖ творч╕стю, в╕дкидаючи будь-як╕ прояви ж╕ночо╖ уваги, називаючи ╖х «сентиментальщиною». ╤ головне: ц╕ ун╕кальн╕ книги вириваються за рамки звичайно╖ документально╖ б╕ограф╕стики чи суто мистецтвознавчого досл╕дження. В╕домий дисидент, громадський та пол╕тичний д╕яч Богдан Миколайович Горинь поста╓ не лише автором, а й центральною д╕йовою особою твору — такого розвитку сюжету я не зустр╕чав в укра╖нськ╕й л╕тератур╕!
Так хто ж цей автор Горинь ╕ чи знають його укра╖нц╕? Це той Богдан Миколайович, який, як ╕ брат Михайло (п╕шов у далек╕ св╕ти 13 с╕чня 2013 року), упродовж життя керу╓ться патр╕отичним гаслом «Краще засв╕тити одну св╕чку, н╕ж усе життя проклинати п╕тьму». Та який ╕з однодумцем В’ячеславом Чорноволом навесн╕ 1988 року розробили ╕ на 50-тисячному м╕тингу у Львов╕ оприлюднили «Декларац╕ю принцип╕в Укра╖нсько╖ гельс╕нсько╖ сп╕лки», що стала першою в Укра╖н╕ опозиц╕йною КПРС орган╕зац╕╓ю. Це той Богдан Горинь, який був головним орган╕затором багатотисячних м╕тинг╕в ╕ ман╕фестац╕й у Львов╕, створював структури Укра╖нсько╖ гельс╕нсько╖ сп╕лки (УГС), Укра╖нсько╖ республ╕кансько╖ парт╕╖ (УРП), сп╕впрацював з ╕ншими орган╕зац╕ями, був членом ╖хн╕х кер╕вних орган╕в, зокрема, Народного Руху Укра╖ни (НРУ), Товариства укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Т. Шевченка, «Мемор╕алу». Це т╕ Горин╕, навколо яких гуртувалося ╕нтелектуальне середовище тогочасно╖ Укра╖ни: ╤ван Св╕тличний, ╤ван Дзюба, Дмитро Павличко, Л╕на Костенко, ╤ван Драч, Микола В╕нграновський, Роман ╤ваничук, Св╕тлана Йовенко, Микола Петренко та багато ╕нших д╕яч╕в в╕тчизняно╖ культури. Тому ця книга дуже орган╕чна для Богдана Гориня, бо в н╕й розкриваються дв╕ нерозривн╕ гран╕ його натури: активн╕сть, спрага д╕╖, непосидющ╕сть — з одного боку, ╕ не менша спрага ╕нтелекту, анал╕зу, творче начало — з ╕ншого.
А хто ж така Соф╕я Караффа–Корбут — геро╖ня твору, мистецький внесок яко╖ в нац╕ональну культуру — неоц╕ненний? Родинним гн╕здом Соф╕╖ було село Кутк╕р, що на Льв╕вщин╕. Тут жила ╖╖ мати Мар╕я ╕з р╕дною сестрою ╢вген╕╓ю, яку Соф╕я вважала другою мамою. Обидв╕ сестри зак╕нчили учительську г╕мназ╕ю. ╥хн╕й батько Петро Береза був директором с╕льсько╖ двокласно╖ народно╖ школи. Бабуся Анна теж вчителювала. Була р╕дною сестрою матер╕ ╤лар╕она Св╓нц╕цького, засновника ╕ директора Нац╕онального музею у Львов╕.
За майже 40 рок╕в творчо╖ д╕яльност╕ ця тенд╕тна ж╕нка вт╕лила в граф╕ц╕ численн╕ л╕тературн╕ образи — про╕люструвала близько 60 твор╕в укра╖нських письменник╕в, у тому числ╕ класик╕в ╕ сучасник╕в. Вони вийшли тиражем понад с╕м м╕льйон╕в прим╕рник╕в у видавництвах «Веселка», «Каменяр», «Дн╕про»! А ось думка автора Богдана Гориня про геро╖ню книги: «Документальний м╕й роман-колаж — це висв╕тлення складного, сповненого тяжко╖ творчо╖ прац╕ й емоц╕йних переживань житт╓вого й творчого шляху видатно╖ укра╖нсько╖ мисткин╕ (1924-1996), яка, за визначенням Людмили Семик╕но╖ (микола╖вський живописець ╕ майстер декоративного мистецтва, заслужений художник Укра╖ни (2009), лауреат Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Тараса Шевченка. — В. Ж.), «була кар╕атидою укра╖нсько╖ граф╕ки друго╖ половини XX стор╕ччя». Велика к╕льк╕сть Соф╕╖них твор╕в, що нин╕ збер╕гаються в музеях Львова, Ки╓ва, Луцька, Канева, ╤вано-Франк╕вська та ╕нших м╕ст, експонувалися на виставках в Укра╖н╕ та за кордоном. ╥╖ творч╕сть висв╕тлена у багатьох публ╕кац╕ях, окремою книжкою вийшли (з авторськими коментарями Оксани Думансько╖) спогади про видатну художницю. Здавалося б, усе в╕домо про «графиню з Куткора», хоча це далеко не так: прочитавши видання Б. Гориня, перекону╓шся — ой, далеко не вся була охоплена досл╕дниками творч╕сть ц╕╓╖ ун╕кально╖ художниц╕...
Скаж╕мо, особливим здобутком Соф╕╖ Караффи-Корбут ╓ Шевченк╕ана. В 1967 роц╕ вийшов друком «Кобзар» Т. Шевченка з ╖╖ 34 ╕люстрац╕ями. Майже 100 л╕ногравюр, створених за мотивами поез╕й Тараса Шевченка, збер╕гаються у Шевченк╕вському нац╕ональному запов╕днику в Канев╕. Проте найвищим досягненням художниц╕, що виклика╓ велике захоплення поц╕новувач╕в мистецтва, ╓ досконалий, вражаючий цикл ╕люстрац╕й до поеми ╤вана Франка «╤ван Вишенський» ╕ до драми-фе╓р╕╖ Лес╕ Укра╖нки «Л╕сова п╕сня», як╕ визнано шедеврами нац╕онального граф╕чного мистецтва. Витратила на них пан╕ Соф╕я 17 рок╕в життя, проте за життя так ╕ не побачила ╖х надрукованими. Видан╕ вони вже п╕сля смерт╕ художниц╕ завдяки великим старанням розпорядника ╖╖ творчо╖ спадщини доцента Льв╕всько╖ нац╕онально╖ академ╕╖ мистецтв Василя Валька, а також доброчинц╕в Степана Давимуки, Георг╕я Кирпи та ╕нших у 2000 ╕ 2001 роках.
С. Караффа-Корбут — св╕тлий ╕ водночас драматичний прояв великого таланту, який да╓ можлив╕сть Богданов╕ Гориню показати справжню трагед╕ю укра╖нського народу. Доля окремо╖ людини переломлю╓ться через буття нац╕╖. Життя художниц╕ з його мистецькими, соц╕альними, ╕нтимними моментами фокусу╓ться на служ╕нн╕ Укра╖н╕. Це — те, що об’╓дну╓, а часом ╕ призводить до конфл╕кт╕в м╕ж знаною художницею та молодим мистецтвознавцем.
У названому твор╕ — дв╕ основн╕ сюжетн╕ кол╕з╕╖ з еп╕центрами драматично╖ односторонньо╖ любов╕ та високо╖, одержимо╖ любов’ю, творчост╕. Як «ш╕стдесятник», Богдан Горинь не м╕г у твор╕ оминути й цю тему, олюднений св╕т ╖хн╕х проблем ╕ тривог та мр╕я про незалежн╕сть Укра╖ни, а також думки з цього приводу Над╕╖ та ╤вана Св╕тличних, ╤вана Дзюби, Миколи Петренка, Романа Крип’якевича, ╤горя Калинця, Теодоз╕╖ Бриж, Миколи В╕нграновського, В╕ри та ╤вана Плесканк╕в, Дмитра Крвавича, Л╕ни Костенко, Василя Симоненка, ╤вана Драча, Св╕тлани Йовенко, Бориса Мамайсура, ╢вгена Сверстюка, В’ячеслава Чорновола, Володимира Патика, Володимира Глухого, Ярослави Музики, Ярослава Мацелюха, ╤рини В╕льде, Ростислава Братуня, Дмитра Павличка.
Неспроста роман-колаж щедро вс╕яно репродукц╕ями роб╕т С. Караффи-Корбут та ╕нших художник╕в, зокрема Петра Холодного (старшого), Анатол╕я Зубка, Теодоз╕╖ Бриж, автографами, р╕дк╕сними св╕тлинами — фотодокументами «ш╕стдесятницько╖» пори. Тож ╕ велично чита╓ться спов╕дь С. Караффи-Корбут у лист╕ до Богдана, в якому Соф╕я акцентувала увагу на духовн╕й насолод╕ мистецько╖ прац╕: «Боже, як я люблю свою роботу (з в╕тражами, моза╖ками ╕ т. д.) — то вже до смерт╕, люблю людей чистих ╕ св╕тлих, ╕ Тебе. Не вм╕ю я вже думати про себе без Тебе, не знаю, де початок, а де к╕нець мене ╕ Тебе».
В╕дображен╕ в роман╕ ╕нтимн╕ переживання Соф╕╖ Караффи-Корбут (про них мало хто знав, тому й творилися легенди), дн╕ радост╕ ╕ розчарувань, плин тривог художниця у безсонн╕ ноч╕ передавала (коли з гор╕нням серця, а коли з г╕ркими сльозами) у листах, б╕льш╕сть ╕з яких збереглися ╕ вперше наведен╕ в цих книгах. Тяжко переживаючи розчарування, все ж знаходила сили переборювати в╕дчай, продовжувати боротися за життя, за право кохати й бути коханою, приносити людям рад╕сть творч╕стю.
Можливо, що в окремих читач╕в будуть претенз╕йн╕ закиди до автора: мовляв, для чого виносити на св╕т Божий ╕нтимн╕ переживання художниц╕, чи не доц╕льн╕ше було б зупинитися на анал╕з╕ та оц╕нц╕ ╖╖ творчост╕. По-перше, як стверджу╓ Богдан Горинь, творч╕сть Соф╕╖ Караффи-Корбут проанал╕зована в багатьох публ╕кац╕ях, а по-друге, мимов╕льно виника╓ зустр╕чне запитання: для чого було виносити на св╕т Божий ╕нтимн╕ драми Мазепи, Шевченка, Франка, Лисенка, Заньковецько╖, Коцюбинського та багатьох-багатьох ╕нших представник╕в укра╖нсько╖ культури, не кажучи вже про скрупульозно описане в багатьох книгах ╕нтимне життя представник╕в ╓вропейсько╖ л╕тератури та мистецтва? Очевидно, робилося ╕ робиться це з метою довести, що видатн╕ особистост╕ були не лише холодними ╕нтелектуалами, а й людьми з великим серцем, великими пристрастями, захопленнями й прикрими розчаруваннями.
Тож ц╕лком зрозум╕ло й похвально, що Богдан Горинь на основ╕ лист╕в та сво╖х спогад╕в, на щоденникових записах в╕дтворив драму кохання ╕ творчо╖ наснаги велико╖ художниц╕... Думаю, тут вс╕ляк╕ коментар╕ зайв╕, кр╕м одного: пересл╕дуваний та гнаний кадеб╕стами, в умовах пост╕йних обшук╕в ╕ тюремного ув’язнення в╕н зум╕в зберегти, а точн╕ше — врятувати власний арх╕в з листами, записками, еск╕зами художн╕х роб╕т С. Караффи-Корбут. У цьому — найголовн╕ший сенс ╕ пояснення всьому, що в╕дбува╓ться в роман╕. Завдяки реал╕зованому задуму Гориня життя чудово╖ льв╕всько╖ художниц╕ ста╓ основою для змалювання ширшо╖ картини — узагальненого портрета зах╕дноукра╖нських земель з 30-х — до середини 60-х рок╕в ХХ стор╕ччя. На стор╕нках книги сходяться два р╕зновиди чи два типи представник╕в покол╕ння, народженого у 20-30-т╕ роки минулого стор╕ччя, заляканого стал╕нським тотал╕таризмом, репрес╕ями, зраненого жах╕ттями в╕йни, — з одного боку, а з ╕ншого, — т╕╓╖ частки, як╕й ще доведеться в╕дстоювати сво╖ погляди, пройти хрущовськ╕ й брежн╓вськ╕ концтабори. Тому ця книга ун╕кальна, насамперед, ще й тим, що в╕дроджу╓ ╕сторичну пам’ять укра╖нського народу через мистецтво, через ун╕кальний образ Ж╤НКИ як символу держави Укра╖на!
…Сьогодн╕ здеб╕льшого книжки под╕ляються на дв╕ категор╕╖: одн╕ — про в╕йну та АТО, ╕нш╕ — про кохання. У книгах Богдана Гориня «Любов ╕ творч╕сть Соф╕╖ Караффи-Корбут» йдеться про Мистецтво та Любов, про долю творця в умовах тотал╕тарного сусп╕льства й про велике, без вза╓мност╕, кохання, про здатн╕сть творч╕стю служити укра╖нському народов╕, формувати патр╕отичн╕ почуття п╕дростаючого покол╕ння. Це — в╕чн╕, але до к╕нця так ╕ незв╕дан╕ теми, як бездонна криниця величност╕ доль самобутн╕х талант╕в нашо╖ уславлено╖ держави. Саме про величне, коли ╓днаються високий талант ╕ душевна драма, й презентував Богдан Горинь ун╕кальн╕ видання, як╕ заслужено ном╕новано на найвищу Нац╕ональну прем╕ю Укра╖ни — Шевченк╕вську.

В╕ктор ЖАДЬКО,
письменник, доктор ф╕лософських наук, професор, заслужений прац╕вник осв╕ти Укра╖ни

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 22.01.2016 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16538

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков