Нещодавно в Ки╓в╕ вийшов друком рос╕йський переклад книги доктора ╕сторичних наук, директора Науково-досл╕дного ╕нституту козацтва при ╤нститут╕ ╕стор╕╖ Укра╖ни Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни Тараса Чухл╕ба «Мечом и оралом. Донбасс – древняя земля Украины». Автор, передус╕м, зверта╓ увагу, що багато жител╕в шахтарського Донбасу мають дуже характерн╕ для укра╖нських козак╕в пр╕звища – Береговий, Бойко, Ворона, Глоба, Журба, Засядько, Захарченко, Куций, Моторний, Нагниб╕да, Непийпиво, Пугач, Сорока, Таран, Чалий, Щербина тощо. Багато м╕ст ╕ с╕л Донбасу мають старовинн╕ назви. В часи п╕знього середньов╕ччя малозаселена територ╕я м╕ж р╕ками Дн╕про ╕ Дон перебувала поза межами пол╕тично╖ влади тогочасних держав. За не╖ боролись Р╕ч Посполита, Кримське ханство, Московське царство й Османська ╕мпер╕я. Але перем╕г укра╖нський народ. З перших десятил╕ть ХV╤ стор╕ччя укра╖нц╕ спочатку стих╕йно, за допомогою окремих лицар╕в ╕ в╕йськових ватаг, а пот╕м завдяки орган╕зованим п╕дрозд╕лам Запорозько╖ С╕ч╕ ╕ самов╕ддан╕й прац╕ селян ╕з Велико╖ Укра╖ни осво╖ли степов╕ ╕ приморськ╕ земл╕. Укра╖нськ╕ козаки боролися за ц╕ земл╕ з татарами ╕ москалями. Вони нападали на дипломатичних представник╕в обох держав. Московськ╕ цар╕ щороку платили данину Кримському ханству. Укра╖нськ╕ козаки вели усп╕шну боротьбу проти турк╕в на берегах ╕ в акватор╕╖ Чорного та Азовського мор╕в. Зг╕дно з «Договором м╕ж турецьким ц╕сарем ╕ В╕йськом Запорозьким ╕ народом Руським (так тод╕ називали укра╖нський народ) про торг╕влю на Чорному мор╕» за 1649 р╕к, гетьманський уряд контролював р╕чку Дон. Слобожанщина, що була п╕д владою московських цар╕в, заселя╓ться укра╖нцями, як╕ дублюють тут полково-сотенний лад Укра╖нсько╖ козацько╖ держави. В межир╕чч╕ Донця ╕ Тора виникають так╕ укра╖нськ╕ поселення: Бахмут (нин╕ Артем╕вськ, районний центр Донецько╖ област╕), Маяки (Маяцьк, Маяцький городок; нин╕ село Маяки Слов’янського району Донецько╖ област╕), Тор (нин╕ Слов’янськ Донецько╖ област╕), Городок (нин╕ Райгородок Слов’янського району), як╕ стали сотенними м╕стечками ╤зюмського полку укра╖нського козацтва. Багато укра╖нц╕в проживало в Б╕лгород╕, Курську, Воронеж╕, Оскол╕, Орл╕ та ╕нших м╕стах Московського царства. Москал╕ сприймали укра╖нц╕в як ╕ноземц╕в ╕ називали ╖х «черкасами», «╕ноземними черкасами», а пот╕м «малоросами». На м╕сц╕ козацько╖ Кальм╕усько╖ Слободи виникло м╕сто Мар╕уполь, яке було заселене переважно депортованими рос╕йською владою ╕з Криму в 1788 роц╕ греками. Донецьк розташований на м╕сц╕ укра╖нських козацьких поселень Олександр╕вка ╕ Крутогор╕вка. Колишн╕ козацьк╕ зим╕вники сприяли виникненню Луганська. Козацький зим╕вник Лисячий Бу╓рак дав назву сучасному Лисичанську Лугансько╖ област╕. У 1755 роц╕ земл╕ В╕йська Запорозького Низового сягали Дону, займаючи, зокрема, значну частину сучасно╖ Ростовсько╖ област╕ Рос╕╖. Мечем ╕ ралом укра╖нц╕ осво╖ли земл╕ нин╕шнього Донбасу. ╤сторик Тарас Чухл╕б, ╜рунтуючись на арх╕вних документах, аргументовано доказу╓, що Донбас ╓ давньою укра╖нською землею.
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
