Версiя для друку Обговорити в форумi

...Андріївські вечорниці виросли на прадавніх традиціях. Це молодіжне свято стало одним із складників національної культури. Його доцільно запровадити в школі як своєрідний урок з українознавства, що й зробила вчителька Любов Шестакова, яка викладає цей предмет в Ялтинському НВК № 15, вона ще й практичний психолог цієї школи. За рахунком це вже четвертий захід на згадану тему. Його запрезентувала створена нею театральна студія «Роксолана».
Надвечір, 13 грудня, у прибраній атрибутикою української світлиці залі зібралися 80 хлопців та дівчат старших класів на Андріївські вечорниці. Залицяння, витівки, жарти, раптова поява серед гостей іронічних персонажів української класики з їхніми монологами та діалогами наповнювали свято веселими нотками. Смішні сценки за участі Стецька та Уляни (Ігор Красняков, Олена Сичова), баби Палажки та баби Параски (Людмила Хоменко, Олена Мусатова), Вакули та Оксани (Павло Папченко, Тетяна Звєрєва), Солохи з її горезвісними залицяльниками (Марина Дєдікова, Володимир Погорєлов, Роман Лук’яненко), Наталки Полтавки та Возного (Віолетта Віколова, Ярослав Кулемза) стали цікавим доповненням до свята. Вони органічно вписувалися в загальну тему. Лунали народні пісні у виконанні дуету Антоніни Скрипки та Маргарити Кособокової, наймолодшої солістки Лізи Шестакової. Бандуристка Катерина Стецун озвучила сценарій перлинами української класичної музики.
Кульмінацією Андріївських вечорниць стало проведення обряду Калити. Керував дійством пан Калетинський (від назви коржа) у виконанні учня 10-го класу Дмитра Фурсова. Підвісивши до стелі калиту, він стежив за порядком її кусання. Пан Калетинський запрошував панів Коцюбинських, тобто тих, хто мав їхати на коцюбі (чи рогачі), здійснити урочистий акт кусання калити. Від дверей доносився чийсь голос:

«Їду, їду на коні
У червонім жупані
Калиту кусати».

«А я буду по губах писати», — озивався пан Калетинський і вчиняв присуд: обмащував квачем, змоченим у розведеній сажі, тих, хто не справлявся із завданням.
— А я вкушу!
— А я впишу!
 Перегукувалися доти, доки шматочок калити після довгих спроб (калита ж бо висіла в повітрі, а торкатися її руками не можна було) таки не опинявся в роті пана чи пані Коцюбинських. До речі, Коцюбинськими ставали навіть учителі, їм теж було весело. Де ще можна проїхатися на коцюбі та відкусити смачного коржа, як не в рідній школі! Та ще й не просто коржа, а Калиту — символ Сонця.
У розпалі свята гостя Валентина Салюк урочисто піднесла господині вечорниць хлібний дар круглої форми, спечений за татарською рецептурою, на зразок калити. Сонце — одне для всіх.
На завершення учасники та гості пригощалися традиційною українською стравою — смачними варениками і пирогами з маком. Запивали їх узваром. За цю смачну вечерю сердечна дяка нашому меценатові Леоніду Якиміву, котрий за свого паруб-кування, мабуть, з’їв не одну миску вареників на Андріївських вечорницях, тому й вирішив і нас почастувати. Його благодійництво вимірюється не розмірами гаманця, а багатством української душі. Дай, Боже, дочекатися наступних Андріївських вечорниць!

Пані Коцюбинська,
вона ж — голова Ялтинської міської громадської організації «Союз Українок»
 Богдана ШЕВЧУК
(«Кримська свiтлиця»,
№ 2 за 12.01.2007 р.)

P. S. «ЗБІДНІВ НАШ КРИМ БЕЗ ПРАПОРІВ ВКРАЇНСЬКИХ, БЕЗ ВИШИВАНОК НАШИХ Й РУШНИКІВ…» — гірко прорік у минулому номері «Світлиці» кримський поет Петро Січеславський. А без таких свят?! А пригадайте Різдвяну ходу, яку традиційно влаштовувала в останні «доанексійні» роки у Сімферополі Українська гімназія! Як свідчать знайомі учителі, нині у кримських школах з планів виховної роботи такі заходи немов якийсь гоблін язиком злизав! Чи не тому все так похмуро, фальшиво й убого в нашому краї — ніби у всіх нас відібрали оту прадавню Калиту, що була, як Сонце, — одне на всіх...

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!
Оскільки жодних офіційних наказів або розпоряджень, що стосуються зміни формату випуску «Кримської світлиці», з моменту окупації Криму ми не отримували (а згідно з українським законодавством, такі рішення узгоджено приймаються лише співзасновниками засобів масової інформації або судом), продовжуємо готувати до друку щотижневі номери газети і направляти їх до київської друкарні. Як і раніше, починаючи з 2002 року, на редакційному сайті щоп’ятниці виставляється електронна версія тижневика, зокрема у pdf-форматі. Розміщену нижче інформацію про умови передплати «Кримської світлиці» та інших культурологічних видань продовжуємо публікувати як нагадування «борцям» за інформаційний простір України про їхні держслужбові зобов’язання перед читачами і державою.
Редакція «КС»

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою -
http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #50 за 11.12.2015 > Тема "Душі криниця"