Версiя для друку Обговорити в форумi

«Покращення» по-кримськи

Те, що сталося в небі над Синайським півостровом 31 жовтня, важко назвати інакше як Божою карою. І, справді, причин трагедії, що спіткала російський авіалайнер, забравши 224 людські життя, здавалося б, немає і не може бути. Літак – один з найнадійніших, у прекрасному технічному стані, з досвідченим пілотом, який налітав на літаках такого типу 40 тисяч годин, а всього 120 тисяч, який просто не міг помилитися, та і будь-яка помилка не коштувала б так дорого. Версію щодо стороннього втручання теж відмітають фахівці, хоч політ і відбувався над небезпечною територією з постійними збройними сутичками за участі угруповань Ісламської держави. Кажуть, ті не мають належної зброї, що вражала б на відстані понад 8 тисяч кілометрів. А те, що представники цих угруповань вже спробували взяти на себе відповідальність за трагедію, називають порожнім блефом.
Це дуже нагадує ситуацію, що сталася з малайзійським Боїнгом над територією сепаратистського Донбасу. У так званих ополченців теж нібито не було небезпечної для пасажирського літака зброї. Та й яка взагалі зброя у шахтарів і землеробів – така сама, як у мене, моїх сусідів і знайомих, жодної гармати чи міномета.
Але все це і навіть те, чому ми не знаємо назви, рухалося мимо двору родички по чоловіку моєї двоюрідної сестри в Іловайську. У великій кількості йшли до лінії протистояння й озброєні російські солдати у формі, яких теж, за версією Росії, там не було. І жінка, до речі, не бачить у цьому нічого обурливого, всі її надії – на країну-агресора. А ось син та невістка – на боці України, можливо, тому й не поспішають фінансувати найближчу родичку, яка працює санітаркою у поліклініці і місяцями сидить без зарплати і пенсії. А що ж нова мати-Росія? Вже півроку, як Іловайськ перейшов на російські гроші, всі виплати почали вестися ними, але за нереальним курсом – один до двох. Можливо, воно було б і терпимо, якби збереглися українські ціни. Та разом з рублями прийшли і ціни, подібні до кримських, а деякі випередили й наші. Для прикладу, часник продають по 400 рублів за кілограм, і усієї місячної пенсії пані з Іловайська вистачило б всього на 6 кілограмів. Ось вона і прибула до моєї сестри по матеріальну допомогу.
Каже, навіть цей мізер Росія з жовтня виплачувати припинила «з технічних причин». Що то за причини – неважко здогадатися. Сьогодні російська економіка перебуває не в найкращому стані, а Донбас поступово випадає з кола інтересів цієї держави. Лише заскорузлі кримські ЗМІ продовжують говорити про якусь там міфічну Новоросію, а Москва, схоже, відклала цю ідею в довгий ящик.
По російській столиці прокотилася вже друга хвиля скорочення зарплат і пенсій, а статті в центральній пресі все частіше виходять із загрозливими назвами, як, наприклад, в «Итогах недели» — «Резервов в России осталось на год». Журналісти і експерти розмірковують, як же «сохранить часть резервов и избежать еще большего урезания бюджета». Хтось пропонує випустити держоблігації, а хтось… без особливих зусиль знаходить гроші й на покриття бюджетного дефіциту, і для подальшого зростання економіки.
Економіст Владислав Іноземцев зі шпальт «Комсомольской правды» безстрашно звинувачує: «У государства имущества на 100 триллионов, а оно залезает в карман пенсионеров». У статті під такою назвою він закликає, по-перше, до «экономии на бессмысленных тратах» (місток на Сахалін, залізниця на Чукотку тощо). По-друге, радить скоротити витрати на держапарат, а по-третє, «зазіхає» на національну оборону і безпеку Росії, що потребують у кілька разів більшої суми, ніж держава витрачає на медицину й освіту разом. «Конечно, нужно спасать рядового Асада, но может сократить эти траты хотя бы на 10 процентов», — розмірковує експерт. І далі: «Вот уж как минимум триллион, и можно было бы найти еще, если бы… наш бюджет не был засекречен, как в военное время. 4,2 триллиона рублей, или больше четверти общих расходов, распределены по закрытым статьям». Закритим від кого – від платників податків? Володіє Росія і чималими активами – більш як на 100 трильйонів рублів. Тим не менше, шукає гроші у пенсійному фонді та кишені тих, хто добуває нафту. А улюблені іграшки російського президента чіпати ніхто не збирається. Бо це святе! А грається той не у Барбі і Кена, а у війнушку, розвідників – це російські, і шпигунів – це американські, та інші дуже дорогі ігри. Як і більшість невисоких на зріст людей, президент прагне бути великим і грізним. Та що там великим – найбільшим! Тож готовий на все, аби підірвати-таки авторитет Америки і покінчити з «однополярним» світом. Разом з ним старається і преса, бо крапля камінь руйнує. Так, у статті «Об исключительности американской нации» («Итоги недели») читаємо, що в Америці найбільше людей із зайвою вагою, і дітей зокрема, і кількість таких дедалі зростає. До цього можна додати, що і товстих котів в Америці найбільше, для яких навіть будують спеціальні тренажери, а також зауважити, що це краще, ніж пухнути від голоду. Написано і про антидепресанти, і про позашлюбних дітей, і про те, що більшість американців не відкладають грошей на чорний день. Це останнє, виявляється, теж дуже погано, хоч, швидше за все, до цього просто не спонукає життя. А росіяни, хто непитущий, відкладають навіть копійки, бо, не приведи Господи, захворіти, в аптеках до ліків не підступитися, і це за безкоштовної медицини. Щойно скаржився мій знайомий: його дружина, інвалід другої групи, після травми голови знепритомніла на вулиці, впала і дуже розбилася. Вже два тижні не може повернутися, болять ребра, а на рентген її записали лише на грудень.
Та президента життя людей не хвилює. Інша справа – польоти в космос, найсучасніше озброєння, різноманітні олімпіади. І недарма експерт згадує «рядового Асада», збереження влади якого для Путіна виявляється в мільярди разів дорожчим за життя будь-якого росіянина. Навіть якщо йтиметься про 224 життя пасажирів аеробуса, яких оплакує увесь світ, у політиці на Близькому Сході нічого не зміниться.
На фронтах ІДІЛ сьогодні воюють і кримчани, чиїсь імена широко відомі, а хтось, зі слів кримських татар, просто повертається додому у трунах. Скільки б не говорили, що в кримському суспільстві панує суцільна гармонія, та, швидше за все, це гармонія міцно стиснутої пружини. Сьогодні зустріла в магазині свого колишнього колегу, з яким ми спілкувалися українською мовою. На нас озиралися, а потім мене наздогнала жінка, яка зі сльозами на очах почала розпитувати, хто я і звідки. А хіба це нормально? Адже українська громада за чисельністю у Криму на другому місці, а українського слова не почути ні за яких обставин, хоча декларується, нібито наша мова – одна із державних на півострові.
Навіть у світлі трагедії, що сталася з аеробусом «Когалимавіа», «Крымская правда» не обійшла «увагою» Україну, де «нашлись люди, которые не побоялись фашистской власти, пришли с цветами, свечками и детскими игрушками к российскому посольству». Це ж як треба ненавидіти сусідів, щоб виставляти їх гіршими за лютих звірів, що не дозволять віддати шану загиблим, серед яких, до речі, четверо громадян України. А якщо з’ясується, що люди загинули внаслідок так званого «зовнішнього втручання» з боку ІДІЛ, яка оголосила Росії війну, теж Україна буде крайньою? Не суди — і не судимим будеш. Не убий – і, дасть Бог, не уб’ють і тебе. Стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Невже ці прописні істини сьогодні для російської влади порожній звук?
І відпустіть нещасну жінку – Наталю Шаріну, директора Української бібліотеки в Москві, яка перебуває до суду під домашнім арештом. Бо це ви самі власними діями, а не вона з допомогою забороненої вами літератури (до всього – ще й підкинутої в бібліотеку) ведете антиросійську пропаганду. Досить вже ненависті, помсти і страху! Хіба не бачите, чого варте людське життя? Мить – і від нього лишилася тільки згадка. Я – аеробус «Когалимавіа»… Ці слова могли б сказати багато людей у цілому світі, переживаючи чужу трагедію, як власну. Важливо й те, щоб усі ми гостро усвідомили, як же треба це життя цінувати і берегти, і нікого, даруйте за путінські перли, не «мочили» ні в небі, ні в сортирі…

Тамара ФЕДОРЕНКО
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2015 > Тема "Резонанс"