Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 30.10.2015
╢встрат╕й ЗОРЯ, сп╕кер, ╕сторик та анал╕тик УПЦ КП: ПАТР╤АРХ Ф╤ЛАРЕТ П╤ШОВ З ЛАВРИ РАЗОМ З АНТОН╤╢М ТА ФЕОДОС╤╢М

Дорога до Храму

Нещодавно минуло 20 рок╕в в╕д дня ╕нтрон╕зац╕╖ Патр╕арха УПЦ КП Ф╕ларета. Напевно, ма╓ пройти ще з п╕встол╕ття, перш н╕ж сусп╕льство й ╕сторики по-справжньому оц╕нять м╕ць його пастирського ╕ людського вчинку — п╕ти на спротив Москв╕. Вчинку, який м╕г би призвести до самотност╕, забуття, до повно╖ дискредитац╕╖ ╕де╖, до злидн╕в ╕ нав╕ть до ф╕зичного знищення. Чи прораховував ус╕ ц╕ ризики на той момент один ╕з найвизначн╕ших ╕╓рарх╕в та богослов╕в Рос╕йсько╖ православно╖ церкви, екзарх Укра╖ни, коли п╕сля проголошення Незалежност╕ Укра╖ни взяв курс на створення нац╕онально╖ церкви? Чи були у нього гефсиманськ╕ сади на цьому шляху?
Ми умисно пропуска╓мо д╕яльн╕сть патр╕арха Ф╕ларета до проголошення Незалежност╕. Зазначимо лише, що вс╕ його кроки на злам╕ двох епох, ╕ см╕лив╕, й обережн╕, ╕ вв╕члив╕, й наст╕йлив╕, були нац╕лен╕ на здобуття Укра╖нською церквою автокефал╕╖, на право приймати р╕шення, призначати та перем╕щати ╓пископ╕в ╕, як показала практика, на право церкви бути з╕ сво╖м народом та молитися за його в╕йсько.
Ми вир╕шили розпитати про под╕╖, як╕ сталися в Укра╖нськ╕й церкв╕ п╕сля здобуття Незалежност╕, сп╕кера, ╕сторика та анал╕тика УПЦ КП арх╕╓пископа ╢встрат╕я Зорю.

— Владико, п╕сля прийняття парламентом Укра╖ни 24 серпня 1991 року Акта про незалежн╕сть митрополит Ф╕ларет 1-3 листопада 1991 року скликав Пом╕сний собор УПЦ, який одноголосно прийняв р╕шення про повну канон╕чну незалежн╕сть, тобто автокефал╕ю Укра╖нсько╖ православно╖ церкви. Розкаж╕ть про це.
— У перш╕ дн╕ п╕сля проголошення Незалежност╕ 6 вересня 1991 року митрополит Ф╕ларет скликав собор. На собор╕ розглядалося питання, що у зв’язку ╕з тим, що проголошено Незалежн╕сть, то виникли вс╕ канон╕чн╕ п╕дстави для ╕снування Укра╖нсько╖ церкви як автокефально╖. Це — ╕сторична та канон╕чна традиц╕я, яку ми можемо просл╕дкувати для вс╕х церков. ╤ в╕дпов╕дно не одноос╕бно митрополит Ф╕ларет, а арх╕╓рейський собор прийняв р╕шення про скликання Пом╕сного собору Укра╖нсько╖ православно╖ церкви. ╤ такий собор був скликаний 1-3 листопада у Ки╓во-Печерськ╕й лавр╕, ╕ вс╕ арх╕╓ре╖ УПЦ, представники вс╕х ╓парх╕й, монастир╕в, духовних навчальних заклад╕в в╕д духовенства та мирян одноголосно прийняли р╕шення. ╤ це р╕шення м╕стить слова: «Незалежн╕сть православно╖ церкви в незалежн╕й держав╕ ╓ канон╕чно виправданою та ╕сторично неминучою».
Тобто це не вигадка митрополита Ф╕ларета, це слова Пом╕сного собору. В незалежн╕й держав╕ повинна бути незалежна церква.
До реч╕, в 1943 роц╕ було р╕шення Священного синоду Московсько╖ патр╕арх╕╖, яким визнавалася автокефал╕я Грузинсько╖ церкви. Там наводиться така сама аргументац╕я. Там л╕кв╕дац╕я грузинсько╖ автокефал╕╖ на початку Х╤Х стол╕ття царською владою поясню╓ться тим, що Груз╕я перестала бути державою, а ув╕йшла в Рос╕йську ╕мпер╕ю, не маючи спец╕ального статусу, а тепер (1943 р╕к, — ред.) Грузинська РСР ╓ державою ╕ як держава в╕дпов╕дно ма╓ право на автокефальну церкву; ╕ тому Московська патр╕арх╕я визна╓ Грузинську православну церкву автокефальною. До реч╕, на т╕ сам╕ канон╕чн╕ правила посила╓ться Константинопольський патр╕арх у сво╓му Томос╕, коли в╕н визнавав автокефал╕ю Польсько╖ церкви у 1924 роц╕. Там ч╕тко стверджу╓ться, що розпод╕л церковних справ ма╓ сл╕дувати за розпод╕лом справ державних. Якщо ╓ незалежна держава, то на ц╕й п╕дстав╕ може бути незалежна автокефальна православна церква.
Пом╕сний собор Укра╖нсько╖ православно╖ церкви сл╕дував ц╕й ╕сторичн╕й та канон╕чн╕й традиц╕╖. Але Москва, за ╖хн╕м власним визначенням, п╕шла югославським вар╕антом, вони вчинили до Укра╖нсько╖ церкви так само, як М╕лошевич вчинив до ╕нших республ╕к колишньо╖ Югослав╕╖. Спод╕валися, що, зламавши та розтоптавши митрополита Ф╕ларета, викинувши з церкви, заборонивши в служ╕нн╕, вони спинять рух церкви до Незалежност╕. Але ця справа не походить в╕д амб╕ц╕й та бажань ╕╓рарх╕в, це — неминучий поступ ╕сторичного процесу. Автокефал╕я Укра╖нсько╖ церкви, як ╕дея, обговорювалася ще в часи митрополита Петра Могили. Митрополит Ф╕ларет бачив цей неминучий ╕сторичний рух ╕ вважав, що найкращий розвиток Укра╖нсько╖ православно╖ церкви – це шлях автокефал╕╖.
— Стоп. Я хочу це уявити. 1991 р╕к. Лавра, миряни, священики, ╕гумени, ╓пископи — ╕ вс╕ голосують за автокефал╕ю?
— Так. Собор прийма╓ р╕шення та зверта╓ться до Московського патр╕архату з проханням благословити автокефал╕ю Укра╖нсько╖ церкви.
— Я розум╕ю, що там був ╓пископат нин╕шньо╖ УПЦ МП. А де було нин╕шн╓ кремл╕вське лоб╕ УПЦ МП, митрополит Агафангел?
— Митрополит Агафангел перебував тод╕ на споко╖.
— Це його митрополит Ф╕ларет в╕дправив?
— Н╕. Митрополит Агафангел сам попросився на спок╕й. Справа в т╕м, що митрополит Агафангел, всупереч церковному р╕шенню, висувався та був обраний депутатом Верховно╖ Ради Укра╖ни. А тод╕ досить напруженою була ситуац╕я з Укра╖нською греко-католицькою церквою, бо УГКЦ повертала, деколи в силовий спос╕б, т╕ храми, як╕ до 1946 року, до сумнозв╕сного льв╕вського собору, були храмами УГКЦ. ╤ митрополит Ф╕ларет запропонував митрополиту Агафангелу очолити ╤вано-Франк╕вську ╓парх╕ю, пояснивши це тим, що в╕н, як народний депутат та депутат Верховно╖ Ради Укра╖ни, може краще в╕дстоювати ╕нтереси православно╖ церкви у т╕й критичн╕й ситуац╕╖, в як╕й опинилася православна ╓парх╕я в ╤вано-Франк╕вську. Але митрополит Агафангел, який зараз говорить про себе, як про ревнителя православ’я, категорично в╕дмовився перебиратися в ╤вано-Франк╕вськ. В╕н сказав: краще п╕ду на спок╕й, але в ╤вано-Франк╕вськ не п╕ду. ╤нший арх╕╓рей, якого прийнято в╕дносити до московського лоб╕, ╤онафан (╢лецьких) п╕д час проведення собору був позбавлений ╓пископського сану.
— Я правильно розум╕ю, що патр╕арх Ф╕ларет намагався усунути в╕д керування ╓парх╕ями вс╕х ╓пископ╕в ╕з сумн╕вною монашеською мораллю та специф╕чними особист╕сними уподобаннями?
— Я би не сказав, що в╕н усунув ус╕х... Але, щонайменше, т╕, хто був схильний до несум╕сного ╕з священичим та чернечим покликанням способу життя, боялися. Вони розум╕ли, що в церкв╕ ╓ дисципл╕на, ╕ вже не могли так в╕дверто та цин╕чно порушувати монаш╕ об╕тниц╕ та обов’язки, як зараз можна бачити ╕ про що пише, зокрема, в╕домий московський д╕яч протодиякон Андр╕й Кура╓в. Але, повертаючись до вашого запитання, д╕йсно, на цьому Пом╕сному собор╕ за автокефал╕ю проголосували ╕ нин╕шн╕й предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфр╕й, ╕ деяк╕ члени Синоду. Старша частина ╓пископату, митрополит Серг╕й Генцицький, митрополит Фед╕р (Гаюн), митрополит Донецький ╤лар╕он (Шукало), митрополит Дн╕пропетровський ╤реней (Середн╕й), митрополит Р╕вненський Варфолом╕й (Ващук), митрополит Луцький Н╕фонт (Солодуха) — вс╕ вони голосували за автокефал╕ю.
Пот╕м Московська патр╕арх╕я разом ╕з рос╕йськими спецслужбами оговталася ╕ вир╕шила, що це катастрофа для них, почалася персональна обробка кожного ╓пископа. З ними вс╕ма проводилися бес╕ди, як з боку московсько╖ патр╕арх╕╖, так ╕ з боку куратор╕в ╕з спецслужб. Ц╕каво, що на звернення нашого собору Московська патр╕арх╕я мовчала. Собор в╕дбувся на початку листопада, а до к╕нця с╕чня це питання оф╕ц╕йно не розглядалося. В к╕нц╕ с╕чня, через три м╕сяц╕, ╓пископат звернувся в РПЦ та попросив розглянути це питання на арх╕╓рейському собор╕ РПЦ. Але за цей час була проведена певна робота.
— ╤ тод╕ частина ╓пископату в╕дмовилася в╕д р╕шення та по╖хала на ╕нший собор, який скликав у Харков╕ московський патр╕арх, ╕ де було обрано ╕ншого митрополита?
— Харк╕вський собор був орган╕зований та проведений п╕д наглядом орган╕в державно╖ безпеки, арх╕╓ре╖ туди при╖здили, як за годинником, кожн╕ п╕вгодини при╖жджав арх╕╓рей. Оточення буд╕вл╕ було повн╕стю блоковано. На кожному поверс╕ стояли спецслужб╕вц╕. Пот╕м ми неодноразово чули в╕д учасник╕в собору, що вони боялися за свою безпеку, що на них чинився тиск. Велася в╕деозйомка. Не знаю, яка ╕нша структура могла б у 1992 роц╕ знайти камеру. Гадаю, що зйомка велася ╕ для зв╕ту до Москви, ╕ для тиску на ╓пископ╕в.
— Чи розум╕в на той час митрополит Ф╕ларет вс╕ насл╕дки, передбачав цю в╕йну, яку проти нього розгорнули?
— В╕н розум╕в, що це буде важко. Н╕хто так ╕ не нав╕в доказ╕в, що собор 1-3 листопада був незаконним, його р╕шення перебува╓ на розгляд╕ у РПЦ. Митрополит Ф╕ларет спод╕вався, що вплив на церкву впав, що ╓пископи, як╕ ран╕ше в╕ддали голоси за незалежн╕сть, будуть д╕яти в╕дпов╕дно до церковних потреб, а не до потреб чужо╖ держави. Але ╓пископи були б╕льш чутлив╕ до того, що подавалося з Москви, н╕ж до свого обов’язку до Укра╖нсько╖ церкви.
Сам патр╕арх казав, що в╕н готовий п╕ти у в╕дставку заради миру церковного. Але коли п╕сля по╖здки до Москви в╕н повернувся в Ки╖в, коли почав сп╕лкуватися ╕з паствою, в╕н зрозум╕в, що це буде поглиблення сум’яття... В╕н зрозум╕в, що його обов’язок — в╕дстоювати права Укра╖нсько╖ церкви. В╕н був упевнений, що йде правильним шляхом, тому що в╕н викону╓ волю церкви, волю собору, церковн╕ канони ╕ д╕╓ в╕дпов╕дно до ╕сторично╖ правди ╕ тих прецедент╕в, як╕ були в ╕стор╕╖ церков. Тому ан╕ так зване позбавлення сану, ан╕ подальш╕ анафеми його не зрушили. Чим б╕льше зростав московський спротив, тим б╕льше патр╕арх Ф╕ларет утверджувався, що йде в╕рним шляхом.
А сьогодн╕ ми бачимо, якого сусп╕льного впливу, внутр╕шнього церковного розвитку та загального авторитету досягла очолювана ним церква Ки╖вського патр╕архату, це — св╕дчення, що церква ╓ правдива, правильна та благословенна Богом. Тому що патр╕арх Ф╕ларет п╕дкреслю╓: без Божо╖ п╕дтримки н╕чого б не вдалося зробити. Все, що зроблено ним, — пл╕д Божого благословення та Божо╖ допомоги.
— Скаж╕ть а патр╕арх Ф╕ларет не жал╕╓, що п╕шов з Ки╓во-Печерсько╖ лаври? Ну хай би залишився там...
— В╕н був священноарх╕мандритом Ки╓во-Печерсько╖ лаври. В╕н добився того, що, попри величезний спротив тогочасного оч╕льника компарт╕╖ Щербицького, п╕д час проведення Пом╕сного собору 1000-л╕ття хрещення Рус╕ 1988 року було оголошено про передачу храм╕в та к╕лькох прим╕щень Лаври Церкв╕. ╤ документи про цю передачу збер╕гаються у нього. Лавра була захоплена самочинниками, як╕ п╕шли на поводу Москви й уклали там ун╕ю. Те, що там ченц╕ живуть у Лавр╕, не означа╓, що вони мали право в╕дректися в╕д нього та його вигнати. Бо, по сут╕, те, що зробили з Лаврою та Церквою, нагаду╓ притчу про виноградник та злих виноградар╕в, як╕, будучи оселеними, вир╕шили, що вони — не прац╕вники, а його власники.
Патр╕арх Ф╕ларет мен╕ розпов╕дав про сон, який в╕н бачив у час цього розд╕лення. А сон був такий. В╕н побачив себе в Лавр╕. ╤ побачив преподобних Антон╕я та Феодос╕я, як╕ виходять через нижн╕ ворота, там, де джерела. А в╕н, йдучи за ними, запитав: куди ви йдете? Хтось ╕з преподобних обернувся та сказав: ми зв╕дси йдемо, але настане час, ╕ ми сюди повернемося. Вони п╕шли, казав Свят╕йший, ╕ я п╕шов ╕з ними.

Лана САМОХВАЛОВА
(«Укр╕нформ»)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16125

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков