Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…


УКРА╥НА ПРОТИ РАШИЗМУ
Рашизм – це як╕сно нова форма тотал╕тарно╖ ╕деолог╕╖ ╕ практики…


СТАЛЕВ╤ ДУХОМ
Фотовиставка Костянтина Сови «Сталев╕ духом» - це вираження шани б╕йцям ╕ розпов╕дь...


«ФАРС НА БОЛОТАХ»: п╕сля 17 березня пут╕н ма╓ стати «так званим президентом»
Як╕ ще зм╕сти та смисли можна знайти в беззм╕стовних рос╕йських «виборах»...


ПОСЛАННЯ ПУТ╤НА ПАРЛАМЕНТУ ТА ПОХОРОН НАВАЛЬНОГО
Як вони характеризують стан кремл╕вського режиму…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2015 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 30.10.2015
ОКСАНА МИХ╢╢ВА: «СЦЕНАР╤Й РЕ╤НТЕГРАЦ╤╥ ДОНБАСУ ЗАЛЕЖАТИМЕ В╤Д СТАТУСУ ТЕРИТОР╤Й...»

Точка зору

Доктор ╕сторичних наук Оксана Мих╓╓ва розд╕лила долю багатьох перем╕щених – вимушена була покинути Донецьк. Тепер живе у Львов╕. Коли почув ╖╖ вишукану укра╖нську мову, то поц╕кавився кор╕нням. Чи не з Галичини бува? Проте виявилося, що батьки Оксани Костянтин╕вни — з Херсонщини. Серед ╖╖ предк╕в були й укра╖нц╕, ╕ рос╕яни, й поляки… Проте я довго не м╕г позбутися враження, що моя сп╕врозмовниця сформувалася в як╕йсь льв╕вськ╕й професорськ╕й родин╕ – патр╕отична, осв╕чена, стов╕дсоткова укра╖нка. А головне – оптим╕стка!
Починаю розмову з такого запитання: зараз ╕сну╓ чимала сп╕льнота донеччан у Львов╕, В╕нниц╕, Ки╓в╕ та в багатьох ╕нших м╕стах Укра╖ни. Зв╕сно, все це не в╕д хорошого життя, а внасл╕док в╕йни. А чи ╓ якийсь позитив у цьому процес╕? Оксана Костянтин╕вна в╕дпов╕ла так:

— Очевидно, що для людини комфортним буде таке перем╕щення чи пере╖зд, до якого вона довго визр╕вала, готувалася. В нашому ж випадку йдеться про перем╕щення неоч╕куване, вимушене. З ц╕╓╖ точки зору – це очевидно трагед╕я для багатьох людей, як╕ були змушен╕ покинути сво╖ дом╕вки, звичне життя, роботу. Тобто персональний вим╕р цих под╕й довол╕ часто несе в соб╕ елементи трагед╕йност╕, ностальг╕╖. Але не бува╓ н╕чого, що було б лише негативним по сво╖й сут╕. Для багатьох перем╕щених, серед яких на сьогодн╕ ╓ чимало усп╕шних людей, як╕ добре себе зреал╕зували, така ситуац╕я стала сво╓р╕дним викликом, перев╕ркою власних зд╕бностей, вм╕нь. Чималим викликом стало це ╕ для Укра╖ни загалом – оск╕льки чи не вперше в ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ незалежност╕ в╕дбува╓ться таке ╕нтенсивне ╕, що головне, — безпосередн╓ сп╕лкування представник╕в р╕зних рег╕он╕в кра╖ни. Ми вс╕ в╕дкрива╓мо для себе Укра╖ну наново. ╤ в ход╕ цього руйнуються м╕фи, стереотипи, зникають страхи. Ми не на словах, а в реальних умовах вчимося жити разом. Це — не легкий процес, але ц╕нний, через те, що працю╓ на перспективу.
— Пан╕ Оксано, знаю, що ваша кандидатська дисертац╕я була присвячена крим╕нальн╕й злочинност╕ Донбасу в 20-т╕ роки минулого стол╕ття. Ви бачите якийсь зв’язок нин╕шн╕х под╕й з досл╕джуваним вами минулим?
— У житт╕ сусп╕льства багато що повторю╓ться, тому завжди можна знайти як╕сь ╕сторичн╕ паралел╕. Але в даному випадку такий «зв’язок» ╓ довол╕ штучним, я маю на уваз╕, передус╕м, спробу лег╕тимац╕╖ ДНР через ╕стор╕ю Донецько-Кривор╕зько╖ республ╕ки, п╕дсилення в такий спос╕б ╖╖ «╕сторичност╕», створення ╕люз╕╖ тяглост╕. На мою думку, нин╕шн╕ под╕╖, скор╕ш за все, виростають з пол╕тики стосовно Донбасу в радянськ╕ 60-70-т╕ – з часу особливо активно╖ геро╖зац╕╖ прац╕, формування уявлення про Донбас як про щось особливе – територ╕ю з особливим характером, особливою долею тощо. Саме це в╕дчуття «особливост╕» зрештою ╕ заважало нормальн╕й ╕нтеграц╕╖ Донбасу в Укра╖ну. У цьому в╕дношенн╕ я ц╕лком погоджуюсь з думкою в╕домого американського ╕сторика Х╕роак╕ Куром╕╖ — «…коли Донбас як окрема одиниця перестане когось ц╕кавити, це буде означати, що нарешт╕ в╕дбулася його ╕нтеграц╕я з Укра╖ною».
— Дехто вважа╓, що, зв╕льнивши Донбас, треба буде зайнятися дерусиф╕кац╕╓ю. Адже усп╕хи сепаратист╕в в╕дбувалися на тл╕ високо╖ зрусиф╕кованост╕ рег╕ону. ╤нш╕ ж категорично не погоджуються з цим, вважаючи, що так ми лише дамо поживу ╕дейним сепаратистам. То як бути щодо мови? Може, хоч вив╕ски варто пом╕няти?
— Як на мене, под╕╖ останнього часу стали неспод╕ваними для багатьох, ╕ не т╕льки в мовному в╕дношенн╕. Прим╕ром, неспод╕ванкою для окупант╕в стало те, що чимала к╕льк╕сть рос╕йськомовних мешканц╕в Донбасу виявилися патр╕отами Укра╖ни, а не нос╕ями ╕де╖ «русского мира». Вибачте мен╕ цю чорну ╕рон╕ю, почерпнуту, на жаль, не пам’ятаю в кого у Фейсбуц╕, неспод╕ванкою для частини мешканц╕в Донбасу, що запрошували до себе той самий «русский мир», стало те, що на Донбас прийшли не Пушк╕н з Досто╓вським, а Моторола з Борода╓м. Але будемо в╕дверт╕ та продовжимо це – ск╕льки «св╕дк╕в» стаб╕льност╕ та поборник╕в «м╕цно╖ руки» серед укра╖номовних мешканц╕в кра╖ни? То чи мова ╓ головним показником, коли говоримо про патр╕отизм, про усп╕шн╕сть укра╖нсько╖ державност╕? Мене, наприклад, дуже т╕шить те, що Укра╖на, як багатонац╕ональна кра╖на, останн╕м часом почала вибиратися з цього пол╕ттехнолог╕чного протиставлення «рос╕йськомовност╕» й «укра╖номовност╕» та почина╓ говорити р╕зними мовами – пригадаймо хоча б фрагменти промови президента кримськотатарською. Я б хот╕ла, щоб ви мене зрозум╕ли правильно в цьому в╕дношенн╕, моя перша мова — рос╕йська ╕, як людина начитана, я ╖╖ дуже добре знаю. Але свого часу, ще в 90-т╕, я усв╕домила ц╕нн╕сть та важлив╕сть для мене укра╖нсько╖ мови, до реч╕, р╕дно╖ мови мого батька. ╤ це сталося природно, невимушено, б╕льше того – усв╕домлено. ╤ я не знаю, чи був би цей процес усп╕шним, якби хтось «зайнявся мо╓ю дерусиф╕кац╕╓ю». Тож, гадаю, вих╕д варто шукати не через примусов╕ та дисципл╕нуюч╕ заходи, а через креативн╕ р╕шення, що створять умови, за яких у масов╕й св╕домост╕ закр╕пилася б думка, що говорити укра╖нською ╕ модно, ╕ престижно.
— Якщо не мова (для галичан це було б лог╕чно, мало того — бальзамом на душу), то як╕ ╓ ефективн╕ шляхи ре╕нтеграц╕╖?
— Якщо ми говоримо про ре╕нтеграц╕ю, то ви ма╓те рац╕ю, це питання на час╕. Однак сам сценар╕й ре╕нтеграц╕╖ напряму залежить в╕д того, який статус у майбутньому матимуть ц╕ територ╕╖. Зараз ╓ чимало р╕зноман╕тних прогноз╕в, пропозиц╕й щодо цього – вони в╕дом╕ та добре прописан╕. Тож не буду того повторювати, але хот╕ла би под╕литися певним занепоко╓нням, що в мене виника╓ з цього приводу.
Так, довол╕ привабливими виглядають «осв╕тн╕ проекти», перетворення Донбасу на «сил╕конову долину» чи «п╕дпри╓мницький оазис», або перенесення досв╕ду польсько╖ Лодз╕ чи чесько╖ Острави ╕з залученням можливостей культурних ╕ндустр╕й, реновац╕╖ промислових зон та перетворення ╖х на ел╕тн╕ райони. Все це прекрасно, але виклика╓ в мене низку запитань – чи╖ми силами та за чий рахунок це все буде робитися, ╕ головне – чому ми знову, нав╕ть в цих проектах, намага╓мося в╕дтворити «особливий» Донбас? Сл╕д думати про загальнодержавн╕ проекти, в яких би знайшлося м╕сце для кожного з рег╕он╕в Укра╖ни.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2015 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16119

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков