Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 25.09.2015
ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
В╕тал╕й ЛАЗОРК╤Н

Книга в газет╕

(Продовження. Поч. у № 34-38)

Глава 10. ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ. ПОЧАТОК

Станом на 22 серпня 1991 року у Ки╓в╕ Голова Верховно╖ Ради Укра╖ни Леон╕д Макарович Кравчук м╕цно утримував владу ╕ не втратив св╕й шанс ув╕йти в ╕стор╕ю л╕дером Укра╖нсько╖ нац╕╖, пров╕дником процесу здобуття Укра╖ною незалежност╕. В╕н вчасно п╕дтримав нац╕онально-демократичн╕ сили у Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни, ╕ результатом ╖хн╕х сп╕льних д╕й стало затвердження Акта незалежност╕ Укра╖ни 24 серпня 1991 року.
Днем ран╕ше демократичн╕ сили домоглися п╕дняття над Верховною Радою синьо-жовтого нац╕онального прапора Укра╖ни. Це було п╕дтвердженням повно╖ поразки ГКЧП в Укра╖н╕ ╕ народженням пол╕тично незалежно╖ держави Укра╖на. В╕дтепер Верховна Рада Укра╖ни мала б зайнятися утвердженням суверен╕тету молодо╖ незалежно╖ держави ╕ творенням нац╕ональних Збройних Сил – одн╕╓╖ з найважлив╕ших складових суверенно╖ держави Укра╖на.
До цього ж часу в ╕нтернац╕ональному Радянському Союз╕ реал╕зац╕я ╕ нав╕ть проста п╕дтримка ╕де╖ створення нац╕онально╖ арм╕╖ жорстко пересл╕дувалася в╕дпов╕дними державними органами, парт╕йним ╕ в╕йськовим кер╕вництвом, ну а для нас, д╕ючих оф╕цер╕в, це було просто небезпечно, бо загрожувало кар’╓р╕ або зв╕льненням з арм╕╖. Тому в╕йськова колег╕я Народного Руху Укра╖ни у сво╖й робот╕ спиралася на оф╕цер╕в-депутат╕в, як╕ мали недоторканн╕сть, таких, як полковники В. Мартиросян, В. Лазорк╕н, О. Ск╕пальський, кап╕тан-лейтенант ╤. Тенюх, кап╕тан В. Фукс, та на оф╕цер╕в запасу: В. Чечила, С. Рудюка, О. Миколишина, В. Пилипчука, А. Кошиля, П. Недзельського, В. Говоруху, О. З╕л╕нського, В. Захарченка, О. Нижника, А. Шм╕ла та ╕нших. Зусиллями саме цих оф╕цер╕в-патр╕от╕в протягом к╕нця 1990 – середини 1991 рок╕в ╕ був розпочатий процес створення Збройних Сил Укра╖ни, що набув незворотного характеру п╕сля поразки ГКЧП. Ми орган╕зовували виступи на в╕йськову тему у прес╕, на рад╕о, телебаченн╕, проводили конференц╕╖; було орган╕зовано ╕ проведено Перший з’╖зд укра╖нських оф╕цер╕в, утворена Сп╕лка оф╕цер╕в Укра╖ни та налагоджена ╖╖ пл╕дна сп╕впраця з ком╕с╕╓ю ВРУ з питань оборони ╕ державно╖ безпеки, ╖╖ головою Василем Дурдинцем.
28 серпня 1991 року, коли я заб╕г додому на об╕д, перебуваючи у Львов╕ через участь в робот╕ обласно╖ ради, то почув телефонний дзв╕нок. П╕днявши слухавку, я почув:
— Вас турбу╓ поштове в╕дд╕лення № 58. На ваше ╕м’я над╕йшла урядова телеграма. Куди ╖╖ занести, — запитав мене ж╕ночий голос.
— Я зараз вдома, — в╕дпов╕в я ╕ вже хвилин за десять читав текст ц╕╓╖ телеграми: «Ком╕с╕я Верховно╖ Ради Укра╖ни з питань оборони ╕ державно╖ безпеки запрошу╓ вас у пер╕од з 30 серпня до 6 вересня цього року взяти участь у п╕дготовц╕ законопроект╕в з в╕йськових питань, як╕ вит╕кають з ухвалених 24 серпня ц. р. Верховною Радою Укра╖ни постанов… Голова ком╕с╕╖ з питань оборони ╕ державно╖ безпеки В. Дурдинець». Для мене, хто за останн╕й р╕к перен╕с багато стресових ситуац╕й, це було фантастикою: мене оф╕ц╕йно запросили будувати Збройн╕ Сили Укра╖ни!
Зранку 29 серпня я залагодив ус╕ питання на робот╕ та в обласн╕й рад╕ ╕ вир╕шив в╕дв╕дати командувача в╕йськ ПрикВО генерал-полковника Скокова В╕ктора Васильовича. В╕н був на м╕сц╕ ╕ по-дружньому зустр╕в мене. Я допов╕в, що ╖ду в Ки╖в до Верховно╖ Ради Укра╖ни та про мету по╖здки. В╕н схвалив це ╕ розпов╕в мен╕ про сво╖ пригоди п╕д час ГКЧП. Перед прощанням я сказав, що бачу саме його на посад╕ м╕н╕стра оборони Укра╖ни.
В╕ктор Васильович був цим дуже розчулений, махнувши рукою, в╕н сказав мен╕: «Да брось ти! Я ╕ зд╓сь нужен», п╕д╕йшов до мене, об╕йняв ╕ побажав усп╕ху. Я, в свою чергу, побажав йому усп╕х╕в. В╕дчувалося, що в╕н не ╓ байдужим до дол╕ в╕йськ, дислокованих на територ╕╖ Укра╖ни.
Ми попрощалися. А ввечер╕ дружина з╕брала мо╖ реч╕, ╕ по╖здом № 92 я в╕дбув до Ки╓ва.
Вранц╕ 30 серпня 1991 року я прибув до столиц╕. Як з’ясувалося, В╕тал╕й Чичило подав голов╕ ком╕с╕╖ ВРУ з питань оборони ╕ державно╖ безпеки Василю Дурдинцю список член╕в СОУ, яких можна було залучити до розробки нац╕онального в╕йськового законодавства. Прибуло 12 ос╕б. Ус╕х, хто прибув, розм╕стили в готел╕ «Укра╖на», який на той час був розташований на вулиц╕ Пушк╕нськ╕й.
Оск╕льки моя «Концепц╕я створення Збройних Сил Укра╖ни» почала реал╕зовуватись, то я взяв на себе розробку основних проект╕в закон╕в Укра╖ни: «Про оборону Укра╖ни» та «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни». Я написав ╖х за тиждень ╕ 6 вересня 1991 року передав до ком╕с╕╖. Тому перший м╕н╕стр оборони Укра╖ни Костянтин Морозов, призначений на посаду 5 вересня, у сво╖х публ╕чних виступах п╕дкреслював, що прийшов не на голе м╕сце ╕ починав роботу не з чистого аркуша.
Сол╕дну громадську п╕дтримку в╕н отримав в╕д Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни. Кр╕м того, я допомагав першому м╕н╕стру оборони Укра╖ни Костянтину Морозову, готуючи йому перш╕ виступи, першу допов╕дь у Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни ╕ перший його виступ на нарад╕ у Верховн╕й Рад╕ СРСР, працюючи над створенням Положення про М╕н╕стерство оборони Укра╖ни. ╤нш╕ члени СОУ в цей час дуже багато ╕ пл╕дно попрацювали над перекладом ╕ редагуванням в╕йськових статут╕в, над порядком складання присяги на в╕рн╕сть Укра╖нському народов╕.
У вересн╕ 1991 року Костянтин Морозов сво╖м р╕шенням призначив орган╕зац╕йне ядро для створення М╕н╕стерства оборони Укра╖ни, до складу якого ув╕йшли: полковник В╕тал╕й Лазорк╕н (стратег╕я побудови ЗС Укра╖ни), полковник ╤ван Штопенко (ф╕нансове забезпечення), полковник Григор╕й Авд╓╓в (тилове забезпечення), полковник ╤ван Кокойко (озбро╓ння), п╕дполковник запасу Валентин Пилипчук (в╕йськова осв╕та). Сл╕д зазначити, що саме зусиллями член╕в орган╕зац╕йного ядра ╕ залучених член╕в СОУ була проведена чорнова, рутинна робота, завдяки як╕й Укра╖на у стисл╕ терм╕ни до 1 грудня 1991 року отримала систему державного управл╕ння в╕йськами ╕ можлив╕сть безпосереднього п╕дпорядкування М╕н╕стерству оборони Укра╖ни ус╕х в╕йськових об’╓днань, з’╓днань та частин Збройних Сил СРСР, дислокованих на територ╕╖ Укра╖ни.
Цим Укра╖на всьому св╕тов╕ показала приклад, як завдяки об’╓днанню зусиль ╕ вол╕ вищого державного кер╕вництва та профес╕йно╖ громадськост╕ можна у мирний спос╕б вир╕шувати велик╕ державн╕ проблеми, а рос╕йський колега Василя Дурдинця Кот╓нков нав╕ть попросив у мене коп╕ю проекту закону Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни» для зразка при розробц╕ рос╕йського проекту.
9 жовтня у газет╕ «Народная армия» м╕н╕стр оборони Укра╖ни генерал-майор ав╕ац╕╖ К. Морозов виступив з╕ статтею «Про проект закону Укра╖ни «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни», де зазначив, що творення в╕йська – це тривалий процес, який передбача╓ значне скорочення чисельност╕ в╕йськ ╕ ╕снуючих орган╕в в╕йськового управл╕ння. Перший крок ми вже робимо – це обговорення проект╕в закон╕в «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни» ╕ «Про оборону Укра╖ни».
Дал╕ буде розгляд Верховною Радою Укра╖ни всього пакету в╕йськового законодавства.
Проект закону «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни» передбачав наявн╕сть у склад╕ Збройних Сил Укра╖ни чотирьох вид╕в: Сухопутн╕ в╕йська; В╕йська протипов╕тряно╖ оборони; В╕йськово-Пов╕трян╕ сили; В╕йськово-Морськ╕ сили та з’╓днання ╕ частини спец╕альних в╕йськ, тилу, в╕йськово-навчальн╕ заклади. Загальне кер╕вництво Збройними Силами Укра╖ни покладалося на Президента Укра╖ни — Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, а безпосередн╓ кер╕вництво – на М╕н╕стерство оборони Укра╖ни.
Проект закону також передбачав наявн╕сть в Укра╖н╕ Сил колективно╖ стратег╕чно╖ оборони СНД (колишн╕ Ракетн╕ в╕йська стратег╕чного призначення з ядерною збро╓ю), визначав ╖хн╕й статус та п╕длегл╕сть Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни ╕ М╕н╕стерству оборони Укра╖ни, але комплектування в╕йськ цих Сил, розташованих в Укра╖н╕, виключно громадянами Укра╖ни. Також визначав, що у Збройних Силах Укра╖ни закр╕плювалось вживання укра╖нсько╖ мови в╕дпов╕дно до закону про мови.
11 жовтня 1991 р. Верховна Рада сво╓ю постановою утворила Раду оборони Укра╖ни на чол╕ з Головою Верховно╖ Ради Укра╖ни ╕ ухвалила Концепц╕ю оборони ╕ побудови Збройних Сил Укра╖ни, яка розроблялась за мо╓╖ участ╕, а 20 жовтня – в першому читанн╕ розглянула закони «Про оборону Укра╖ни», «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни».
Серед пол╕тичного кер╕вництва кра╖ни були суперечки щодо приналежност╕ стратег╕чних ╕ тактичних ракет з ядерними бо╓головками, розм╕щених в Укра╖н╕. Так, народний депутат Укра╖ни Микола Поровський в╕д НРУ вважав, що в╕йська, розм╕щен╕ в Укра╖н╕ п╕д назвою Сили колективно╖ стратег╕чно╖ оборони СНД, реально виявляться Силами стратег╕чно╖ оборони Рос╕╖, що неприпустимо, бо ц╕ в╕йська можуть бути використан╕ як ядерний шантаж проти Укра╖ни. Та й ф╕нансування такого в╕йська дорого об╕йдеться Укра╖н╕. Тож Микола Поровський справедливо робив висновок, що про «колективн╕» стратег╕чн╕ сили не може бути й мови, ╕ до Збройних Сил Укра╖ни мають бути передан╕ вс╕ без винятку в╕йськов╕ частини, дислокован╕ на ╖╖ територ╕╖, в тому числ╕ й частини Сил стратег╕чно╖ оборони, озбро╓н╕ ядерною збро╓ю, та Чорноморський флот. В╕н застер╕гав в╕д одностороннього роззбро╓ння, а л╕кв╕дац╕ю ядерно╖ збро╖ пропонував зд╕йснювати в╕дпов╕дно до Декларац╕╖ про державний суверен╕тет Укра╖ни з одночасним зм╕цненням обороноздатност╕ держави за рахунок розвитку ╕нших сучасних вид╕в збро╖.
Високий темп процесу створення Укра╖ною власних Збройних Сил Укра╖ни непоко╖в м╕н╕стра оборони СРСР маршала ав╕ац╕╖ ╢вгена Шапошникова, тому в╕н у середин╕ вересня в╕дрядив до Ки╓ва генерал-майора Живицю Г. В., сп╕вроб╕тника Центру оперативно-стратег╕чних досл╕джень Генерального штабу ЗС СРСР, для надання допомоги щойно призначеному м╕н╕стру оборони Укра╖ни генерал-майору ав╕ац╕╖ Костянтину Морозову. Георг╕й Живиця не був прихильником створення нац╕ональних Збройних Сил, чого, до реч╕, не приховував, але був добрим в╕йськовим фах╕вцем, я знав його по сп╕льн╕й служб╕ в штаб╕ ПрикВО. На мою думку, м╕н╕стр оборони СРСР ╢вген Шапошников до останнього намагався утримати контроль за процесом створення Збройних Сил Укра╖ни. Користуючись тим, що в орган╕зац╕йному ядр╕ М╕ноборони Укра╖ни не було генерал╕в, маршал Шапошников у жовтн╕ 1991 року в╕дрядив до Ки╓ва ще одну свою людину – генерал-лейтенанта ╤вана Б╕жана, начальника оперативного напрямку Головного оперативного управл╕ння ГШ ЗС СРСР, який, як нам пов╕домили добр╕ люди, був активним учасником ГКЧП ╕ особистим знайомим ╤вана Плюща, заступника Голови ВРУ. Згодом ц╕ генерали були призначен╕ на ключов╕ посади М╕ноборони. На жаль, укра╖нськ╕ оф╕цери-патр╕оти тако╖ прихильност╕ в╕д м╕н╕стра К. Морозова не в╕дчували.
П╕зн╕ше за мо╓ю рекомендац╕╓ю до складу орггрупи генерал Морозов ув╕в генерал-майора Вадима Гречан╕нова, начальника кафедри тактики Харк╕всько╖ в╕йськово╖ ╕нженерно╖ рад╕отехн╕чно╖ академ╕╖, який проходив сво╓ планове стажування при штаб╕ 8-╖ окремо╖ арм╕╖ ППО у Ки╓в╕, тому командувач арм╕╖ генерал-лейтенант Лопат╕н Михайло Олекс╕йович ╕ направив Вадима Олександровича до групи експерт╕в з редагування в╕йськових закон╕в, де ми ╕ познайомились.
В╕н став частим гостем у нас в 312-му номер╕ готелю «Укра╖на», де Верховна Рада орендувала м╕сця для мене ╕ Валентина Пилипчука. Для зручност╕ роботи одну к╕мнату цього готельного номера я перетворив на штаб з п╕дготовки нац╕онального в╕йськового законодавства. Тому вс╕ учасники нашо╖ робочо╖ групи отримали м╕сце для роботи, а члени СОУ — для сп╕лкування.
Творча робоча обстановка в груп╕ явно сподобалася генералу, тому Вадим Олександрович одного разу звернувся до мене з проханням залучити його до конкретно╖ роботи, а я, маючи велике навантаження з п╕дготовки нормативно-правових документ╕в ╕ ведення м╕ждержавних переговор╕в у Москв╕, вир╕шив доручити пану Гречан╕нову, як представнику пров╕дного в СРСР в╕йськового навчального закладу, п╕дготовку проекту в╕йськово╖ доктрини Укра╖ни.
На жаль, перша спроба п╕дготовки проекту вийшла невдалою, бо коли я прочитав його проект, то здивовано промовив: «Та це ж лекц╕я для 3 курсу в╕йськового училища, а не проект доктрини!». На це Вадим Олександрович розгублено в╕дпов╕в, що, мовляв, п╕дв╕в його п╕дполковник Г. Костенко, якому в╕н доручив це завдання. Оск╕льки фах╕вц╕в у той час нам дуже не вистачало ╕ щоб не в╕дштовхнути прихильника СОУ, я вир╕шив застосувати генерала на орган╕зац╕йн╕й робот╕ з╕ створення М╕н╕стерства оборони Укра╖ни ╕ представив його В’ячеславу Чорноволу, який на той час проводив свою передвиборну кампан╕ю на виборах Президента Укра╖ни.
У той день В’ячеслав Максимович посп╕шав до Криму, але нас радо прийняв, вислухав, схвалив наш╕ нам╕ри ╕ побажав пл╕дно╖ прац╕. Пот╕м я представив генерала Гречан╕нова м╕н╕стру оборони Укра╖ни Костянтину Морозову. В подальшому Вадим Гречан╕нов за власним проханням до м╕н╕стра був призначений на посаду начальника Центру оперативно-стратег╕чних досл╕джень Головного штабу ЗУ Укра╖ни, а через два роки в╕н був переведений на посаду радника Президента Укра╖ни Кучми Л. Д. з в╕йськових питань ╕ працював на ц╕й посад╕ до виходу у в╕дставку.
Сл╕д зауважити, що серед член╕в СОУ було багато нац╕онально св╕домих оф╕цер╕в-патр╕от╕в, як╕ були г╕дними високих посад у кер╕вництв╕ Збройних Сил Укра╖ни на оперативн╕й та оперативно-стратег╕чн╕й ланц╕.

Проте ╖хня порядн╕сть ╕ скромн╕сть в╕д╕гравали негативну роль у ╖хньому кар’╓рному зростанн╕, бо ц╕ наш╕ геро╖ не вм╕ли пропонувати себе, а тому ╕ залишалися за спиною галасливих спритник╕в – радянських генерал╕в, як╕ добре працювали л╕ктями, р╕шуче пропихували себе на висок╕ посади у Ки╓в╕, в такому бажаному для багатьох оф╕цер╕в м╕сц╕ служби.
На жаль, як покаже практика наступних рок╕в, кадров╕ помилки в призначенн╕ на кер╕вн╕ посади в М╕н╕стерств╕ оборони ╕ в Генеральному штаб╕ дуже негативно в╕д╕б’ються на процес╕ творення Збройних Сил Укра╖ни ╕ на обороноздатност╕ кра╖ни в ц╕лому.

Глава 11. РОЗБУДОВА СП╤ЛКИ ОФ╤ЦЕР╤В УКРА╥НИ

Перший етап створення Збройних Сил Укра╖ни за Концепц╕╓ю був орган╕зац╕йно-техн╕чним: було необх╕дно п╕дготувати нормативно-правову базу, яко╖ в Укра╖н╕ не було взагал╕, для правово╖ основи п╕дпорядкування в╕йськ Збройних Сил СРСР, дислокованих на територ╕╖ Укра╖ни, Укра╖нськ╕й влад╕ та цив╕л╕зованого розмежування функц╕й управл╕ння в╕йськами м╕ж М╕н╕стерством оборони Укра╖ни ╕ М╕н╕стерством оборони СРСР. Таким чином, головним завданням Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, яка почала нарощувати св╕й вплив у в╕йськах як патр╕отична орган╕зац╕я, стало максимальне сприяння побудов╕ Збройних Сил Укра╖ни.
П╕сля серпневих под╕й 1991 року вир╕шення ц╕╓╖ проблеми було доручено голов╕ ком╕с╕╖ Верховно╖ Ради Укра╖ни з питань оборони та надзвичайних ситуац╕й Василю Дурдинцю, тому 30 серпня 1991 року в╕н ╕ скликав робочу групу з член╕в СОУ: В. Чичила, В. Пилипчука, М. Мельника, П. Костюка, В. Говорухи та ╕нших. Я очолив цю робочу групу. Перше зас╕дання робочо╖ групи з обговорення мо╖х проект╕в закон╕в Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни» та «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни» я пров╕в 16 вересня 1991 року. На зас╕дання робочо╖ групи були запрошен╕ ╕ в╕йськов╕ експерти з Ки╖вського гарн╕зону: генерал-майори В. Василь╓в, В. Гречан╕нов, полковники В. Герасименко, В. Кохно; прац╕вники Державного ком╕тету з в╕йськових питань при Каб╕нет╕ М╕н╕стр╕в Укра╖ни. На мо╓ задоволення, в текст представлених проект╕в закон╕в Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни» та «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни» були внесен╕ лише незначн╕ редакц╕йн╕ правки. Тому ц╕ проекти практично були готов╕ до внесення ╖х на обговорення ╕нших ком╕с╕й Верховно╖ Ради.
Окр╕м роботи над основними законами, я допомагав Костянтину Морозову ув╕йти в посаду м╕н╕стра оборони: готував йому виступи, статт╕, допов╕дь на зас╕дання Верховно╖ Ради Укра╖ни, опрацьовував Положення про М╕н╕стерство оборони Укра╖ни. П╕дполковник М. Мельник ╕ кап╕тан П. Костюк готували проект закону «Про нац╕ональну гвард╕ю», а п╕дполковнику запасу Валентину Пилипчуку я доручив вир╕шення проблем п╕дпорядкування в╕йськових навчальних заклад╕в М╕н╕стерству оборони Укра╖ни. Володимир Мулява окремо в╕д нас готував Концепц╕ю соц╕ально-психолог╕чно╖ служби у Збройних Силах Укра╖ни, а полковник Олександр Ск╕пальський займався створенням Управл╕ння в╕йськово╖ контррозв╕дки, яке пот╕м ╕ очолив. Б╕льше проблем було з флотом.
Оск╕льки Костянтин Морозов боявся торкатися ц╕╓╖ проблеми через жорстку позиц╕ю Москви щодо Чорноморського флоту як до сво╓╖ власност╕, то ми з кап╕тан-лейтенантом ╤горем Тенюхом вир╕шили зайнятися розробкою Концепц╕╖ В╕йськово-Морських сил Укра╖ни в ╕н╕ц╕ативному порядку. На допомогу нам ╤гор запросив кап╕тана ╤ рангу В. Польового, оф╕цера оперативного в╕дд╕лу штабу Чорноморського флоту, який перебував у в╕дпустц╕. Досить швидко вс╕ необх╕дн╕ документи були п╕дготовлен╕ для допов╕д╕ м╕н╕стру.
Полковник Мартиросян у цей час займався становленням Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни як Всеукра╖нсько╖ громадсько╖ орган╕зац╕╖. Члени виконкому СОУ на сво╓му зас╕данн╕ розглянули питання щодо координац╕╖ роботи з членами СОУ у в╕йськових гарн╕зонах. На ╖хню думку, такими координаторами мали б бути члени СОУ, уповноважен╕ Верховно╖ Ради. Це практикувалося протягом вересня-жовтня 1991 року ╕ мало позитивний ефект, оск╕льки у в╕йськов╕ гарн╕зони на територ╕╖ Укра╖ни прибували ком╕с╕╖ М╕ноборони СРСР, як╕ протид╕яли створенню ЗСУ. Ц╕ в╕зити зд╕йснювалися без будь-якого погодження з м╕н╕стром оборони Укра╖ни й органами влади Укра╖ни.
Кр╕м того, ╕ командування Ракетних в╕йськ стратег╕чного призначення протид╕яло створенню Збройних Сил Укра╖ни. Так, 3 жовтня 1991 року штаб Ракетно╖ арм╕╖ над╕слав у п╕длегл╕ частини шифротелеграму № 2976, в як╕й паплюжилась Сп╕лка оф╕цер╕в Укра╖ни ╕ пропонувалося створити «орган╕зац╕ю оф╕цер╕в, здатну боротися ╕ в╕дстоювати наш╕ права перед органами влади».
Антиукра╖нську д╕яльн╕сть проводив ╕ начальник пол╕туправл╕ння Ки╖вського в╕йськового округу генерал-майор Борис Шар╕ков, який через пол╕торгани частин ╕ з’╓днань намагався створити реакц╕йну орган╕зац╕ю «Асоц╕ац╕я оф╕цер╕в» з числа оф╕цер╕в, як╕ не бажали служити в ЗСУ, для протид╕╖ ╖хньому створенню.
Наприк╕нц╕ жовтня 1991 року у штаб╕ 8-╖ танково╖ арм╕╖ в м╕ст╕ Житомир почались заворушення серед оф╕цер╕в штабу, як╕ в╕дкрито виступили проти створення Збройних Сил Укра╖ни.
Це неабияк налякало м╕н╕стра оборони Укра╖ни Костянтина Морозова, ╕ в╕н терм╕ново викликав генерал-майора Георг╕я Живицю та наказав йому в╕дрядити мене в Житомир на гас╕ння «пожеж╕», бо ситуац╕я розгорталась стр╕мко ╕ небезпеку треба було негайно зупиняти.
Генерал Живиця передав мен╕ наказ м╕н╕стра ╕ вручив посв╕дчення за № 01 на право перев╕рки виконання Постанови Верховно╖ Ради Укра╖ни № 1501-Х╤╤ в╕д 7 вересня 1991 року «Про порядок передислокац╕╖ в╕йськових формувань, в╕йськово-навчальних заклад╕в на територ╕╖ Укра╖ни та за ╖╖ межами», вид╕лив мен╕ автомоб╕ль ╕ оф╕цера для супроводження та охорони, на всякий випадок.
Ми швидко подолали в╕дстань до Житомира ╕ в’╖хали на територ╕ю штабу арм╕╖.
Мене зустр╕в заступник начальника штабу, прив╕тався, коротко допов╕в обстановку ╕ супроводив до м╕сця збору оф╕церського складу.
Оск╕льки 10 рок╕в я працював у штаб╕ ПрикВО, оф╕цери штабу 8-╖ танково╖ арм╕╖ мусили мене знати особисто, що мало б посприяти виконанню цього дел╕катного завдання, тому я р╕шуче ув╕йшов до зали клубу, де близько 200 бунт╕вних оф╕цер╕в галасливо проводили сво╖ збори.
Побачивши мене, вони замовкли. Я прив╕тався, обв╕в оф╕цер╕в поглядом ╕ д╕йсно углед╕в дек╕лька знайомих облич. Я п╕д╕йшов до знайомих оф╕цер╕в, дружньо прив╕тався рукостисканням ╕ спитав, у чому проблема. Виявилось, що п╕сля заборони д╕яльност╕ КПРС в Укра╖н╕ пол╕торгани збурили оф╕цер╕в брехнею про нам╕р укра╖нсько╖ влади розформувати штаб арм╕╖ ╕ вивести б╕льш╕сть оф╕цер╕в за меж╕ Укра╖ни. Пов╕ривши у ц╕ байки, оф╕цери готов╕ вже були ╖хати на Ки╖в.
Я взяв слово ╕ розпов╕в про те, що робить Верховна Рада Укра╖ни ╕ М╕н╕стерство оборони Укра╖ни, Сп╕лка оф╕цер╕в Укра╖ни для цив╕л╕зованого перетворення в╕йськ, дислокованих на територ╕╖ Укра╖ни, на Збройн╕ Сили Укра╖ни, про п╕дготовку для цього великого пакета в╕йськового законодавства, якого в Укра╖н╕ не було, де передбачен╕ закони про соц╕альний ╕ правовий захист в╕йськовослужбовц╕в ╕ член╕в ╖хн╕х с╕мей, про ╖хн╓ пенс╕йне забезпечення й ╕нш╕ закони, як╕ гарантують нормальн╕ умови служби в╕йськовослужбовц╕в в Укра╖н╕.
М╕й виступ став для оф╕цер╕в неспод╕ванкою, бо ╖х тримали в необ╕знаност╕ стосовно процесу побудови Збройних Сил Укра╖ни, лякаючи укра╖нським буржуазним нац╕онал╕змом. Тому я наголосив на тому, що гарантую вс╕м оф╕церам, незважаючи на нац╕ональне походження, продовження служби в Укра╖н╕. За меж╕ Укра╖ни по╖дуть лише за бажанням.
В╕дпов╕вши на запитання присутн╕х, в╕дчув, що оф╕цери мен╕ пов╕рили. Таким чином, через дв╕ години живо╖ розмови мен╕ вдалося нормал╕зувати ситуац╕ю.
Залишивши номер свого робочого телефону, я в╕дбув до Ки╓ва.
«Треба б╕льш активно залучити Сп╕лку оф╕цер╕в для посилення ╕нформац╕йно╖ роботи у в╕йськах для недопущення нових провокац╕й», — з таким висновком я повертався до Ки╓ва, бо Житомирська орган╕зац╕я СОУ, створена ще 29 липня 1991 року, явно недопрацювала з оф╕церами штабу 8-╖ танково╖ арм╕╖, хоча про цей пер╕од у сво╖х досл╕дженнях ╕сторик Анатол╕й Русначенко пише таке: «Прагнення стати членом СОУ серед оф╕цер╕в було таке велике, що деяк╕ командири частин намагалися вступити в Сп╕лку вс╕╓ю частиною» (Книга «Шануймося, панове оф╕цери», видавництво «Варта», Ки╖в, 2001 р.). Так намагалися зробити оф╕цери вертол╕тно╖ бригади 8ТА у Бердичев╕. Досить швидко утворились осередки СОУ в в╕йськових гарн╕зонах Новоград-Волинського, Бердичева, ╢м╕льчина, Озерного, Степка.
Сп╕лка оф╕цер╕в Укра╖ни стр╕мко розгортала свою д╕яльн╕сть ╕ в ╕нших областях.
27 серпня 1991 року заступник голови СОУ полковник Олександр Ск╕пальський пров╕в збори оф╕цер╕в д╕йсно╖ служби ╕ запасу Р╕вненсько╖ област╕ у Народному дом╕, як╕ утворили обласну орган╕зац╕ю СОУ й обрали п╕дполковника Геннад╕я Крука головою орган╕зац╕╖.
3 серпня 1991 року було створено м╕ський осередок СОУ в Тернопол╕ на чол╕ з полковником В. Головатюком, а 10 серпня 1991 року в Дн╕пропетровську лейтенант запасу Серг╕й Михайлов, старш╕ лейтенанти запасу Олег Андр╕йченко та Олекс╕й Кожушко створили первинний осередок СОУ. Обласна орган╕зац╕я СОУ була створена 15 жовтня 1991 року. Головою обласно╖ СОУ був обраний полковник В╕ктор Таратушко.
 20 серпня 1991 р. з ╕н╕ц╕ативи полковник╕в А. Максим’юка ╕ М. Носенка, кап╕тана ╤╤ рангу ╤. Мер╕нчика, п╕дполковника Р. Блонського, майор╕в Р. Боднарчука, В. В╕вчаренка та ╤. Винничука, кап╕тан╕в ╢. Чучука ╕ В. Кричука ╕ старшого лейтенанта Г. Марченка була створена ╤вано-Франк╕вська обласна орган╕зац╕я СОУ. Головою орган╕зац╕╖ став кап╕тан ╤╤ рангу ╤ван Мер╕нчик.
8 вересня 1991 року майор Р. Боднарчук створив у Рогатин╕ районну орган╕зац╕ю СОУ.
22 вересня 1991 року була створена Льв╕вська обласна орган╕зац╕я СОУ. Головою обласно╖ орган╕зац╕╖ було обрано майора Петра Костюка. В робот╕ установчо╖ конференц╕╖ взяли участь 247 делегат╕в та близько 100 представник╕в м╕сцево╖ влади, громадських орган╕зац╕й ╕ парт╕й.
5 жовтня 1991 року була створена Терноп╕льська обласна орган╕зац╕я СОУ. Головою було обрано полковника Василя Гнатишина, заступниками — п╕дполковник╕в О. Варакуту, ╤. Луковича, майор╕в А. Тхора ╕ М. Дворського. 4 вересня 1991 року сес╕я Терноп╕льсько╖ обласно╖ ради утворила обласну ком╕с╕ю з в╕йськових питань, куди ув╕йшли голова обласно╖ СОУ та його заступники.
27 жовтня 1991 року була створена Волинська обласна орган╕зац╕я СОУ. Головою Волинсько╖ обласно╖ орган╕зац╕╖ СОУ було обрано полковника Олександра Захарченка. В робот╕ установчо╖ конференц╕╖ взяли участь 79 делегат╕в в╕д ус╕х в╕йськових формувань област╕, а також заступник голови СОУ полковник О. Ск╕пальський, народний депутат Укра╖ни А. Боднарчук, делегати ╤-го з’╖зду укра╖нських оф╕цер╕в п╕дполковники К. Михальчук ╕ Д. Граб╕вчук, майори Баб╕ч, Н. К╕наш, В. Кушн╕р, кап╕тан В. Стречаков, старший лейтенант М. Г╕найло. Установчу конференц╕ю освятив ╓пископ УАПЦ Миколай.
У грудн╕ 1991 року була створена Полтавська обласна орган╕зац╕я СОУ. Головою обласно╖ орган╕зац╕╖ СОУ став полковник запасу О. Ч╕п. В робот╕ установчо╖ конференц╕╖ взяли участь полковники ╢. Данилевський, З. Даниленко, Ю. Галенко, В. Годзенко, М. Кульчинський.
У грудн╕ 1991 року установча конференц╕я за участ╕ 104 делегат╕в, серед яких були п╕дполковник Костянтин Дряп╕ко, майори Микола Кривич ╕ В’ячеслав ╤ванов, кап╕тан ╤╤╤ рангу Юр╕й Клюшн╕ченко, кап╕тан В╕ктор Крюков, створила К╕ровоградську обласну орган╕зац╕ю СОУ.
28 грудня 1991 року була створена Запор╕зька м╕ська орган╕зац╕я СОУ. Головою орган╕зац╕╖ було обрано майора Володимира Веретен╕на. Першу ж первинну орган╕зац╕ю СОУ у Запор╕жж╕ утворив старший прапорщик Анатол╕й Шеремет з запор╕зького полку в╕йськово-транспортно╖ ав╕ац╕╖; другу первинну орган╕зац╕ю СОУ створив майор Володимир Олексюк з Бердянського ╕нструкторського бомбардувального ав╕ац╕йного полку.
У Ки╓в╕ перший осередок СОУ утворився наприк╕нц╕ серпня 1991 року в Академ╕╖ ППО СВ, його очолив п╕дполковник Юр╕й Гапонов, а на початку вересня п╕дполковник запасу Валентин Пилипчук пров╕в установчу конференц╕ю Ки╖всько╖ м╕сько╖ орган╕зац╕╖ СОУ. Головою орган╕зац╕╖ був обраний полковник Роман Костюк.
Анатол╕й Русначенко у сво╖х досл╕дженнях пише: «Анал╕зуючи процес утворення обласних орган╕зац╕й СОУ, можна в╕дзначити деяк╕ законом╕рност╕. Без сумн╕ву, найшвидше цей процес ╕шов там, де до справи д╕╓во п╕дключалися м╕сцев╕ орган╕зац╕╖ Руху, УРП та ╕нших парт╕йних орган╕зац╕й, зокрема в Галичин╕, Волин╕, Ки╓в╕. Тут вони знайшли порозум╕ння ╕ в м╕сцево╖ влади. Шлях орган╕зац╕йного творення був неоднор╕дним: в одному випадку починали творити орган╕зац╕ю «згори» (зах╕д Укра╖ни) ╕ пот╕м розбудовували районн╕; в другому випадку процес творення орган╕зац╕╖ йшов «знизу» в╕д районних осередк╕в до м╕ських ╕ до обласних орган╕зац╕й. До ╤╤ з’╖зду СОУ обласн╕ орган╕зац╕╖ в основному оформилися у зах╕дних областях Укра╖ни» (Книга «Шануймося, панове оф╕цери», видавництво «Варта», Ки╖в, 2001 р.).
22 жовтня 1991 року в╕дбулась ре╓страц╕я Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни в М╕н╕стерств╕ юстиц╕╖.
Станом на жовтень-листопад 1991 року к╕льк╕сть член╕в сягнула 6 тисяч ос╕б, у тому числ╕ СОУ мала сво╖ осередки в Казахстан╕, Узбекистан╕, Киргиз╕╖, Азербайджан╕, Таджикистан╕, Туркмен╕стан╕.
На к╕нець 1991 року в Ки╖вському гарн╕зон╕ д╕яло близько 60 первинних орган╕зац╕й з загальною к╕льк╕стю член╕в близько 1000 ос╕б, Льв╕вська обласна орган╕зац╕я СОУ нал╕чувала майже 1200 член╕в, Одеська обласна орган╕зац╕я СОУ — 280 член╕в, ╤вано-Франк╕вська обласна орган╕зац╕я СОУ – до 4500 член╕в, Р╕вненська – до 300 член╕в.
Зважаючи на зростання чисельност╕ орган╕зац╕╖ ╕ виникнення нових осередк╕в в Укра╖н╕ та за кордоном, у Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни виникла нагальна потреба впорядкувати свою структуру ╕ кер╕вн╕ органи, для чого необх╕дно було скликати позачерговий ╤╤-й з’╖зд орган╕зац╕╖.

Осв╕та

ПРИХ╤Д РОС╤╥ СПУСТОШИВ ОСВ╤ТН╢ ПОЛЕ КРИМУ
Рос╕йський вплив на осв╕тню систему на пострадянському простор╕ призводить до неминучо╖ русиф╕кац╕╖ та катастроф╕чного пад╕ння р╕вня осв╕ти. Такого висновку д╕йшли осв╕тяни з трьох рег╕он╕в, як╕ зазнали впливу рос╕йсько╖ системи в р╕зний час ╕ з р╕зною ╕нтенсивн╕стю: з Придн╕стров’я, Чечн╕ та Криму. ╥хня дискус╕я в╕дбулась у рамках нещодавньо╖ конференц╕╖ у Праз╕ «Форум 2000», присвячено╖ питанням демократ╕╖ та осв╕ти.
До анекс╕╖ Криму на п╕востров╕ була, мабуть, найб╕льша к╕льк╕сть виш╕в на душу населення. На трохи б╕льше як двом╕льйонне населення п╕вострова було 93 вищ╕ навчальн╕ заклади. За словами голови департаменту рос╕йсько╖ та ╕ноземно╖ л╕тератури Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету Володимира Казар╕на, прих╕д Рос╕╖ «абсолютно спустошив осв╕тн╓ поле Криму». Почали з того, що закрили ф╕л╕╖ не лише укра╖нських, а й ╕ноземних виш╕в, як╕ за п╕дтримки Туреччини, Ф╕нлянд╕╖, ╤зра╖лю та само╖ Рос╕╖ в╕льно д╕яли на територ╕╖ п╕вострова. На думку науковця, не вс╕ кримськ╕ виш╕ були серйозними науковими ╕нститутами, але частина з них були школами з репутац╕╓ю. У нов╕й систем╕ вс╕ вони практично зникли.
«Настав новий час, у нас сьогодн╕ з цих 93-х залишилось 3 виш╕. Два кримських, що ф╕нансуються з кримського бюджету, – це два колишн╕ училища: культури та те, що пот╕м стало Кримськотатарським ун╕верситетом. ╤ один уже наш, тепер в╕н назива╓ться Кримським федеральним ун╕верситетом, куди злили Тавр╕йський, с╕льськогосподарський, медичний, буд╕вельний, Керченський морський, Ялтинський педагог╕чний, такий монстр, м╕ж чи╖ми факультетами 110 к╕лометр╕в в╕дстан╕. Про яку оптим╕зац╕ю чи ефективн╕сть д╕╖ можна говорити. Але завдання досягнуто, бачите, як усе просто?» – каже кримський учений.
Повернення до централ╕зац╕╖ ще в радянських традиц╕ях потягнуло за собою небачену нав╕ть за укра╖нськими стандартами бюрократизац╕ю.
«Сьогодн╕ якийсь фарсовий розвиток цього всього. Бо не 3-4-5-8 пап╕рц╕в потр╕бно з╕брати, а 44, 66, 98! Це все виросло на 3-4 порядки. В результат╕ створено г╕гантський, ц╕лком божев╕льний апарат управл╕ння», – поясню╓ Володимир Казар╕н.
На його думку, в Рос╕╖ не йдеться про ефективн╕сть ан╕ управл╕ння осв╕тою, ан╕ самим зм╕стом осв╕ти. Вс╕ м╕жнародн╕ контакти викладач╕в та студент╕в були об╕рван╕, кримськ╕ дипломи не визнають н╕ в Укра╖н╕, н╕ в сам╕й Рос╕╖, не кажучи вже про решту св╕ту. Студент╕в, зам╕сть того, щоб вчити, викладач╕ змушен╕ водити на оф╕ц╕йн╕ заходи на шкоду навчальному процесу.
Про нац╕ональну осв╕ту п╕сля закриття укра╖нських ╕ кримськотатарських шк╕л на п╕востров╕ можна забути. Кримськотатарський ун╕верситет за цих умов, на його думку, також довго не протрима╓ться.
«Кримськотатарський ун╕верситет буде трансформований або, я думаю, через к╕лька рок╕в буде порушуватись питання про його закриття. Бо вони там дос╕ поводяться не дуже лояльно», – передбача╓ кримський учений.

КРИМ ╤ ЧЕЧНЯ – СП╤ЛЬНИЙ СУМНИЙ ДОСВ╤Д

Под╕бн╕ процеси проходила система осв╕ти в Чечн╕, яку Рос╕я повернула до свого контролю внасл╕док друго╖ чеченсько╖ в╕йни. Викладачка Нафтового техн╕чного ун╕верситету з Грозного Таус Серганова розпов╕ла про те, що виснажен╕ в╕йною чеченц╕ чекали в╕д поновлення рос╕йського контролю хоча б можливост╕ отримати знання, ╕ через соц╕альн╕ л╕фти, як╕ в╕дкрива╓ осв╕та, покращити сво╓ становище. ╥хн╕ над╕╖ не справдилися.
«З’ясувалось, що т╕ зм╕ни, як╕ йшли згори, вони взагал╕ не передбачали знання, вони передбачали зовс╕м ╕нше. Це — купа папер╕в, на як╕ йде весь час. ╤ в╕дчуття, що це ╓ ц╕леспрямована робота для того, щоб викладач не займався сво╖м фахом, а займався цим. Особливо шк╕льн╕ вчител╕ – вони як кр╕паки, як╕ соб╕ не належать. Вони належать оц╕й систем╕. ╤ вони бояться, бо за учня, який п╕шов у л╕с чи по╖хав до Сир╕╖, в╕дпов╕дають учител╕», – розпов╕да╓ викладачка з Чечн╕.
Кер╕вництво ус╕х трьох виш╕в, як╕ ╓ в Чечн╕, були зам╕нен╕ на людей, в╕дданих особисто президенту Чечн╕ Рамзану Кадирову. Головна вимога на вс╕х щаблях осв╕ти ╕ кер╕вництва Чечн╕ – в╕ддан╕сть, а не знання.
Парадоксально, незважаючи на те, що сам кер╕вник Чечн╕ майже не зна╓ рос╕йсько╖ мови, чеченська мова практично виведена з системи осв╕ти республ╕ки. П╕сля того, як у радянськ╕ часи чеченська мова не вивчалась у м╕стах, а лише по селах, наприк╕нц╕ 1980-х настав короткий час нац╕онального в╕дродження, коли початков╕ школи були переведен╕ на чеченську мову. Це, за словами чеченсько╖ викладачки, дало добр╕ результати в осв╕т╕, бо д╕ти, як╕ приходили до школи без знання рос╕йсько╖ мови, краще засвоювали науку. Проте п╕сля друго╖ в╕йни ╕ ц╕ паростки нац╕онально╖ осв╕ти швидко знищили.
«М╕н╕стерство осв╕ти намагалось налаштувати батьк╕в на те, що якщо перевести початкову осв╕ту на чеченську мову, – а рос╕йська мова залишалась, було п’ять урок╕в на тиждень, – то вони не будуть знати рос╕йсько╖ мови, не зможуть вчитись, ╕ це призведе до ╕золяц╕╖ ╕ такого ╕ншого. ╤ в результат╕ ц╕╓╖ ц╕леспрямовано╖ роботи ця ╕дея була похована», – розпов╕да╓ викладачка Грозненського ун╕верситету Таус Серганова.

«НЕОРАДЯНСЬКА» СИСТЕМА ОСВ╤ТИ ПРИДН╤СТРОВ’Я

Найб╕льший досв╕д перебування в «неорадянськ╕й» осв╕тн╕й систем╕ ма╓ Придн╕стров’я. Ця невизнана територ╕я Молдови перебува╓ в м╕жнародн╕й ╕золяц╕╖ вже чверть стол╕ття. Але якщо до недавнього часу вона намагалася старанно в╕дтворювати радянськ╕ зразки, включно з декларативною повагою до вс╕х трьох нац╕ональних груп, що проживають на ц╕й територ╕╖ – молдован, укра╖нц╕в та рос╕ян, то з приходом нового л╕дера, ╢вгена Шевчука, «придн╕стровц╕» перетворилися на «рос╕ян», розпов╕да╓ Директор ╕нформац╕йно-юридичного центру «Апр╕ор╕» Альона Марчкова.
«У св╕дом╕сть придн╕стровсько╖ молод╕ вкладалась думка про те, що «ми – придн╕стровц╕», ми не належимо до жодно╖ нац╕ональност╕, в нас ╓ своя народна ╕дея, не було розпод╕лу на нац╕ональност╕, але три роки тому ми вс╕ прокинулись рос╕янами», – розпов╕да╓ актив╕стка з Тирасполя.
З того часу Придн╕стров’я не лише на словах, а й на д╕л╕ насл╕ду╓ рос╕йську систему в усьому. ╤нколи законодавц╕ невизнаного сепаратистського рег╕ону нав╕ть забувають зм╕нювати назву в закон╕ з «Рос╕йсько╖ Федерац╕╖» на «Придн╕стровську Молдавську соц╕ал╕стичну республ╕ку», говорить Альона Марчкова.
«Вся наша законодавча система ма╓ тенденц╕ю до, як у нас прийнято говорити, «гармон╕зац╕╖» з законодавством Рос╕╖. Будь-який закон, який ухвалю╓ться в Рос╕╖, за м╕сяць-два, ╕нколи через п╕вроку, автоматично ухвалю╓ться ╕ в Придн╕стров’╖. Вс╕ реформи, як╕ в╕дбуваються в Рос╕╖, повторюються в р╕зних системах, у тому числ╕ в систем╕ осв╕ти Придн╕стров’я», – веде дал╕ експерт з Тирасполя.
Для придн╕стровського кер╕вництва недостатньо мати ту саму осв╕тню програму, що ╕ в Рос╕╖. Цього року вони п╕шли на крок дал╕ ╕ запровадили рос╕йськ╕ п╕дручники.
«Цього року Рос╕я зробила великий подарунок ус╕м придн╕стровським школярам. Це понад 130 п╕дручник╕в, як╕ надрукован╕ в Рос╕╖. Моя донька повернулася з╕ школи 1 вересня ╕ принесла повний портфель п╕дручник╕в, показала ╖х мен╕. Там нема╓ ╕стор╕╖ Придн╕стров’я, там ╓ ╕стор╕я Рос╕╖. Там нема╓ ╕стор╕╖ Укра╖ни, хоч вона етн╕чно ╓ укра╖нкою, там нема╓ ╕стор╕╖ Молдови, там ╓ лише ╕стор╕я Рос╕╖», – розпов╕да╓ Альона Марчкова.
Щодо укра╖нських шк╕л, то вона розпов╕ла, що п╕дручники для них, як╕ були привезен╕ з Укра╖ни, були вилучен╕ м╕сцевими силами безпеки ╕ вже два тижн╕ д╕ти займаються без п╕дручник╕в.
Загалом, Альона Марчкова змалювала ще сумн╕шу картину того, чим мають займатися придн╕стровськ╕ вчител╕. Вони, по сут╕, складають дось╓ на кожного учня.
«Протягом року вчител╕ мають заповнити понад тисячу р╕зних папер╕в. Це й особова справа учня, зб╕р даних про його родину, умови його проживання, зароб╕тна плата батьк╕в, якщо батьки десь на зароб╕тках, то де вони перебувають, як довго там планують бути, ск╕льки там заробляють, з ким перебува╓ ця дитина. На кожну дитину заповнюють психолог╕чний портрет, де говориться про його спроможн╕сть до агрес╕╖, до гамування агрес╕╖, його ф╕зичн╕ показники, хвороби, хто його т╕тки ╕ дядьки, який статус члени родини мають у спецслужбах тощо. Всю цю ╕нформац╕ю вчитель зобов’язаний збирати на кожного учня. В результат╕ учитель не ма╓ часу на осв╕тн╕й та педагог╕чний процес», – п╕дсумову╓ Альона Марчкова.
Усе це, на думку експерт╕в, ма╓ мету виховання слухняних мас, як╕ не будуть ан╕ критично мислячими, ан╕ профес╕йними, ан╕ самост╕йними громадянами. В ус╕х трьох прикладах фах╕вц╕ пов’язують над╕╖ лише з╕ зм╕ною пол╕тично╖ системи в Рос╕╖, адже, на ╖хню думку, така система руйну╓ сама себе.

Мар╕я ЩУР (Рад╕о «Свобода»)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15943

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков