Версiя для друку Обговорити в форумi

Рубрику веде о. Олег Ведмеденко,
протодиякон Луцького кафедрального собору УПЦ КП, інспектор з питань місійної діяльності Луцько-Волинського єпархіального управління.

НОВИЙ РІК ЗА НОВИМ СТИЛЕМ

В чому суть розділення на новий і старий стилі? Чому в більшості своїй православна Україна весело святкує новий рік в той час, коли іще триває різдвяний піст?
Так званий "старий стиль" літочислення (відомий усім юліанський календар) був впроваджений римським імператором Юлієм Цезарем іще за сорок шість років до Різдва Христового. За його наказом астроном Созиген реформував старий єгипетський календар, який до того часу діяв в імперії. Ця реформа на той час була досить прогресивною і цілком виправданою, хоча календар і мав певні хиби й неточності, в результаті яких за 128 років його використання мала набігати ціла "зайва" доба. Втім, він був прийнятим в усьому тодішньому світі, а згодом його узяло й християнство, що було затверджено на I Вселенському соборі (325 р.).
У 1578 році Папа Римський Григорій XIII приймає рішення вдосконалити старий стиль літочислення, замінивши юліанський календар на більш точний, новий. З його благословення група європейських учених на чолі з астрономом Луїджі Лілліо і виробила більш точний сучасний так званий григоріанський календар, яким ми й користуємося нині. Згідно з ним після 4 жовтня 1582 року відразу настало 15 жовтня.
Історично новий стиль прийняли спочатку католики, згодом протестанти, а там і увесь світ. Більшість православних церков (у тому числі і Константинопольська - Вселенський патріархат) також живуть за новим стилем. З шістнадцяти автокефальних (самостійних: грецькою "автокефалія" - "сам головую") православних церков лише Єрусалимська, Сербська, Грузинська, російські й українські церкви тримаються старого стилю. Старого стилю держаться й греко-католики.
Щоправда додержання григоріанського календаря православними-"новостильниками" стосується лише неперехідних свят - тих, які не залежать від дня святкування Пасхи і святкуються "у числі". Великдень, Вхід Господній у Єрусалим (Вербну Неділю), Вознесіння Господнє та День Святої Трійці (П'ятидесятницю) усі православні святкують разом. Великдень (Пасха) згідно з рішенням того ж таки Першого Вселенського собору відзначається у першу неділю після весняного рівнодення і повного місяця. Вхід Господній у Єрусалим - за тиждень до Пасхи. Вознесіння на сороковий, а П'ятидесятниця - на п'ятдесятий день після Великодня.
Святкування Нового року за новим стилем у нас є святом світським, а не церковним, і ставитися до нього необхідно як до світського. Це у першу чергу день підведення підсумків прожитого року, усвідомлення допущених за цей період помилок та складання планів на майбутнє. Чи відзначати його? А чому б і ні? Тільки відзначати пам'ятаючи, що надворі піст. Не думаю, що відсутність у новорічну ніч на столі алкоголю, сала і яєць так уже зіпсує це загальнодержавне свято. Існує достатня кількість рибних та інших достатньо вишуканих і цілком святкових страв та напоїв, які достойно виглядатимуть на столі. Та й скакати і танцювати навколо ялинки зовсім не обов'язково, хоча це не виключає наявності самої ялинки як традиційного атрибуту Нового року й об'єкта радості ваших малюків: не варто позбавляти їх чарівності новорічної казки. А щодо узгодження календарів та стилів, то, упевнений, це питання не такого уже й далекого майбутнього. Втім, зрештою, не в стилях справа, але в нас. Бо не важливо, який стиль на дворі, але який в серці нашому.
Буквально слово "стиль" з латинської перекладається як "паличка для письма". І "паличка" ця, як і все оточуюче нас, насправді пише лише те, що ми дозволяємо їй писати. Як і сказав Господь: "Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе" (Мф. 12.25). Неважливо що нас оточує - важливо, як ми до цього ставимося. Тож нехай рік, який настає, напише в наших серцях не вбиваючі душу слова агресії та нетерпимості, але животворчі слова смирення й любові. І нехай допоможе нам в цьому Бог!

ПОДАРУНОК ПІД ЯЛИНКУ: ЩО ВІН ОЗНАЧАЄ?
Коли ми розмірковуємо над тим, що подарувати на Новий рік, ми, зрозуміло, не дуже переймаємося питанням походження цього славного і всіма улюбленого свята. Однак...
Ви ніколи не замислювалися, з чим ми, власне, вітаємо одне одного під бій курантів? З Новим роком, з новим щастям! Що це за нове щастя?
Давним-давно, десь на Сході, там, де жили стародавні індо-іранці і ще тільки починали формуватися перші перські держави, стародавні хлібороби мали вже свій календар і знали: є в році доба, коли найкоротший день змінює найдовша ніч. Після цієї ночі сліпуче життєдайне Сонце з кожним днем дедалі довше затримується в небі, природа починає прокидатися, а життя остаточно торжествує над похмурою зимовою тишею і смертю. Цей день називається днем зимового сонцестояння і за нашим календарем припадає на 22 грудня.
Цього дня стародавні перси-хлібороби святкували народження сонячного бога - Митри. За допомогою спеціальних обрядів і ритуалів вони допомагали Митрі народитися і перемогти лиходійку зиму, допомагали приходу весни і новому врожаю. Все це було для них дуже серйозно, адже від своєчасного приходу весни залежало саме їх життя. А раптом без їх допомоги Сонце не зуміє народитися, не зможе перемогти зиму?
В подальшому Митра став одним з головних богів Перського царства, а уже з нього потрапив до римлян, які, як відомо, до чужих держав ставилися дуже ревно і прагнули підкорити їх собі, а до чужих богів, навпаки, настроєні були вельми лояльно і нічого проти їх храмів і поклоніння їм не мали. Так Сонячний Митра став одним з римських богів.
У Римській імперії місяці були різними за довжиною, але Новий рік незмінно припадав на 1 січня - дату зміни консулів. Кінець грудня був часом свят і розгулу. Дуже вдало вписувався сюди і день народження Митри - день перемоги Світла над Пітьмою. Радій! - вітали одне одного римляни. - Сонцестояння минуло, ще один рік минув, повернуло на весну... Радій!
Так вони і раділи кілька століть поспіль, а коли Римська імперія офіційно стала християнською, якось несподівано з'ясувалося, що новий, єдиний Бог Ісус Христос народився... 25 грудня, і Різдво стоїть зовсім близько до свята зимового сонцестояння і традиційних для римлян новорічних гулянь.
- Радійте! - говорили одне одному нові римляни-християни. - Ісус Христос народився, - і йшли радіти.
Середньовічна християнська Європа, офіційна і похмура, на відміну від античних римлян, веселощів не любила. Однак селяни, як і раніше, в день зимового сонцестояння робили все можливе, аби допомогти Сонцю народитися - палили багаття, проганяли зиму палицями, прикрашали ялиновими і березовими гілками оселі, розв'язували вузли.
До указу Петра Першого (1700 рік) росіяни вели свій календар "від створення світу" і початок нового року святкували де у вересні, після збирання врожаю, а де - у березні, в день весняного сонцестояння. Петро Перший привів наше літочислення у відповідність з європейським і наказав святкувати Новий рік взимку - 1 січня. З цього короткого історичного екскурсу, мабуть, уже стало зрозуміло, з чим ми вітаємо одне одного в Новий рік і яке саме нове щастя до нас цієї ночі приходить. Отже, ми вітаємо одне одного з тим, що:
1) вдалося пережити ще один період укорочення дня і наступу на світ Пітьми;
2) тепер, коли Сонячний Бог уже народився і почав відвойовувати у Пітьми свої позиції, все буде добре;
3) хай це ще не видно, але весна, а отже, і розквіт світу вже почалися. І це прекрасно;
4) ми пережили цей важкий період разом, не зрадивши і не втративши одне одного, і значить наші стосунки стали ще глибшими і міцнішими.
А ось тепер можна повернутися до подарунків. Як відображається все вищесказане в новорічних подарункових традиціях? Паперові квіти, ялинові гілки, гірлянди і ліхтарики - світло, життя і радість! Позолочені шишки, горіхи і яблука - зародки, символи відродження і весни! Дитячі хороводи навколо ялинки з подальшим розбиранням подарунків, які висять на ній, - все це ніби імітує давні обряди, пов'язані з розквітом природи, збиранням плодів.
Які ж подарункові послання можна вважати специфічно новорічними? Мабуть, такі: людині, для якої минулий рік був нелегким, дарується щось красиве, може, трохи й несподіване. Наприклад, прикраса для святкової сукні, ковбойський капелюх. Загальне правило: щоб подарунок викликав естетичні почуття. Це може бути і колекційний альбом з мистецтва в кошику троянд, і мила новорічна листівка з прикладеною до неї квіткою, можливо, навіть щось саморобне. Головне - щирість послання: дякую, що цього року ти був (була) разом зі мною!
Разом із подарунком може бути висловлене сподівання на розвиток і зміцнення стосунків. У такому разі з'являється обережний інтимний компонент. Наприклад, чоловік дарує жінці розкішний китайський халат. "Я хочу, щоб наступного року в тебе все було так само чудово, як і цього!"
Подарунок - не нагорода, а надія! Отож, кожний вирішує сам, що він чекає від того, кого обдаровує.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2003 > Тема "Душі криниця"