Версiя для друку Обговорити в форумi

Нещодавно на електронну адресу «Кримської світлиці» надійшов ось такий лист:
«Допоможіть, будь ласка, в пошуку інформації про рідного брата мого діда Юрія Гасенка. У вашій газеті за 1994 рік була стаття «Ювілей українського винахідника з Криму» (До 100-річчя Ю. Гасенка). Підкажіть, де можна побачити цю статтю? Можливо, ви можете вислати її копію? Дякую! Олена Юріївна».
На щастя, у цій «кримській окупації і київській блокаді» (про поневіряння «Кримської світлиці» й усіх інших видань мінкультурного газетно-журнального видавництва вже не раз повідомлялося) нам все ж вдалося зберегти архів газети. Ми відшукали у пожовклій підшивці (минуло ж більше 20 років!) ту замітку про Ю. Гасенка і відіслали копію пані Олені з проханням поділитися інформацією про результати її пошуків, бо тема видалася дуже цікавою.
«Шановна пані Олено! Тільки щирої поваги заслуговує Ваше прагнення очистити історію Вашої родини від «білих плям», — відписали ми нашій читачці. — Може, варто знову звернутися до читачів, краєзнавців, як було у тій першій публікації в «Кримській світлиці»? Ми можемо її повторити і додати те, що Ви нам надішлете. Можете розповісти про себе, звідки Ви, хто за фахом — це, звісно, на Ваш розсуд. У будь-якому разі, ми раді, що збереглася ця публікація у «Світлиці» і ми хоч чимось Вам посприяли».
Відповідь не забарилася — Олена Юріївна надіслала деяку інформацію про Ю. Гасенка, а головне — унікальні фотографії. «Дуже дякую Вам за увагу до нашої історії. Думаю, було б непогано, якби Ви змогли розповісти ще раз про Юрія (Георгія) Гасенка, додавши фото. Таких людей треба пам’ятати, — написала Олена Юріївна. — Що стосується мене, то не хотілося б розповідати про себе та свою родину публічно, але ми були б раді познайомитися з дітьми та онуками Юрія (Георгія), якщо вони в нього є.
Можу ще зазначити, що вже вдруге за сотню років доля розділила нашу родину. Сподіваюсь, весь цей жах скоро скінчиться і мої діти не будуть розшукувати своїх родичів по всьому світові...» — додала пані Олена.
Ми публікуємо сьогодні архівну статтю з «Кримської світлиці» та надані п. Оленою матеріали і закликаємо читачів — краєзнавців, істориків підтримати її у цих пошуках. Адреса для зв’язку — gasenko_toma@mail.ru
Юрій (Георгій) Гасенко, 1919 р.

РОЗПОВІДЬ ОЛЕНИ ЮРІЇВНИ:
«Історію про старшого брата свого діда я з дитинства чула від свого батька Гасенка Юрія. Народився він у 1931 році. Його батько, Олександр (1902 р.н.), загинув у перші дні війни на кордоні в Чернівцях, де служив в УНКДБ.
Бабуся мого батька, Меланія Петрівна (мати Юрія та Олександра, вона мешкала разом з сім’єю свого молодшого сина), розказала своїй невістці Катерині про те, що в її чоловіка є старший брат. Він народився в 1894 році на Кавказі, виховувався в родині свого батька (ім’я нам не відоме — він був мусульманином, князем, проте за революційну діяльність був засланий до Сибіру, де і загинув). Юрій здобув гарну освіту, служив у царській армії. Мав кардинально різні погляди на політику тих часів зі своїм молодшим братом Олександром (який, між іншим, вже виховувався матір’ю, бо батько був засланий). Розказала Меланія і про те, що вона одного разу отримала вісточку від Юрія, який емігрував у Францію та створив там якогось човна. Ото й усе, що знали ми на той момент, коли розпочали пошуки.
Пізніше, коли я знайшла інформацію в Інтернеті про Юрія (Георгія) Гасенка — ад’ютанта Петлюри, навіть спочатку не припустила, що він і є дядько мого батька (який, між іншим, названий Юрієм на його честь). Вже потім я знайшла інформацію про те, що Юрій (Георгій) створив човна «Морська блоха», що був сином турецького бея та матері-українки. Відкинули ми всі сумніви тоді, коли знайшли в Інтернеті фото дорослого Юрія, де він дуже схожий на себе маленького (фото з сімейного архіву збереглося завдяки дідовій матері, Катерині)».

ІНФОРМАЦІЯ З ВІКІПЕДІЇ:
Гасенко Юрій (Георгій) В. (1894–1933, Франція) — український політичний і культурний діяч, письменник і журналіст, дипломат.
За освітою — інженер. Винайшов особливу конструкцію човна — т.зв. «морську блоху». Також займався авіатехнікою. Перебував у чині штабс-капітана царської армії.
Член УСДРП. У 1917 р. — особистий ад’ютант генерального секретаря військових справ Симона Петлюри. Наступного року — член делегації УЦР на мирних переговорах у Бресті. Висловлювався проти союзницьких відносин з Росією.
У роки Української Держави та УНР — чиновник особливих доручень при міністрі закордонних справ. Займався організацією Українського інформаційного бюро за кордоном, також виконував дипломатичні та розвідувальні доручення у Швейцарії, Франції, Австрії, Німеччині, Італії, США.
У 1919–1920 рр. — за різними даними — співробітник посольства або посол у Румунії. Потім перебував у еміграції в Німеччині та Чехословаччині.
Член Союзу українських журналістів і письменників у Відні.
З 11 березня 1920 р. — голова Українського національного аероклубу у Відні.
Автор новел і оповідань для дітей.
Помер у Франції.
Батько — дворянин, виходець з Туреччини, революціонер, був засланий до Сибіру, звідки не повернувся.
Мати — Гасенко Меланія Петрівна, навчалася в пансіоні шляхетних дівчат, здобула гарну освіту, будучи дочкою ветерана Кримської війни. Знала декілька іноземних мов.
Брат — Гасенко Олександр Олексійович (02.08.1902–22.06.1941), очолював Герцаївський РВ УНКДБ Чернівецької області.

Юрій Гасенко з матір’ю
(сімейний архів)

ЮВІЛЕЙ УКРАЇНСЬКОГО ВИНАХІДНИКА З КРИМУ

Уперше ім’я Юрія Гасенка потрапило мені на очі, коли я знайомився з комплектом «Дніпропетровської газети» за 1942 рік. Стаття називалася «Українські емігранти-винахідники» і була вміщена 8 вересня 1942 року. В ній повідомлялося, що проф. д-р С. Наріжний у своїй великій праці «Українська еміграція», що оце цими днями вийшла, подаючи докладні відомості про культурно-національну і наукову працю українців за кордоном, присвятив також чимало місця й українцям — емігрантам-винахідникам. І далі на фактах з книги С. Наріжного була побудована уся стаття. У ній і згадувалося про Юрія Гасенка з Криму — винахідника так званої «морської блохи», тобто особливої конструкції морського човна.
Згодом мені вдалося докладніше дізнатися про книжку Симона Наріжного. Про це цікаво написав на сторінках «Сучасності» Микола Мушинка — завідувач відділу кафедри україністики філософського факультету університету імені П. Й. Шафарика у Пряшеві (Словаччина). Отже, книга Симона Наріжного «Українська еміграція» вийшла 1942 року в Празі. Цю солідну 606-сторінкову працю, яка містила огляди усіх закордонних українських організацій та установ, списки, біографії та навіть фотографії всіх українських діячів міжвоєнного періоду (у книжці вміщено 834 індивідуальні та групові фотографії), слідчі органи вважали «біблією українського буржуазного націоналізму». Вона, пише Микола Мушинка, ніби служила «картотекою» для органів НКВС та контррозвідки.
А прислужився до видання книжки відомий видавець Євген Вировий, про якого на першій сторінці видання говорилося: «Згадуючи з признанням ініціатора й учасників цього видання, автор з особливою вдячністю зазначає тут видавничу відважність п. Євгена Вирового, який з великим умінням і жертвеністю зорганізував видання цієї книги, вложивши в ту справу багато власної праці, часу й коштів».
Історик, бібліограф, дослідник української еміграції у світі, С. Наріжний народився 1898 року на Полтавщині, а помер 1983 року в Сіднеї (Австралія). У виданій 1993 року в Києві книжці «Українська культура. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича» С. Наріжному належить розділ «Українська преса».
Складніше було довідатися про винахідника Юрія Гасенка. Коротку інформацію про нього і портрет вміщено в першому томі «Енциклопедії українознавства», виданому 1955 року на Заході і перевиданому 1993 року у Львові. Ось ця коротка замітка:
«Гасенко Юрій (1894-1933), інженер, член дипломатичної місії УНР в Румунії, винахідник моторового човна (т. зв. «морської блохи»); автор новель і оповідань для дітей («Ная з джунглів»)».
Оце, на жаль, і вся інформація.
Нинішнього року виповнюється 100 років з дня народження Юрія Гасенка. Може, це стане поштовхом для пошуків кримських краєзнавців?

Микола ЧАБАН
м. Січеслав
(«Кримська світлиця»,
23 квітня 1994 р.)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 28.08.2015 > Тема "Українці мої..."