Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3096)
З потоку життя (6324)
Душі криниця (3466)
Українці мої... (1457)
Резонанс (1487)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1663)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З'ЯВИЛИСЯ ДОКАЗИ УЧАСТ╤ В ЗАХОПЛЕНН╤ КРИМУ 41-╥ БРИГАДИ РАКЕТНИХ КАТЕР╤В ЧФ РФ
Денисенко ╕ Барабаш також нагороджен╕ медаллю за участь в операц╕╖ захоплення Криму.


СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: БРИТАНСЬК╤ ЕКСПЕРТИ ЗНАЙШЛИ СЛ╤ДИ ТРОТИЛУ НА УЛАМКАХ Л╤ТАКА КАЧИНСЬКОГО
Експерти британсько╖ лаборатор╕╖ Forensic Explosives Laboratory (FEL) виявили сл╕ди тротилу в...


ЗА ЩО КАРАЛИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
╤ нин╕ можна прочитати, що Тараса Шевченка в╕дправили в солдати за належн╕сть до...


НА МАЙДАН╤ ВШАНУВАЛИ ПАМ'ЯТЬ ГЕРО╥В НЕБЕСНО╥ СОТН╤
Ввечер╕ 20 лютого на Майдан╕ Незалежност╕ в Ки╓в╕ запалили промен╕ св╕тла, як╕ символ╕зують душ╕...


NEW YORK TIMES: Ф╤ЛЬМ ПРО ГОЛОДОМОР В УКРА╥Н╤ ПОСИЛА╢ СИГНАЛ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ╢ВРОП╤
Згасання спогад╕в про страх╕ття 20-го стол╕ття робить сусп╕льства в ╢вроп╕ менш ст╕йкими до...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 26.06.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 26.06.2015
ЕРЗЯНЬ МАСТОР – КРА╥НА НАРОДУ ЕРЗЯ

Чи╖ сини, яких батьк╕в?

Свого часу мен╕ довелося працювати на Поволж╕, ╕ я неодноразово перетинався з мордвинами. Щоправда, вони в б╕льшост╕ сво╖й п╕дкреслювали, що «мордва» — це назва ц╕лком штучна (як «хохли» чи «бульбаш╕»), насправд╕ ж, кор╕нне населення Мордов╕╖ склада╓ться з двох окремих народ╕в — ерзя ╕ мокша. Мен╕ част╕ше траплялися ерзяни. На початку 80-х був на вес╕лл╕ у агронома з Кривор╕жжя. Запам’яталося, що «дружкою» у нього була молода ерзянка, яка непогано розмовляла укра╖нською, бо вивчила ╖╖ в школ╕. Рок╕в п’ять тому познайомився з пенс╕онером-ерзею у славетному Львов╕. Та найц╕кав╕ша зустр╕ч в╕дбулася нещодавно. В т╕н╕ голос╕╖вських дуб╕в ╕ клен╕в я довго розмовляв з Олександром Больк╕ним. Геро╖чна ╕ неординарна людина! Колишн╕й оф╕цер в╕йськово-пов╕тряних сил добре волод╕╓ укра╖нською мовою, але водночас ╓ в╕рним сином Ерзянь Мастор, тобто Кра╖ни народу ерзя. Зв╕сно, в Рос╕╖ його сприймають по-р╕зному.

На сайт╕ «Сегодня.Ру» ╓ така згадка про Олександра:
«Война в Новороссии показала чей-то героизм и чью-то низость. В тяжелые времена грязная пена всегда всплывает на поверхность. Маски слетают быстро, и ты узнаешь, кто — враг, а кто — друг. Некто Александр Болькин, глава общественной организации «Эрзянь вал» («Ерзянське слово» — авт.), претендующий на интеллектуальное лидерство представитель мордовской диаспоры в Киеве, тоже снял маску и выразил свою полную поддержку киевской хунте». Це якийсь ╕мпер-шов╕н╕ст Олег Назаров пише про колишнього в╕йськовика-ерзю. А дал╕ найц╕кав╕ше:
«Предлагаю Болькину посетить Донбасс и пообщаться с его населением. Можно съездить и в родную Мордовию, ведь украинские беженцы есть и там. После разговоров с ними он сразу поймет, кто говорит правду — украинское телевидение или российское (Болькин часто упрекает Москву в ведении лживой антиукраинской пропаганды). Вряд ли у него хватит мужества заявить донбасским женам и матерям, что их дома и их детей Киев бомбит вполне справедливо».
Ну, вже хто-хто, а колишн╕й оф╕цер в╕йськово-пов╕тряних сил, напевно, добре зна╓, що Укра╖на не застосову╓ ав╕ац╕ю нав╕ть проти скупчень бойовик╕в, тим паче, не скида╓ бомби на мирн╕ квартали. Так що кремл╕вський пахолок Олег Назаров тут явно перестарався. Але не варто так багато часу прид╕ляти точц╕ зору ╕деолог╕чних прац╕вник╕в Рос╕╖. Значно ц╕кав╕ше послухати сина гордого, дос╕ не асим╕льованого Москвою, народу ерзя.
— Я служив п╕д Житомиром, — почина╓ свою розпов╕дь Олександр, — ╕ якось, отримуючи форму, спробував говорити з ком╕рником укра╖нською. Все ж таки якась повага до нац╕ональних мов ╕ культур була закладена у мене з дитинства — п╕дсв╕домо розум╕в, що асим╕ляц╕я ╕ приниження нац╕ональних мов — це погано. Командир ескадриль╖, який був поряд, зробив зауваження: «Ты че это?.. Начинаешь здесь… Говори по-русски!». Отже, не можна сказати, що Збройн╕ Сили сприяли зближенню народ╕в СРСР. На щастя, не все в наш╕й кра╖н╕ залежало в╕д арм╕╖. Нас тод╕ при╖хало в гарн╕зон двадцять чотири молодих лейтенанти. Вс╕ м╕сцев╕ д╕вчата навколо розмовляли укра╖нською. П╕сн╕ були укра╖нськ╕, сп╕лкування, вив╕ски, газети, книги… Через те вплив в╕йська на нас, оф╕цер╕в, не був тотальним, а значною м╕рою н╕велювався оточенням. Тому дехто з нас починав ставитися до укра╖нського св╕ту прихильн╕ше. П╕сля 1991 року я почав б╕льше замислюватися над нац╕ональним питанням. ╤ згодом в╕йськовий комуняка-дуболом у мо╖й особ╕ перетворився на майже нормальну людину. А свого часу я нав╕ть охороняв пам’ятник Лен╕ну в Ки╓в╕…
— ╤ таке було?
— Уяв╕ть соб╕. Я тод╕ займався рукопашним бо╓м, нав╕ть був кер╕вником секц╕╖, тому одного дня викладач ╕стор╕╖ КПРС попросив нас, щоб ми допомогли соц╕ал╕стам захищати пам’ятник вождю св╕тового пролетар╕ату. Пам’ятник Лен╕ну ще стояв на Майдан╕, але вже багато говорилося, що його треба знести. Коли ми п╕д╕йшли, то побачили плакат з написом укра╖нською: «Володимире ╤лл╕чу, прости нас!». А я взяв тод╕ з собою ще трьох м╕цних хлопц╕в: двох татар ╕ одного б╕лоруса. Ми приготувалися охороняти пам’ятник в╕д посягань укра╖нських радикал╕в. Натом╕сть п╕д╕йшло дек╕лька чолов╕к, як╕ говорили з нами ц╕лком спок╕йно. Один ╕нтел╕гентний д╕дусь-укра╖нець пос╕яв перший сумн╕в у правильност╕ нашо╖ позиц╕╖… Запитав, зв╕дки я родом. Я в╕дпов╕в, що народився в Рос╕╖, за нац╕ональн╕стю — ерзя. Тод╕ д╕дусь запитав, чому я, ерзя, захищаю Лен╕на? Чому чорнявий татарин з Челяб╕нська тут сто╖ть? Чому русявий б╕лорус Володя з нами? Чому напис на плакат╕ укра╖нською, а не ерзянською, б╕лоруською чи, скаж╕мо, татарською? ╤ ще багато ц╕кавих речей говорив, яких ми не могли чути в╕д сво╖х командир╕в ╕ пол╕тпрац╕вник╕в. Доброзичливо так говорив, — нам зовс╕м перехот╕лося битися з укра╖нцями, захищаючи вождя… А п╕зн╕ше я познайомився з н╕мкенею ╤н╜р╕д Ольснер. Саме вона й знищила остаточно в мен╕ комун╕ста-лен╕нця.
— А що це за ж╕нка?
— Вона сама з Н╕меччини, на той момент разом ╕з двома сво╖ми синами займалася гуман╕тарною допомогою, представляючи орган╕зац╕ю «Л╕кар╕ Гамбурга». Кажуть, вона колись, ще д╕вчинкою, дарувала кв╕ти Г╕тлеру, цей момент нав╕ть було заф╕ксовано на пл╕вку фотографом. У не╖ був комплекс вини перед людством. Одне слово, — свята ж╕нка. Зрозум╕ло, що знайомство з нею не могло не вплинути на м╕й св╕тогляд.
— А що ви можете сказати про ╕стор╕ю свого народу? Як сталося, що ерзя тепер значною м╕рою асим╕льован╕?
— У 1237 роц╕ татаро-монголи прийшли на нашу землю. Перед цим вони знищили Волзьку Булгар╕ю, а це на той час була дуже сильна держава з яскравою культурою. Пот╕м орда взялася за знищення Рязансько-Суздальського княз╕вства. Залишався ще один гравець — ерзянська держава. А вона таки ╕снувала, ╖╖ в╕йсько, за оц╕нками ╕сторик╕в, нараховувало в╕д 30 до 60 тисяч во╖н╕в!
— Не так вже й мало. Приблизно ст╕льки ж укра╖нц╕в тепер вою╓ в зон╕ АТО…
— Так ось, п╕д натиском ворога ерзянське в╕йсько почало в╕дступати в л╕си, водночас за сприятливих умов атакуючи, оточуючи ╕ знищуючи передов╕ загони орди. А пот╕м знову розчинялося в л╕сах. Про це згаду╓ться в «Истории государства Российского». В ц╕й же прац╕ ╓ згадка як про во╖н╕в, так ╕ про чиновник╕в, а раз були чиновники, то була й держава. Одного разу в╕йсько з╕бралося на родове мол╕ння (ерзянською — «Раськень Озкс») на берез╕ озера ╤н╓рка, ╕ було вир╕шено, що у даних умовах неможливо зберегти державн╕сть, а треба просто врятувати народ. Бо якщо збережеться народ, то можна буде повернути землю ╕ в╕дновити державн╕сть. Були призначен╕ авторитетн╕ наглядач╕, як╕ сл╕дкували за порядком. Ерзянам заборонялися зм╕шан╕ шлюби, щоб не розчинитися серед сус╕дн╕х народ╕в, а ще було вир╕шено раз на тридцять-сорок рок╕в збиратися на сво╓р╕дн╕ з’╖зди, де стар╕йшини передавали владу молодшому покол╕нню. Лише у 1629 роц╕ московська влада пом╕тила, що в╕дбува╓ться щось не те, що народ ерзя непогано орган╕зований ╕ аж н╕як не ╓ пок╕рним населенням ╕мпер╕╖. Учасник╕в останнього з’╖зду «Раськень Озкс» було ф╕зично знищено. Думали, що все, з ерзянами пок╕нчено. Та все ж народ збер╕гся. Коли б╕льшовики прийшли до влади, то почали загравати з пригнобленими народами Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ й утворили Ерзяно-мокшанський нац╕ональний округ. Пот╕м нав╕ть терм╕н придумали новий: «Мордовський округ», щоб — як пояснював дехто з шов╕н╕ст╕в — «не ламать язык». Так принизливе для нашого народу пр╕звисько ув╕йшло в оф╕ц╕йн╕ документи, нав╕ть в назву адм╕н╕стративно╖ одиниц╕. Але вже виросло к╕лька покол╕нь людей, як╕ спок╕йно на це реагують.
— Олександре, а кого з в╕домих людей Рос╕╖ можна вважати вашими одноплеменцями?
— Герой громадянсько╖ в╕йни Василь Чапа╓в був ерзею по батьков╕. Ще можна назвати патр╕арха Никона, всесв╕тньо в╕домого скульптора Степана Ерьзю, улюбленого актора Олега Табакова тощо. Етн╕чних ерзян у Рос╕╖ близько п’яти м╕льйон╕в. Тобто людей з ерзянською кров’ю. А тих, хто повн╕стю визна╓ себе ерзянами, — ш╕стсот ╕з чимось тисяч. Хоча сто рок╕в тому нас було разом з мокшанами п╕втора м╕льйона. Коли б╕льшовики дозволили утворити нац╕ональний округ, то митт╓во утворилося близько десятка газет, було близько 15 педучилищ, де готували вчител╕в ерзянсько╖ мови. Але в 1937 роц╕ комун╕сти поставили крапку на нашому нац╕ональному в╕дродженн╕. Вся пров╕дна верства була розстр╕ляна, знищена. ╤ все ж люди говорили р╕дною мовою — ╕ в 30-т╕ роки, ╕ п╕д час в╕йни, ╕ п╕сля не╖. А ось у 70-80-т╕ роки вже почалася лавинопод╕бна русиф╕кац╕я.
— ╤ вона стала можливою саме завдяки знищенню «кращих». Деякий час мова збер╕га╓ться за ╕нерц╕╓ю, за звичкою, а пот╕м… Нам це в╕домо.
— Так, ╕мпер╕я завжди почина╓ асим╕ляц╕ю з╕ знищення найкращих. А вже в╕д ненайкращих… народжувались ми. Що поробиш? Як ╓, так ╓. ╤ все ж треба якось жити, виживати, збер╕гати р╕дну мову ╕ культуру. Одне слово, роботи у нас багато.
— До реч╕, як почуваються мокшани?
— ╥х трохи менше, ╕ ╖х загалом влаштову╓ нин╕шня ситуац╕я. Може, тому, що вони в Мордов╕╖ при влад╕.
— Давня ╕мперська практика? Створювати «спарен╕» республ╕ки (Кабардино-Балкар╕ю, Карача╓во-Черкес╕ю, Чечено-╤нгушет╕ю), щоб пот╕м грати на суперечностях?
— Схоже, що так ╕ ╓. ╤ ще одна важлива деталь: у сам╕й Мордов╕╖ мова ерзян ╕ мова мокшан збереглися г╕рше, н╕ж за межами автоном╕╖, скаж╕мо, в т╕й же Куйбишевськ╕й чи в Горьк╕вськ╕й областях.
— Саме п╕д Куйбишевом я пом╕тив, що молод╕ ерзяни мають в╕дносно високу нац╕ональну св╕дом╕сть. Проте, розмовляючи м╕ж собою р╕дною мовою, вони намагаються зробити так, щоб ╖хн╕ д╕тки вже змалечку добре розмовляли рос╕йською. Щоб з них не кепкували в школах. Адже вони ходять до рос╕йських шк╕л, ╕ там ╖х менш╕сть.
— Так, доводиться проявляти гнучк╕сть. Але я в╕рю, що наша держава рано чи п╕зно в╕дродиться, ╕ мову ми вряту╓мо.
— Думаю, зараз треба багато працювати з рос╕йськомовним населенням Мордов╕╖. Рос╕яни повинн╕ зрозум╕ти природне прагнення кор╕нних народ╕в зберегти свою культуру ╕ мову. Ми ж розум╕╓мо кримських татар…
— ╤ нас багато хто розум╕╓. Зокрема, й тут, в Укра╖н╕. А ви зна╓те, що сп╕вачка ╕з Закарпаття Мирослава Копинець сп╕ва╓ ерзянськ╕ п╕сн╕, причому гарно сп╕ва╓, зовс╕м без акценту!
— Про ерзянськ╕ п╕сн╕ не знав. Але чув у ╖╖ виконанн╕ русинськ╕ п╕сн╕. Мен╕ зда╓ться, Мирославу можна в╕днести до категор╕╖ «пом╕ркованих» русин╕в. Вона — велика патр╕отка свого краю, закохана в р╕дну культуру, але не наст╕льки, щоб прислужувати Москв╕ та якось шкодити Укра╖н╕. ╥╖ позиц╕я мен╕ ╕мпону╓, з такими можна розмовляти.
— Згоден. Вона — патр╕отка Укра╖ни, ╕ нас, ерзян, розум╕╓ добре. ╤ в Закарпатт╕ ╖й н╕хто не закине, що вона не береже р╕дну культуру.
— Олександре, я чув, що ви були активним учасником ╢вромайдану?
— Так, на Майдан╕ ми були майже пост╕йно. Привезли понад 150 кубометр╕в дров для об╕гр╕ву намет╕в. ╤ в останн╕ дн╕ я був там разом ╕з сином та друзями. До того ще на Банков╕й був жорстоко побитий «беркут╕вцями». Чотири глибоких рани на голов╕, тр╕щина черепа, струс мозку, три зламаних ребра... Але все минулося, череп у мене над╕йний, «в╕йськовий», спод╕ваюся, стане ще м╕цн╕шим. Дружина з донькою пост╕йно носили на Майдан ╖жу. Донька вдень, дружина вноч╕. Тобто в м╕ру сво╖х сил ми брали участь у Революц╕╖ г╕дност╕. А тепер я нер╕дко буваю в зон╕ АТО як волонтер, роблю все в╕д мене залежне, щоб наш╕ во╖ни зупинили агресора ╕ зберегли кордони укра╖нського св╕ту.

Серг╕й ЛАЩЕНКО


╤НФОРМАЦ╤Я З САЙТУ «FENNO-UGRIA» (5.02.2014)
«Один из лидеров эрзянского национального движения и защитник прав эрзян Григорий Мусалев удостоился традиционной ежегодной президентской награды Эстонии.
Мусалев (Кшуманцянь Пиргуж) среди тех, кого Президент Эстонии Тоомас Хендрик Ильвес отметил за поддержку национальных меньшинств и сохранение их национальной идентичности.
Мусалев получит Крест Маарьямаа V степени за вклад в развитие эрзянского языка. Всего в 2014 году накануне Дня Независимости Эстонии ордена и медали за особые заслуги из рук Президента Эстонии Тоомаса Хендрика Ильвеса традиционно получат 99 человек.
Григорий Мусалев (р. 1940) является лидером эрзянского национального движения, или Инязором. В 1990 году он был среди основателей организации «Масторава». Он является председателем основанного в 1993 году общественного Фонда спасения эрзянского языка и редактором газеты «Эрзянь Мастор», выпускаемой тем же фондом.
«Эрзянь Мастор» — на сегодняшний день единственная оппозиционная газета Мордовии, и Мусалев не особенно приветствуется властями в его родной республике. В Мордовии принято называть эрзян и мокшан общим названием «мордва», но Мусалев всегда выступал защитником эрзян как отдельного народа.
По словам Мусалева, Инязор — это тот человек, который объединяет народ, встает на его защиту. Свою задачу он видит в том же — защищать эрзянскую культуру, язык, традиции, отстаивать интересы народа перед властью, организовывать ритуальные мероприятия, обряды и праздники.
По инициативе Мусалева эрзяне стали с 1999 года каждые три года проводить родовые моления Раськень Озкс, берущие начало примерно 400 лет назад. Это единственный эрзянский народный праздник, который получил в Мордовии статус государственного и с 2004 года отмечается официально. На моления собираются тысячи людей, но часть православного духовенства тем не менее считает это мероприятие языческим и связанным с темными силами.
Мусалев неоднократно призывал своих соотечественников принять старые эрзянские имена. Свое имя Кшуманцянь Пиргуж он взял в честь основателя его родного села Кшумаци.
В прошлом году Мусалев посещал Эстонию по приглашению Учреждения «Фенно-Угриа» и принял участие в мероприятиях, посвященных Дню эрзянского языка. Вместе с другими представителями эрзянского национального движения они встретились и с президентом Ильвесом, обсуждая сохранение языкового и культурного наследия, а также сотрудничество финно-угорских народов».

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 26.06.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15461

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков