Версiя для друку Обговорити в форумi

У передчутті президентського марафону

Жодної байдужої до виборів Президента України політичної сили на півострові немає. Тут за півроку зареєструвалося до 40 політичних партій з понад сотні існуючих на материку. Більшість з них не має широкої бази, не розростається до помітного масштабу і формату. Приміром, структури соціалістів, симпатики блоку Ю. Тимошенко не перевищують 3% електоральних настроїв. Фон політичного життя вони створюють, але серйозно змінити політичну картину ще не здатні. Самостійну роль в Криму їм буде зіграти важко. Тож шукатимуть масштабніших союзників серед основних гравців.
Перегрупувань політичних сил півострова у зв'язку з наближенням президентських виборів не відзначено. Це можна пояснити консолідованістю більшості у Верховній Раді АРК з 87 членів депутатської групи "Стабільність". Хоча вони представляють різні політичні партії, але всі зацікавлені в об'єднанні навколо Бориса Дейча і Сергія Куницина, щоб забезпечити в автономії політичний спокій.
Серед традиційно представлених на півострові партій сьогодні найактивніше намагається наверстати згаяне з точки зору нарощування своїх сил і прибічників Партія регіонів України. Наполегливо структуруючись і розширюючи географію свого впливу, після конференції 5 грудня вона пробує заявити про себе як серйозна політична сила краю. Прагне дотягнутися до рівня активності понад 20-тисячної кримської організації СДПУ(о), лідер якої Юхим Фікс останніми роками зумів створити широко розгалужену структуру осередків в усіх містах, районах, селищах і селах. Всіх "неофітів" планують використати як своєрідний адмінресурс. Та при тому, що на останніх виборах соціал-демократам вдалося отримати 12% підтримки виборців, нині, як свідчать таблиці соціологів, їм симпатизує усього 8% жителів півострова. Днями кримські "есдеки" бучно відзначили 100-ліття створення на півострові свого першого осередку і вважають, що вже давно пройшли період організаційно-партійного будівництва. Тож сьогодні головну увагу приділяють ідеологічній наповненості своєї програми. У розвитку ця партія робить ставку на середній клас, ділову еліту, інтелігенцію і молодь.
Традиційно активною залишається комуністична партія, у лідера якої Леоніда Грача високий рівень особистих домагань на владний Олімп в Криму. Оскільки на останніх виборах він програв, то нині демонструє активну спрагу реваншу, нового повернення на шостий поверх Верховної Ради автономії. Та рейтинг Л. Грача підупав. Дані деяких соціологічних опитувань свідчать: якби він виставив свою кандидатуру як шукач президентського крісла в Україні, то в цій якості його готові підтримати ледь 9% з майже третини кримських виборців, що досі орієнтуються у своїх симпатіях на компартію. Натомість невпинно зростає авторитет лідера Народно-демократичної партії - голови Ради міністрів автономії Сергія Куницина. НДП міцнішає, активно ширить свої лави, за чисельністю вже дорівнює соціал-демократам. До найактивніших політичних гравців регіону варто зарахувати і прибічників Аграрної партії, які йдуть у блоці Б. Дейч - С. Куницин, а також традиційно чітко організованих кримських татар, які у своїх симпатіях орієнтуються на "Нашу Україну" і особисто Віктора Ющенка. До того ж, в наявності і приховані симпатії до цього лідера. Останній приїзд В. Ющенка на півострів, незважаючи на супротив Російського блоку і СДПУ(о), не розчарував кримчан у його особистості та намірах. А позиції блоку "Наша Україна" знайшли тут незвично міцний фундамент. Соціологи свідчать: він вже має до 15% електоральної підтримки.
Хоча варто зауважити, що хвилі захоплень земель на Південнобережжі спричинили зростання антитатарських настроїв, поляризацію суспільства, поглиблення різновекторності етнічних настроїв. Частина російськомовного населення не схильна підтримувати В. Ющенка. Адже до виборів готу-ється й Російський блок. Але коли серед прихильників "Нашої України" спостерігається консолідація різних сил, то сповідники "російської ідеї" саме нині відчувають "лінію розколу". Причина цього - в самій нашій сусідці, бо кожна присутня на півострові проросійська група орієнтується на непримиренні між собою політичні гурти в самій Росії. Шансів об'єднання мало. На це працює і Л. Грач, який до своєї традиційної комуністичної платформи додав ідею злиття з Росією, упаковану в рух "Наследники Богдана Хмельницкого". Його рупором є газета "Крымская правда", редактор якої М. Бахарєв очолює регіональне відділення цієї організації.
Загалом же в тиражній кримській пресі, включно з численною етнічною, спостерігається аморфна ситуація. Зараз проводяться контент-аналізи преси. Найчастіше і обов'язково з симпатією обговорюється політична позиція і діяльність Януковича та самого Президента. У більшості кримських ЗМІ мішенню критики є ім'я Ющенка. Виняток становить популярна в загалу приватна телерадіокомпанія "Чорноморська", яка зі своїм натхненником - депутатом ВР АРК Андрієм Сенченком займає особливу нішу в політичному спектрі півострова: активно критикує існуючу систему управлінців автономії з розрахунком піднести очолюваний ним громадський рух "Прозора влада".
Оглядачі відзначають, що у В. Ющенка стрімко зріс резерв симпатій у середовищі не лише україномовних кримчан і татар. Посприяли ситуація навколо Тузли, зростання активності в зазіханнях Росії на Крим, які прозвучали з вуст чільників багатьох політичних партій північної сусідки. Тузла відкрила очі багатьом. Люди зрозуміли, що всі досі укладені угоди з Росією і всі домовленості, які до цього існували, не варті навіть того паперу, на якому написані. А гучно розпочатий Рік Росії в Україні був зведений нанівець і зазнав краху насправді саме силами сусідки.
В цілому ж політичні сили демократичного спрямування зацікавлені у своїй солідарності й підтримці передусім Б. Дейча у зв'язці з С. Ку-нициним, які уобособлюють характер стабільності на півострові. Це ж сповідує і в цілому зорієнтована на нинішню владу прагматична місцева бізнесова еліта. Вона об'єднується не за ознакою абстрактної політики, а навколо того, хто створить найкращі умови для бізнесу. Її намагається згуртувати в регіональних лавах помітної в Криму Партії промисловців і підприємців Олександр Баталін. В тому ж векторі зорієнтована й, в основному підприємницька, профспілка "Єдність", яку очолює Яків Рєзніков. Хоча з наближенням виборчого марафону їй доведеться робити чіткіші ставки. Перегрупування тут можливі тоді, коли буде остаточно прийнято закон про вибори на пропорційній основі, зокрема й в автономії. Цього домагається Л. Грач. Тоді, зауважують політологи, це змусить багатьох кримчан шукати собі союзників по партійних списках, створювати додаткові фракції. Досі ж триває позиція очікування з бажанням багатьох переконати Київ, що для Криму справедливіша і прийнятніша змішана система - пропорційно-мажоритарна. Панує думка, що "чиста пропорціоналка" може зіграти на користь тих політичних сил, які не є прибічниками зміцнення демократії в Україні, її незалежності.
Як і досі, традиційно окремішно від загальнокримського триває політичне життя Севастополя. Хоча в основному настрої його жителів співпадають з загальнопівострівними, проте й досі ще не мають спільних кровоносних судин. В цілому ж півострів залишається чутливим, особливим регіоном України. Не лише політичне буття його все більше залежить від того, що відбувається в центрі держави.
Та досягнута нинішнім керівництвом автономії хай ще нетривка стабілізація засвідчує: політична еліта і загал Криму ведуть себе обережно і виважено. Різких коливань у своїх настроях не виявляють. Очікують, куди поверне політична реформа в Києві. Хочуть зробити свій вибір лише після того, як буде чіткіше виявлена ситуація в центрі й у цілому в державі. Дається взнаки велика кількість помилок, скороспілого, неправильного вибору останніх років. Люди не хочуть "злякати" набутого позитиву. Не бажають, щоб знову стало гірше, ніж є.
Сьогодні ж триває мобілізація лав різних партій. За вийнятком комуністів, на президентські перегони не стартував ще ніхто. Всі політичні заяви і події попереду - відразу ж після чіткої передвиборної розстановки політичних сил на карті президентських ристалищ України. Наступний поверх консолідації відбудеться після висунення кандидатів від провладного блоку і від опозиції. Залежно від їх персоналій кримські партії і групуватимуться. Багато важить і те, чи владі вдасться запропонувати одного претендента на вищу посаду країни. Крим очікує наступних етапів підготовки до президентських змагів. Всі "диспозиції" - в клопотах підготовки до активного старту.

Тим часом...

За попередніми даними, на виборах до Держдуми Росії найбільше голосів - понад 37% набрала партія влади "Единая Россия". У комуністів - майже 13%, ЛДПР на чолі з Жириновським підтримали майже 12% виборців, понад 9% у ще однієї провладної партії - "Родина". Партії "Яблоко", "Союз правых сил", "Аграрная партия России" не подолали 5-відсоткового порога і в Держдумі представлені не будуть. (Усі інші партії набрали менше 2% голосів).
- Результати підрахунку голосів не засвідчили нічого неочікуваного, - коментує результати виборів лідер УРП "Собор", народний депутат України  Анатолій МАТВІЄНКО. - Так зване "ліберальне крило" - "Яблуко" та особливо СПС - зазнало поразки через свою беззубість та угодовську позицію щодо влади, що й змусило розчаруватися в них частину демократично орієнтованих виборців.
В іншому результати виборів були прогнозовані, оскільки опитування громадян Росії стосовно конфлікту навколо будівництва греблі у Керченській протоці чітко показували: виграє та політична сила, яка використає настрій людей - конфліктувати з Україною заради острова Тузла. Це і зробив реваншистський виборчий блок "Родина", який здобув очки на тузлинському конфлікті. Це свідчить, що на російських виборах спрацювали політичні технології - цинічні і підступні, які врахували підґрунтя психологічних настроїв росіян.
Що ж буде далі? Гадаю, далі буде жорсткіший підхід Росії до України. Росія намагатиметься залишити Україну у своєму фарватері із наступним поглинанням її в рамках якоїсь новітньої імперії. Але коли ще вчора саме В. Путін був ініціатором такого прагматизму і жорсткості, то зараз він буде виглядати у ролі доброго дядечка в білих рукавичках, оскільки ініціативу антиукраїнських заяв візьме на себе парламент, а президент начебто ітиме за "вимогами народу", дещо пом'якшуючи надто вже агресивні кроки Думи.
В цьому контексті у мене дуже тривожний прогноз щодо ближчих перспектив України. Наша корумпована влада боротиметься не за Україну, а за власне самозбереження. Все це ще більше ускладнює і загострює президентські вибори 2004 року в Україні, на яких "російська карта" стане однією з головних.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #50 за 12.12.2003 > Тема "З потоку життя"