Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 27.03.2015 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#13 за 27.03.2015
Остап К╤НДРАЧУК: «Я — ПАТР╤ОТ КРИМУ, ╤ДЕНТИФ╤КУЮ СЕБЕ ЯК КРИМСЬКИЙ УКРА╥НЕЦЬ»

Л╕то 2014-го було першим, коли Остап К╕ндрачук не грав на набережн╕й р╕дно╖ Ялти. Наша розмова з ним почалася з пол╕тично-патр╕отично╖ ноти.
– Як ваш настр╕й?
– Настр╕й — як завжди у козак╕в.
– Бойовий?
– Н╕, не дуже, бо зараз бойовий настр╕й немодний.
– Немодний?
– Так, коли в╕н проявлявся на Донбас╕, то сказали: «Стоп, з╕ сво╖м бойовим духом, у нас м╕нськ╕ переговори. Не треба нам цього духу».
«Я тут сьому зиму, – розпов╕да╓ пан Остап. – Ул╕тку, коли сезон, я там граю, бо багато людей. А взимку Ялта порожня. Минулого року при╖хав до Ки╓ва ╕ накрив мене тут ╢вромайдан – це вже була сьома моя зима. А минулого л╕та я довго не повертався до Ялти, бо дружина казала, що поки що «тут твоя бандура не буде користуватися популярн╕стю», та п╕д к╕нець л╕та все ж таки по╖хав ╕ пожалкував, що не ╖хав ран╕ше».
╤стор╕я ц╕╓╖ людини просякнута романтикою ╕ чолов╕чою силою. Зараз у р╕дному Криму туристи з Рос╕╖ козака-бандуриста, який 35 рок╕в життя ходив у море, був кап╕таном пасажирського судна, сприймають як «укра╖нську екзотику». На Хрещатику в центр╕ столиц╕ в╕н – символ козацького духу. Тут Остап К╕ндрачук гра╓ ╕ сп╕ва╓ п╕сн╕ виключно р╕дною мовою, хоча визна╓, що для ки╖всько╖ влади Крим завжди був чимось на зразок планети Марс, таким же далеким ╕ незрозум╕лим. Сьогодн╕ козак згаду╓, як уперся в ст╕ну, домагаючись для д╕тей та онук╕в права навчатися укра╖нською мовою в Криму.
 «Ми рок╕в п’ятнадцять домагалися укра╖нсько╖ школи, щоб д╕ти ╕ внуки р╕дною мовою вчились. При╖жджали ми до Ки╓ва в м╕н╕стерство, вони кажуть: «Не треба вир╕шувати з нами, у вас ╓ своя влада в Криму. Туди ╕ йд╕ть», а у С╕мферопол╕ кажуть прямим текстом: «А нахрена вона нам, ваша школа». От так ми ╕ жили, як на Марс╕, ╕ нiкого це не хвилювало. У Ки╓в╕ ╕ зараз не дуже хвилю╓».
* * *
Народився Остап у сел╕ на ╤вано-Франк╕вщин╕ в 1937 роц╕, батько був зав╕дувачем б╕бл╕отеки. Коли почалася в╕йна, щоб зберегти книги, в╕н перен╕с ╖х додому, читання укра╖нських твор╕в стало фундаментом для формування св╕тогляду юного козака.
В Ялту пан Остап потрапив у 1956 роц╕, до того в Казахстан╕ п╕дн╕мав ц╕лину як патр╕от-комсомолець, вирушив туди на заклик Хрущова, опинився неподал╕к в╕д Сиб╕ру. Про те, як в╕н опинився в Криму, К╕ндрачук розпов╕да╓ так: «╤ морози, звичайно, сиб╕рськ╕, до яких я не звик, ╕ я обморозився, рука розпухла, ╖╖ хот╕ли ампутувати. Тод╕ я по╖хав в Ялту на л╕кування ╕ там побачив, що це — шматочок раю на Земл╕, ╕ нащо мен╕ той Казахстан. «Нал╕кував» двох син╕в, дочку, десять внук╕в. П╕сля в╕йни ялтинський порт все н╕як не м╕г обновити свою плавбазу ╕ будував дерев’ян╕ катери пасажирськ╕, як╕ мали пташинi ╕мена, ╖х називали «морские птички». Таких 40 «пташок» було, людей не вистачало, ╕ я п╕шов моряком. А пот╕м у батумську мореходку вступив на штурманське в╕дд╕лення ╕ по м╕кросходинках кар’╓ри д╕йшов до кап╕тана, возив пасажир╕в маршрутами Ялта – Соч╕, Ялта – Одеса».
Того часу Ялта стала м╕сцем, де змогла прижитися укра╖нська культура.
«При клуб╕ медичних прац╕вник╕в у Ялт╕ була заснована капела бандурист╕в. Олекс╕й Федорович Нирко навчав усiх бажаючих, казав: «╢дина умова, – щоб ми сп╕лкувалися р╕дною укра╖нською мовою, бо без укра╖нсько╖ мови бандура – це мертвий предмет». ╤ так у капел╕ був створений укра╖нський м╕крокл╕мат».
Голова ялтинсько╖ «Просв╕ти» Олекс╕й Федорович Нирко – популяризатор кобзарства Криму та Кубан╕, бандурист та ╕сторик кобзарства — заснував музей бандури в Ялт╕. За сво╖ погляди зазнавав пересл╕дувань з боку радянсько╖ влади. Як розпов╕да╓ Остап: «Нирка посадили як буржуазного нац╕онал╕ста».
* * *
Уся родина пана Остапа сьогодн╕ живе в Криму. На запитання про те, як д╕ти поставилися до окупац╕╖, в╕н в╕дпов╕да╓: «Як кожна нормальна людина, коли сьогодн╕ сонячний день, а завтра злива, гр╕м гримить, блискавки. Зм╕нити це неможливо».
Розривати зв’язки з Ялтою козак не збира╓ться. Каже, що саме там все його життя. Коли запитують: «Хто ж ти ╕ де твоя мала батьк╕вщина?», говорить: «Там же все мо╓ життя, в╕дколи там почав жити, я ж осво╖в кожен кам╕нчик, кожен кущик, там мо╖ д╕ти ╕ внуки народились. Я – патр╕от Криму, ╕дентиф╕кую себе як кримський укра╖нець, бо ╓ карпатськ╕ укра╖нц╕, як╕ себе гуцулами називають, ╓ на Пол╕сс╕ пол╕щуки, ╓ на Донбас╕, Слобожанщин╕, на Кубан╕ козаки – це все етн╕чн╕ г╕лки одного ╓диного укра╖нського народу, а я дав початок сво╓му кримському роду ╕ в╕дношу себе до кримсько╖ г╕лки укра╖нського народу. У мене такий в╕к, що наближа╓ться моя червона риска, ╕ як догора╓ св╕чка, прийде ╕ моя черга. Я хочу, щоб мене поховали в Ялт╕, першим з мо╓╖ велико╖ родини».
Наприк╕нц╕ бес╕ди, п╕сля прослуховування п╕сн╕ про тугу за р╕дною кримською землею, прийшло розум╕ння, що ця людина – одна з небагатьох, хто н╕с укра╖нську культуру через радянськ╕ часи, на власн╕ оч╕ бачить не першу в╕йну ╕ не першу окупац╕ю укра╖нських земель. Запитала, а коли ж укра╖нську культуру душили б╕льше, за яко╖ влади та в який пер╕од? Ось що в╕дпов╕в пан Остап: «По-мо╓му, ╕ за укра╖нсько╖ влади не краще було, у Ки╓в╕ завжди не реагували на потреби укра╖нсько╖ культури в Криму, тому там практично не зм╕нювалася ситуац╕я. Я читаю газету «День», ╕ там детально йдеться про те, що у Крим ╖дуть фури, по 500 машин на день перес╕кають кордон, тепер╕шн╕й кордон з Кримом, з продуктами, з товарами, бо це – б╕знес. А якщо щось треба звичайним людям, то для них скасували зал╕зничне й автобусне сполучення, бо це – звичайн╕ люди, ╕ на них не варто реагувати».
Дивимося фото родини, сильного ╕ мужнього козака переповню╓ почуття гордост╕. А серед речей, з╕браних у невеличк╕й сумц╕, т╕й, напевно, яка завжди з собою, – посв╕дчення Нац╕онально╖ сп╕лки бандурист╕в Укра╖ни.
См╕ливий в╕дкритий погляд ╕ щирий см╕х, сильний характер, в╕ра в укра╖нський народ ╕ бажання нести культуру не завдяки, а всупереч усьому. Саме завдяки таким людям, як Остап К╕ндрачук, залиша╓ться над╕я ╕ в╕ра в краще життя укра╖нського духу.

╤нна АКСЬОНОВА
ua.krymr.com

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 27.03.2015 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14958

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков