Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (310)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 20.03.2015
ШЕВЧЕНКОВЕ СЛОВО ЖИВЕ ПРОМОВЛЯ╢...

У березн╕ укра╖нц╕ традиц╕йно вшановують пам’ять свого пророка Тараса Шевченка. Письменники, виступаючи перед р╕знов╕ковою аудитор╕╓ю, не лише прагнуть вшанувати пам’ять Кобзаря, а й привернути увагу до нев╕домих стор╕нок його життя та творчост╕. Добре, коли за справу беруться науковц╕, досл╕дники, глибок╕ знавц╕ життя Тараса Шевченка, — тод╕ розмова ╓ фаховою, спонука╓ до подальших наукових пошук╕в та кра╓знавчих розв╕док. Ут╕м, непоодинокими ╓ факти, коли зам╕сть шевченкознавц╕в розглядати життя Шевченка (надто приск╕пливо, ╕ то переважно приватне життя) беруться сумн╕вн╕ «бузинознавц╕» та решта под╕бних «досл╕дник╕в». Як захистити себе в╕д навали облудно╖ та лживо╖ «шевченк╕ани»? ╤ як говорити по життя ген╕╖в так, аби не канон╕зувати ╖х ╕ водночас не перетнути невидиму грань, яка в╕дмежову╓ фахову розмову в╕д обивательських пл╕ток?
Разом ╕з зав╕дувачкою б╕бл╕отеки ╕м. ╢. Кравченка Оленою Арутюнян м╕рку╓мо над цими питаннями, готуючись до зустр╕ч╕ з читачами. Проводимо сп╕льн╕ зустр╕ч╕ не вперше, адже б╕бл╕отека ╓ учасником проекту «Письменники та б╕бл╕отекар╕ в оборон╕ душ╕ укра╖нсько╖ дитини». Про зустр╕ч з╕ школяриками – трохи згодом, а поки що вируша╓мо на зустр╕ч до Русан╕вського в╕дд╕лення соц╕ально╖ допомоги територ╕ального центру соц╕ального обслуговування Дн╕провського району Ки╓ва. Наш╕ слухач╕ — ветерани в╕йни та прац╕, представники покол╕ння книголюб╕в. Тому так уважно слухають наш╕ з Оленою Валентин╕вною виступи, ставлять запитання та занотовують ц╕кав╕ моменти.
Якщо минулого року в╕дзначали 200-л╕тн╕й юв╕лей в╕д дня народження Тараса Шевченка, то цього року в╕дзнача╓мо 175 рок╕в «Кобзарю». В╕домо, що у 1840 р. у Петербурз╕ вийшов перший «Кобзар» у друкарн╕ ╢. Ф╕шера. Зб╕рку склали 8 твор╕в: «Думи мо╖, думи мо╖», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мен╕ чорн╕ брови»), «До Основ’яненка», «╤ван П╕дкова», «Тарасова н╕ч». Назвою зб╕рки Тарас Шевченко заявив про св╕й кровний зв’язок з народом, його життям, з народною творч╕стю. З виходом Шевченкового «Кобзаря» почався новий етап у розвитку укра╖нсько╖ мови й л╕тератури. ╤ван Франко писав, що «ся маленька книжечка в╕дразу в╕дкрила немов новий св╕т поез╕╖, вибухла, мов джерело чисто╖ холодно╖ води, заясн╕ла нев╕домою дос╕ в укра╖нськ╕м письменств╕ ясн╕стю, простотою ╕ поетичною грац╕╓ю вислову».
…Саме Тарас Шевченко запевнив укра╖нц╕в, що козацька слава не поляже, «не вмре, не загине». ╤ лише в╕льна людина, яка прагне свободи ╕ справедливост╕, може п╕знати, де «наша слава, слава Укра╖ни». Тож не дивно, що Шевченк╕вське слово не втратило актуальност╕ в наш час. Для Шевченка слово – сакральна субстанц╕я, духовний м╕сток м╕ж поетом та народом. ╤ сво╓ Слово, сво╖ думи («кв╕ти мо╖, д╕ти») поет адресу╓ укра╖нцям для ╖хнього духовного пробудження. Поет, митець у розум╕нн╕ Шевченка – це виразник вол╕ Господа, який запалю╓ вогонь творчост╕ у серцях тих, хто здатен почути й в╕дчути: «Жива душа поетова святая, жива в святих сво╖х речах». Серед найголовн╕ших ц╕нностей Тараса Шевченка – в╕дродження укра╖нсько╖ нац╕╖, боротьба за свободу та незалежн╕сть: «В сво╖й хат╕ своя правда, ╕ сила, ╕ воля».
…«Вивчала творч╕сть Шевченка у школ╕, — з╕зна╓ться одна з читачок. – Подавали матер╕ал так, що Тарас виглядав ате╖стом-безбожником та в╕чним революц╕онером. Лише у старшому в╕ц╕ в╕дкриваю для себе зовс╕м ╕ншого поета – укра╖нського пророка». «Його мужня душа в╕дкида╓ трусливу ╕дею XIX стол╕ття про безневинну скубану чайку при бит╕й дороз╕. В╕н шука╓ вини. Де ж в╕н шука╓ то╖ вини? Де шука╓ причин занепаду Укра╖ни, ╖╖ гноблення, визиску, обернення в рабство, знущання над людською г╕дн╕стю? Де шука╓ причин того, що «розкрадають, мов овець, нас»; що кожен драп╕жник безкарно напада╓ на Укра╖ну, неначе «в бур’ян╕ курча». Пита╓ться, за що см╕╓ знущатися над нею, як над Яремою, всякий поганець, що над «козаками коверзував?» — писав в есе╖ «╤де╖ Шевченка про Бога ╕ Нац╕ю» Дмитро Донцов. Чи не актуально постають ц╕ запитання вже в наш╕, так╕ буремн╕ дн╕? Як бачимо, все повторю╓ться в наш╕й ╕стор╕╖: й обкрадена Укра╖на, ╕ той самий «драп╕жник», що ставить брудний чоб╕т на нашу землю; ╕ нав╕ть новоявлений козак Ярема, над яким поганець коверзував. Шевченко безкомпром╕сно зрива╓ маски з тих, хто спричинився до ц╕╓╖ нац╕онально╖ катастрофи. ╥╖ причина поляга╓, насамперед, у дегенерац╕╖ нашо╖ пров╕дно╖ верстви; саме проти не╖ п╕д╕йма╓ св╕й меч поет. Звиродн╕л╕ нащадки панства козацького – ось хто завинив, на думку поета, у пол╕тичному, економ╕чному та моральному занепад╕ Укра╖ни. У чому ж була ╖хня вина? У тому, що в кра╖н╕, де призначенням кожного було «людей любити ╕ Бога хвалити», розвели пекло. У т╕м, що посм╕ялися з Христа ╕ з Його Правди: «Скр╕зь неправда, скр╕зь Господа лають»; «правдою торгують, Господа зневажають». Тому й упали вс╕ нещастя на Укра╖ну, що ╖╖ пров╕дна верства в╕дцуралася Бога, насм╕ялася з християнсько╖ правди. У Шевченка ╓ ще один важливий момент, на який варто звернути увагу. Каралися не лише «пани лукав╕», а й люди, народ. За що терп╕ла вся нац╕я? ╤ х╕ба можна терп╕ти, коли над тобою знущаються ╕ зневажають? Шевченко безкомпром╕сний у сво╖х висновках: допоки люди будуть пок╕рними, як в╕вц╕, до тих п╕р не вийдуть з рабства. Поет глузу╓: «Др╕бн╕ють люди на земл╕, ростуть ╕ висяться цар╕». Не тому терплять люди, що гноблять ╖х цар╕, а тому гноблять, що др╕бн╕шають людськ╕ душ╕. «С╕м’ю вольну, нову», нову сусп╕льн╕сть, в як╕й би панувала справедлив╕сть Божа, здатн╕ вибороти лише в╕льн╕ духом люди. Шевченко вжива╓ висл╕в: «Свята Правда». Тому й вибороти ╖╖ зможуть т╕льки люди «свято╖, козацько╖ кров╕», «лицар╕ свят╕╖». Якщо хочете знищити неправду, – п╕знайте правду ╕ бор╕ться за не╖.
…У цьому сенс знаменитого Шевченк╕вського – «бор╕теся – поборете!». Люди, як╕ постали за Божу правду, поборють й ворога, й супостата. Бог да╓ св╕й меч тим, хто ненавидить зло ╕ готовий битися за правду. «Лиш таким поможе. Лиш тод╕ з невол╕ вирветься нац╕я, дума╓ Шевченко, коли серед не╖ знайдуться лицар╕ свят╕╖, як╕ правду Божу проголосять правдою сво╓╖ нац╕╖, — писав Дмитро Донцов. – ╥м сильним духом поможуть — ╕ ╖х народов╕ – небесн╕ сили. Коло ╖х та ╖х справи – «сторожа встане з того св╕ту, не дасть розпинати ╖х кра╖ну». По ╖х сторон╕ боротимуться, ╖м допомагатимуть «душ╕ праведних» ╕ сила архистратига Миха╖ла, патрона Ки╓ва».
…Таким Бог помага╓ та ╖хн╕й нац╕╖. ╥хньою рукою кара╓ неправду ╕ визволя╓ народи. ╥хня геро╖чна душа, ╖хн╓ вируюче серце, ╖хн╕ тверд╕ руки знаходять пом╕ч вищо╖ сили. Бог, Нац╕я – основн╕ концепти творчост╕ Шевченка. Не дивно, що для людей старшого покол╕ння Шевченко уявлявся як безбожник, ате╖ст. Якщо царська цензура щось вир╕зала, то ретельно усе зазначала ╕ коментувала. Наприклад, вилучено цензурою 15 рядк╕в, 20 рядк╕в, 56 рядк╕в. Радянськ╕ цензори вилучали все, що не вкладалося в образ поета-революц╕онера та ате╖ста. А на виданих творах — «Вибране». З такими от «перебраними» текстами ╕ знайомилися радянськ╕ читач╕. «П╕шов соб╕ тихо в Ки╖в Святим помолиться», — так у Шевченка. Переробили на «п╕шов соб╕ тихо в Ки╖в не святим молитись». Частка «не» докор╕нно зм╕ню╓ увесь текст. Шевченко писав: «Все покину, ╕ полину до самого Бога молитися… а до того я не знаю…» Зак╕нчення кардинально зм╕нили, вихолостивши саму суть: «Я не знаю Бога…». Х╕ба м╕г таке написати Шевченко, для якого пошук Божо╖ правди був сенсом життя ╕ творчост╕?
╤ якщо старш╕ читач╕ лише нин╕ мають змогу в╕дкривати для себе нецензурованого Шевченка, то юн╕ читач╕ мають ширш╕ перспективи. Головне, коли малеча чита╓ вдома, а вчител╕ та б╕бл╕отекар╕ не л╕нуються прокладати стежину до дитячо╖ душ╕. У б╕бл╕отец╕ ╕м. ╢. Кравченка зустр╕ча╓мося з вихованцями 137-╖ столично╖ школи. Ознайомлювати з творч╕стю поета зазвичай почина╓мо з читання поез╕й «Зацв╕ла в долин╕ червона калина», «Тече вода з-п╕д явора», «Мен╕ тринадцятий минало», «Садок вишневий коло хати». Перев╕рити знання д╕тей допомагають нескладн╕, проте зм╕стовн╕ запитання: у якому сел╕ народився поет? (у сел╕ Моринцях); який талант змалку прокинувся у Тараса Шевченка? (талант художника); який пос╕бник для початкового навчання написав Шевченко? («Букварь южнорусский», 1861 р.). Просимо д╕тей пом╕ркувати над питанням: «Чому Шевченко назвав зб╕рку «Кобзарем»?» Д╕ти правильно м╕ркують ╕ дають в╕дпов╕дь: «Кобзар – народний сп╕вець, який викону╓ п╕сн╕ та думи п╕д акомпанемент кобзи». Особливо популярними були кобзар╕ на Запорозьк╕й С╕ч╕. Багато з них супроводжували запорожц╕в у походах, думами й п╕снями п╕дносили бойовий дух в╕йська, уславлюючи народних борц╕в проти поневолення й гн╕ту.
…Для того, щоб д╕ти в╕дчули красу Шевченк╕всько╖ поез╕╖, важливо читати вголос. Власне, про це ми завжди наголошу╓мо п╕д час зустр╕ч╕ з читачами в рамках проекту «Б╕бл╕отекар╕ та письменники в оборон╕ душ╕ укра╖нсько╖ дитини». Спод╕ва╓мося, що попереду на нас чекають нов╕ теми, ц╕кав╕ сп╕врозмовники та читач╕-книголюби.

Натал╕я ОСИПЧУК,
письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14948

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков