"Кримська Свiтлиця" > #11 за 13.03.2015 > Тема "Українці мої..."
#11 за 13.03.2015
ДОБЛЕСТЬ ╤ ЗВИТЯГА РОМАНА ШУХЕВИЧА
Героям - слава!
Пам’ять про Романа Шухевича (1907-1950 рр.) – одного з найактивн╕ших д╕яч╕в ОУН, командувача УПА ув╕чнено в багатьох назвах вулиць м╕ст ╕ с╕л, численних пам’ятниках та мемор╕альних знаках, книгах ╕ к╕ностр╕чках. Ця ╕сторична для Укра╖ни постать привернула увагу й поета ╕з с. Низи Сокальського району Володимира Комбеля. В╕н створив ╕сторичну поему «Роман Шухевич» (Льв╕в: Плай, 2014. – 156 с.). Нав╕ть назвавши тв╕р ╕менем головного героя, автор дав зрозум╕ти, наск╕льки близьким ╓ для нього Роман Шухевич. Оживити стор╕нки ╕стор╕╖ – це лише одне ╕з завдань, як╕ поставив перед собою Володимир Комбель. Адже Роман Шухевич – приклад для насл╕дування сущим. Тож один з еп╕граф╕в до поеми гласить: «Хоч би як тяжко було, все одно треба робити свою справу, йти до мети ╕ не занепадати духом» (Дмитро Дроздовський). Генерал Роман Шухевич (в╕н же – Тарас Чупринка) робив «свою справу» для корист╕ укра╖нського народу, держави, ╖╖ вол╕. Щоб в╕дпов╕сти, чому наш герой взявся до збро╖ ╕ як ╕шов до цього, – автор ц╕лком лог╕чно вда╓ться до екскурсу в ╕сторичне минуле, коли Укра╖на опинилася м╕ж ворожими державами. Промовисто: не Зах╕дна Укра╖на (Галичина), а вся Укра╖на. Вийти з кризи – значить, збудувати та, передус╕м, вибороти свою державу. Це ╕ ╓ концептуальною мотивац╕╓ю вчинк╕в Романа Шухевича. Принаймн╕ таким в╕н поста╓ перед читачем. У поем╕ йдеться й про ╕нш╕ видатн╕ ╕сторичн╕ постат╕ – Митрополита Андрея Шептицького, Степана Бандеру, Тараса Бульбу-Боровця, ╤вана Клим╕ва-Легенду (краянина, уродженця Сокальщини), Олену Тел╕гу, Олександра Олеся… ╤мен багато. Об’╓днавчий чинник – боротьба за Незалежну Укра╖ну, — де гострим словом, де з мечем ╕ щитом. ╤ все це Володимир Комбель пода╓ кр╕зь призму терп╕нь, страждань укра╖нського народу, буду╓ мости м╕ж минулим ╕ сучасним, згаду╓ про в╕дносно останн╕ под╕╖, тобто проводить паралел╕ часу. Наприклад, промовисто звучать рядки про Волинську трагед╕ю ╕ чому (можемо лише здогадуватися) була небажаною присутн╕сть п╕д час м╕тингу-рекв╕╓му ветеран╕в УПА, чому поминали т╕льки польськ╕ жертви… ╤нколи бо╖мося подивитися в╕дкритими очима на ╕сторичну правду, прихову╓мо сам╕ в╕д себе «незручн╕» факти. Весь текст поеми засв╕дчу╓ про глибоке знання автором ╕стор╕╖, ╖╖ складних питань. Однак, як ╕ личить для л╕тературного твору, все подано у форм╕ художньо╖ д╕йсност╕. Образ Романа Шухевича поступово викристал╕зову╓ться у контекст╕ тих же ╕сторичних под╕й. Володимир Комбель глибоко вда╓ться до деталей, анал╕зу╓ причини поразок ОУН-УПА, м╕жнародну пол╕тику того часу щодо укра╖нського питання. Тож у поем╕ йдеться не лише про легендарну постать Романа Шухевича, а й загалом про Укра╖нський визвольний рух 30-50-х рок╕в ХХ стол╕ття. Однак, як стверджу╓ сам же автор, були р╕зн╕ шляхи реал╕зац╕╖ нац╕онально╖ ╕де╖. В╕дтак, як часто трапля╓ться в наш╕й ╕стор╕╖, з цього ж ╕ виникали внутр╕шн╕ роздори, чвари… «╤ все ж Шухевич прагнув об’╓днання…» (с. 54). ╤сторичн╕ под╕╖, ╖хн╓ розгортання, оц╕нка сусп╕льних явищ висв╕тлюються у поем╕ як св╕тобачення самого Романа Шухевича. Все тут ╓: звитяга, злети, пад╕ння, як ╕ в житт╕ кожно╖ людини, як ╕ в наш╕й ╕стор╕╖. ╤ нав╕ть таке: «Його боялись, не любили…» (с. 61). Володимир Комбель вводить у текст художнього твору багато малов╕домих факт╕в, наприклад, пода╓ назви п╕дп╕льних повстанських видань – «Перець Укра╖нський», «╤дея ╕ Чин», згаду╓ видавництво «П╕дп╕льний Льв╕в». Найширше образ Романа Шухевича розкрито у розд╕л╕ «Дорогою дол╕». Тут його дитинство, становлення ╕ перш╕ кроки на стез╕ нац╕онально-визвольно╖ боротьби… Так Роман Шухевич ста╓ Тарасом Чупринкою (щоправда, були у нього й ╕нш╕ псевда – Тур, Роман Лозовський, Чернець, Туча, Степан, Щука, Дзв╕н). ╤ хоч не мр╕яв в╕н про чин генерала, але взяв «булаву» до рук, бо був упевнений, що зможе згуртувати в╕йсько, повести боротьбу за волю Укра╖ни, повести до останнього, нав╕ть якщо доведеться покласти сво╓ життя на в╕втар смерт╕:
«Шухевич все ж ╖м сплутав карти У т╕м безжал╕сн╕м к╕льц╕, В╕н виб╕г прямо просто варти ╤з п╕столетом у руц╕. Н╕, в╕н не здався, став стр╕ляти, Поб╕г в атаку, на прорив… А березнев╕ аромати ╤з висоти Бог щедро лив. Романа там прошили кул╕, До болю серденька нечул╕… Проб╕гло в пам’ят╕ життя ╤ п╕днялося над землею… Зорить жертовн╕стю сво╓ю, Нам осява╓ майбуття».
╤ знову паралел╕ ╕з сучасн╕стю. Бо без цього художн╕й тв╕р на ╕сторичну тематику був би марним. Цитата з розд╕лу «Погляд у майбутн╓»:
«╤ в наш╕м мирн╕м сьогоденн╕ ╤де за волю боротьба, На цю борню благословення Да╓ нам вольност╕ журба. Ще наша воля у жалоб╕, Ще сад над╕╖ не розцв╕в, Ще вороги у дик╕й злоб╕ Брехню пускають, мов вуж╕в».
Щодо «мирного сьогодення», то поема писалася ще до Майдану, до под╕й на сход╕ Укра╖ни. Вт╕м, рядки звучать пророче! У процес╕ видання книги Володимир Комбель вир╕шив н╕чого не зм╕нювати, не доповнювати. Резонно! Адже ╕ так все сказано. Автор доречно ╕люстрував книгу багатьма арх╕вними фотограф╕ями, ╕ не т╕льки з життя Романа Шухевича, на тих зн╕мках — ╕стор╕я УПА.
Тарас ЛЕХМАН, журнал╕ст, викладач кафедри гуман╕тарних дисципл╕н Льв╕вського ╕нституту М╕жрег╕онально╖ академ╕╖ управл╕ння персоналом
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 13.03.2015 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14900
|