Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2015 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 27.02.2015
МОЛИТВА ЗА НАЙМОЛОДШОГО ГЕРОЯ

Героям – слава!

Село Травневе на Терноп╕льщин╕ — у скорбот╕. Односельчани разом з ╕ншими мешканцями краю вшановують пам’ять наймолодшого Героя Небесно╖ Сотн╕ — Назар╕я Войтовича. Його життя об╕рвалося на 17-му роц╕. У р╕дному сел╕ героя побував кореспондент «Укр╕нформу».

Хата Войтович╕в — поблизу с╕льського храму. ╤ щораз, коли звучать дзвони, у батьк╕в Назар╕я стиска╓ться в╕д болю серце.
— Не в╕рю й дос╕, що його вже нема. Б’ють дзвони, а мен╕ зда╓ться, що то все за Назар╕╓м споминають ╕ тужать. То була чиста, св╕тла душа, ╓дина наша дитина... — каже батько Назар╕я — Юр╕й Петрович.
Розмовля╓мо у садиб╕ Войтович╕в. Двоповерхова, добротно збудована ╕ затишна, вона водночас в╕╓ пусткою. В╕дчува╓ться, що тут чогось чи, точн╕ше, когось не вистача╓.
— Все, що бачите, я сво╖ми руками робив. Назар охоче допомагав. ╤ ц╕ сходи на другий поверх, ╕ перила, ст╕л у верхн╕й хат╕, п╕длогу — все робив сам ╕ т╕шився, що до цього Назар долуча╓ться. Все для нього робив, для сина, — розпов╕да╓ згорьований батько.
Заходимо у невеличку Назарову к╕мнату. Столик, полиц╕ з книгами, мольберт, за яким любив сид╕ти юний господар ц╕╓╖ осел╕. Книг багато. Переважно — про ╕стор╕ю Укра╖ни.
— В╕н дуже багато читав. Захоплювався малюванням, хот╕в стати дизайнером, тому по╖хав вчитися у Терноп╕ль, в кооперативний коледж. В╕н часто мене запитував, чи я знаю, який нин╕ день ╕ що було знаменного цього дня в ╕стор╕╖ Укра╖ни. Знав чимало факт╕в, под╕й. Зачитувався ╕сторичними книгами, збирав старовинн╕ реч╕, монети, ходив у походи р╕дним кра╓м, — продовжу╓ пан Юр╕й.
— Коли почався Майдан, в╕н одразу сказав, що по╖де туди. Ми з дружиною його в╕дмовляли, але в╕н налаштувався — ╕ все. В╕н був таким — як задумав щось, то вже не перекона╓ш в╕дмовитися в╕д цього. Нав╕ть ╕з бабцею мало не посварилися, бо вона не хот╕ла його в╕дпускати, плакала. А я думаю — нема ради. Сам би по╖хав з ним, але велика господарка, треба це все обходити. На базар╕ купив йому тепл╕ реч╕, добре взуття. Дав грош╕ на дорогу. По╖хав у середу, 19 лютого. Прибув до Ки╓ва вранц╕. А вже о 9.45 раптом з його телефону хтось дзвонить. Телефонувала якась ж╕нка ╕ сказала, що Назара вже нема╓ у живих. Був у перших рядах. Десь трохи вище Жовтневого палацу.
Ось в╕н — цей моб╕льний телефон, з якого родин╕ Войтович╕в над╕йшла скорботна в╕стка. Юр╕й Петрович каже, що вони з дружиною в╕д того дня його н╕ разу не включали, не можуть нав╕ть д╕знатися, куди востанн╓ тод╕ телефонував ╖хн╕й ╓диний син. Пан Юр╕й бере моб╕лку ╕ кладе ╖╖ у шухляду Назарового письмового стола.
— Увесь час думаю, коли будуть покаран╕ убивц╕ нашого сина та ╕нших людей, як╕ загинули п╕д час Революц╕╖ г╕дност╕? Бачу, що все це затягу╓ться, в╕дклада╓ться. Ми вже не ма╓мо сили жити в так╕й атмосфер╕, коли убивц╕ десь ходять на вол╕. Я себе змушую щось робити, якось в╕двол╕ктися. Але св╕т мен╕ немилий. А ж╕нка — то взагал╕, б╕льше мовчить, як говорить. То страшна трагед╕я. Але на все Божа воля. Не раз думаю, що от зараз АТО, це точно, що Назар би туди по╖хав, хоча ще такий юний був...
Юр╕й Петрович каже, що односельц╕ ╖х ус╕ляко п╕дтримують. С╕льська рада вид╕лила земельну д╕лянку, пооб╕цяла посприяти з установленням пам’ятника Назаров╕.
Того ж дня побував у м╕сцев╕й школ╕, яка в╕дтепер названа ╕м’ям Назар╕я Войтовича. На фасад╕ — мемор╕альна дошка. У прим╕щенн╕ — музей юного героя. Сюди мати Назара передала особист╕ реч╕ сина, його фото, малюнки.
— То була допитлива, доброзичлива дитина. Згадую, як перед випускним Назар з однокласниками посадив на пагорб╕ б╕ля школи сосни. Саме насадження ма╓ форму тризуба. Вже нин╕шн╕ випускники посадили в тому контур╕ тризуба ще 100 сосен на честь Небесно╖ Сотн╕, створили музей Назара Войтовича. Це — сво╓р╕дний центр духовно╖ сили ╕ патр╕отизму як для учн╕в, так ╕ для вс╕х односельчан, — розпов╕в директор Травнево╖ загальноосв╕тньо╖ школи Василь Оверко.
Коли покидав Травневе, зупинився на пагорб╕. У видолинку, де лежить село, у передвеч╕рньому марев╕ глухо прозвучали дзвони. Вони скликали в╕рян на службу Божу. Там, у церкв╕, лунатиме тиха ╕ щира сп╕льна молитва за наймолодшого Героя Небесно╖ Сотн╕, односельчанина Назар╕я Войтовича. За нього ╕ тих, хто в╕ддав життя на столичному Майдан╕ заради тихого надвеч╕р’я ╕ св╕тлих ранк╕в у наш╕й Укра╖н╕.

Олег СН╤ТОВСЬКИЙ
м. Терноп╕ль

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2015 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14813

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков