Версiя для друку Обговорити в форумi

Пам’ять

Українська література переживає важку втрату — у Криму на 74-му році з життя пішов відомий український поет Данило Кононенко. Колеги по цеху, соратники та однодумці в один голос говорять про те, що їм важко повірити в те, що трапилося. Буквально до останнього подиху Д. А. Коно-ненко не розлучався з пером і продовжував роботу не тільки над своїми творами, а й над перекладами білоруських і кримськотатарських авторів.
«Мені важко говорити про нього в минулому часі», — ділиться телефоном голова Кримської філії Наукового товариства імені Шевченка, академік Петро Вольвач. — З Данилом ми знайомі ще з часів навчання на філологічному факультеті Сімферопольського педагогічного інституту. Пам’ятаю, мені тоді говорили про нього, що, мовляв, з’явився в Криму молодий поет, демобілізувався з армії, пише українською мовою».
«Пам’ятаю його виступ про стан української культури та освіти в Криму на пленумі кримського обкому партії, — згадує Петро Васильович. — Після проголошення Україною Незалежності він зайняв патріотичну позицію і, хоча так і не був у жодній партії, ніколи не зраджував своїм принципам».
Колега і друг, головний редактор єдиної української газети в Криму «Кримська світлиця» Віктор Качула досі не може повірити у втрату.
«Я убитий, приголомшений... Це — величезна втрата. Це — один з наших українських «атлантів» у Криму, на яких український дух тримався», — журиться головний редактор. Він розповідає, що буквально напередодні ще обговорював з Д. Кононенком матеріал, який готувався до друку в останньому номері газети.
«Він був, як і всі ми, пригнічений тим, що відбувається в Криму і в усій Україні. У нас зараз немає редакції як такої, але коли ми з ним зустрічалися за чашкою кави, то сліз не лили. Він сам намагався не подавати виду, хоча і шкребло на душі. «Світлиця» — це його дітище, можна сказати. Він — один із засновників газети з 1992 року. Практично жоден номер без нього не обходився. Я його як живого бачу перед собою, жвавого, такого, який інших підбадьорює», — згадує Віктор Качула.
Данило Кононенко довгі роки перебував у Національній спілці письменників України і керував її кримським відділенням, був заступником голови Кримського республіканського товариства «Україна», членом правління Всекримського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, співпрацював з видавництвами.
«Він був незамінною людиною в нашому видавництві, — розповів директор кримського видавництва «Доля» Валерій Басиров. — Данило дуже багато і безкорисливо допомагав мені при виданні книг українською мовою. Мова — це живе. Коли я у чомусь сумнівався, він завжди дуже ненав’язливо радив: подивися, а може, так краще буде? Останнім часом він часто хворів. Але тим не менш, завжди відгукувався на мої прохання, тільки просив трохи більше часу».
За словами В. Басирова, серед планів поета було видання підсумкової книги, а також намір передати в юнацьку бібліотеку Сімферополя величезну колекцію різних книг з автографами авторів, які йому дарували.
Дослідник історії українського флоту, поет і публіцист Мирослав Мамчак також відгукнувся на смерть поета. «Своєю творчістю Данило Кононенко, попри всі негаразди, намагався перетворити Крим на велику українську світлицю, де б усім було любо і затишно. Сумуємо...» — написав він на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
Данило Кононенко багато і плідно працював над перекладами білоруських і кримськотатарських авторів українською мовою. Він вважав, що долі наших народів схожі. Про смерть сьогодні сумують і в лавах кримськотатарської творчої інтелігенції. Завдяки його перекладам український читач отримав можливість познайомитися з такими кримськотатарськими авторами, як Шакір Селім, Юнус Кандим, Нуззет Умеров, Уріє Едемова, Гульнара Усеїнова.
Член Національної спілки письменників України, кримськотатарський поет і перекладач Сейран Сулейман так згадує своє знайомство з поетом: «В газету «Кримська світлиця» мене привів мій учитель, відомий кримськотатарський поет і письменник Юнус Кандим. І ще тоді, в 2001 році, Данило сказав мені, що перекладає українською мовою кримськотатарських письменників і поетів і показав опубліковані переклади в архівах газети. Відтоді ми дружили і співпрацювали. Він сам переклав українською мовою та опублікував моє оповідання «Біля отчого порога». І хоча він не знав кримськотатарської мови, а перекладав за допомогою підрядкового перекладу, він дуже тепло і щиро ставився до творів кримськотатарських авторів. Я вважаю, що Кононенко був одним з тих, хто створив і посилював україно-кримськотатарські творчі зв’язки в Криму».
Данило Андрійович помер від інсульту в лікарні, куди він був госпіталізований напередодні, 14 січня.
«Сьогодні вранці мені зателефонувала його донька і сказала, що його останніми словами були — «Бідна моя Україна». Уявіть, як боліла душа у людини, якщо це звучить на смертному одрі», — розповідає Віктор Качула.
Петро Вольвач впевнений, що пам’ять про Данила Кононенка гідна увічнення у Криму.
«З ким би з творчої братії я не спілкувався в Україні, мене завжди розпитували: як там Кононенко, як там Данило? Його дуже добре знали в Україні. Я, звичайно, не знаю, як нинішня влада Криму ставиться до української літератури та її представників. Однак, без сумніву, пам’ять такої людини навіть ця влада має вшанувати», — вважає він.
...Один з найвідоміших творів Данила Кононенка має назву «Кримським українцям». У вірші є такі рядки:

Земляки мої кримські!
Та ж випряміть плечі
І спини!
З-поміж інших в Криму
Хай і ваші бринять голоси!
Ми ж бо з вами таки
Живемо на землі України!
Ми ж бо ще українці!
Українці
На вічні часи!

Мустафа ЧАУШ
«Крим.Реалії»

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 23.01.2015 > Тема "Українці мої..."