Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4448)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4122)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2118)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1846)
Крим - наш дім (1041)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (317)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (205)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2015 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 16.01.2015
Л╤ЦЕНЗ╤ЙНИЙ КОНКУРС

Колись — не те, що нин╕?

(ПАМ’ЯТ╤ ТРК «БРИЗ» У СЕВАСТОПОЛ╤)

Присвячую сво╓му колишньому колективу телерад╕окомпан╕╖ ВМС ЗС Укра╖ни «Бриз»

Наш╕й телерад╕окомпан╕╖ В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни «Бриз» Нац╕ональна рада з питань телебачення ╕ рад╕омовлення в╕дмовила у продовженн╕ л╕ценз╕╖ на право мовлення на FM частот╕ у Севастопол╕. Причина банальна – я на три дн╕ зап╕знився з подачею статуту телерад╕окомпан╕╖, затвердженого особисто м╕н╕стром оборони. Мо╓╖ вини там не було, м╕н╕стр Юр╕й ╢хануров перебував у тривалому в╕дрядженн╕, не буду ж я ╖здити за ним по ╢вроп╕! Як повернувся, в╕дразу й затвердив м╕й статут. Я його подав Нацрад╕.
— Н╕чого, – сказали мен╕ в л╕ценз╕йному в╕дд╕л╕, – зас╕дання ради в╕дбудеться десь за два-три тижн╕. Дума╓мо, що вам л╕ценз╕ю продовжать без проблем – у вас зауважень протягом л╕ценз╕йного часу не було. Чекайте виклику.
Проходить тижн╕ два. Мене не викликають. В╕дчуваю, внутр╕шн╕й голос радить: ╖дь до Ки╓ва, щось там, напевно, за спиною ко╖ться. Я ╖ду. Зас╕дання ради проводяться щочетверга. Ки╖вський по╖зд зап╕знився р╕вно на годину. Заходжу в приймальню голови Нацради. Прямо у дверях зустр╕чаюся з ╖╖ секретарем:
— О, а ти чого не на зас╕данн╕? Щойно тво╓ питання розглядали. В продовженн╕ л╕ценз╕╖ тоб╕ в╕дмовили, на конкурс направили. Донецьким продовжили, а був би ти на зас╕данн╕, можливо, ╕ р╕шення було б ╕ншим.
— Так мене ж не викликали, сам при╖хав.
— Ну, — розв╕в руками секретар, — не знаю. Я голосував за продовження вам л╕ценз╕╖, але б╕льш╕стю голос╕в… сам розум╕╓ш, р╕шення прийма╓ б╕льш╕сть.
Оце так, думаю, внутр╕шн╕й голос мене не п╕дв╕в. Оце шукай правди ╕ в╕дстоюй державн╕, оборонн╕, називай як хочеш, ╕нтереси в Криму у... центральн╕й державн╕й установ╕! В л╕ценз╕йному в╕дд╕л╕ д╕вчата, сп╕вчуваючи, сказали, що сл╕д заново подавати документи на конкурс. На конкурсну ком╕с╕ю викличуть обов’язково.
Я допов╕в пом╕чнику м╕н╕стра про ситуац╕ю з л╕цензуванням, п╕дготував ╕ здав в╕дпов╕дн╕ документи та й повернувся до Севастополя.
Згодом приходить виклик. В установлений час прибув до Нацради. Хто у мене був конкурентами на конкурс╕ – не знаю. ╤ д╕знатися не можу, «та╓мниця б╕льша, н╕ж в╕йськова...», н╕хто говорити не хоче. Тож ╕ду, як у темну к╕мнату.
У коридор╕ перед залою для зас╕дання зустр╕чаю старого знайомого, одного з директор╕в телеканалу «╤нтер», який чимало мен╕ допомагав ран╕ше та ще взявся провадити шефство над фрегатом «Гетьман Сагайдачний».
— О, прив╕т, – пода╓ руку. — А чого це ти у форм╕, як на свято сюди при╖хав, Мирославчику? Тут тоб╕ не флот, тут тво╖ з╕рки не спрацюють. Сюди треба, — показу╓ на дипломат, — з повною торбою грошей ╖хати. Краще з зеленими. А ти по-парадному вирядився ╕ дума╓ш когось з член╕в Нацради здивувати? Тут так╕ номери не проходять. Тут, треба тоб╕ зрозум╕ти, демократ╕я працю╓, а не тво╖ в╕йськов╕ статути.
У мене дзвонить телефон. Телефону╓ начальник в╕дд╕лу внутр╕шньо╖ пол╕тики Севастопольсько╖ держадм╕н╕страц╕╖.
– Ти де, – пита╓, – у Ки╓в╕? Можеш на зас╕дання Нацради не ходити, там уже все вир╕шено, куплено ╕ заплачено. Вам частоти не дадуть, можеш повертатися. Зрозум╕в?
— Ну, це ми ще подивимося. Результат буде п╕сля бою, – в╕дпов╕в я ╕ вимкнув свого моб╕льного.
— А що я тоб╕ щойно тлумачив, — см╕╓ться «╕нтеровець». – Кожен член Нацради хатинку б╕ля Дн╕пра буду╓, ╖м кошт╕в треба ╕ треба багато, а ти — морська держава, флот, з╕рки на погонах…
Нас запросили на зас╕дання. Народу з╕бралося багато. На п╕двищенн╕ сидять п╕дковою в╕с╕м член╕в Нацради. Посередин╕ — голова В╕тал╕й Шевченко. За столами вс╕ начальники в╕дд╕л╕в ╕ служб Нацради, навколо них чолов╕к сорок представляють телерад╕оорган╕зац╕╖ з ус╕╓╖ Укра╖ни. Поряд з╕ мною сидить президент нац╕онально╖ рад╕окомпан╕╖, теж учасник конкурсу. Програ╓ комерц╕йним рад╕останц╕ям одну частоту за другою. Виграють як╕сь нев╕дом╕ «Гармонь» та ╕нш╕ прихильники «могучого язика».
П╕дходить черга ╕ до мого питання. ╤ тут я д╕знаюся про сво╖х конкурент╕в – оголошують, хто подав заявки на конкурс на частоту нашого рад╕о «Бриз». Одну приватну рад╕оорган╕зац╕ю створила Севастопольська м╕ська держадм╕н╕страц╕я, ╕ншу – Верховна Рада АР Крим. Обидва ╖хн╕ представники кладуть на ст╕л Нацради письмов╕ об╕цянки чесно виконувати замовлення М╕н╕стерства оборони ╕ вести мовлення… укра╖нською мовою! Мен╕ в╕дразу спливли у пам’ят╕ слова одного чиновника з Нацради про те, що у Севастопол╕ намагаються створити рад╕о «Спорт» ╕ п╕д таким брендом займатися пол╕тикою, – а в╕льних частот уже нема╓.
— Це як розум╕ти, – заявляю я. Ц╕ комерц╕йн╕, приватн╕ структури хочуть жити за рахунок бюджету М╕н╕стерства оборони? А м╕н╕стра оборони про таку послугу хтось запитав?
— Не заважайте працювати, – зупиня╓ мене голова Нацради. – М╕н╕стр оборони нам тут не м╕н╕стр. Ось ви нажал╕лися Президенту Укра╖ни ╕ я, мов хлопчисько, п╕вдня писав пояснювальн╕ записки Балоз╕ в Адм╕н╕страц╕╖ Президента. Ну ╕ що, ╕ як це розум╕ти?
— Ну, – в╕дпов╕даю, – Президент Укра╖ни в мене у друзях чи в командирах в╕дд╕лень не числиться. Ви просто покарали не ту телерад╕оорган╕зац╕ю. Однак, – продовжую, – мен╕ щойно телефонували з держадм╕н╕страц╕╖ Севастополя ╕ попередили, що тут вже все куплено, ╕ переможець конкурсу визначений заздалег╕дь. Ось я подивлюся на голосування ╕ стане зрозум╕ло, хто брав грош╕, а хто – н╕.
Треба було бачити обличчя голови Нацради! За ╖хн╕м столом почалися переш╕птування. Чиновники за столами втягнули голови в плеч╕. Учасникам конкурсу стало зовс╕м весело, а присутн╕ телеоператори в оч╕куванн╕ сенсац╕╖ ув╕мкнули камери.
Голова Нацради ставить питання про визначення переможця нашого конкурсу на голосування. З рахунком 6:2 конкурс виграв я. Проти голосували лише члени Нацради в╕д Компарт╕╖ ╕ Парт╕╖ рег╕он╕в.
— Ось так треба виступати, — тиснучи мен╕ руку п╕сля завершення зас╕дання, сказав президенту нац╕онально╖ рад╕окомпан╕╖ секретар Нацради. – А ти цифров╕ формати, супутники, нов╕тн╕ технолог╕╖ мовлення. Та ж ус╕ знають, що у тебе грошей на все це нема.
Я повернувся до Севастополя. Прив╕тав колектив з нашою сп╕льною перемогою. Наступного дня до нас зав╕тав заступник голови держадм╕н╕страц╕╖ з гуман╕тарних питань, професор-пушк╕н╕ст. Я не вийшов його зустр╕чати.
— Ну як результат конкурсу? – в╕дразу поц╕кавився у одного з в╕йськових журнал╕ст╕в.
— Частота залишилася за нами, конкурс виграли ми, – почув у в╕дпов╕дь. – Не вийшло у вас.
— Та ми ось… хот╕ли, на випадок, якщо ви програ╓те конкурс, частоту залишити за м╕стом, щоб вороги ╖╖ не використали проти держави, – почав виправдовуватися.
Минув час. До влади в Укра╖н╕ прийшов той, хто об╕цяв «почути кожного». Мене зв╕льнили з роботи ╕ «по умолчан╕ю» позбавили права працювати у м╕сцевих ╕ в╕йськових ЗМ╤. У М╕н╕стерств╕ оборони створили ╕ перенаправили п╕д «донецьк╕» традиц╕╖ «в╕йськово-╕деолог╕чну» роботу, а командування ВМС п╕дпорядкувалося м╕сцев╕й адм╕н╕страц╕╖. Рад╕о «Бриз» в еф╕р╕ стало обслуговувати вже не ст╕льки флот, ск╕льки забезпечувати «основн╕ напрямки» в╕йськово-╕деолог╕чно╖ роботи та боротьбу м╕сцевих рег╕онал╕в з «бандерофашизмом».
9 березня 2014 року, день святкування 200-р╕ччя Кобзаря, став останн╕м днем рад╕о «Бриз» – флотську рад╕останц╕ю захопили «зелен╕ чолов╕чки» ╕ так звана севастопольська «самооборона», грубо перервавши ╖╖ еф╕р п╕д час трансляц╕╖ програми, присвячено╖ Тарасу Шевченку.
Флот телерад╕окомпан╕ю й не боронив – прийшли ╕ забрали. Перед захопленням кер╕вник студ╕╖ ЧФ Рос╕╖ сфотографував ус╕ прим╕щення, щоб прац╕вники не винесли техн╕чн╕ засоби. На частот╕ рад╕о «Бриз» тепер працю╓ рос╕йське рад╕о «Вест╕ ФМ». Так зак╕нчила сво╓ життя перша ╕, зда╓ться, остання в╕йськово-морська рад╕останц╕я Укра╖ни.

Мирослав МАМЧАК,
кап╕тан 1 рангу запасу, в╕йськовий журнал╕ст, письменник, досл╕дник ╕стор╕╖ Укра╖нського флоту


ТАКА ПЕЧАЛЬНА ПАРАЛЕЛЬ...

«Перед захопленням... сфотографували вс╕ прим╕щення, щоб не винесли техн╕чн╕ засоби»... Нагадав Мирослав Андр╕йович Мамчак ц╕╓ю фразою одну схожу чорну стор╕нку ╕ з нашо╖ «Св╕тлично╖» б╕ограф╕╖. Р╕вно 5 рок╕в тому, в с╕чн╕ 2010-го, налет╕ла з Ки╓ва (╕ справд╕ — л╕таком) ц╕ла м╕нкульт╕вська бригада — так╕ соб╕ ки╖вськ╕ «зелен╕ чолов╕чки» — зн╕мати з посади... редактора «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Неправедно, п╕дло, облудно — майже р╕к життя (ст╕льки тривали суди, як╕ спростували ус╕ наклепи ╕ в╕дновили на посад╕) в╕д╕брали ╕ у редактора, ╕ в газети. (Кому ц╕каво, може повернутися у т╕ часи на сайт╕ «За укра╖нську «Кримську св╕тлицю» — http://ukrslovo.blogspot.com/).
А тепер ось пригадалося, що й тод╕ (який схожий у загарбник╕в почерк!) ходили «чолов╕чки» по наших редакц╕йних каб╕нетах ╕ старанно все зафотографовували. ╤ було ж що! Хороша у нас була СВ╤ТЛИЦЯ-редакц╕я у привокзальному «Артеку», обжита, облаштована: ╓вров╕кна, кондиц╕онери, мебл╕, оргтехн╕ка, б╕бл╕отека, фортеп╕ано, на ст╕нах — ╕кони, картини, подяки, грамоти, вишит╕ рушники, укра╖нська символ╕ка скр╕зь. А головне — колектив, п╕втора десятка «св╕тличан»-однодумц╕в, як╕ багато чого вм╕ли й могли. ╤ попередн╕й 2009-й р╕к з гучними газетними акц╕ями-конкурсами (п╕сенн╕, комп’ютерн╕, л╕тературн╕ — погортайте п╕дшивки!), як╕ приваблювали до духовно╖, просв╕тницько╖ «Св╕тлиц╕» кримчан ус╕х нац╕ональностей, св╕дчить про те, що укра╖нська газета у далеко неукра╖нському Криму стала пом╕тною, шанованою, авторитетною. Руйнувати так╕ державницьк╕ осередки (як ╕ братн╕й нам «Бриз») — це нав╕ть не дур╕сть. Це — злочин!
Але пани «реформатори» з Ки╓ва чомусь вир╕шили, що «Св╕тлиця» — «не така», що штат завеликий. ╤ взагал╕ — нав╕що у С╕мферопол╕ редакц╕я, досить ╕ корпункту. Редактор впира╓ться, не да╓ скорочувати колектив? Так скоротимо його!
...Ми теж встигли зробити тод╕, в 2010 роц╕, к╕лька фото у захоплен╕й «Св╕тлиц╕» — ось на одному з них редактор зн╕ма╓ з╕ «Св╕тличного» покуття ╕кони (а нав╕що вони безбожникам?). Через п╕втора роки, коли випуск газети буде в╕дновлено, ╕кони повернуться на м╕сце. ╤ вис╕тимуть аж до л╕та 2014-го, поки адм╕н╕страц╕я вже рос╕йського «Артеку» за борги (Ки╓вом не виплачен╕!) не виставить «Св╕тлицю» на вулицю...
Але це ще не вся печальна паралель. ╤ найсумн╕ше — приготуйтеся! — попереду. Принаймн╕ половина з╕ складу т╕╓╖ ки╖всько╖ бригади, що п’ять рок╕в тому прил╕тала наводити сво╖ «порядки» у «Св╕тлиц╕», ╕ дал╕ продовжують «державно» трудитися на тих самих постах, де вир╕шу╓ться, зокрема, й доля ╕нформац╕йного простору в Криму...
Ось чому Крим (разом з╕ «Св╕тлицею», «Бризом» й ус╕м ╕ншим) здали — не тор╕к. Набагато ран╕ше. ╤ дал╕ здають. ╤ не лише Крим...

В╕ктор КАЧУЛА

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2015 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14581

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков