Версiя для друку Обговорити в форумi

Біда – на всіх одна

ТОЧКА ЗОРУ

Не знаю, чи прикрашалася цього року сімферопольська міська ялинка виключно в тонах російського триколора, як це робила свого часу «біло-голуба» Партія регіонів задля власного піару, але без останнього і тут точно не обійшлося. У всякому разі, кореспондент ТБ «ФМ» відловив біля ялинки чоловічка, який сказав саме те, що треба. Виявляється, до анексії півострова не було ні справжньої зими, ні снігу, — все це подарувала Росія. Не дуже й здивував. Варто було лише президенту РФ підписати відповідний указ, як і вода в Криму стала мокрішою (хоч її катастрофічно й поменшало), і зорі – зорянішими, і вже по тижню не хочеться їсти...
Якщо подивитися на життя не через приціл телекамер, підстав для оптимізму значно меншає. Цього разу в моєму досить типовому мікрорайоні так і не з’явилися традиційні ялинкові базарчики, які ще за два-три тижні до свята вабили перехожих. Не сяють ялинки і у вікнах дев’ятиповерхівки, що навпроти моєї оселі. Привернув увагу й скупенький новорічний «салют», який вклався хвилин у десять, в той час, як раніше «бойові дії» тривали до самого ранку: шипіло, гуркотіло, від спалахів було видно, як удень. Не користувалися попитом ні дитячі подарунки у найближчому супермаркеті ціною від 400 до 1000 рублів за 200-300 грамів цукерок, ні апельсини, що завезли по 126 рублів за кілограм, навіть коли вони, вже трухляві, трохи подешевшали.
Наздогнав і випередив Крим Москву і щодо м’яса, де, якщо вірити кулінарному шоу, кілограм яловичини без кістки коштував 250-300 рублів. За сімферопольський же фарш, виготовлений із м’ясних відходів, вимагали по 350 рублів, як і за сало та за свинячу печінку. Тому Новорічні і Різдвяні свята далеко не в усіх збіглися зі святом шлунка. Ймовірно, настрій дорослих передався і молоді та дітям, які цього року не виходили на балкони, аби покричати: «З Новим роком!», «Поздоровляємо!», як це робило не одне покоління, випромінюючи добру позитивну енергетику, від чого в обділених життям людей на очі наверталися сльози.
А вже з 1 січня сльози на очі у багатьох навернулися з інших причин. Когось травмувало те, що тепер за одержання російського паспорта треба буде сплачувати мито у сумі триста рублів, тим більше, що не одержали його переважно старенькі та інваліди, яким не під силу займати чергу ще з ночі. Подвоїлося і потроїлося мито чи не для кожного, кому надаватимуться ті чи інші послуги. І усіх вдарять тепер по кишені збільшені комунальні платежі та нова вартість проїзду, що подорожчав як по Криму, так і по місту. Сімферопольці, зокрема, за квиток у міському тролейбусі мусять тепер викладати не 4 руб. 25 коп., а 7 руб.
Ще під Новий рік виникли проблеми і для тих, чиє життя пов’язане з більш віддаленими поїздками. Першою відмовила кримчанам «Укрзалізниця», кінцева зупинка якої тепер буде не «за кордоном», в Криму, а в Новоолексіївці або в Херсоні. Припинило функціонування й автосполучення України з Кримом. Не дочекатися кримчанам і московських поїздів – цей маршрут скасовано. Тож Новорічно-Різдвяні канікули для багатьох були зіпсовані. Ці новації відповідні служби України пояснили посиленням загрози тероризму, і тут, думаю, немає на кого ображатися, окрім себе самих, бо добро, як правило, повертається добром і навпаки.
До речі, про тероризм. Сьогодні ця тема стає надзвичайно популярною, особливо зважаючи на події у Франції, де було розстріляно редакцію сатиричного журналу «Charlie Hebdo». Францію лихоманило. На пошуки і знешкодження кількох терористів були кинуті тисячі силовиків. Росіяни не приховували, що «ісламісти» є сьогодні загрозою чи не для усього світу. У Криму вже давно літературу, пов’язану з ісламом, визнано екстремістською, яка підлягає вилученню і знищенню.
Колись я побувала на мітингу заборонених у Росії ваххабітів, гадки не маючи, що їх треба боятися, і вони подарували мені «Коран». На тему ісламу доводилося також розмовляти з різними людьми. Знаю, що ця релігія, як і будь-яка інша, спрямована на утвердження ідеалів добра і любові. Визнає мусульманство і християнського пророка Ісуса (Ісу) і дозволяє за необхідності християнам молитися в мечетях, що і було запропоновано вірянам УПЦ КП на початковій стадії анексії Криму. Ще недавно в дні пам’яті наших спільних героїв приходили кримські татари на службу і до православного храму.
То чому ж між представниками цих релігій виник такий антагонізм, що не дозволяє їм уживатися не те що в спільному храмі, але й у спільній країні чи спільному світі? Я давно беззастережно не вірю в «екстремістів», «бандитів» та «головорізів», бо за цими словами, навіть якщо, на перший погляд, вони відображають сутність проблеми, можуть стояти зовсім не однозначні явища. Це підтверджують міфи про «фашистську хунту» в Україні, де насправді в ролі фашистських загарбників виступає інша сторона.
Тож навіть якщо сталася трагедія і загинули люди, треба не розмахувати кулаками, а замислитися, як же цьому запобігати в майбутньому, бо до кожного потенційного терориста багатотисячний загін поліцейських не приставити.
Яка анатомія останнього конфлікту? Журналістам французького сатиричного журналу «Charlie Hebdo» здалося замало ядучих карикатур на лідерів Ісламської держави і вони взялися за пророка Мухаммеда, перед яким схиляється кожен мусульманин. Чи можна виправдати таке святотатство, чи етично знущатися над тими, хто не відплатить тією ж монетою? Але здатен відплатити інакше, і журналістам під силу було здогадатися, як саме.
У Росії, як і в цілій низці держав, у зв’язку з цим заговорили про неприпустиме потурання свободі слова, а дехто взявся розтиражовувати скандальні карикатури, що призвело до нових конфліктів. Щодо свободи, то насправді це не російська тема. Не без інтересу спостерігаю за тим, як місцева та федеральна влада працює з мусульманами Криму. Кримські татари одержали найзручніші години телеефіру, під час якого поширюють серед свого народу рідною мовою зовсім не близькі йому ідеї. Тут же, на телеекрані, відбуваються показушні уроки кримськотатарської мови – для усіх бажаючих. Та як би не хотілося людям вірити в краще, правда ні-ні, та й визирне зі своєї схованки, як це сталося під час щорічної прес-конференції, що давав журналістам президент Росії. На запитання сімферопольської кореспондентки «АТР», коли ж почнуть втілюватися в життя очікування її народу, дівчина почула, що все найголовніше вже позаду, а саме: указ про реабілітацію репресованих народів та визнання кримськотатарської мови однією з державних у Криму. Виявляється, це й так величезний бонус, самоцінна державна підтримка, а зовсім не перший крок до втілення кримськотатарських мрій. Отже, покращення для цього народу вже відбулося і виключно в паперовому форматі. Реальність же така: сьогодні завершується розслідування з приводу подальшого узаконення або неузаконення і знесення збудованого кримськими татарами житла, і тут на багатьох чекає низка нових розчарувань. Якихось інших питань, пов’язаних з цим народом, на порядку денному немає.
Мусульманський фактор почав набирати обертів у Криму ще з весни. Зі здивуванням почула від, здавалося б, цілком адекватних знайомих, що тільки присутність російських військ врятувала кримських слов’ян від масового знищення кримськотатарською братією. Так прямо на очах руйнувалися ідеї толерантності, терпимості, добросусідства, — все, що старанно вкладалося в наші серця Українською державою та міжнародними демократичними інституціями, бо треба бути дуже переконаною людиною, щоб не піддаватися на провокації. Тоді я до кінця зрозуміла, що породжує в Росії теракти, яких українці й уявити не могли на своїй землі. Бо, на відміну від нас, росіяни є нацією переможців і переможених, які хоч терплять і мовчать, але чекають свого реваншу.
Ось і в Криму з’явилися політична команда «переможців», газети «переможців» та багато чого іншого, хоча насправді «переможців» треба шукати не тут, а в Москві. Тим часом, до розряду «переможених» належить дедалі все більше моїх земляків. Це ті, чиї заробіток, навчання або здобута спеціальність пов’язані з Україною та іншими недружніми до Росії державами; громадяни, що зріднилися з ідеями демократії і не готові від них відмовлятися; люди, які потрапили під скорочення або ж на свою зарплату чи пенсію вперше не змогли гідно відсвяткувати Новий рік та Різдво; офіційно реабілітовані, але неофіційно пригноблені і залякані кримські татари та інші групи населення.
Я не хочу, щоб в Криму розстрілювали навіть найзухваліших журналістів, катували заручників, а потім гинули самі вбивці, взявши на душу ці неспокутувані гріхи. І вважаю єдиною перемогою, якою варто пишатися, перемогу мудрості, виваженості, людяності над короткозорими, а то і злочинними амбіціями, бо партизанська боротьба може коштувати суспільству дорожче, ніж відкрите протистояння.

Тамара ФЕДОРЕНКО

***

Муфтій Криму хаджі Еміралі Аблаєв рішуче засудив інцидент, що стався в центрі Парижа 7 січня, коли в редакцію сатиричного журналу «Charlie Hebdo» увірвалися невідомі і відкрили стрілянину по співробітниках журналу і поліцейських. Про це повідомляє прес-служба Духовного управління мусульман Криму.
Духовний лідер мусульман Криму від імені всіх мусульман півострова висловив глибоке співчуття народу Франції та сім’ям загиблих співробітників журналу «Charlie Hebdo».
«Цей злочин не може мати релігійного забарвлення, оскільки жодна традиційна релігія світу не заохочує будь-які злочинні діяння, не кажучи вже про вбивство людей. Іслам і тероризм, Іслам і вбивство – несумісні поняття. Мусульмани Криму рішуче засуджують цей злочин і впевнені, що влада Франції вживатиме всіх необхідних заходів щодо затримання і покарання вбивць. Редакційна політика видання щодо Ісламу не дає нікому права позбавляти людину життя, і будь-які релігійні почуття злочинців не можуть бути виправданням для них», – сказав муфтій. Він нагадав, що вбивство людини є одним з найтяжчих гріхів у Ісламі, а помста категорично заборонена.

Користувачі соціальних мереж серед карикатур французького сатиричного журналу «Charlie Hebdo», редакцію якого розстріляли, знайшли також роботи про так званий «референдум», який проходив у березні 2014 року в Криму, та про дії президента Росії Володимира Путіна в Україні. Про це повідомляють «Крим.Реалії». Зокрема, один з малюнків карикатуристів журналу показує весь сенс кримського «референдуму» і подальшої анексії півострова — людина кидає бюлетень в дуло гармати танка...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2015 > Тема "Резонанс"