Версiя для друку Обговорити в форумi

Непомітно для української громадськості восени минув 120-річний ювілей від народження Харитини (Тіни) Пекарчук — героїчної жінки, яка пройшла зі зброєю в руках весь період визвольних змагань 1917-1921 рр. у лавах Армії УНР.
Харитина Пекарчук народилася 14 жовтня 1894 року, на козацьке свято Покрови, в Сімферополі.
Походила зі зрусифікованої польської родини (дівоче прізвище — Ізбицька), проте її дід по матері, Скальський, був польським повстанцем; напевно, від нього вона успадкувала своє завзяття. Пізніше у спогадах вона писала: «Я з крові й кості полька. Мій дід був польським повстанцем, а я — його внучка-гайдамачка».
Батьки, Антон і Марія, мали велику земельну посілість, були вельми заможними. Батько помер рано. Окрім величезних садів довкола Сімферополя, родина мала багато землі в Україні; для обробки земельних угідь у Криму наймалися «на строк» від Зелених Свят до Покрови чи аж до св. Михайла хлопці й дівчата аж з Полтавщини, що, маючи вдома мало землі, змушені були цілими ватагами, одразу після Великодня, іти пішки шукати праці по великих поміщицьких маєтках Катеринославщини й Таврії, добиралися й до Криму, аж до самого узбережжя Чорного моря. Аж туди вони приносили свою, хоч і убогу, а справжню українську одежу, свою чудову мову, а в час роботи й відпочинку, при світлі місяця по татарських аулах і передмістях лунали їхні незрівнянні пісні. Маленька Тіна бувала серед них, спостерігала за ними, і вже підлітком відчула, що вона — частина цього народу, полюбила мову й пісні його — створила в собі ґрунт, на якому незабаром виросла її національна свідомість і глибокий патріотизм.
Ще дитиною Тіна дуже любила, коли дівчата й хлопці співали українські пісні – у той час вона забувала геть про все. Пізніше дівчина захопилась українським театром, не пропускаючи жодної вистави, — попри те, що відвідування їх суворо заборонялося вчителями гімназії, де вона навчалася, та батьками. Зрештою навчанню настав край: коли Тіні випадково потрапив до рук «Кобзар» Шевченка, вона вивчала його вірші й наважилася читати їх подругам у школі.
У 1915 році в Сімферополі дівчина випадково зустрілася зі свідомим українцем із Полтавщини. В своїх спогадах вона називає його паном П. Б. Він дав їй багато українських книжок. Одразу після Лютневої революції 1917 року пан П. Б. із дружиною, Харитиною і ще кількома особами заснували сімферопольську «Просвіту». Праця на українській ниві була нелегкою, бо інтелігенція українська, особливо старшого віку, «боялася виявити себе, щоб, не дай, Боже, москалі не повикидали їх із праці». Попри перешкоди, «Просвіта» організувала український хор та аматорський гурток, влаштовувала літературні вечори. Разом із кримськими татарами видавали газету (кримськотатарський комітет очолював доктор права Абдул Сайдамет). «Треба підкреслити, – зазначала Харитина Пекарчук, – що співпраця з татарами була якнайкраща».
У 1917 році її захопила революційна стихія. На той час у Сімферополі стояли три запасні полки, з якими активно взаємодіяла міська українська громада; зокрема, за їхню українізацію взялася сімферопольська «Просвіта». Це й пов’язало молоду Харитину з військовим життям.
Вже 17 травня 1917 року декілька тисяч солдатів з українськими прапорами маршували головними вулицями Сімферополя, а за ними слідом їхало декілька гарб-возів з хлопцями та дівчатами. А коли український маршовий батальйон вирушав на материк у 1917 році, Тіна приєдналася до нього як рядова, разом з товаришами по зброї пройшовши всі етапи визвольних змагань.
Померла 11 березня 1973 р. в будинку для людей похилого віку в Дорнштадті, маючи 79 років.
Кримська українка польського походження Харитина Пекарчук, учасниця визвольних змагань, посідає визначне місце поміж інших жінок, які боролися за волю України.

Ознайомитися зі спогадами Харитини Пекарчук можна за посиланням:
http://media.wix.com/ugd/8b9e4a_cb2e0c07c66a4309afceaea03683081f.pdf

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 09.01.2015 > Тема "Українці мої..."