Версiя для друку Обговорити в форумi

«Покращення» по-кримськи...

Думаю, не помилюся, якщо скажу, що одним із найкрасномовніших символів 90-х років була так звана «кравчучка» — сумка на коліщатках, особливо актуальна для тих, хто виживав з допомогою дач та городів. А дачі ті, частіше просто халабуди, де ховали землеробський інвентар, називали тоді «фазендами» в пам’ять про улюблений телесеріал, водночас люди намагалися додати романтики процесу: «земля – клуня – земля», або ж замість «клуні» — «базар». Полюбляли «кравчучки» не лише «товаровиробники», але й «спекулянти» — тоді у людей ще не дуже повертався язик називати їх підприємцями. Хоча кмітливість і винахідливість таки були присутніми в їхній діяльності. Моя сусідка, наприклад, привозила у «кравчучці» із Джанкоя скляні баночки з дешевим, але густим і якісним томатом, розбодяжувала його водою, після чого кількість банок майже подвоювалась, закатувала їх і хутенько продавала, поки не зірвалися кришки.
Все це ожило в пам’яті, коли член комітету з аграрної політики, екології та природних ресурсів «Госсовєта» Криму Сергій Додонов закликав кримчан у прямому ефірі повертатися до дач, городів та у покинуті села і не сподіватися, що уряд забезпечить їх дешевою аграрною продукцією, для чого просто немає підстав.
Обираючи російську перспективу, прагматики сподівалися, що багата Росія наблизить їхнє життя до райського, а тут замість гламуру і забезпеченості пропонують взятися за сапки і лопати. Але треба терпіти, бо це ж не Україна, де все «погано».
Суттєво, що у найскладнішій ситуації опинилися підприємці та ті, хто обслуговує малий та середній бізнес. Загалом це – 60% працюючого населення. А ми ж колись тихо заздрили надмірним доходам «пращурів» нинішніх бізнесменів, які просто розбодяжували томат! Несолодко живеться сьогодні майже всім, хто задіяний у торгівлі та надає ті чи інші послуги населенню, – їхня зарплата часто не дотягує і до мінімальної пенсії.
А ось пенсіонери почуваються не так вже й кепсько. Їхні пенсії збільшилися у кілька разів, сягнули середньоросійських і поки що випереджають зростання цін, які в середньому збільшилися сьогодні приблизно вп’ятеро. Особливо пощастило колишнім держслужбовцям, пенсії яких нараховувалися у розмірі 90% від їхньої зарплати – вони тепер одержують більше від росіян, які виконували аналогічну роботу в аналогічних установах, бо російським законодавством така група пільговиків не передбачається. Взагалі ж, якщо в Україні тими чи іншими пільгами користувалося 42 групи населення, то в РФ – тільки 20.
І хоча сьогодні кримські політики запевняють, що для кримчан все це збережеться, віриться не дуже. Бо ще кілька місяців тому нам обіцяли перехідний період до 2016 року, у тому числі і обіг поряд з рублем гривні, але українську валюту відсікли за 2,5 місяця. І сталося це, гадаю, не лише через фанатичне поклоніння рублю, просто коли існували ціни в гривнях, їхній російський аналог встановлювався шляхом помноження на офіційний курс рубля до гривні, а це приблизно втричі більше, прибравши гривневий орієнтир, ті, хто був у цьому зацікавлений, дали цінам безмежний простір. Скажімо, ковбаси, що коштували в магазинах фірми «АТБ» по 40 грн. з хвостиком за кілограм, сьогодні підстрибнули до 300 руб. і вище. І тим, хто буває в цих магазинах не щодня, важко застати один і той самий товар за тією ж ціною. Ну а яйця, ціни на які не сягали і 8 грн. за десяток, вже перестрибнули 50-рублеву риску, і якби кожен тримав у себе на балконі по 5 курок, добре б зекономив. Цей застарілий жарт, як і про свиню у ванній кімнаті, ось-ось може одержати своє друге життя.
То чому ж все це відбувається? Кажуть, частково через складнощі у доставці продуктів як з України, так і з Росії. У першому випадку впливає ембарго, у другому – погодні умови на Керченській переправі. І у обох – те, що виросла купівельна спроможність певної частини населення – бюджетників, доходи яких не залежать від місцевих обставин.
На сьогодні середня зарплата лікаря-терапевта в Росії – 73 тис. руб. на місяць. І тут росіяни, хоч і не дружать із Заходом, переймають їхні традиції. Не насмілюючись перекласти фінансування галузі повністю на плечі пацієнтів, вони запровадили своєрідний моральний тиск на хворих – тепер після відвідування лікаря всі одержуватимуть довідку, де вказуватиметься сума, в яку обійшовся цей візит державі. «Найдешевший» терапевт – він поміряє вам тиск приблизно за 500 руб. При цьому було б логічно, якби і пацієнт міг дати свою оцінку лікареві – на скільки ж рублів він йому реально допоміг і чи не залишився хворий у «мінусі».
 Якщо вірити пресі, наші місцеві медики із серпня місяця одержують приблизно половину суми від середньої по Росії. Але для Криму цього цілком достатньо, щоб залишити далеко позаду пересічного громадянина: продавця, менеджера, журналіста... Правда, лікарям теж спокійно не живеться, – у них діє щось схоже на радянський коефіцієнт трудової участі, що провокує не стільки бажання працювати краще, скільки суперництво, підлабузництво, доноси.
Від сесії до сесії не живеться весело і студентам. Згідно з російськими стандартами, їхня стипендія з нового року зменшиться вдвічі і становитиме 1300 руб., 400 з яких доведеться віддати за проживання в гуртожитку. Цих грошей, що є чвертю прожиткового мінімуму, може вистачити на 2 кг не найкращої ковбаси. А для тих, у кого інші плани на життя, доведеться не просто добре навчатися, але здійснювати якісь подвиги на громадській ниві або ж шукати закулісні шляхи у надії одержати до стипендії якийсь бонус. Хоча без маминого і татового гаманця не врятує і це, тож навчатимуться не здібні і талановиті, а матеріально забезпечені, і якщо десь підростає новий Ломоносов, він навряд чи зможе прославити Росію.
А які ж перспективи? Кримські ціни гнатимуться за російськими і далі, котрі все прудкіше втікатимуть. І однією з основних причин, як би не намагалися приховати це політики, залишатимуться запроваджені проти Росії санкції, у відповідь на які ображені вельможі, що здатні купити пів-Москви, запровадили свої, і це теж вдарило по споживачу. Криму в самий би раз повернутися до середньовіччя – натурального господарства. Але тут вже давно призвичаїлися вирощували лише мега-прибуткові культури, майже звели нанівець тваринництво, занепало і птахівництво, що славилося за радянських часів. Ще в 90-ті роки на півострові культивувалося багато твердих сортів пшениці, з якої виготовляються макаронні вироби, найкращими серед яких донедавна були ті, що продавалися під маркою «Макарові страви». То де ж вони тепер? Там, де Макар і телят не пас, нас якось непомітно перевели на привозне.
Але навіть після відродження кримської господарки, на що підуть роки (якщо це взагалі станеться), навряд чи мої земляки відчують суттєве поліпшення – улюблену з радянських часів кримську продукцію з нетерпінням чекає Росія, в яку і сьогодні конвеєром перетікають дешевші товари, що надходять потроху з України. Втім, поки що на прилавках Криму таки трапляється заборонена до реалізації українська «молочка», ціни на яку на 10-20 руб. нижчі, ніж на російську. І її із задоволенням купляють навіть ті, хто вважає українську гривню «кривавою» і бере активну участь у всіх антиукраїнських заходах.
Останнє «свято» такого плану відбулося на півострові днями. Під оплески та урочисті марші працівники дорожної служби в присутності найвищих кримських урядовців зносили щити з українськими назвами сіл і заміняли їх на російські. І таких щитів до кінця року буде замінено чотири тисячі. Це – найостанніше, що нагадувало тут людям про Україну, хоча нещодавно в пресі промайнуло повідомлення, що українські написи буде збережено, адже в Криму серед трьох задекларованих державних мов є й українська.
Та коли не можеш нагодувати людей і забезпечити їм комфортне життя, для збереження власної популярності доводиться вдаватися до дрібненьких хитрощів. Голова «Госсовєта» пан Константинов, виступаючи на мітингу, присвяченому перемозі над українськими написами, заявив, що це є необхідною складовою в процесі інтеграції Криму у Російську Федерацію.
Цікаво, а що будуть крушити і викорінювати в подальшому, коли кримчани серйозно порушать питання про свої витрати і статки? І як торби-«кравчучки» називатимуться у «перекладі» російською мовою?

Тамара ФЕДОРЕНКО
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 28.11.2014 > Тема "Резонанс"