Версiя для друку Обговорити в форумi

Ідеш весною по полю і бачиш, як розцвітає навкруги кожна травинка. Милуєшся. А складе цвіт хтось у букет чи кольоровими цятками пензель вкрапить на полотні, і малесенька квіточка стає суб’єктом великої культурної місії природи для наших очей, душі. І ми зачаровуємося непримітною на перший погляд красою невеличкого куточка землі, що загубився десь на окраїні міста чи села, в горах чи степу.
Витончена культура маленької польової квіточки на камерних акварелях художника Олександра Кропка, що демонструються цими осінніми днями на ювілейній персональній виставці в Будинку художника Сімферополя, вражає глядача не менше, ніж його граціозні паркові червоні троянди, іриси, хризантеми.
— Ненав’язливість мозаїки художника створила справжні перлини, — сказав на відкритті виставки голова Спілки художників Криму Микола Моргун. – Кожен мазок з ідеальною чистотою кладеться на форму, створюючи ансамбль дрібно-великого формату.
Невеликі за розміром роботи виконані настільки технічно грамотно і м’яко, що видно навіть, як акварель плавно перетікає з одного тону в інший. Автор передає такий широкий спектр яскравої колористичної палітри, що пейзажі немов освітлені сонцем, яке завжди залишається за кадром. Відчуваєш лише його лагідність і теплоту на деревах, будинках, обрисах гір.
Колеги-живописці ставлять Кропка-аквареліста врівень з кращими кримськими майстрами цього виду живописного письма Миколою Дудченком, Володимиром Проценком. Комусь із присутніх ця виставка нагадала художні етюди в дитинстві в рідному для автора Генічеську на Херсонщині. Інший згадав першу невеличку експозицію автора в НДІпроекті в Сімферополі.
О. Кропко багато років працював у художньому фонді Криму над монументальним живописом, однак удома на папері надавав перевагу акварелі — техніці легкій, світлій. І від архітектора за фахом у ній залишилися лише будиночки, які він зображує в різних ракурсах. Минуло більше двадцяти років з тієї першої виставки, а він, нікуди не звертаючи, з постійною послідовністю продовжує закарбовувати на папері світ, який побачив сам, і через фарби показує його нам.
Художник Михайло Врубель говорив, що в основі будь-якої краси є форма, яка створена природою навік. Вона – носій душі. Декоративне все, і тільки декоративне. І О. Кропко за своїм метром живопису немов веде бесіду з натурою, вдивляється в нескінченні вигини форми, тоне в спогляданні тонкощів і бачить світ як світ безкінечно гармоніюючих дивовижних деталей.
— Був чудовий день, світило сонце – і я малюю, — говорить він про картину «Осінній сон», за якою названа вся виставка. – А взимку, коли натури для аквареліста немає, я вигадую різні образи, навіяні літературними творами, легендами, міфами.
Так з’явилася його серія мініатюр-портретів: танцівниці на фоні персидського килима, дівчини на жовтому тлі, чоловіка в східному костюмі, Беатрічче, амазонки та інших, в яких людські почуття зливаються зі світом природи.
У манері Кропка-живописця і рисувальника творчо переломилися декоративність, кольорове розмаїття, а загострена експресія немов застигла в музиці архітектури Криму, що зникає, своїм корінням проникає вглиб віків. Різкі ламані штрихи співставляють кілька планів у зображенні предметів, розчленовують об’єм на безліч взаємопов’язаних граней і площин, які перетинаються. А широкий мозаїчний мазок ліпить і ліпить пластичними засобами вираження і сприйняття світу форму, уподібнену з вітражем.
Будиночки, вулички і дворики в Ялті, Бахчисараї, Соколиному, Нагірному, Салачику, шхуни в Балаклаві, парк «Парадіз» у Форосі – це вираження великого особистого світу художника і водночас символи епохи з її прозою, приземленою користю, раціоналізмом життя. І є глибока правда в цій прекрасній простоті, можливо, іноді й занадто плоскій, але перетвореній майстерним пензлем художника в хвилюючу картину.
— Немов душа живе в ній, — зазначив М. Моргун. – Це характерна авторська позиція і чудова акварель. Роботи Олександра Кропка – гордість Кримської республіканської організації художників, і ми будемо рекомендувати їх для персональних виставок у столичних галереях Києва і Москви.

Валентина НАСТІНА

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 07.11.2014 > Тема "Душі криниця"