Версiя для друку Обговорити в форумi

За що ж нам «брат» такий?

СБУ ВІДКРИВАЄ «ГАРЯЧУ ЛІНІЮ» ДЛЯ РОСІЯН, ЧИЇ РОДИЧІ-ВІЙСЬКОВІ ЗНИКЛИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Служба безпеки України відкрила «гарячу лінію» для громадян Росії, які розшукують своїх родичів-військових, що зникли безвісти на території України. Про це у суботу в ефірі «Еспресо.TV» заявив голова СБУ Валентин Наливайченко.
«З понеділка ми відкриємо, у тому числі, і можливість для російських родичів, насамперед матерів, для того, щоб вони могли опізнати тіла вбитих, розстріляних або замордованих людей, якщо їхні родичі були на нашій території. В тому числі — для опізнання російських військовослужбовців, яких свої ж іноді і добивали, якщо вони були поранені», — сказав В. Наливайченко.
За його словами, на «гарячій лінії» СБУ за окремим телефонним номером вони можуть надавати та отримувати інформацію щодо їхніх близьких, яких вони розшукують, російською мовою.
Водночас голова СБУ наголосив, що розслідувати справи про військові злочини на сході України буде українська сторона під міжнародним контролем, «але з повною відкритістю, щоб доля кожної людини була встановлена, щоб кожне тіло було ідентифіковане — хто це, де загинув і звідки приїхав».
Російська правозахисниця, засновниця Facebook-групи «Вантаж 200: з України в Росію» Олена Васильєва заявила раніше, що в Україні за період збройного протистояння загинули і зникли безвісти 4 тисячі російських військових і найманців. За словами Васильєвої, цю інформацію у Росії ретельно приховують. Незалежних підтверджень чи заперечень цих даних про загибель російських вояків наразі немає. Російська влада заперечує ці факти.

Олена ВАСИЛЬЄВА: «ПУТІНУ ВДАЛОСЯ ЧАСТИНУ РОСІЯН ПЕРЕТВОРИТИ НА БИДЛО...»

Олена Васильєва, найсміливіша і найвідоміша жінка Росії. Вона — засновник Інтернет-співтовариства «Груз 200: из Украины в Россию», що фіксує і розшукує російських військових, які загинули в Україні. Правозахисниця, у чиїй сфері інтересів — російські опозиціонери і розслідування загибелі підводного човна «Курськ», історії Грінпісу в російській Арктиці і, хоч і локальні, народні бунти (виявляється, є у Росії такі).
Олена Васильєва очолює військовий блок російської опозиції. А сьогодні вона допомагає матерям Росії знаходити загиблих в Україні дітей.
 Фейсбук-співтовариство «Груз 200: из Украины в Россию» вже у перші тижні зібрало близько 25 тисяч відвідувачів, потім — зусиллями влади РФ — майже на добу акаунт було закрито, але хвиля протесту, що виникла, змусила «розчохлитися» центральний офіс ФБ, і важливий інформмайданчик було розблоковано.
Ми зустрілися з Оленою під час її приїзду до України. Її діяльність дає змогу нам побачити кращу меншість Росії, побачити здорових росіян, які будь-яку свою розмову з громадянами України починають зі слів: «Простіть нам». Росіяни, які ненавидять війну, виходять на Марші миру і щиро хочуть допомогти своїм громадянам. Завдяки Васильєвій, убиті і поховані анонімно співгромадяни стають больовою точкою російського суспільства. За час нашої розмови у Олени накопичилося 19 дзвінків без відповіді від російських журналістів.

КОЛИ Я НАПИСАЛА БЛОГ ПРО КІЛЬКІСТЬ ЗАГИБЛИХ НА «ЭХО МОСКВЫ», ТАМ ПРИПИНИЛИ МЕНЕ ПУБЛІКУВАТИ...

— Олено, Ви озвучували цифру: чотири тисячі російських військових загинули в Україні. Як ви її отримали?
 — Шляхом елементарного арифметичного додавання. Коли ми створювали ФБ-групу, я звернула увагу на те, що потрапляє багато розрізнених цифр щодо кількості загиблих військових росіян. Ми стали працювати з цією інформацією. І мені почала допомагати дівчина Олена Акуленко з Києва. Ми просто підсумовували групи загиблих. Коли дійшли до першої тисячі загиблих, самі здивувалися. Після того, як я написала про це на блозі «Эхо Москвы», вони припинили мене публікувати. Але цей блог зібрав за добу понад сто тисяч читачів. Після нього приходили люди у групу «Груз 200». І з’явилася величезна кількість волонтерів. Вони всі запитують, чим допомагати. Я говорю: давайте рахувати, нам потрібно зрозуміти, скільки там людей.
Путін у цей час заявляє на всіх телеканалах, що він робить усе, щоб запобігти кровопролиттю, що береже російські родини. І це особливо насторожує: адже Путін зазвичай стверджує прямо протилежне тому, що робить. Після 25 серпня було введення військ до України, битва під Ізвариним, ми порахували, що з’явилася ще тисяча загиблих. А з 3 вересня, включаючи період перемир’я, цифра доходить до позначки чотири тисячі.
Мені докоряють тим, що я називаю цифри, але не називаю імен. А я кажу: у Велику Вітчизняну війну 20 мільйонів поіменно також не назвали. А коли у нас приходить із полку дві людини, то цікаво: де решта? От як було з Оренбурзькою бригадою. Вони спочатку повідомили, що дві особи загинули, а офіцери з місця говорять — там двадцять, плюс близько сорока поранених. Горіла колона: чотири КамАЗи, а вони заявляють про те, що загинуло двоє. Ми вже сумно жартуємо, що Путін і його команда вміють ділити і віднімати, а ось елементарне арифметичне додавання у них не виходить.
— За радянських часів був такий фільм «Балада про солдата», де мати загиблого солдата постійно виходить на дорогу і чекає сина. От мені цікаво, де оті 4 тисячі російських матерів, де оспівана материнська любов російських жінок? Хай навіть 5 тисяч кілометрів, то хіба це відстань для жінки, в якої сина забрали на навчання, а повернули у труні або не повернули взагалі?
— Ви дивитеся і розмірковуєте з точки зору української людини. Мені зрозумілий хід ваших думок. Але Росія дуже змінилася. Це — жахлива тоталітарна держава, в якій давно нема права вибору. Мабуть, Майдан так налякав Путіна, що для нас створюють образ України як фашиста, держави, що розвалюється, захопленої блоком НАТО. І якщо люди в глибинці повірили, що українці їдять своїх дітей, це – вершина зомбування. Були включені найжорсткіші і найпотворніші види пропагандистської зброї. Російські люди почали говорити штампами, одні і ті ж слова. Коли ти починаєш сперечатися, тільки торкаєшся теми України, у людини, як щось перемикає, вона стає злою, агресивною. А матері ж також заштамповані.

МАТЕРЯМ ПРИХОДЯТЬ ДОКУМЕНТИ, ЩО ЦЕ АБО ІНФАРКТ, АБО ПНЕВМОНІЯ, АБО САМОГУБСТВО

— Тобто вони готові приносити таку жертву?
— Вони не готові приносити жертву, вони перебувають у шоці. Це — перший шок, вони кілька днів мовчать, а друга реакція: бажання точно зрозуміти, де і за яких обставин загинула їхня дитина. Тому що їм приходять супровідні документи, що це або інфаркт, або інсульт, або пневмонія, або — ось вчора буквально прийшов вантаж 200 — хлопець нібито покінчив життя самогубством під Ростовською областю. І при цьому всім пишуть: подія сталася за 150 кілометрів від Ростова. Ну, і в який бік від Ростова рахувати? І коли вони починають з’ясовувати, дізнаються, що це було на території України. І знову шок, знову їм важко зрозуміти. Їм потрібно дати час, тиждень-два, щоб прийшли до тями. Або як ось було з псковськими десантниками, 2-3 вересня ми відразу повідомили у групі про їхню загибель. Дітей їм доставили 17-18-го, деяким 20-го. Прізвища загиблих ми озвучили, думаю, тому родинам стали повертати тіла дітей.
Спочатку були похорони, а потім — осмислення. І найголовніше: група ж у нас з 19 серпня працює, а з того часу про неї дізнається увесь світ. І вона сколихнула половину Росії. У співтоваристві — 23 тисячі працюючих людей, і у нас щохвилини люди додаються самі. І багато хто з них готовий допомагати, вони пишуть, діляться, моніторять. У нас в Сибіру, у Тиві, загинув хлопець, єдиний син у матері. Це селище — тмутаракань, туди взагалі не добратися. І то, туди сорока принесла на хвості, що є група, вони знайшли у селі Інтернет, заглянули у групу і почали з’ясовувати. Матері телефонують мені постійно, запитують. З кожною доводиться дуже довго працювати. Я віддаю цьому дуже багато часу, буває, сплю по півтори-дві години. Спочатку матері хочуть дізнатися, як загинула дитина, потім запитують, що там відбувається в Новоросії. «Вони хочуть приєднатися...» — кажуть матері. Я говорю, хто вам сказав, що вони хочуть приєднатися, і хто вам сказав, що Путін хоче їх приєднати. Планую на основі материнських листів написати статтю для матерів, які отримують вантаж 200, щоб читали. Проблема у тому, що зараз осінні призови. І хлопців знову як м’ясо кинуть до України. Скільки матерів заголосить. При цьому їм важко чомусь запобігти. Сини пишуть: мамо, я поїхав на навчання. У них забирають мобільні телефони. Тим більше, якщо йдеться про строковиків, вони — діти підневільні, як раби там, зв’язку з ними – жодного.
— Звідки у вас дані, що трупи росіян спалюють у крематоріях і скидають в шахти?
— Я зайшла на сайт Новоросії, читаю коментарі, форуми. Там знаходжу статтю, козацтво війська Донського нарікає: «На превеликий жаль, ми не можемо відправляти трупи додому, ми змушені спалювати їх у пересувних крематоріях». Я цю інформацію надала адміністраторам з проханням пошукати. Олена Акуленко, адміністратор у Києві, відправляє мені послання: «Медведєв говорить, що РФ закупила шість пересувних крематоріїв, які вирушають у Ростовську область». Так все стає ясно. І ось питання, чому гумконвої повертаються з України в РФ через Ростов, навіщо? І ще: люди, які допомагають вантажити і скидати тіла, пишуть нам. Я знаю, що два вагони у Донецьку були завантажені покійниками. Куди їх відвезли — невідомо.
— Як сталося, що акаунт «Груз-200» злетів в американській мережі?
— Модерує Фейсбук у Росії і Україні пані з Росії, переконана послідовниця Путіна. Я потім дізналася, що і в Україні також злетіли відомі групи. Але наш проект не вдалося зняти, оскільки люди у групі не намальовані, а живі. І уявіть, що за 10 годин у центральний офіс Фейсбука надійшло 30 тисяч вимог його повернути. Такого не було ще. І нас розблокували менш ніж за добу.
— Так, Путіну взагалі дешевше закрити Інтернет.
— Як Китай зробив. У них там тільки mail.ru. Але я думаю, якщо у нас Інтернет закриють, народ швидше на вулицю вийде. У нас уже знають, де збираються незгодні.
— Як можна російську опозицію класифікувати? Свого часу Путін дуже наполегливо проводив думку, що на Болотній ні в кого немає мандата на переговори з владою.
— Давайте поіменно перерахуємо. Об’єднаний громадянський фронт був присутній на Болотній. Його створював Гарі Каспаров. Передбачалося, що ОГФ стане переговорним майданчиком для усіх партій. Там були представники усіх регіонів. Чи був у нього мандат на переговори з владою? Був. Коли політичне поле зачищено, то центри такого руху переміщаються в свого роду тусовки. Почав з’являтися Лівий фронт. І от, в такому русі опинився Сергій Удальцов. У нього в кожному регіоні — свої відділення і багато прихильників. Є у нього мандат? Звичайно. Є групи націоналістів. Ну, націоналісти бувають різні. Націоналісти-ватники, з цими все зрозуміло. Є націоналісти, які розуміють, що росіяни — це сукупність націй на території РФ. Ці люди у протесті. Вони чудово розуміють, що відбувається в Україні, і яка політика Путіна.
Є ще створений ФСБ і спецконтррозвідкою рух Мініна і Пожарського. Там зараз і Православна церква. Це все, на чому створені ДНР і ЛНР. У ці мережі потрапили Клочков і Хабаров та ряд їхніх офіцерів, там багато посаджених, заарештованих. Там же були вищі офіцерські збори. З 2011 до 2012 р. на місяць по двоє російських опозиційно налаштованих генералів помирало. Це — заслуга руху Мініна і Пожарського. Рух, який виявляв офіцерів, а вони потім помирали.
У Росії є ліберальний рух. Паралельно з ними — потужна група монархістів, рух «Ми — росіяни». Але це ті росіяни, які готові захищати Україну від рашистів. Російське суспільство загалом розділилося на тих, які вірять Путіну і почали підтримувати його курс, і тих, хто по-справжньому розуміє, що Путін — зло.
— По-вашому, Китай становить загрозу для РФ?
— Китай не вестиме війну. Путін вже пустив Китай до нас. Є програма освоєння Сибіру і Далекого Сходу. Вони будують там свою промисловість, розвиваються. Якщо вони навіть нападуть, то довго шукатимуть нашу армію. У нас після реформування залишилося 300 бригад. До речі, коли у травні-червні Путін планував ввести війська і коли підігнали техніку до кордонів, то зрозуміли, що не вистачає фахівців. І тоді у країні було оголошено перепідготовку, щоб зібрати їх. І ось зараз проблема у тому, що в людей, які з’явилися на перепідготовку, також забрали паспорти і мобільні телефони. Після реформування нашу армію не можна вважати сильною.
— А якщо армія така слабка, то чому її бояться?
— Та не бояться її. Це — питання філософське. Путін любить покер. Він — гравець. Він любить блефувати. А народ ведеться на це. А блефує він гарно.
— Ви впевнені, що він — гравець, а не псих?
— Так. Бере раптовістю і незвичністю. Ну, ви собі, мабуть, уявляєте російську армію, в якій генерали і офіцери чинять за правилами честі і військового обов’язку? Цього немає більше. Є поставлені завдання, і їх треба виконати. Він, наприклад, сказав: я подивлюся, як на нас нападатимуть, якщо попереду будуть жінки і діти. У нього немає алергії на кров. Це ще Каспаров сказав. Є поставлена мета, і він іде. Але коли він зустрічає відкритий і потужний опір, то відходить вбік. Це якраз позиція співробітників ФСБ. Вони так поводяться: понагиджують і скажуть: це — не я. Хоча я не знаю, чи варто все це писати, вони і так уже кажуть, що я керую ледь не мережею української розвідки.
— Як це несподівано, що українською розвідкою, — сміюся. — Ще одне газпромівське видання писало, що ви на Держдеп працюєте. А ми, виявляється, крутіші.
— А якби вони знали, що мене і в Ізраїлі, і в Секторі Газа поважають, — взагалі пісня.
— Правозахисників люблять усі, одвічна світова мода любити тих, хто готовий страждати за свої переконання.
— Тому перше, що зробив Путін, оголосив полювання на екологів і правозахисників. Правозахисники, в його версії, — найогидніший народ, і в них є американські гранти.
— А у вас немає гранту на ці пошуки солдатів?
— Жодних грантів у нас немає. Мене питають: навіщо ти цим зайнялася, я кажу: не знаю. Я — «північна» пенсіонерка. І чітко моя пенсія витрачається на телефонні дзвінки, оплату Інтернету, я в роумінгу і зараз взяла кредит на 800 рублів, сервери треба було відновити. Мій блог повинні були знищити, штраф виписали і сказали, що протягом двадцяти хвилин треба заплатити, і нам вдалося. Ось так живемо. Я б хотіла побачитися у вас з експертами, з Тимчуком, і заздалегідь показати матерям Росії катастрофу, в яку кидають їхніх дітей. За час існування акаунта люди починають бачити, чути і думати.

ПУТІНУ ВДАЛОСЯ ВИРОСТИТИ ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ БИДЛА

— Ну, як так вийшло, що духовно велика Росія опинилася під п’ятою Путіна?
— У мене 2007 року вийшла стаття про те, хто є гарантом знищення нації. І в ній я покроково перерахувала, що робиться, щоб російська людина стала бидлом. І от, як написала свої спостереження, починаючи з 2004 року, і стало ясно, що Путіну вдалося виростити велику кількість бидла. І в цьому плані обидлювання був пункт телебачення, бойовиків, фільмів-жахів. Але коли я відпочивала у вас у Херсонській області, наткнулася на ті самі наші серіали, бойовики. Побачила повторення того, чим почали зомбувати нас. Для вас теж головне завдання — терміново змінити формат телебачення. Як це не дивно, але й у вас започатковане зомбування для окремих регіонів. Неякісною стала освіта, медицина, величезна свобода була дана поліцейським, особливо патрульно-постовій службі. У нас ППС-никам дозволили просто бити молодь. По суті, як собак почали їх дресирувати. Я звернула увагу на це ще у Мурманській області. У нас, по суті, не залишилося жодного непобитого хлопчика від 14 до 60 років. За 10-річний період молодь вчать тому, що силі треба підкорятися. Це — те покоління, яке ростить Путін. Путіна з 2012 року, до речі, почали називати царем. Прихожанам у церквах це прищеплюють.
— Чи можлива демократія в Росії?
— Так. При нормальних керівниках — можлива. Потрібно провести люстрацію. Це не означає, що всіх треба саджати, треба закріпити за кожною сумнівною людиною неможливість участі у державотворенні. В жодному вигляді. Ні їй, ні дітям. Якби ми зробили це в Росії, то співробітників ФСБ було б усунуто від такої участі. А у нас вийшло як? Наче перебудова пройшла, а всі повернулися. Перші секретарі обкомів стали губернаторами. ФСБ-шники повернулися. У жодній країні світу не керує спецслужба, ФСБ — організація, яка повинна забезпечувати безпеку держави, а не керувати нею. Вони — вузькоформатні, заточені на певні речі люди.
— Ви вірите в демократію, але в Росії немає такого досвіду. Хіба що півроку при Керенському?
— Чотири роки перебудови. Прекрасні часи хорошої демократії. Якби в цей період підчистили спадщину минулого, нічого такого не сталося б. А поки що нам треба зрозуміти, в якій епосі зараз Росія. Вона перебуває у феодально-рабовласницькій епосі. Коли ми діагноз поставимо, тоді говоритимемо, куди йти. Коли ЗМІ стануть вільними. Росія проскочила у капіталізм, але він був і залишається бандитським. Бізнес вести неможливо. Величезні хабарі, наїжджають префектура, мерія. Бандитів не стало, ФСБ укорінилося в бандформування, і бандити у нас — власники банків. Усе зрослося.
— Як живеться жінці протесту в нинішній Росії?
— Некролог про мою смерть поширювали. Нападати на мене — нападали. Обшуки — регулярно з 2006 року. Прослуховування і стеження — постійні. Якісь речі приймаю як даність. На щось треба реагувати. Ці щури бояться світла, тому максимальна публічність — свого роду безпека. Мене попереджали, що за «Груз-200» можуть убити. Я кажу, що зараз не вб’ють, Путін їде на зібрання великої двадцятки.
— Ми віримо, що ви під наглядом.
— Я теж — жити мені хочеться.
— Андрій Окара сказав, що кришталевий міст наших двосторонніх відносин зруйнований. Вам близьке таке порівняння?
— Ні. Наші відносини — підірваний залізобетонний міст, а канати зв’язку залишилися. Коли до вас збиралася, мене назвали ангелом миру. Політики можуть здійснювати будь-які політичні дії, але народну дипломатію ніхто не відміняв. І ми повинні будувати і візуалізувати мир.

Лана САМОХВАЛОВА
м. Київ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2014 > Тема "Резонанс"