Версiя для друку Обговорити в форумi

На своїх уроках пропоную учням теми творів, які хвилюють душу і не залишають байдужими читача. Сьогодні свої щирі думки, почуття п'ятикласники висловлюють про братів наших менших - домашніх тварин. Я вважаю, що в житті кожної дитини домашні улюбленці відіграють велику роль. Для вчителя твір, написаний українською мовою на цікаву тему, - це одна з форм мотивації вивчення рідної мови, а для учнів - можливість познайомити читачів півострова зі своїми домашніми тваринами. Творів було написано багато, але пропоную вам найкращі. Мої учні сподіваються, що, прочитавши наші твори, кримські школярі на сторінках "Джерельця" розкажуть і про своїх домашніх улюбленців.
Наталія ГАВРИЛЯК,
вчителька української мови та літератури гімназії № 9 м. Сімферополя.

СМІЛИВИЙ БАРСИК

У мене є кіт Барсик. Він веселий, найбільше полюбляє гратися. Йому тільки один рік, але він дуже сміливий. Пухнаста сіра шубка йому дуже личить.
А молоко для Барсика - смакота.
Гунай ГАДИРЛІ.

НАША МАША І ТИГРИК

Мою кішку звуть Маша. Нещодавно в неї з'явилося маленьке кошенятко - ми всі йому зраділи. З кожним днем котик ріс, ставав цікавішим - тигрова шубка, великі очі, рожевий ніс, маленькі вуха, тоненькі невеличкі вуса... і довгий
пухнастий хвіст. Моя мама за його тигровий колір називає Тигриком, і йому це ім'я подобається.
Антон МІЛЬЦИН.

МІЙ ПЕС ФЛЮК

Із самого раннього дитинства я мріяв про собаку. І от моя мрія збулася. Батьки подарували мені песика. Він весь білий з невеликими чорним плямами. Його порода - далматин. Я назвав собаку Флюком. І з тих пір ми стали нерозлучними друзями.
Минув час і нині Флюк вже дорослий собака. Він дуже звик до мене. Одного разу у лісі нам зустрілися дві величезні вівчарки. Вони накинулися на Флюка і повалили його на землю. Але, на щастя, прибіг лісник і відігнав своїх собак. Флюк відчув себе переможцем і гордо підійшов до нас.
Я радий, що в мене є собака, мій вірний надійний друг.
Антон СЕСТРИЦИН.

РІЧАРДЕ, Я ЗА ТОБОЮ СУМУЮ!

Мені подарували песика. Ми з батьками назвали його Річард. Ім'я песику, гадаю, сподобалось. Його мордочка була смішна, а шерсть рудого кольору. Минув час і Річард виріс. Коли я повертався зі школи, він радісно мене зустрічав. Він відчував, коли мені було сумно: лягав поруч - і мені ставало веселіше. Я залюбки грався з Річардом. Я його дуже любив, він був моїм справжнім другом. Але одного разу я повернувся зі школи, а Річард мене не зустрів. Я запитав у батьків, де він? Вони відповіли, що віддали знайомим. Я довго плакав за ним. Минули місяці, а я й досі за ним сумую і ніколи його не забуду!
Сашко ЛЕСЬКО.

ПУШОК З ЗЕЛЕНИМИ ОЧИМА

У мене є кіт, його звуть Пушок. Удома він поводить себе тихо, спокійно, але коли виходить на вулицю, то затіває бійку. М'ясо та каша з рибою - улюблена його їжа. О п'ятій ранку кожного дня він мене будить, тому я ніколи не запізнююсь до школи. Пушок - великий чистьоха, майже завжди вмивається. А який він гарний! Сірий, пухнастий з яскраво-зеленими очима.

ЗОЛОТІ РИБКИ

У моєму акваріумі плавають чотири золоті рибки. Але найбільше мені подобається одна. Я навіть назвав її - Макс. Він великий - 10 - 15 сантиметрів, рожевого кольору. Макс - товстенька рибка, ненажера. Я можу подовгу за ним спостерігати. Я з ним розмовляю, і гадаю, Макс чує мене і чудово розуміє.
Ескендер СЕЇТ-АБДУЛОВ.

МІЙ ДРУГ КОЛЬКА

Мого друга звуть Колька. Здогадайтесь, хто він? Це домашня мавпочка. Він поводить себе як людина. Полюбляє фрукти, але іноді ласує й овочами. Залюбки дивиться зі мною по телевізору мультики. У Кольки є своя власна кімната, це житло йому до вподоби. Мавпочці вже два роки, але незважаючи на малий вік, Колька стрибає дуже високо. Особливо мавпочка радіє, коли я повертаюсь зі школи. Він швидко біжить до мене і кидається на шию - я йому як рідний!
Я люблю свого Кольку! А на цьому фото мої брати - мавпочка Колька та Андрійко (молодший брат) - вони одного віку, тому їм цікаво гратися разом.
Антон ШЕНГЕЛАЙ.

ПРО ЛЕОПОЛЬДА, КАТЮ ТА БРІТІКА

Леопольд - мій кіт персидської породи. Пухнастий, гарний, має руду шубку та великі коричневі очі. Найулюбленіше заняття Леопольда - лежати на моїх підручниках, тому ми називаємо його "вченим котом". Також полюбляє сидіти серед квітів. Його донька - маленька сіра кішечка. Ми їй дали ім'я Катя. Вона дуже полюбляє гратися зі мною. Третього кота звуть Брітік - він британської породи. Це великий кіт, хоча йому тільки два роки. Він смішний та дуже кумедний. Я люблю своїх вихованців.
Марійка ГОРОДНИЧЕНКО.

ПАПУЖКА ЖОРИК

Жорик - це хвилястий папуга, який мешкає в нашій оселі. Він знає багато слів. Коли у нього гарний настрій, він розмовляє з нами. Папужка Жорик справжній красень - різнокольорове пір'ячко, жовтенька шапочка на голів-ці, зелена грудка і темно-синій хвіст. Я люблю свою веселу та розумну пташку!
Валерій МОЛЧАНЮК.

МІЙ КІНЬ ВІТЕР

Ви коли-небудь їздили верхи? Якщо так, то вам, мабуть, сподобалось і запам'яталося. Мені - дуже! За містом у нас є хатина, а поруч - стайня. Там мій кінь - Вітер. Він дуже прудкий, тому і має таке гарне ім'я. Коли кінь втомлюється, ми їдемо до річки напитися води. І повертаємося до стайні. Залишаючись один, Вітер дивиться навкруги своїми великим добрими очима, шукає мене.
Руслан ВЕРІК.

ГУЛЯЙ МИШКО, ПОКИ СПИТЬ ТИШКО

Хочу вам відрекомендувати мого молодшого друга - це кіт Тишко. У нього дуже гарна сіра шубка. Найбільше Тишкові подобається їсти м'ясо, гризти кісточки, а молоко й сметану - залюбки! Кіт голосно муркоче, полюбляє відпочивати. А у "вільний час" грається з іншими котами і... зі мною.  Ганнуся ОРЛОВА.

АЛІСА - СПРАВЖНЯ КОРОЛЕВА

Одного разу ми з татом поїхали на ринок і купили маленьке кошеня. Привезли його додому і подарували мамі. Мама дуже зраділа. Нашу кішечку назвали Алісою. Зараз їй вже три роки.
Аліса дуже гарна, пухнаста, має великі очі і довгий хвіст. Любить поїсти та погратися м'ячиком чи клубочком ниток. Коли Аліса ловить комах, вона відчуває себе справжнім хижаком. Вона радіє, коли ми ввечері збираємося вдома. Всі, хто побачить нашу кішку, називають її справжньою королевою.
Я дуже люблю свою Алісу!
Кирило КЛИМОВ.

МІНУ НІКОЛИ НЕ ЛИШУ ОДНУ

Мою кицю звати Міну. Її шубка гарна, трьох кольорів: білого, бежевого та сірого. Вона рідкісної невської маскарадної породи. Їй вже три роки. Міну дуже любить гратися і смачненько поїсти, особливо рибу та курку. У неї вже двічі були дітки - чудові пухнасті кошенята. Коли я захворію чи просто маю поганий настрій, вона поруч - і ніби жаліє, лікує мене. Вся наша родина дуже любить Міну.
Марійка МАТАЩУК.

АЛІСА
Мою собаку звуть Аліса. Це спанієль. Вона дуже розумна і гарна. В неї довгі вуха і коричнева шерсть. Аліса знає багато команд. Вона любить грати з м'ячем, шукати різні іграшки, які я ховаю.
Кожного ранку, до школи, я гуляю зі своєю собакою. Коли я повертаюся додому, вона чекає на мене біля дверей.
Вона спить в моїй кімнаті на кріслі, і коли дзвонить будильник, Аліса підходить до ліжка і б'є мене лапою, щоб я вставав. Потім вона бігає за мною по всій квартирі, чекає, доки я не надягну на неї нашийник. Вона знає, що ми підемо гуляти.
Я дуже люблю мою Алісу.
Рашед Аль-Нсоур, 5-й "а" клас.

РЕКС

Моя улюблена тварина - це собака Рекс. Він справжній друг, а ще охоронець мого будинку і моєї родини. Я його дуже люблю. Те, що це гарний собака, я відчула ще під час нашого першого знайомства. Мені привіз його у подарунок татко.
Ганна ЦАТУРЯН, 5-й "а" клас.

ЛІНДА - УВАГИ ГІДНА!
Нам подарували зовсім крихітне кошенятко, воно навіть не вміло пити молоко з тарілочки. Спочатку Лінда (так ми назвали кішечку) сумувала, але згодом звикла і полюбила мене й маму. Вона виросла, стала розумною і слухняною. Я годую Лінду рибою та іншою їжею для кішок. Вона дуже пухнаста і полюбляє спати біля мене, а ще сидіти у мами на руках та позувати перед об'єктивом. Отака вона наша Лінда - розумна, чудова та ще й гарна!
Єлисей ДРИВЕТНЯК.

МІЙ КОТИК РИЖИК

Я його дуже люблю і свій вільний час проводжу з ним. Коли я дуже зайнята і не можу йому приділити уваги, він приходить до мене і нагадує мені, щоб я з ним погралася. Рижик полюбляє вівсяну кашу і борщ. Вівсянка - це його найулюбленіша їжа. А ще коли в мене щось болить, котик підійде, ляже мені на живіт і тихо мурчить. А наступного дня я вже почуваю себе добре. Кажуть, що коти виліковують людей. Я і моя мама дуже любимо Рижика!
Ганна Расева, 5-й "в" клас.

ТВАРИНИ - ПОМІЧНИКИ ЛЮДИНИ

З давніх-давен людині допомагає в роботі вірний чотириногий друг - собака. Собака стереже наш дім. Разом із пастухами пасе худобу. На півночі впрягається в сани-нарти і працює так само, як і олень. А ще він підсобляє рятувальникам на воді. Ділить нелегку службу з міліціонерами та прикордонниками. До речі, собака навчився успішно працювати й на митниці. В багажі зловмисників, що перетинають кордон, він своїм тонким нюхом виявляє приховану зброю й наркотики.
*
Про коня та про вола, про те, як вони тисячі років допомагають нам долати великі відстані, як перевозять вантажі, як орють землю, можна розповідати без кінця.
*
Гарним помічником людини є слон. В Індії, приміром, слони хоботом переносять важкі вантажі. На слонах їздять верхи. А ще донедавна їх використовували на війні як живі танки.
*
Є така примовка: гуси врятували Рим. Розповідають, що багато-багато літ тому це головне італійське місто облягли вороги. Вони вирішили захопити його тихцем, серед глибокої ночі, коли римляни поринули в сон. А гуси, що їх тоді багато хто тримав у своїй господі, почули, як напасники лізуть через міські мури, здійняли крик і розбудили ним римлян до бою.
*
На деяких курортах сторожову службу несуть спеціально натреновані дельфіни. Вони плавають уздовж берега й відганяють від пляжів хижих акул.
*
У країнах Таїланді та Малайзії, коли настає час збирати кокосові горіхи, разом із заготівельниками до роботи беруться тисячі мавп макак. Вони спритно вихоплюються на височезні гладенькі стовбури пальм, зривають плоди і кидають їх на землю.
*
Цікаву послугу голландським городникам роблять кролики. Виявляється, досить їх випустити на ділянку з помідорами - і вони ретельно повиполюють усі бур'яни. А помідори лишаються неушкодженими. Адже кроликам вони не смакують.
*
Тисячі літ тому людина обернула голуба на свого поштаря. І хоч згодом поштова служба з її цілою армією поштарів, з електронними факсами, з швидкісним транспортом стала дуже поширеною, поштовий голуб і сьогодні подекуди приходить нам на допомогу. Зокрема, став широко відомим такий факт: коли йшла війна з фашистами, в морі ворожою міною було підбито англійського підводного човна. Радіостанція на ньому вийшла з ладу. Надії врятуватися не було. І тоді моряки послали до своїх листа з поштовою голубкою. Завдяки цьому їх врятували. А голубці поставили пам'ятник.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 07.11.2003 > Тема ""Джерельце""