|
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2003 > Тема "Резонанс"
#42 за 17.10.2003
ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА: СВЯТКУВАТИ ЧИ ВІДЗНАЧИТИ?
Лідія СТЕПКО, власкор "КС".
"Історичні та сучасні аспекти Переяславської угоди 1654 року" - за такою темою управління внутрішньої політики Севастопольської держадміністрації провело засідання "круглого столу", що пройшло згідно з планом міської держадміністрації на виконання Указу Президента України № 238 "Про відзначення 350-річчя Переяславської козацької ради 1654 року".
У дні, коли Росія братню любов скріплює будівництвом греблі до українського острова Тузла, обговорювати історичні й сучасні аспекти вищезгаданої угоди було не так вже й просто, але у Севастополі з цим впоралися. Правда, Указ Президента взялися перекладати, а, не віднайшовши для слова "відзначення" тотожного російського терміна, переклали на свій розсуд. Вийшло "празднование". Ми ж тепер, відповідно до Хартії, захищаємо мову російську, то й перекладаємо, замість того, щоб навести Указ Президента мовою оригіналу. Звісно, пропозиція святкувати річницю вищеназваної угоди припала до душі не всім присутнім.
Серед питань, визначених організаторами для дискусії, було й таке:
"Переяславська рада - історичні реалії та політичні міфи". Щодо міфів, то їх торкалися вже у розпалі дискусії, а почали з ранніх жанрів епосу - казок та билин, про які чомусь згадав у передмові до "круглого столу" заступник міського голови Іван Куликов. Мета заходу, на його думку, - зрозуміти, як жити далі, що взяти з 350-річного досвіду, бо ж у нашому місті базуються два флоти. Він чув, що депутати Верховної Ради висловлювалися за відзначення 80-річчя комсомолу, і вважає, що це - не випадково: треба використати і досвід комсомолу, бо під час становлення незалежності, ринкових реформ та приватизації "утеряны вопросы нравственности", серед молоді спостерігаються "аполитичность, увлечение наркотиками и другие элементы аморальности". А ще, на думку Івана Івановича: "…если убрать сказки, былины и традиции, на чём тогда сплотить и воспитать нацию? Как можно подойти к общенациональной идее?" (Термін "національна ідея" наші чиновники не вимовляють - язик не повертається).
Отже, без комсомолу, казок та билин аполітичність, наркотики й інші елементи аморальності, що виникли через становлення незалежності, нам не здолати, а якщо досвід комсомолу використаємо, то й до "общенациональной" ідеї підступимося. Чому "общенациональной"? - бо в нашому місті - два флоти. Логічно? Ще й як!
Доповідати про Переяславську угоду запросили кандидата історичних наук Віталія Коваленка. На такі заходи, як правило, запрошують саме його через фаховість, неприналежність до політичних партій і громадських організацій та терпіння до чиновницької логіки. Бо тему доповіді йому повідомляють заздалегідь, а потім у ході організації заходу її (тему) змінюють неодноразово. Останній варіант доповідач чує вже перед виступом - чує вперше. Від подиву в нього очі лізуть на лоба. Інший би образився, а Віталій Васильович терпить. Цього разу було те ж саме. Але все обійшлося. Доповідач встигає за лічені секунди перебудувати доповідь, бо говорить він без папірця:
· Історія завжди має два обличчя. Перше - це наука, котра з'ясовує, коли, що і яким чином сталося. Історики і вчені переконані, що вони шукають істину. Хоч кожне наступне покоління намагається спростовувати ту істину, як помилкову. Інше обличчя історії - це ідеологія, що обслуговує соціальні та політичні замовлення.
Отже, з точки зору історії як науки, обговорювати Переяславську раду ніби й не складно - все відомо. І не так вже там багато фактів, що потребують глибинного обговорення. А з точки зору ідеології сперечатися можна без кінця і ця суперечка нагадуватиме діалог двох суб'єктів, які намагаються розібратися: шестірка перед ними чи дев'ятка? Для тих, хто сьогодні вважає, що місце України виключно на Заході, Переяславська угода є політичною помилкою. Ті ж, на чию думку угода назавжди пов'язала Україну з Росією, вважають цю подію епохальною і чи не найважливішою в історії України. Власне, я вже давно не читаю, що пишуть зараз історики. Я намагаюся досліджувати документи, які свідчать про історичні факти. І в цьому плані кращим, що написано з історії України, є багатотомник М. Грушевського "Історія України-Руси", де скрупульозно зібрані історичні документи. Вивчаючи факти, формуєш свою точку зору. Комусь вона може здатися цікавою, а комусь - навпаки. Але після таких досліджень стосовно того періоду, котрий ми сьогодні обговорюємо, я хочу вам сказати як людина, що не належить до жодної партії: пригнічення українського народу поляками у тих формах, які малювала нам історія радянських часів, - це чистісінький міф. Стосунки не були ідеальними, але гіперболізувати їх не варто. І взагалі, якщо ми мріємо увійти у Європу, то, на моє переконання, увійдемо ми туди тільки через Польщу. Треба замиритися з поляками. Я вважаю, що це має бути взаємний компроміс.
А далі доповідач, детально проаналізувавши Переяславську угоду та умови, за яких вона була підписана, погодився з висновком щодо цієї події академіка Смолія, котрий вважав, що трагедія України була у тому, що як соборна держава вона могла створитися і зміцніти лише під протекторатом одного із сусідів. Не існувало жодної можливості стати незалежною без попередньої залежності.
На засідання "круглого столу" були запрошені представники різних політичних партій, ВМС ЗС України та Чорноморського флоту РФ, громадських організацій. Дискусія була доволі гостра. Капітан 1-го рангу ВМС ЗСУ Мирослав Мамчак нагадав присутнім, що саме під час угоди Україна вперше заявила про себе як держава, а також про те, якою віроломною була Росія, раз по раз порушуючи домовленість після укладення Переяславської угоди. Представник Чорноморського флоту мав аргументи на користь цього документа, згадавши, як колись у Києві косила людей чума, а московити тоді допомогли точно так, як зараз допомагають Україні хлібом. Про Керченську протоку промовчав...
Найбільше аргументів на користь Переяславської угоди було, здається, у представника "Русского блока". І всі вони зводилися до того, що сила України тільки у єдності і з Росією.
У завершальному слові доповідач Віталій Коваленко висловив думку, що за 12 років ми таки навчилися якщо не розуміти, то хоч слухати одне одного. І це вже добре. А світ сьогодні стоїть на порозі глобального єднання. У тому єднанні в України є своя місія, що полягає в гармонізації інтересів Сходу і Заходу. І ця його думка, здається, ні в кого не викликала заперечень.
м. Севастополь.
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2003 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1351
|
ПАР╢ УХВАЛИЛА РЕЗОЛЮЦ╤Ю ПРО П╤ДТРИМКУ В╤ДНОВЛЕННЯ УКРА╥НИ
ФОРТЕЦЯ МАР╤УПОЛЬ
ЗАКОН ПРО МОБ╤Л╤ЗАЦ╤Ю ПРИЙНЯТО: ДО НЬОГО ╢ ПРЕТЕНЗ╤╥, АЛЕ В╤Н П╤ДСИЛИТЬ ЗСУ
НАША БАТЬК╤ВЩИНА ╢ НАЙЗАМ╤НОВАН╤ШОЮ КРА╥НОЮ В СВ╤Т╤
