Версiя для друку Обговорити в форумi

Нам своє робить!

Не маючи, на жаль, під рукою соціологічних досліджень, візьму на себе сміливість припустити, що у читачів "Кримської світлиці" і "Крымской правды" є багато чого спільного. По-перше, більшість з них, як правило, люди передпенсійного або пенсійного віку, ветерани війни та праці.  По-друге, газети читають молоді та не дуже педагоги вузів та шкіл. От тільки щодо дописувачів-дітей такої впевненості немає. В українського часопису їх чимало, за "Крымскую правду" сказати не беруся, напевно, не все надруковане потрапляло на очі. І теми, начебто, порушуються спільні. Тільки форма подачі матеріалу різна, але це, хочеться думати, спрямовано на створення неповторного обличчя газети, а не свідчить про пошуки опонентами якоїсь каверзи.
Минули ті часи, коли "Крымская правда" також виходила українською мовою. Були і у неї україномовні читачі, передплатники і відповідний штат працівників. Усе перелічене повинно було б якось сприяти тому, щоб цікавитися життям один одного. І зараз запевняти, що кожен живе відокремлено і лише своїми проблемами, не можна, оскільки, гортаючи публікації "Крымской правды", сумніви, що "Світлиця" залишається поза її увагою, зникають.
Хочеться ж почати з приємного, відзначити, так би мовити, "позитив" цієї газети. Його чимало. Статті (а мова йде про матеріали за два - три останні місяці), присвячені долі врожаю, висвітленню комунальних проблем, ціновій політиці, захисту прав споживачів та збереженню зеленої зони столиці, були доречними та актуальними. Скільки було в них порушено важливих питань, скільки очікуваних відповідей отримав читач!  Чи не у кожному номері підносяться "на щит" й інші проблеми - скоріш духовні, аніж матеріальні, оскільки йдеться про освіту, забезпечення шкіл підручниками, кадрами та інше. І ось тут виявляється, що у всіх бідах російськомовних класів, вчителів-русистів, у всіх проблемах абітурієнтів на вступних іспитах у вузи (де потрібно писати твір чи диктант російською мовою) винуваті... хто б ви думали? Правильно!  Українці, бандерівці та націоналісти. Інакше й бути не може. Тільки вони.
Причому домінують два аспекти - мовний та історичний. Без вагань до них можна додати ще один - істеричний. Про що б не йшлося, висновок в таких матеріалах майже один - націоналісти знахабніли вкрай, діти не вивчають російську мову належним чином через те, що підручники писалися в Україні, російську мову пригнічують. І головне, що дуже образливо: в головах випускників - каша. Української літератури вони не знають, тому що на уроках їм нудно, а російську читати цікаво, але годин на неї дуже мало і т. д., і т. п.
Вичитала в "Крымской правде", що "Русскому языку на Украине так же плохо, как и русским. Он несёт чуть ли не военные потери... Сейчас же в школе фигура номер один  - учитель украинского, учитель русского - последний человек, хуже уборщицы..." (стаття від 23 липня 2003 року).  Пропоную "Кримській світлиці" офіційно звернутися на своїх сторінках до вчителів російської мови,  щоб знайшовся хоча б один, який би відверто розповів про те, яких він зазнає у своїй школі утисків. Поки що зі сторінок російськомовних газет лунають нарікання лише на те, що години, відведені на мову та літературу, скорочені, що педагоги змушені виконувати роль скоріше координатора навчального процесу, аніж викладача, що чималий матеріал діти повинні опановувати самостійно. Але це ж стосується не лише вчителів російської мови, точно в таких самих умовах працюють викладачі української мови та літератури!  Ще одне важливе питання. Як правило, на сторінках "Крымской правды" українську мову зневажають до того, що не лише передають український текст російськими буквами, а й дозволяють собі досить недоречні та цинічні зауваження щодо самостійного існування та функціонування мови.  Чи всі такі неграмотні працюють, чи переконані, що освічена людина тільки та, котра знає лише російську і більше нічого? Була думка, що з друкарського набору повністю вилучені українські літери "ї", "є", "і", доки не вийшли деякі публікації, в тому числі і про В. Стуса. Щоб кинути камінь в город українства, знайшлися і літери. Знаходяться вони і для того, щоб друкувати рекламу українською мовою. Що, гроші не пахнуть?
Складається враження, що газета не відчуває себе повноцінною, коли хоча б раз у номері не обізве когось націоналістом, бандерівцем чи ще якось. Причому самі слова начебто не містять у собі нічого образливого.  Все залежить від контексту. Одна справа, коли матеріал базується на листах, в яких кожен, справді, має право на свою суб'єктивну точку зору. Людина висловлює наболіле. Тільки чому такі звичайні слова, як "українець" чи "українка", повністю зникли з повсякденного вжитку тих, хто там працює? Нас настійно запевняють, що Крим пройнятий націоналістичною пропагандою. Отакої! Та де ж ви тих націоналістів бачили? І багато? Покажіть! Чи, може, ті ж самі обличчя авторам уже трояться? Нікому ж не прийде в голову судити про весь російський народ, слухаючи і бачучи ну хоча б того ж Жириновського чи згадуючи командувача "Русской освободительной армии" генерала Власова - поплічника Гітлера. Що ж ви лякаєте людей націоналістами, як колись дітей лякали "бабайками"? Та після таких статей і вийти на вулицю страшно: а раптом вхопить якийсь націоналіст!  До речі, якби й справді Крим був залюднений ні, не націоналістами, а патріотами, то не допустили б, щоб український театр опинився на грані банкрутства, а вокально-хореографічний ансамбль "Таврія" ледь животів.  Не було б такого галасу щодо українських класів і українська газета була б не одна...
Прикро, що усе те пишуть і виливають бруд на українських дітей, вчителів, усіх тих, кому не байдужа доля рідної мови, люди освічені, та про яких не скажеш, що культурні.
Зараз кожний з нас - великий аналітик, стратег та історик. Напевно, у авторів підвищується самоповага і самооцінка, коли вони так сміливо дозволяють собі вільні висловлювання стосовно державності та незалежності України. І ще домінує велике бажання - щоб усе само з неба впало.
Щодо висловлювань - окрема розмова. Думаю, що більшість працівників редакції (переконана, як в "Кримській світлиці", так і в "Крымской правде"), готуючи матеріал до друку, хвилюється за його долю. Звичайно, якщо це не офіційна інформація або чергова відписка, котрі не потребують якоїсь самовіддачі чи самопожертви. Але те, що потрапляє на очі зі сторінок "Крымской правды", іноді змушує непокоїтися про стан здоров'я автора. Наведу лише декілька цитат: "Из года в год смотря украинские каналы, слушая украинское радио и читая украинские газеты, можна попросту превратиться в невротика... Сейчас злость прошла, осталась только брезгливость". ("Крымская правда", ст. "Сколько можно врать, господа националисты?" від 16 серпня  2003 року). "От учебника украинской литературы для 9 класса меня, извините, чуть не стошнило.  Нет, вру, не от самого учебника и произведений Котляревского, Украинки, Франко, к ним я отношусь нормально и даже читала. Выворачивает от текстовки автора" (стаття "Учебники, которых лучше бы не было..." від 30 серпня 2003 року).
Якби ж це стосувалося лише проблем української освіти, історії та культури. Та ні. Ті самі почуття беруть верх і у висвітленні, хто б міг сподіватися, політичних проблем: "От недавнего заявления лидера нелегитимного меджлиса Мустафы Джемилева о том, что мусульмане Крыма готовы в очередной раз пойти на самозахват земли для строительства соборной мечети в парке Салгирка... становится тошно. А ещё страшно и противно..." (стаття "Этот меджлис уже достал" від 3 вересня 2003 року).  Кажуть, коли Флобер писав сцену отруєння "Госпожи Бовари", його самого вивертало. А від чого вивертає "Крымскую правду"? Чи не від того, що її автори самі собі придумують гидотні теми, щоб їх "потошнило"? Та ще й разом з читачами?
Питання риторичне...
м. Сімферополь.

ЛИСТ В НОМЕР

ЩО ПОСІЄШ, ТЕ Й ПОЖНЕШ
Чим більше поліпшуються дружні відносини між Україною і Росією, тим активніше газета "Крымская правда" (головний редактор М. Бахарєв) пропагує на своїх сторінках україноненависництво, провокує всупереч законам України, Конституції України міжнаціональну ворожнечу.  М. Бахарєв залякує всіх кримчан "бандерівцями", "чеченцями", які, мовляв, заполонили Крим, Україну. Чогось в його діях немає тепер місця тій братській слов'янській дружбі між українським і російським народами, про яку свого часу заявляли комуністичні функціонери в друкованому органі обкому КПРС (на той час) "Крымской правде".  Ворожа пропаганда проти суверенної України, українського народу, його історії, національних героїв, української мови, культури провокує деякі політичні сили і окремих людей в Криму на екстремістські, деструктивні, антидержавні, антиукраїнські акції. Кримчани пам'ятають, як відомий всій Україні ярий українофоб А. Лось, він же помічник депутата ВР АРК і лідера Руського блоку А. Черноморова, на майдані перед будівлею Верховної Ради  зі своїми прибічниками зробив спробу "спалити Україну" - підпаливши імітовану труну з написом "Самостійна Україна". Недавно така собі п. Мещерякова з Руського блоку в Гурзуфі публічно і демонстративно спалила Конституцію України.  Як мовиться, що посієш, те й пожнеш. Така пропаганда розгойдує човен, в якому пливе багатонаціональний Крим. А тим часом влада не вживає ніяких заходів згідно з Конституцією, законами України до людей, які рік за роком продовжують грати в небезпечні ігри, завдають відкритої шкоди інтересам і безпеці України.
...Кожного вихідного дня я люблю з близькими, земляками з Донбасу, однопартійцями прогулятися по казковій Боткінській стежці, піднятися по Штангеївській стежці на Ай-Петрі. Чудові кримські краєвиди вражають, дають заряд бадьорості на багато днів.
Я запрошую всю редакцію "Крымской правды", "Кримської світлиці", "Голосу Криму" та інших разом прогулятися по Боткінській стежині, усім гуртом провідати мешканців Ялти. Впевнений, що ця туристична подорож відкриє всім очі на неземну красу благодатного Криму. Краса робить людей добрішими, людянішими. А якщо на лоні природи ще й знайдеться десь знаменитий кримський "Мускат білий червоного каменя", то україноненависницький дух та шовінізм покинуть в одну мить кожного, хто на ці хвороби хронічно і давно хворіє!
Олексій ЗУБ,
голова ялтинської організації УРП "Собор".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2003 > Тема "Резонанс"