Версiя для друку Обговорити в форумi

Ім'я Гургена Бабкеновича Татевосяна запам'ятовується одразу вже хоча б тому, що воно незвичне. А якщо дізнаєтеся, що він - вірменин, котрий все життя вболіває за українську пісню, а отримавши фах історика, упродовж 37 років викладає в навчальних закладах ще й гру на баяні та акордеоні, то про нього вже й не забудете. Українська народна мелодія увійшла в його життя, тоді ще малого хлопчика, разом з піснями тітки, котра мала прекрасний голос, зачаровувала не лише рідних, а й оточення. Та й мама - з Кіровоградщини, де також любили народні пісні.
Цікаво, що хлопчик починав грати на скрипці, а коли взяв у руки баян, виявилося, що  на довгі роки. Обдарування музиканта поєднувалося з неабиякими організаторськими здібностями. Тож не дивно, що Гурген Бабкенович стояв біля витоків створення ансамблю "Волжанка" у Тольятті, а потрапивши у Крим, став відомою особистістю в музичних та мистецьких колах.
З 1978 року працював в Будинку культури "Маяк" Сімферопольського державного університету. Віддав цій роботі 14 років, тому йому є що згадати. На той час у "Маяку" діяли 18 гуртків та колективів. Серед них - "Театр на Салгирці", котрим керував С. Пальчиковський, Театр юного глядача, в якому займалися студенти з факультетів фізики та біології, працювали студії народних та бальних танців, були прекрасний хор та ансамбль народних інструментів, інші. В "Маяку" працювали чудові педагоги. А бандуристів і викладачів з цього інструмента не було. Тому на початку, використовуючи досвід музиканта-баяніста, намагався сам розписати ноти для бандури. Але кожен інструмент має свою специфіку. Тож дівчатка, котрих посадив за бандури, сказали, що по них грати і співати не вміють. Але від свого не відступився.
На той час в Кримському українському музичному театрі працювало тріо бандуристок у складі Зої Ягоднікової, Людмили Дворник та Людмили Запольської. Умовив жіночок, щоб перейшли у "Маяк". Набрали здібних студенток з українського відділення філологічного факультету і розпочали навчання.
8 березня колектив дав перший свій концерт. Виступ бандуристок супроводжували баян та цимбали  - всього 45 виконавців! І успіх був такий, що, за словами Гургена Бабкеновича, "більше ніде в Криму такої капели не було"...
Життя поєднало його ще з двома колективами. З 1987 року він працював разом з ансамблем народної пісні "Калинка", створеним на базі середньої школи № 23 м. Сімферополя. Це - перший дитячий ансамбль, котрий у Криму в 1990 році одержав звання "зразковий". "Жодне свято не обходилося без "Калинки" та Гургена", - писала тоді преса. "Калинка" нараховувала 78 артистів (!), в ній займалися діти чотирьох вікових груп.
Колектив виконував українські, російські народні пісні та авторські твори. Власноруч шили прекрасні костюми, придумували деталі, кожен намагався додати щось своє. Об'їздили з концертами не лише весь Крим, а й гастролювали в Угорщині, Німеччині. У 1989 році в Івано-Франківську на фестивалі "Різдвяні свята" (а колектив підготував велику програму, яку, зокрема, складали танці "Гуцульщина", "Вишиванки", "Дев'ятка", "Полтавчанка", пісні "Маруся", "Іванку", "Молитва за Україну", інші номери)  з ансамблем побував директор Палацу піонерів і запропонував "Калинці" перейти до нього. У 1992-му ансамбль змінив адресу. Але репертуар його не тільки не змінився, а й щоразу поповнювався новими піснями.
Гурген Бабкенович привіз зі Львова українську фонохрестоматію з надрукованими нотами та текстами пісень Січових стрільців, розучував з дітьми щедрівки, колядки, відшукував маловідомі твори. І щоразу, коли "Калинка" приїжджала до Львова, її радо зустрічали оплесками, дивуючись тому, як це російськомовні діти так професійно виконують українські пісні. Ансамбль отримував численні запрошення виступати, в тому числі й у Польщі.
"І я закохався в цих дітей", - говорить Гурген Бабкенович. Його вихованці отримували таке задоволення від роботи, що багато хто з них продовжив музичне навчання, обравши фах хоровика-вокаліста. З колективом виїжджали і в Ялту на фестиваль "Дзвени, бандуро!", причому дівчаток набирали у сімферопольській школі № 21, завдяки підтримці директора Лариси Михайлівни Барзут. "Де ми тільки з Ларисою Михайлівною і дітками не побували, - згадує Гурген Бабкенович, - поважаю і люблю її як прекрасну людину і педагога".
Ще один ансамбль, що залишив теплі спогади, - "Щедрий вечір", яким керувала Зоя Ягоднікова. Він проіснував в Палаці піонерів 10 років (тепер це РЦДЮТ). Із Зоєю Василівною разом писали сценарії до вечорів, присвячених Б. Хмельницькому, Січовим стрільцям. У репертуарі були цілі блоки веснянок, весільних пісень...  В "Щедрому вечорі" виступали усі хлопчики з "Калинки". "Філармонія не давала стільки концертів в Криму, як ці діти з двох ансамблів", - згадує музикант. - "А це від 15 до 25 концертів на місяць!" До речі, один з хлопчиків, який розпочинав виступати в ансамблі, зараз продовжує навчатися на бандурі в Кримському училищі культури.
Керівники ансамблів Зоя Василівна Ягоднікова та Гурген Бабкенович Татевосян переконані, що кожна людина повинна знати досконало історію та культуру не лише свого народу, а й тих, хто поруч з нею живе. "Вірменин - це тільки етикетка. Тому, може, й не здивувався, коли почув про себе, що єдиний українець у Криму - Гурген Татевосян, - жартує баяніст. - Не розумію, як можна не любити українську пісню"...
На жаль, з виходом на пенсію Зої Ягоднікової - незмінного викладача і обдарованої вокалістки, "Щедрий вечір" залишився без свого натхненника. Не знайшлося людини, котра б так вболівала за долю цього колективу, і він припинив свою діяльність. Про "Калинку" також залишається лише згадувати, свій останній концерт вона дала у 1999-му.
З 2000 року Г. Татевосян викладає в Кримському училищі культури. А до цього працював і в молодіжному клубі єврейського товариства "Гешер". Сумно, що його вихованки - обдаровані єврейські дівчата виїхали за кордон. Серед інших його учениць і сестри-вокалістки Аня та Маша Опанасюк - відомі виконавиці і в Україні, і за її межами. Про них, до речі, зараз знімається фільм.
Звичайно, в Кримському училищі культури навчається талановита молодь, котра, окрім інших музичних інструментів, також опановує і бандуру, і баян. Однак Гурген Бабкенович  та Зоя Ягоднікова, пам'ятаючи прекрасні співочі та танцювальні ансамблі,  для учасників яких українська пісня стала невід'ємною частиною життя, виношують ідею створити власний фольклорний колектив - цього разу на базі школи № 8. Ентузіасти не поривають зв'язків і з Ларисою Барзут, сподіваючись на її досвід і допомогу.
А поки що триває робота в училищі. Для концертних виступів своїх вихованців Гурген Бабкенович підбирає репертуар, робить аранжування пісень і сподівається, що його заповітна мрія обов'язково здійсниться.

На фото: З. Ягоднікова та Г. Татевосян з вихованцями "Щедрого вечора".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2003 > Тема "Крим - наш дім"