Версiя для друку Обговорити в форумi

ЩО МАЮТЬ ВРАХУВАТИ ДЕПУТАТИ В ЗАКОНІ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Минулого тижня ВР України прийняла за основу проект Закону про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України (№ 4473-1) і проголосувала за скорочення термінів його підготовки до другого читання. Отже, його розгляду слід чекати вже найближчими пленарними днями.
Але, на жаль, як засвідчує аналіз ухваленого законопроекту авторства народного депутата Сергія Соболєва, парламентарії не повною мірою уявляють собі ті умови, в яких опинилася українська громада Криму. Як вважає голова наукового товариства імені Т. Г. Шевченка академік УАЕН Петро ВОЛЬВАЧ, анексія Криму Росією — це, передусім, заперечення всього українського, що є в Криму. Відмова у праві на існування своєї культури, інфраструктури і самої власності, оскільки всю загальнодержавну власність уже конфісковано. Українці і кримські татари — а це в загальній масі від 600 до 700 тисяч мешканців! — опиняються в повністю неправовій зоні і наражаються на найбільшу небезпеку.
Спасибі, звичайно, Міністерству закордонних справ, яке правильно зрозуміло ситуацію і оголосило, що процес отримання російського громадянства є насильницьким, а тому не матиме правових наслідків, і мешканці Криму, яких змусили отримати російський паспорт, як і раніше, будуть громадянами України з усіма наслідками, що з цього випливають. Проте законопроект про тимчасово окуповану зону замість допомоги українцям Криму, які залишаються патріотами України, може стати спадкоємцем дискримінаційної сталінської політики, яка оголошувала зрадниками всіх, хто певний час мешкав в окупованій зоні. Так чинити було б нерозумно.
По-перше, кримські українці вважають, що Верховна Рада просто не має на це морального права, оскільки ні достатньої військової оборони Криму, ні навіть хоч якоїсь евакуації уряд України не організував задля того, щоб врятувати українців від мешкання на окупованій території. Багато громадян сьогодні тут почуваються просто покинутими владою, і за таких умов ще й образити їх тим, що оголосити усіх поспіль колабораціоністами, було б справжньою зрадою кримських українців і кримських татар. Ми не повинні повторити досвіду радянської влади 1944 року, коли проста робота в окупованій зоні заради проживання і виживання сім’ї вважалася зрадою. Є яскравий факт. Наприклад, до захоплення Криму фашистами 1941 року відомий вчений Олександр Полканов працював директором краєзнавчого музею. Під час окупації він так і залишився директором, прагнув зберегти всі цінності музею, ба більше, врятував від неминучого розстрілу своїх співвітчизників-караїмів. Коли радянські війська 1944 року звільнили Крим, Полканов написав звіт і показав, що він діяв на користь СРСР, зберіг усі цінності музею, рятував кримчан від винищення. Його нагородили за це. Але буквально через кілька тижнів радянська влада кваліфікувала його перебування в окупації як зраду батьківщині, незважаючи на колишню нагороду, його судили і ув’язнили.
Сьогодні в Криму всі прибічники України чекають від київської влади реальної підтримки — рекомендацій, як мешкати з українським громадянством на півострові на правах іноземців, як навчати дітей, чим годувати сім’ю, як буде гарантовано їхнє право на рідну мову і культуру, як вони зможуть їздити на материк, як вони отримуватимуть пенсії та соціальні виплати?
По-друге, законопроект депутата Соболєва, вважає Петро Вольвач, лише ускладнить життя громадян України в Криму. Із незрозумілої причини депутати мають намір прямо заборонити українцям будь-яку господарську діяльність у Криму, грошові перекази, організацію транспортних сполучень (ст. 8), тим паче, що за таку діяльність запроваджується кримінальна відповідальність — від 3 до 6 років позбавлення волі з конфіскацією. Ускладнюється виїзд на материк навіть для громадян України (ст. 6). Потребує уточнення і стаття про те, яка саме діяльність вважається колабораціонізмом. Нинішній текст — будь-яка співпраця з російською владою і її представниками вважається колабораціонізмом, якщо така співпраця «завдала шкоди національним інтересам України» (ст. 10) — є дуже загальним. Якщо хтось забажає, то може цю фразу трактувати дуже широко, аж до того, що зрадою Батьківщині вважається робота в місцевих університетах, школах, дитячих садках, лікарнях тощо, і це не жарти, оскільки за це передбачається термін до 15 років за державну зраду. Тут потрібно чітко прописати, яка саме діяльність вважається держзрадою, а яка — не вважається.
«Звичайно, пряма робота в російських органах влади всіх рівнів в окупованому Криму, — каже Петро Вольвач, — має кваліфікуватися як зрада Батьківщині, оскільки це неминуче буде пов’язано з антиукраїнською діяльністю на користь загарбників. Але в Криму є українська гімназія, яка навчатиме українських дітей, тим паче, що українську мову, ймовірно, буде оголошено державною. Чому ці вчителі ризикують бути оголошеними колабораціоністами? Чому інші вчителі, лікарі, вчені тощо ризикують своєю репутацією, якщо вони не завдаватимуть шкоди Україні?».
Петро Вольвач вважає, що Верховна Рада і уряд України, передусім, повинні розглянути і вирішити ті питання, якими зробили би кримчан, не згодних з анексією Криму, своїми прибічниками і полегшити їм роботу зі збереження українського місця проживання до повернення Криму до складу України. На його думку, це:
1. Прийняти рішення про визнання подвійного громадянства кримчан, які не вийшли з громадянства України, але були вимушені отримати російські паспорти. Це дасть змогу їм відвідувати не лише Україну, а й країни Євросоюзу як громадянам України, адже рано чи пізно, але ми віримо, що Україна стане членом Євросоюзу, на відміну від Росії, і поїхати туди за російським паспортом буде неможливо ще дуже довго.
2. Подбати про те, щоб під час окупації зберегти і убезпечити від знищення українські культурні об’єкти в Криму, такі, як Музей Лесі Українки і спадщина Степана Руданського в Ялті, Музей Героя України Віри Роїк, Кримський етнографічний музей, Наукову бібліотеку імені Івана Франка в Сімферополі та багато інших.
3. Надати допомогу і підтримку українським громадським організаціям, оскільки ні «Просвіту», ні Наукове товариство імені Шевченка українці закривати в Криму наміру не мають.
4. Подбати про нормалізацію транспортного сполучення України з Кримом, оскільки виїзд кримчан на постійне місце проживання до України триватиме ще кілька місяців. Багатьом потрібно вирішити проблеми з нерухомим майном, із влаштуванням родичів і пошуком роботи за межами Криму.
5. Українці і кримські татари Криму не повинні почуватися відрізаними від материка, тому слід вжити заходів щодо нормалізації грошового обігу, поштового зв’язку, передплати газет і журналів, а також телефонного зв’язку та Інтернету, телевізійного і радіомовлення, а також торгівлі між Кримом і материковою Україною.

Микита ГОРЕНКО
http://www.day.kiev.ua

В ООН «ЗАБРАКУВАЛИ» ЗАКОНОПРОЕКТ ВР ПРО ОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ

Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) глибоко стурбоване законопроектом про окуповані території, який передбачає обмеження пересування людей. Про це йдеться у переданому УНІАН повідомленні Агентства ООН у справах біженців в Україні.
«Хоча УВКБ ООН вітає зусилля парламенту врахувати потреби осіб, переміщених з Криму, Агентство висловлює своє занепокоєння щодо обмежень у сфері економічних прав, регулювання власності та свободи пересувань, які передбачені законопроектом та суперечать міжнародним правовим нормам», — наголошується в повідомленні.
Такі обмеження можуть ускладнити чи практично унеможливити для певних осіб можливість відвідати членів сім’ї, отримати медичну допомогу чи розпоряджатися своєю власністю у Криму. Згідно з міжнародними стандартами, переміщені особи повинні мати свободу пересування, що також передбачено українським законодавством, зазначається в повідомленні. Директор Бюро Європи УВКБ ООН Вінсент Кошетель зауважив, що передбачені у законопроекті обмеження економічної діяльності та супутні заходи кримінальної відповідальності «поставлять жителів Криму перед вкрай складною дилемою: залишитися та порушувати українське законодавство або виїхати... Національне законодавство та місцеві положення не повинні змушувати людей приймати такі непрості рішення», — додав він.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 04.04.2014 > Тема "Крим - наш дім"