"Кримська Свiтлиця" > #12 за 21.03.2014 > Тема "Душі криниця"
#12 за 21.03.2014
МИ П╤ЗНА╢М СЕБЕ В ГОДИНУ ЛИХ
Слово – зброя!
Вадим КРИЩЕНКО
МИ П╤ЗНА╢М СЕБЕ В ГОДИНУ ЛИХ
Весняну днину затуманив дим, Пече як рана у живому т╕л╕ Земля вкра╖нська, котра зветься «Крим», Де битва йде за нашу непод╕льн╕сть. Рос╕╓, ма╓ш ти земл╕ огром, Простори не осво╓н╕ по сут╕... Та переплутав доброту з╕ злом Правитель тв╕й з ╕м’ям тотожним Пут╕н.
Кричить: когось в╕н хоче захистить. Шипить: когось в╕н хоче покарати. А в снайперських очах, як╕ згубили стид, Вже на приц╕л╕ дитинча ╕ мати. Загарбництво – не спростувать цей факт, Яке вс╕ люди нарекли ганьбою. А референдум – це н╕кчемний фарс, Який, Рос╕╓, зл╕плений тобою. Ми п╕зна╓м себе в годину лих, ╤ п╕зна╓мо ворог╕в та друз╕в. Мужн╕╓мо от виклик╕в лихих, Мудр╕ша╓м, позбавившись ╕люз╕й. Отямсь, Рос╕╓! Непоборн╕ ми! Вже час позбутись хижост╕ лихо╖. ╤ з Криму чоб╕т св╕й брудний прийми, Якщо лишитись хочеш нам сестрою.
ТРИЗУБ
Двоглавий орел… Ти одв╕чний хижак, Несеш всюди напасть, несеш всюди згубу… Та я не боюсь. Твого дзьоба-ножа Зум╕ю в╕дбить сво╖м гострим Тризубом!
╤ван ЛЕВЧЕНКО
П╤Д КРИВАВИМ СОНЦЕМ
Юр╕ю Мамчуру – командиру 204-╖ бригади тактично╖ ав╕ац╕╖ Збройних Сил Укра╖ни на аеродром╕ «Бельбек» у Севастопол╕, котрий 13 березня 2014 року прийняв р╕шення в╕дкривати вогонь на ураження в раз╕ з’яви ворога на територ╕╖ в╕йськового об’╓кта
Криваве сонце, не печаль, Ти рвеш мен╕ на частки душу: Немовби кров тече з меча, Який на зайд п╕дняти мушу.
Вони ж збиткуються, поглянь: Облога, мов плювок в обличчя. ╤, як серця б╕йц╕в, земля – В передчутт╕ близько╖ с╕ч╕.
В окопах ворог. На приц╕л Узяв ус╕х – р╕дню ╕ во╖в. Та щоб не сталося: б╕йц╕ ╤з рук не випускають зброю.
Уже врива╓ться терпець: Б╕льш п╕дпускати зайд несила. Якщо насправд╕ це к╕нець, То й ворог знайде тут могилу.
Не ми – до нас прийшов з мечем, В╕д нього й згине в╕н, заклятий! Козацька кров у нас тече: ╤ нас без бою не узяти!
Криваве сонце с╕ло десь За море – наше Чорне море! Терпець урвався: ма╓м честь! Н╕ кроку б╕льш не ступить ворог!
Якщо це наш останн╕й б╕й, В╕н до останнього набою. Та й той, останн╕й – не соб╕, Багнет лишиться, з ним – до бою!
Нема╓ вибору у нас: На волосин╕ – меч Дамокл╕в. Останн╕й – це сердець наказ: Н╕ кроку дал╕, ан╕ кроку! Дух не спинити, що повстав, Як ╕з патронника – патрона. Криваве сонце, мов л╕так, Що з бо╓м вирвався з полону.
Н╕, ╓ межа – ота страшна, Що дал╕ лиш ганьба й неслава. Не д╕жде ворог – не для нас. ╤ хай розсудить час – хто правий!
14 березня 2014 року
НЕ ОСТАТОЧНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Украли мир. ╤ Крим украли. ╤дуть «Камази» ╕ «Урали» З протоки Керченсько╖ в Крим: На вс╕х московськ╕ номери.
Оце тоб╕ до нас з любов’ю – Кордон прорвали з Придн╕стров’ям, ╤ теж з╕ збро╓ю – у Крим. Чом посп╕ша╓ побратим?
Що раптом трапилось у нас? «Урал» гримить. ╤ мчить «Камаз». ╤ без пояснень – для з╕вак: Хоча для чого ще слова?
Усе прозоро – вочевидь: Наказ – п╕востр╕в захопить! З ус╕х стор╕н його – в облогу. Така от братня допомога.
На ши╖ висне автомат – У Крим вв╕йшов рос╕йський брат. А запитай: нав╕що, брате? Почу╓ш – постр╕ли ╕ мати.
╤ ультиматум – геть мерщ╕й! ╤ автомат наводить св╕й… Хтось щось хот╕в би про права – Удар п╕д дих ╕ на асфальт.
Н╕яких зйомок – для новин! Б’ють журнал╕ст╕в. ╤ – з Москви: Сво╖ – сво╖х. Оце часи! Розбит╕ камери й носи.
Свобода слова – в╕д брат╕в: Вс╕м мовить так, як Кремль звел╕в. Це – сон страшний? Чи правда це: Рос╕я Крим взяла в к╕льце.
Йде референдум… Побратим, Н╕ – хунта, анексу╓ Крим. Напоготов╕ автомат. Кремлю в догоду – результат.
Закон зневажений – дарма: Крим стяг рос╕йський п╕д╕йма. Недобрий блиск в очах татар: Не остаточний результат!
17 березня 2014 року м. Ки╖в
Василь П╤ДДУБНЯК
* * * Ск╕нчилася печальна пов╕сть. Над степом ск╕фським – Морок, дим… У зимну чалить нев╕дом╕сть Розгаряч╕лий остр╕в Крим. Дев’ятий вал десятим стане, Коли, проснувшись в чужин╕, Побачить людн╕сть Кримостану Чужинськ╕ хмари нав╕сн╕. Похм╕лля… вигуки… п╕рати… Два крим╕нальних близнюки Б╕ля штурвалу. Вождь горбатий… Гортанн╕ крики… М╕дяки… Вповився остр╕в чорним гра╓м, Байдужий в╕тер в парус б’╓… Чужинський тать В Бахчисара╖ Не вина – кров татарську п’╓. В╕н вип’╓ й братову, бо хижий, Ск╕нчиться – вижлукче й свою. А там… ╢ Мюнхени, Париж╕… Таке, братове, дежавю. …Ск╕нчилася печальна пов╕сть. Над степом ск╕фським – Морок, дим… У зимну чалить нев╕дом╕сть Незрозум╕лий остр╕в Крим.
17 березня 2014 р. м. Херсон
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 21.03.2014 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13016
|