"Кримська Свiтлиця" > #12 за 21.03.2014 > Тема "З потоку життя"
#12 за 21.03.2014
У КРИМСЬКОМУ ПОЛОН╤...
Чи легко бути укра╖нцем в Криму?
Постр╕ли у 10 сантиметрах в╕д голови, побо╖, в╕др╕зання волосся, прикладання ножа до т╕ла з погрозами в╕др╕зати чи то вухо, чи н╕с, роздягання... ╤ все це – п╕д см╕х оточуючих ф╕льмувалось на телефони. Таке довелося пережити трьом киянам – фотографов╕ Олесю Кромплясу, ╕нженеру-електронщику ╢вгенов╕ Рахну та журнал╕сту-фр╕лансеру Олен╕ Максименко. Д╕вчина каже, що над нею ф╕зично не так знущалися, як з ╖╖ друз╕в Олеся та ╢вгена, але б╕льше пресингували псих╕чно. Минуло╖ п’ятниц╕ молод╕ люди посп╕лкувалися з журнал╕стами й розпов╕ли, що в╕дбувалося з ними 9 ╕ 10 березня, коли вся кра╖на переживала за викрадених. «Укра╖нська правда. Життя» пода╓ нижче ╖хню розпов╕дь (друку╓мо з╕ скороченнями). ╢вген Рахно: Я — вод╕й машини, на як╕й ус╕ по╖хали до Криму. У мене там теща живе, я хот╕в подивитися, що там в╕дбува╓ться... У мене було 3 м╕сця в машин╕, першим в╕дгукнувся Олесь, пот╕м Льоша (Бик – журнал╕ст, який про╖хав КПП, бо до цього перес╕в у машину кримського друга, а в╕дтак розпов╕в ус╕м про зниклих друз╕в), в╕н прив╕в Оленку. Олена Максименко: Головн╕ претенз╕╖ до мене виникли тод╕, коли знайшли мо╖ журнал╕стськ╕ посв╕дчення (╖х було два) ╕ фотокамеру. Але найг╕рше те, що там ще була акредитац╕я з╕ Штабу Нац╕онального спротиву – з прес-центру Майдану. Журнал╕ст для них – апр╕ор╕ ворог, який при╖хав п╕дбурювати народ ╕ викривлювати ситуац╕ю. Олесь Кромпляс: У мене було два фотоапарати, якось вдалось пояснити ╖м, що це не профес╕йна техн╕ка. Пот╕м вони побачили журнал╕стськ╕ посв╕дчення в Олени, але найб╕льше ╖х зб╕сило, що в Жен╕ був бронежилет. В╕н мав на нього оф╕ц╕йну накладну з МВС, де його купив. В╕н пояснював, що бронежилет потр╕бен для безпеки… П╕сля цього нашу машину в╕д╕гнали дал╕ на узб╕ччя. Нас ╕з Женею поставили на кол╕на й наказали п╕дняти руки за голову. На цьому блокпосту було близько 200 людей, стояли БТРи, намети. ╤ вс╕ ц╕ люди почали збиратися навколо нас, читати морал╕, обзивати «майданутими», паралельно обшукували д╕вчат з Автомайдану. Ми ще думали, що в найг╕ршому випадку нам зараз прочитають лекц╕╖ ╕ в╕дправлять назад додому. Але пот╕м п╕д╕йшов якийсь «беркут╕вець». Спершу сказав: «Сюди дивись», а пот╕м: «Чого ти дивишся!». ╤ просто вдарив мене сильно ногою в жив╕т. Я стояв на кол╕нах. У нас руки були зв’язан╕ позаду пластиковими стяжками, в Оленки – скотчем. Жен╕ д╕ставалось б╕льше, бо ж це його машина. Вона призначена для бездор╕жжя, там ╓ домкрат, трос. У нас випитували, нащо це вам? ╤ при кожн╕й в╕дпов╕д╕, як╕й вони не в╕рили, його просто били.
«АТРАКЦ╤ОН НЕБАЧЕНОГО САДИЗМУ»
Олесь Кромпляс: Коли вони зрозум╕ли, що ми, за ╖хн╕м сленгом, «пасажири серйозн╕», повели трохи дал╕ вздовж траси й завели у р╕в. Там теж поставили на кол╕на. ╤ тут почався просто найб╕льший для них цирк – атракц╕он небаченого садизму. Спершу, коли ми стояли б╕ля КПП, ми ще думали, що тут ус╕ нас бачать, з нами н╕чого не станеться. Але коли потрапили у р╕в – наш╕ спод╕вання, що все буде добре, дуже швидко вив╕трились. Кожен з представник╕в п╕дрозд╕л╕в, як╕ там були, – т╕тушки у спортивних костюмах ╕ в тапочках, «Беркут», кавказц╕, м╕сцев╕ самооборонц╕ – п╕дходили до нас. Хтось з гранатою запропонував засунути мен╕ ╖╖ в рот. Хтось п╕д╕йшов ╕ боляче вдарив у жив╕т. Спасиб╕ одному мо╓му тренеру, який порадив про сво╖ травми одразу розпов╕дати людям. Коли ми там стояли, ще з «казаком» на КПП, я сказав, що в мене серйозна травма голови, ╕ що будь-який сильний удар по голов╕ – ╕ я помру. Тому приходили «беркут╕вц╕», п╕дн╕мали мою голову, дивились чи ╓ шрам, ╕ били по ╕нших частинах т╕ла. «Беркут╕вець» п╕д╕йшов ╕ почав погрожувати збро╓ю. Спершу в╕н приклав до мо╓╖ голови п╕столет, перезарядив. Хтось прийшов ╕з двома лопатами ╕ сказав, що будемо могили рити. Хтось казав, що давайте к╕нчайте ╖х, але аби не було багато кров╕. Та за три години, ск╕льки все це тривало, мозок почав розр╕зняти – коли лякали, а коли н╕. Уяв╕ть: прийшли «беркут╕вц╕», витягують ножа, хапають за вухо: «Що тоб╕ в╕др╕зати? Н╕с чи вухо?». Через годину таких катувань ми зрозум╕ли: все, що ╖м треба, – це просто знущання, що в них ╓ ч╕ткий наказ не бити нас прямо по обличчю. ╢вген Рахно: У ров╕ ми лежали з руками позаду. Вони поклали мен╕ голову наб╕к ╕ вистр╕лили у 5-10 сантиметрах в╕д обличчя. Патрони були бойовими. Там видн╕лась д╕рка в земл╕. Ми розум╕ли, що це не холост╕ патрони. А п╕сля цього прикладали до ноги, до руки, питали: «А що тоб╕ в╕дстрелити?». Олесь Кромпляс: Уяв╕ть соб╕, нас поклали на землю, плече до плеча. Жен╕ вперлись ногою в спину й навели на голову автомат, а я лежу й дивлюсь. Перезарядили й вистр╕лили. В╕д страху в Жен╕ в╕дкинулась голова, я був на 200% впевнений, що в╕н мертвий. Ми дос╕ погано чу╓мо. Мен╕ розр╕зали штани, голий зад… Нас зн╕мають. Хтось п╕д╕йшов ╕ кинув на голову недопалок. Я лежу й розум╕ю, що зараз усе волосся гор╕тиме, в╕дчуваю, як щось пече на голов╕. Починаю крутитись ╕ битися головою об землю, аби його погасити. Вс╕ см╕ються. Хапають за вухо й н╕би намагаються його в╕др╕зати тупою стороною ножа. Вони почали нам р╕зати волосся. Женя п╕дстригся, а я цього не робив – ось можете подивитися. ╢вген Рахно: П╕дходять ╕ кажуть: «А давай ми тоб╕ зуби вирвемо». Беруть плоскозубц╕ й л╕зуть тоб╕ в рот. ╥х не вирвали, це такий спос╕б залякування був. Олена Максименко: Нам, д╕вчатам, д╕сталось менше у ф╕зичному план╕, але б╕льше псих╕чно. Намагались з’ясувати, на кого ми працю╓мо ╕ хто нам платить, ╕ чи не соромно мен╕ писати замовн╕ статт╕. Представники так званих «казак╕в» – страшн╕ люди. Вони не «туп╕ бойовики», як «Беркут», вони знущались тонко ╕ збочено. Один з «казак╕в» читав поему укра╖нською мовою, дуже артистично, при цьому вимовляючи кожне слово кр╕зь зуби з ненавистю. ╤ пот╕м розпов╕дав, що в св╕т╕ перенаселення й треба зайвих людей в╕дстр╕лювати: «А кого в╕дстр╕лювати, як не таких людей, як ви?». П╕дходили й казали: «Як тоб╕ довести, що «Небесна сотня» в пекл╕? Т╕льки в╕дправити тебе туди, аби ти пояснила, що вони неправ╕». Змусили зняти шнурки з кед╕в, один ╕з чолов╕к╕в почав шнурком мене душити, вдарили кулаком у вилицю, в╕др╕зали частину волосся. Казали, що зараз уб’ють мо╖х друз╕в у мене на очах ╕ в╕др╕жуть ╖м голови, погрожували в╕др╕зати мен╕ вухо. Я намагалась вести з ними д╕алог, що ми не хочемо в╕йни. Мен╕ зда╓ться, що це трохи зняло напругу. Був «зелений чолов╕чок». В╕н п╕дходив час в╕д часу й казав: спок╕йно, вас не вб’ють, головне не робити дурниц╕, не робити р╕зких рух╕в.
«Я ЙШОВ БЕЗ ШТАН╤В ╤ ТРУС╤В, ЯК КОЗАК ГАВРИЛЮК»
Олесь Кромпляс: Дал╕ нас доправили до п╕двалу цього ДА╤шного КПП. З цього рову до КПП я йшов без штан╕в ╕ трус╕в, як козак Гаврилюк. Ус╕ стояли й реготали. Все це документувалось на в╕део. Весь п╕двал 3 на 3 метри був встелений старими куртками й матрасами. Ми зрозум╕ли, що це надовго. Що це система, не ми тут перш╕ й не ми останн╕. Нас попередили, що при будь-якому шаруд╕нн╕ стр╕лятимуть у темноту. Пот╕м прийшов в╕йськовий, який почав матюкатись на всю цю орган╕зац╕ю й сказав, що машина давно чека╓. Нас погрузили на бортовий тентовий КАМАЗ. Просто як худобу, обличчям донизу. Увесь цей час ми були з╕ зв’язаними руками, загалом десь годин 13. До нас приставили двох автоматник╕в ╕з «самооборони», вони не ховали сво╖х облич, вони як╕сь добр╕ш╕, адекватн╕ш╕. ╤ нас повезли – це був ще один момент, коли ми вже вкотре почали прощатись ╕з життям: думали, що нас везуть просто до посадки ╕ там вже розстр╕ляють. Олена Максименко: При тому запевняли весь час, що все буде добре. Олесь Кромпляс: Але ми вже почали розум╕ти, що коли погрожують, що зараз розстр╕ляють, – то не так страшно. А коли тоб╕ говорять, що все буде добре, то розум╕╓ш, що тепер точно розстр╕ляють. Нам дозволили с╕сти. Вони були добр╕, ц╕ представники «самооборони». Нас, наприклад, одягли. Ми були зв’язан╕, вони там заправили нас, у мене взагал╕ було зам╕сть штан╕в якесь лахм╕ття. Олена Максименко: Пот╕м ми довго ╖хали, можливо, годин п’ять. ╢вген Рахно: Це був маршрут С╕мферополь – Бахчисарай – Севастополь. Олена Максименко: Коли ми при╖хали, вже була н╕ч. Нас поставили обличчям до ст╕ни, руки за спину, сказали так стояти. Це тривало близько двох-трьох годин, ╕ весь час за нашими спинами ходили люди з автоматами. Було дуже страшно. Здавалось, що будь-яко╖ мит╕ дадуть команду – ╕ все. Пот╕м нас поодинц╕ почали заводити в середину буд╕вл╕ – це була в╕йськова база, гауптвахта так звана. Там кожного з нас окремо допитали, окремо кожного роздягли й роздивились реч╕ – усе це записувалось на камеру. Окремо провели анал╕з на наявн╕сть наркотик╕в у кров╕. Олесь Кромпляс: Вони дуже здивувались, коли анал╕з вийшов чистий. Олена Максименко: Вони реально були впевнен╕, що ми вс╕ наркомани на Майдан╕... До одинадцятого числа ми перебували в цих камерах. Кожного в св╕й час водили на допити. Олесь Кромпляс: На ц╕й гауптвахт╕ кожен допит ф╕льмувався, говорили котра година. Нас затримали на КПП б╕ля Армянська десь о 16-й чи 15.30. Останнього, Женю, завели в камеру о 3-й годин╕ ноч╕. Тобто приблизно одинадцять годин ми були в одеж╕, яка була призначена для машини: футболки, жакет, а я без штан╕в. Ми провели на холод╕ десь +2-+3 градуси 12 годин. Нас трясло, але ми стояли й чекали сво╓╖ черги. ╢вген Рахно: Т╕, хто нас охороняв на вулиц╕, сам╕ замерзли. При цьому вони були в╕дпов╕дно одягнен╕. Олена Максименко: Люди в цьому прим╕щенн╕ ставились до нас найб╕льш притомно, пор╕вняно ╕з «Беркутом» ╕ «казаками». Не було хамства, до нас вс╕ звертались на «Ви», питали весь час, чи не потр╕бна медична допомога. Можливо, це свого роду такий PR-х╕д, щоб показати цих в╕йськових як позитивних геро╖в. Нас водили регулярно на допити, мене намагались розколоти на якусь журнал╕стську шпигунську д╕яльн╕сть. Змусили сказати пароль сво╓╖ пошти, анал╕зували мо╖ листи, мо╖ СМС, питали: «Нащо ти писала статтю про рос╕йську агрес╕ю?». Я сказала, що не писала тако╖ статт╕, а вони – у пошт╕ написано, посилання з вашим пр╕звищем. Я запитала, яке видання – вони «заглохли». ╤ таких момент╕в було багато. Олена Максименко: Нас весь час лякали «Беркутом», якщо ╖м в╕дпов╕д╕ не подобались. Мен╕ вони казали, що наступного разу будеш говорити з «Беркутом». Вони говорили, що це ки╖вський «Беркут», який зараз в Криму ╕ яким Рос╕я надала паспорти. Не знаю, чи це правда, але цю верс╕ю ми чули багато раз╕в в╕д р╕зних в╕йськових, в╕д р╕зних людей. Олесь Кромпляс: Коли нас в╕дпустили, то посадили в «Мерседес-В╕то». Прийшов п╕дполковник якогось спецп╕дрозд╕лу Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ ╕ сказав, що йому все одно, що ми напишемо. В╕н сказав, що в нього ╓ мета – нас здоровими доправити до цього КПП ╕ домовитись ╕з «Беркутом». Сказав, що ц╕ «казаки» й «Беркут» н╕кому не в╕рять, що вони вийшли з-п╕д контролю, що в╕н намагатиметься домовитись, щоб нас пустили. Нас привезли на те ж КПП... Десь за п╕вгодини ╖м вдалось нас пропустити через «Беркут», ми п╕д’╖хали до «казак╕в», як╕ не хот╕ли в╕ддавати Жен╕ну машину. Виявилось, що вони на н╕й вже десь катались, на полювання ╖здили, вона була вся в бруд╕. Пот╕м наш╕ охоронц╕ нас провели ╕ посадили в машину. Нас пропустили до укра╖нського КПП... http://life.pravda.com.ua/society/2014/03/14/157566/
(Друку╓ться з╕ скороченнями)
Зл╕ва направо: ╢вген Рахно, Олена Максименко, Олесь Кромпляс та Олекс╕й Бик
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 21.03.2014 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13005
|