Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
Про траг╕чну долю в╕дважно╖ розв╕дниц╕ холодноярських повстанц╕в Ольги...


НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
Виставка висв╕тлю╓ знаков╕ под╕╖ во╓нно╖ ╕стор╕╖ Ки╓ва…


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
Не вс╕м цим фактам знайшлося м╕сце у шк╕льних п╕дручниках, але саме завдяки ╖м ╕стор╕я ста╓ живою...


ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2014 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 14.02.2014
КРЕМЛЮ ТА ЙОГО ПАХОЛКАМ ПОТР╤БНА УКРА╥НА БЕЗ УКРА╥НЦ╤В?

Коли б╕льшовики та ╖хн╕ союзники наприк╕нц╕ 1917 року не змогли здобути б╕льш╕сть на Всеукра╖нському з’╖зд╕ рад у Ки╓в╕, ╖хн╕ делегати притьмом пере╖хали до Харкова, об’╓дналися там ╕з членами зб╕льшовизованих рад м╕ст Слобожанщини, Донеччини та Луганщини ╕ проголосили себе ╓диною законною владою Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки. А оск╕льки жодних шанс╕в здобути контроль на вс╕й територ╕╖ УНР вони не мали (як засв╕дчили вибори до Установчих збор╕в, за б╕льшовиками йшло приблизно 10% люду), то вони закликали на допомогу «братню Рос╕ю». Вт╕м, ╖╖ ╕ кликати не треба було – адже б╕льшовики Укра╖ни були обласною орган╕зац╕╓ю рос╕йських б╕льшовик╕в, повн╕стю п╕дпорядкованою ЦК парт╕╖ й уряду Сов╓тсько╖ Рос╕╖; п╕дривна агентура Лен╕на та Троцького в╕льно д╕яла на територ╕╖ УНР ╕, користуючись демократичн╕стю укра╖нсько╖ влади, розкладала зсередини в╕йсько та державний апарат ╕ засипала м╕ста та села республ╕ки безплатною пропагандистською пресою, яка на вс╕ заставки лаяла «укра╖нських буржуазних нац╕онал╕ст╕в» та об╕цяла незчисленн╕ блага в╕д дружби з Рос╕╓ю.
╤ – по╖хало-покотилося. Всл╕д за газетною тр╕скотнею про «озв╕р╕лих нац╕онал╕ст╕в» (на щастя, телебачення тод╕ ще не винайшли…) п╕шли в б╕й «добровольч╕» загони п╕д прапорами ╕ в╕д ╕мен╕ «харк╕всько╖ УНР». Почалася в╕йна, яку дехто назива╓ рос╕йсько-укра╖нською, а варто було б назвати «сов╓тсько-радянською». Або першою колон╕альною в╕йною б╕льшовик╕в, як╕ ринули упокорювати найважлив╕шу для метропол╕╖ бунт╕вну пров╕нц╕ю Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. Зм╕нився прапор, зм╕нився г╕мн, ном╕нально у Рос╕╖ була проголошена «пролетарська демократ╕я» — а ╕мпер╕ал╕зм залишився на м╕сц╕ й п╕д новою шабатуркою. Щоправда, остання була надто вже блискучою, тож звабила тод╕, в 1917-му, чимало малорос╕в та ╕нших жител╕в Укра╖ни…
А наприк╕нц╕ 1918-го б╕льшовики (як╕ завоювали було УНР, та були зв╕дти викинут╕, причому не н╕мцями-австр╕йцями, а, як засв╕дчив у лист╕ до Лен╕на один ╕з нечисленних укра╖нц╕в у кер╕вництв╕ КП(б)У Володимир Затонський, «повсталим укра╖нським народом») знову ринули до Укра╖ни, ╕ знову через Харк╕в. З р╕зномасто╖ публ╕ки були сформован╕ «див╕з╕╖» та «бригади» (прост╕ше кажучи, – червонопрапорн╕ бандформування), об’╓днан╕ п╕д ег╕дою «Украинского фронта» та «уряду» ном╕нально незалежно╖ «Украинской Социалистической Советской Республики» (так вона спершу звалася, ╕ ╖╖ конституц╕я була спершу написана рос╕йською, ╕ т╕льки пот╕м перекладена укра╖нською). ╤ знову б╕льшовикам удалося завоювати значну територ╕ю Укра╖ни, ╕ знову ╖х викинув геть повсталий укра╖нський народ.
╤ лише з четверто╖ спроби, запровадивши НЕП й укра╖н╕зац╕ю, тобто п╕шовши на значн╕ поступки укра╖нцям та скориставшись шов╕н╕стичною недолуг╕стю «б╕лих» пол╕тичних сил, б╕льшовики змогли-таки поставити п╕д св╕й контроль б╕льш╕сть територ╕╖ Укра╖ни, в╕ддавши решту ╕ншим державам. А Харк╕в був зроблений столицею УСРР. Та все одно Укра╖на залишалася, за словами такого компетентного експерта, як Стал╕н, «слабкою ланкою» б╕льшовицько╖ ╕мпер╕╖. ╤ тод╕ був ╕н╕ц╕йований Голодомор вкуп╕ з нищенням укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, укра╖нсько╖ церкви та укра╖нсько╖ кооперац╕╖…

«Украинский фронт» почина╓ пох╕д

Схоже, у Кремл╕ не переймаються знаходженням нових пол╕ттехнолог╕й упокорення Укра╖ни. Пут╕нська Рос╕я, яка «вста╓ з кол╕н», з парано╖дальною вперт╕стю намага╓ться в╕дновити дв╕ч╕ впродовж ХХ стол╕ття вже зруйновану ╕мпер╕ю. Потужна пропаганда – створення мереж╕ агентури – розкладання за ╖╖ допомогою силових структур та владних орган╕в колишн╕х колон╕й – об╕цянки «м╕льйон╕в рок╕в щастя» народам цих кра╖н – створення «п’ято╖ колони» з парам╕л╕тарними структурами – перех╕д до прямого втручання, ледь замаскованого «независимым Цхинвалом» та «Украинским фронтом».
Що ж, такий фронт знову створений – якраз через 95 рок╕в п╕сля свого попередника, ╕ також у Харков╕. Оф╕ц╕йно в╕н зветься «громадською орган╕зац╕╓ю», проте б╕ля його виток╕в сто╖ть чинна влада в особ╕ сотень м╕сцевих орган╕зац╕й Парт╕╖ рег╕он╕в та Харк╕всько╖ облдержадм╕н╕страц╕╖. Ясна р╕ч, що «фронтовики» взяли соб╕ рос╕йський ╕мперський символ – так звану «георг╕╖вську стр╕чку». Ясна р╕ч, що виступи на форум╕ лунали «мовою Лен╕на ╕ Пут╕на». Ясна р╕ч, що, як ╕ 95 рок╕в тому, «фронт почне зачищати ╕ очищати укра╖нську землю в╕д тих, хто прийшов сюди з окупац╕йними планами», – як заявив на з╕бранн╕ орган╕затор╕в об’╓днання глава Харк╕всько╖ облдержадм╕н╕страц╕╖ Михайло Добк╕н, а для цього буде створена «фронтова народна гвард╕я» (називати ц╕ загони «червоною гвард╕╓ю», як колись, не випада╓ – надто вже вожд╕ «фронту» несхож╕ на «пролетар╕в ус╕х кра╖н»). Але ╓ ╕ р╕зниця: КПУ вв╕йшла до «Украинского фронта» як другорядна сила, а л╕дерами ╓ в╕дверт╕ прихильники (ймов╕рно, й агенти) в╕дновлювано╖ ╕мпер╕╖ «кремл╕вських чек╕ст╕в». ╤ головне: виявля╓ться, нараз╕ окупували Укра╖ну… укра╖нц╕, ╕ в╕д них ╖╖ треба зачищати. «Купка оскажен╕лих нац╕онал╕ст╕в, спустившись з Говерли, озбро╖вшись не лише сценар╕╓м, але ╕ кийками, вир╕шила, що вони ╕ ╓ той ╓диний укра╖нський демос, який здатний продукувати нац╕ональну ╕дею ╕ проголошувати ╖╖ в╕д ╕мен╕ всього укра╖нського народу», – заявив згаданий уже Добк╕н. «Сценар╕й» же цей, зв╕сно, «написаний не в Укра╖н╕», а тут д╕ють лише «доморощен╕ виконавц╕». Що ж, н╕як╕ П’ятакови, Кв╕р╕н╜и й Каганович╕ не додумувалися оголосити укра╖нц╕в «окупантами Укра╖ни», як це роблять нин╕шн╕ вожд╕ «фронту».
Ну, а слова щодо бажання «мирно вир╕шити сьогодн╕шн╓ протистояння в сусп╕льств╕», «зберегти мир ╕ не допустити громадянсько╖ в╕йни та кровопролиття» на вустах харк╕вських «фронтовик╕в» теж не нов╕ – саме так говорили м╕сцев╕ б╕льшовики, розгортаючи тим часом тод╕шн╕х «т╕тушок», як╕ на початку 1918-го, взявши Ки╖в, улаштували там р╕занину – й повторили цей же подвиг на початку 1919-го за аналог╕чних обставин…
До реч╕: для Михайла Добк╕на «доморощене», тобто створене в Укра╖н╕ й укра╖нцями, як бачимо з контексту його виступу, – це щось другорядне, низькопробне, н╕кчемне, нице. Нагадаю, це стверджу╓ оч╕льник обласно╖ виконавчо╖ влади, який д╕╓ в╕д ╕мен╕ В╕ктора Януковича й уряду Укра╖ни. Чи може хтось, кр╕м мар╕онеткових пол╕тикан╕в, ус╕ляких кв╕сл╕н╜╕в ╕ затонських, дозволити соб╕ щось под╕бне? Чи реально над добк╕ними й ╕же з ними вже нема╓ ╕ншо╖ влади, кр╕м кремл╕всько╖?

Чим зак╕нчуються «зачистки Укра╖ни» для самих «чистильник╕в»

Сторонньому спостер╕гачев╕ може здатися, що протистояння в Укра╖н╕ ма╓ етн╕чний характер; справд╕, ╕ в 1917-1918-му, ╕ нин╕ серед харк╕вських «вожд╕в» етн╕чних укра╖нц╕в – одиниц╕. Насправд╕ все значно складн╕ше. Агап╕╓в, Дельв╕г, Кравс, Подж╕о, Отмарштайн, Б╕занц, С╕нклер, Сафонов, Кудрявцев, Н╕конов, Комн╕н-Палеолог, Греков, Галк╕н, Алмазов, Ряб╕н╕н, Астаф’╓в, Булатов, Кануков, Губер – це далеко не повний список в╕йськово╖ ел╕ти УНР та ЗУНР ╕з не дуже, скаж╕мо так, типовими для укра╖нц╕в пр╕звищами, яка з╕ збро╓ю протистояла тод╕ «Украинскому фронту», вс╕м цим коцюбинським-дибенкам-боженкам-антоново-овс╕╓нкам. Але ж належн╕сть до укра╖нсько╖ нац╕╖ якщо й визнача╓ться кров’ю, то не ╖╖ «чистотою», а готовн╕стю пролити цю кров у самов╕ддан╕й боротьб╕ за свободу Укра╖ни. Так було у роки Укра╖нсько╖ революц╕╖, не зм╕нилася ситуац╕я й зараз. Хтось ╕з читач╕в м╕г перечепитися об пр╕звище «Булатов» у наведеному вище списку; так, Дмитро Булатов ╓ геро╓м сучасно╖ ╕стор╕╖ – поряд з ╕ншими л╕дерами «Автомайдану» Серг╕╓м Поярковим та Серг╕╓м Хаджиновим (за Добк╕ним, мабуть, вони ╕ ╓ тими «оскажен╕лими нац╕онал╕стами», що «спустилися з Говерли»).
Та год╕ про елементарн╕ реч╕, яких н╕коли не зрозум╕ють «фронтовики». У ц╕ дн╕, коли Кремль – за словами вельми по╕нформованого колишнього радника Пут╕на Андр╕я ╤ллар╕онова – приступив до форсованого зд╕йснення сво╖х план╕в розколу та (за можлив╕стю) поглинання Укра╖ни, кожен сам вир╕шу╓, ким в╕н ╓ – укра╖нцем чи малоросом, визволителем кра╖ни в╕д ╕мперсько╖ шушвал╕ ╕ крим╕нальних зграй чи виконавцем плану «Укра╖на без укра╖нц╕в».
Однак варто нагадати, що отамани «див╕з╕й» та «бригад» створеного Москвою «Украинского фронта» були ще у 1918-1919 роках майже вс╕ розстр╕лян╕ за наказами Кремля. Надто нестямно вони грабували та вбивали. А «╕дейн╕» члени мар╕онеткових «харк╕вських уряд╕в» майже вс╕ п╕шли у розстр╕льн╕ п╕двали НКВС чи вкоротили соб╕ в╕ку п╕д загрозою неминучого арешту дещо п╕зн╕ше – у 1934-1938 роках. Бо в очах володар╕в ╕мпер╕╖ нав╕ть ╖хн╕ заповзят╕ укра╖нськ╕ пахолки видавалися «небезпечними сепаратистами»…

Серг╕й ГРАБОВСЬКИЙ,
кандидат ф╕лософських наук, член Асоц╕ац╕╖ укра╖нських письменник╕в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2014 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12870

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков