Версiя для друку Обговорити в форумi

Минулого року виповнилося 90 літ з дня народження відомого поета Грицька Бойка. Він написав для дітей багато книжок, чимало його віршів для дітей ми зустрічаємо в хрестоматіях з позакласного читання, в журналах «Веселочка», «Барвінок», «Світ дитини» та в інших виданнях.
На уроках української літератури з позакласного читання ми ознайомились з творчістю різних поетів і письменників. Одні з них стали для нас близькими, творчість інших ми зрозуміли, а от з Грицьком Бойком ми подружились назавжди.
Його вірші – дотепні, життєрадісні, сповнені наснаги, любові до дітей. Адже тільки людина, яка любить дітей, так тактовно, з гумором і доброзичливістю навчає маленьких читачів бути добрими і чемними, чесними і порядними, завзятими до навчання і праці.
І діти абсолютно довіряють цьому поету, вважаючи, що пише він саме про них, пізнаючи себе у віршах. Ці віршики – уроки доброти від Грицька Бойка.
З великим задоволенням, з натхненням декламують школярики вірші поета на уроках літератури, класних годинах, позакласних заходах, навіть фізкультхвилинки на уроці ми проводимо за віршиками Г. Бойка.
Багато оформлено в кабінеті української мови та літератури альбомів з віршиками на різні теми, написано відгуків на прочитані книги Г. Бойка, намальовано ілюстрацій до віршів у класну літературну газету «Веселка», і все це – данина пам’яті про чудового поета, який любив людей.
Глава держави вручає видатним людям нагороду «Герой України», а ми з дітьми присвоїли Грицьку Бойку звання Героя Країни Дитячих Мрій. Умовна нагорода, але скільки довіри і поваги у дітей до цієї людини, до його творчості, яка стала близькою і зрозумілою кожній дитині!
У чому ж секрет такої великої популярності цього поета? Його відкрила, побувавши у нас на уроці, шановна гостя з Києва – Ірина Трохимівна Бойко (головний редактор видавництва «Веселка»), сказавши: «Найбільше він любив дітей. Певно, тому і став дитячим поетом. Любив зустрічатися з юними читачами…».
І. Т. Бойко теж любить дітей. Дізнавшись, що в нашій школі шанують творчість Г. Бойка, вона завітала до нас на урок, розповіла про поета, подарувала його книги та книги і журнали «Веселочка» від видавництва «Веселка».
Чоловік Ірини Трохимівни Вадим Григорович – син поета Г. Бойка – теж був творчою людиною, поетом і драматургом, і цей дар віршування передав своїм дітям. Дочка Богдана Бойко вже видала декілька книжок віршів, живе і працює в Києві.
Нам з учнями дуже хотілося б на сторінках Вашої газети побачити надруковані вірші Грицька Бойка, щоб кримські читачі теж ознайомились з творчістю чудового автора.
Бажаємо працівникам газети «Кримська світлиця» творчого натхнення в роботі, адже кожного тижня газета «заходить» до нашої школи.

Л. А. СТАРОВА,
учитель української мови та літератури Завіто-Ленінської ЗОШ І-ІІІ ступенів Джанкойського району АР Крим
* * *
Народився Григорій Пилипович Бойко 5 вересня 1923 року у селі Оленівці на Донеччині в сім’ї службовця.
Закінчивши сільську семирічку, Г. Бойко продовжує навчання в Оленівській рудниковій школі (тепер м. Докучаєвськ). Для цього хлопцеві доводилось щоденно вставати о четвертій годині ранку, йти пішки кілька кілометрів до станції, а вже звідти їхати робочим поїздом до школи.
Г. Бойко належить до того покоління юнаків, які одразу після святкових, сповнених радості і щастя випускних вечорів узяли гвинтівку в руки і стали на захист рідної Вітчизни від навали фашистських військ. З липня 1941 року до кінця війни поет перебував на фронті – спочатку як рядовий кулеметник, а згодом як лейтенант зв’язку. Нагороджений медалями.
Після війни Г. Бойко – студент українського відділу літературного факультету Донецького педагогічного інституту. 1949 року закінчує інститут з відзнакою. Кілька років працює в обласній газеті «Радянська Донеччина» та літературним консультантом Донецької філії Спілки письменників України.
Г. Бойко видав близько ста книжок для дітей. Найвідоміші серед них – «Вереда» (1955), «Хлопчик Ох» (1955), «Смішинки» (1956), «Билиці дяді Гриця» (1958), «Ростіть, дубочки» (1960), «Веселинки» (1962), «Веселинки, вірші, скоромовки» (1965), «Ніс у сметані» (1967), «Шпаргалка-виручалка» (1968), «Надійна зміна» (1975), «Два хлопчики Сміти» (1976), «Під чужим небом» (1977) та інші. Його твори перевидавалися російською та іншими мовами, виходили за рубежем.
Помер Г. Бойко 1978 року в місті Києві.

ЧОМУ ТИМКО ПОДРЯПАНИЙ?
— Чому це ти подряпаний? —
Юрко Тимка пита.
Тимко йому відказує:
— Та я ж купав кота!
— А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого…
— Еге, ти ж не викручував
І не сушив його!

САШКО

В трамваї переповненім
Сашко з м’ячем сидить,
А біля нього згорблений
Старий дідусь стоїть.
Хтось до Сашка звертається:
— Чи вас у школі вчать,
Як місце дати старшому,
Як старших поважать?
— Та вчать, —
Сашко відказує, —
Але оце якраз
Розпочались канікули –
Ніхто не учить нас!...

«ШТРАФНИЙ»

По вранішній порі
Хома вже у дворі:
М’яча усе ганя,
Голи б’є навмання…
Весела гра – футбол,
Та тільки: в шибці гол…
А мати з ремінцем:
— «Штрафний» тобі за це!

ПРО ЮРУ І ФІЗКУЛЬТУРУ

Щось із Юрою не те:
Щось наш Юра не росте…
Він такий у нас тоненький,
Хворобливий і худенький,
Мов заморене курча, —
Одноліткам до плеча…
Та чи знаєте ви те,
Чом наш Юра не росте?
Подивіться: він з дружками
Мчить по вулиці
 з книжками.
— Звідкіля біжиш ти, Юро?
— Я тікаю з фізкультури!

УМІЛЬЦІ

У бабусі два онуки,
Два умільці на всі руки.
Внуки в зошитах писали,
Як бабусі помагали:
«Все ми вміємо робити:
Піднімати, посуд мити
І води внести до хати…»
Та забули дописати:
«Помагаєм не руками,
НЕ РУКАМИ –
 ЯЗИКАМИ!»

ЧЕМПІОН

В нашій школі
 є спортсмени,
Та Волощенко Семен
Із усіх шкільних
 спортсменів –
Найвідоміший спортсмен!
На перерві –
Знає кожний! –
Він силач
Куди тобі:
«Чемпіон» непереможний
В дуже вільній боротьбі!

ЗНАЙШОВ ТЕМУ

У шкільну газету Юра
Мав подать карикатури.
Каже Юра жартома:
— Теми вдалої нема…
Хоч би ти, Мишко,
 побився, —
Я б тебе намалював.
Тут Мишко як розізлився –
Штурхана Юркові дав!
А Юрко підставив ногу.
Бац! – і впали на підлогу,
Учепились за чуби,
Аж тріщать у них лоби…
О і тема є у Юри
Аж на дві карикатури!

«ВСЕ РОБИМ СВОЇМИ РУКАМИ»

Прохає бабусю Ганнуся:
— Погладь мені сукню,
 бабуся!
— Сама ж ти що маєш
 робити?
— А я буду вірша учити.
— Ну вчи. Коли вивчиш
 як слід,
На столик поставиш обід.
— Хай мама обід приготує:
На збори до школи спішу я.
— Яка ж у вас буде програма?
— «Все робим
 своїми руками»!
— І що ж ти покажеш
 на зборі?
— Я буду співати у хорі
І вірш прочитаю з програми:
«ВСЕ РОБИМ
 СВОЇМИ РУКАМИ»!

ЖАРТУН

В нас жартун у класі є, —
Всім він прізвиська дає.
Каже: — Я мастак до жартів! –
Та чого ті жарти варті?
Зве він «Савою» — Савченка,
«Головою» — Головешка,
А Саченкова – «Сачок»,
Маслюченка – «Маслачок».
Зве Зарудного – «Заруда».
А його всі звуть:
«З а н у д а!»

МОДНА ЗАЧІСКА

Нашу Нату не впізнати –
Модна зачіска у Нати,
Дивна зачіска нова:
Розкуйовджене волосся
На всі боки піднялося –
Мов копиця, голова!
Ната в класі йде до парти,
А навколо смішки-жарти:
— Звідки зачіски нові? –
Посміхнувся Боря хитро:
— Це, мабуть, від того вітру,
Що у неї в голові!

ГАНТЕЛІ

Гантелі купив
 Тимішко,
І кинув він їх
 Під ліжко.
Лежать вони там
 Без діла,
Лежать – припадають
 Пилом.
Чому ж не бере
 Тимішко
Гантелі свої
 З-під ліжка?
Багато на них
 Пилюки:
Не хоче бруднити
 Руки!

ДЕ ІВАНКО?

— Де Іванко? — запитав
Наш учитель Тому.
— Та він ногу поламав
І побіг додому!

ЗАГАДКИ

Дуже я потрібна всім –
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
 (книга)
* * *
В ящику –
Вікно,
У вікні –
Кіно.
 (телевізор)
* * *
Взимку вкрили ми навкруг
Ліс, дорогу, поле й луг.
А як сонце припече –
Ми струмочком потечем.
 (сніжинки)
* * *
Холодна, біла,
Ліс оголила,
Скувала річку,
Струмок спинила.
 (зима)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 24.01.2014 > Тема ""Джерельце""