Версiя для друку Обговорити в форумi

На вигляд — як сніжинка, а візьмеш у руки — не тане, теплом огортає долоні, все єство і душу. Так можна сказати про кожен із більш як двадцяти декоративних виробів, що демонструються в ці морозні зимові дні на виставці «Снігові узори мережива» у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі. Їхній автор — Галина Богданова, яка за двадцять років заняття мереживоплетінням опанувала багато технік та інструментів для роботи з нитками: спиці, гачок, коклюшку, човник і голку.
Майстриня народилася в Бресті у родині військовослужбовця. Однак багато років прожила в північних краях Росії, де снігами замітається все навкруги надовго. Там жінки з давніх-давен, закінчивши всі роботи в полі та на городі, не сиділи в холодні зимові місяці склавши руки. Морозні узори на склі в їхніх складних і хитромудрих сплетіннях ниток — бавовняних, шовкових, лляних, вовняних і капронових перетворювалися в серветки, скатерті, хустки, комірці для плаття чи блузки — красиво і корисно, як сказав поет.
І Галина Богданова також взяла в руки коклюшки — палички, які виготовляються з ялини, клена, вільхи чи берези, а також із пластмас і слонової кістки, подібні на бігуді, на які намотуються нитки для плетіння мережива. Воно називається подушним або вологодським. Потім освоїла фріволіте — техніку створення візерунків за допомогою спеціальних човників або голки з тупим кінцем. Це ажурне вузликове рукоділля вимагає мінімум матеріальних затрат, трохи терпіння і обновка для одягу та дому — готова. Таким способом можна виготовити й різноманітну біжутерію: сережки, браслети, кольє, броші, маски, рукавички. Це народне ремесло для всіх — від молодшого до старшого віку.
Свою першу колекцію ручного мережива Г. Богданова показала на виставці у Воркуті. Його сліпучо-біла сніжність з відтінками Північного сяйва, благородна виразна стриманість з переїздом майстрині в Крим збагатилася новими відтінками південного ландшафту і колориту. В жорстку заданість паморозі та ялинкових гілочок все частіше впліталися пелюстки троянди, пір’їнки павича, голівка соняшника. З її артефактами інтер’єр будинку наповнювався красою і теплом. А коли народився другий внук, всі медсестри пологового будинку в Севастополі просто ахнули.
— Подивіться, в чому в нас дітей додому забирають, — сказали вони колегам.
Захоплення медперсоналу викликав одяг немовляти, який Г. Богданова оздобила ручним мереживом.
— Ця техніка найближча до плетіння косички, — говорить вона. — Хвостики ниточок перекладаєш багато разів на свої місця.
І немов тчеться мотузочками, кісками, сітками нове ажурне полотно. Чудо-майстерність! На один виріб у рукодільниці іноді йде місяць-два часу, півроку, а «Білий квадрат», наприклад, створювався цілих два роки. Показує ще одну серветку на стенді, яку плела довго- довго, а закінчила 3 березня, зробивши таким чином собі подарунок до Міжнародного жіночого дня. Сину, коли йому виповнилося чотирнадцять років, також подарувала виготовлену власними руками доріжку. Для цього обрала німецьку техніку.
А взагалі майстриня до тонкощів знає всі особливості вологодських, в’ятських та інших класичних слов’янських узорів, їхню відмінність від європейських. Ознайомившись із зразками ремесел, що демонструються в комплексах різних етнічних груп півострова в Кримському етнографічному музеї, вона знайшла елементи рязанських візерунків в оздобленні кримськотатарського жіночого головного убору — марами. Потім повторила їх власноруч. Для цього їй, правда, довелося розробити ескіз нової схеми плетіння.
Г. Богданова так і працює: новий узор спочатку виникає в уяві, потім моделюється на папері і після цього втілюється нитками у виробах, витончених, як художня ювелірна в’язь. Вони створюють особливу ауру гармонії, в якій хочеться говорити віршами, що і зробив ведучий презентації виставки, заслужений артист Автономної Республіки Крим Аркадій Вакуленко. А відомому кримськотатарському співаку, заслуженому артисту України Рустему Меметову мереживо майстрині, за його словами, навіяло спогади про дитинство, яке пройшло під Тулою. У ньому він побачив красу лісів на Валдайській височині, сніжних зим Підмосков’я. Очей не відірвати від польоту рукотворних сніжинок! Свої відчуття захоплення артист передав вокалом, мистецтвом якого майстерно володіє. В його виконанні прозвучали російський романс «Я зустрів вас», кримськотатарська мелодія в ритмі танго та арія Петра з опери українського композитора М. Лисенка «Наталка Полтавка».
Щоб краса мережива й далі жила і не вмирала, Г. Богданова навчає цьому древньому рукоділлю інших. У неї багато учениць.
— І мене привела в Гільдію мереживниць Севастополя, — сказала Тамара Обринська, композитор, поетеса і майстер фріволіте. — Це заняття — як добровільна тортура: сидиш, в’яжеш вузлик за вузликом так довго, що може й спина заболіти.
Однак результат вартий затрат. Дивишся і не нарадуєшся! Підходжу до панно «Нарцис»: маленька картина, однак скільки в ній ніжності та інформації! Це новий напрямок у мереживоплетінні. І немає кінця цьому білосніжному серпантину. Над коклюшками пальці літають і узори, як пісні слова, нитки тонкі сплітають. Здається, що це розсипи сніжинок зима сплела в тонке мереживо сама.

Валентина НАСТІНА

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2014 > Тема "Душі криниця"