Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2013 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 27.12.2013
ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ – КОРОЛЬ РУСЬКИЙ, ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКО╥ ЗЕМЛ╤

Постат╕

ДО 760-Р╤ЧЧЯ КОРОНАЦ╤╥ ╤ 750-Р╤ЧЧЯ З ДНЯ СМЕРТ╤

Вивчайте минуле, якщо хочете передбачити майбутн╓.
Конфуц╕й

У 1253 р. князь Галицько-Волинський Данило Романович був удосто╓ний титулу короля. Папа Римський ╤ннокент╕й ╤V прислав до нього посл╕в достойних, що принесли Данилов╕ в╕нець, ск╕петр ╕ корону, як╕ означали корол╕вський сан.
Коронац╕я в╕дбулася в давньоруському м╕ст╕ Дорогочин╕, яке було уд╕льним центром Дорогочинсько╖ земл╕, що входила до складу Волинського княз╕вства, а в 1238 р. Данило долучив Дорогочин до сво╖х галицько-холмських волод╕нь.
Данило був сином Володимиро-Волинського князя Романа Мстиславовича, г╕дним нащадком Святослава Хороброго, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, одним ╕з наймогутн╕ших володар╕в Рус╕-Укра╖ни.
Роман Мстиславович об’╓днав 1199 р. Волинь ╕ Галичину, унасл╕док чого утворилася Галицько-Волинська держава. В╕н був хоробрий во╖н, ум╕лий у в╕йськових справах, усе сво╓ життя у в╕йнах проводив, багато перемог здобув, але в одн╕й був переможений (загинув у битв╕ з поляками на В╕сл╕ п╕д Завихостом 19 червня 1205 р.).
Романова дружина Анна була дочкою в╕зант╕йського ╕мператора ╤саака ╤╤ Ангела. Данило народився у 1201 р. Отже, на час смерт╕ батька в╕н мав неповних чотири роки, а його брат Василько – один р╕к.
Романова княгиня Анна, боячись галицьких бояр, котр╕, як пише л╕тописець, «хот╕ли скоренити плем’я Романове», учинила раду з во╓водою Мирославом, ╕ на н╕ч утекли вони в ляхи. Князь польський Лесько прийняв княгиню ╕ д╕тей «з великою честю».
Ще малою дитиною Данило долучався до участ╕ в державних справах. Галицько-Волинський л╕топис м╕стить у соб╕ багатий матер╕ал, який да╓ можлив╕сть в╕дтворити неповний образ Данила Галицького, котрий ус╕ сили, ум╕ння, знання, енерг╕ю спрямовував на зм╕цнення сво╓╖ держави. Як стверджу╓ М. Попович, «впродовж ус╕╓╖ ╕стор╕╖ Ки╖всько╖ Рус╕ князь залишався передус╕м во╖ном, який особисто очолю╓ походи ╕ бере участь у битвах».
Ще в юн╕ роки Данило в битвах ╕з завойовниками проявля╓ неабияку мужн╕сть ╕ витривал╕сть. Здобува╓ в╕н перемогу над угорськими й польськими загарбниками у 1219, 1221, 1227 рр. В╕с╕мнадцятил╕тн╕м, у 1223 роц╕, бере участь у битв╕ на р╕чц╕ Кальц╕. Тут Данила поранено у груди, але через молод╕сть ╕ в╕двагу в╕н не чув ран, що були на його т╕л╕, бо мав неабияку силу. «Данило кур╕пко боровся, побиваючи татар... Був бо в╕н см╕ливий ╕ хоробрий, од голови й до н╕г його не було на н╕м вади».
Особливу км╕тлив╕сть, винах╕длив╕сть ╕ поступлив╕сть проявив Данило при наступ╕ на Кал╕ш, допомагаючи лядському князев╕ Конраду ╤. Йому вдалося в╕дмовити Конрада в╕д братовбивчо╖ в╕йни. Данило з розум╕нням поставився до прохання захисник╕в Кал╕ша припинити наступ, «не погубити города», «багато см╕явся ╕ багато говорив з ними».
П╕дсумовуючи опов╕дь про пох╕д на Кал╕ш, л╕тописець стверджу╓: «Н╕який же князь [руський] не входив був у землю Лядську так глибоко, окр╕м Володимира Великого, що хрестив землю [Руську]».
Не раз бачимо Данила в сутичках ╕з супротивниками. Тут в╕н проявля╓ високу хоробр╕сть, майстерн╕сть виходити з╕ складних ситуац╕й, кидатися на допомогу ╕ншим: «А Данило вв╕гнав списа свого ╕, поглянувши туди ╕ сюди, побачив, що полк Васильк╕в сто╖ть, добре борючись ╕ угр╕в ганяючи. Видобувши меча свого, в╕н рушив братов╕ на допомогу ╕ багатьох поранив, а ╕нш╕ од меча його умерли».
У 1238 р. у битв╕ п╕д Дорогочином Данило вщент розгромив н╕мецьких лицар╕в-хрестоносц╕в Тевтонського ордену, захопивши в полон знатного лицаря Бруно, кап╕тулу. Вирушаючи в пох╕д разом ╕з братом Васильком, в╕н сказав: «Не гоже ╓ держати отчизну нашу крижевникам-тепличам, тобто соломоничам... ╤ п╕шли вони на них з великою силою [Дорогочин] м╕сяця березня ╕ старшину ╖х Бруна схопили, ╕ во╖в захопили, ╕ вернулися обидва в Володимир».
Данилов╕ довелося вести завзяту боротьбу з литовським племенем ятвяг╕в, як╕ часто непоко╖ли сво╖ми нападами Волинь.
У 1248 р. ятвяги «пустошили» коло Дорогочина, ╕ гнався за ними Василько Романович. Б╕ля вор╕т дорогочинських зав’язалася запекла битва, про яку в л╕топис╕ сказано: «╤ була с╕ча люта з ним, ╕ гнали ╖х за багато поприщ, ╕ вбито було сорок княз╕в, ╕ ╕нших було багато побито, ╕ не встояли вони... ╤ рад╕сть була велика в той день».
Не менш жорстокою була «с╕ча» з ятвягами наступного року, що зак╕нчилася блискучою перемогою Данилового в╕йська, яке в╕н реформував, створивши важко озбро╓ну п╕хоту з селян.
Л╕тописець змальову╓ це в╕йсько з великим художн╕м хистом, удаючись до ╕деал╕зац╕╖: «А назавтра, коли примчали до них [ятвяг╕в] прусси ╕ борти, ус╕ во╖ Данила зс╕ли з коней. ╤ оружилися п╕ш╕ во╖, ╕ вийшли вс╕ з╕ стану. Щити же ╖х як зоря були, а списи ╖х погойдувалися в руках, як безл╕ч тростин. А стр╕льц╕ обаб╕ч ╕шли ╕ держачи в руках луки сво╖, поклавши на них стр╕ли сво╖ проти ворог╕в. Данило же на кон╕ сид╕в, воям лад давав. ╤ сказав прусси ятвягам: «Х╕ба можете ви дерево п╕ддержати сулицями ╕ на сю рать одважитись? ╤ вони, побачивши це, вернулися до себе».
У 1253 р. Данило «повоював Чеську Землю», у 1254-1255 р. у битвах на р╕чках Случ╕, Горин╕, Тетерев╕ розгромив монголо-татарськ╕ в╕йська п╕д проводом хана Куремси.
Багато м╕сця в л╕топис╕ займають розпов╕д╕ про вза╓мини Данила з галицькими боярами, як╕ плели проти нього крамолу, чинили змову, збиралися п╕дпалити д╕м Данила разом ╕з князем, але в 1245 р. Романович╕ розгромили останнього претендента на галицьк╕й ст╕л – князя Ростислава, зятя угорського короля. По цьому Данило остаточно утвердився в Галич╕, який на т╕ часи вважався великим м╕стом. За п╕драхунками П. П. Толочка, як╕ пода╓ М. Попович, населення Ки╓ва нал╕чувало тод╕ не менше 45 тисяч чолов╕к. Судячи з площ╕ м╕ста, не набагато меншим був Черн╕г╕в. До розм╕р╕в Ки╓ва (за площею) наближалися Б╕лгород (нин╕ с. Б╕логородка п╕д Ки╓вом) ╕ Галич.
Отже, Данило заволод╕в Галичиною, а Васильков╕ д╕сталася Волинь, але як перед тим, так ╕ пот╕м брати жили в згод╕ й порозум╕нн╕, любили ╕ поважали один одного, разом захищали сво╖ земл╕, тож фактично под╕лу не було й обидв╕ земл╕ були властиво одн╕╓ю сильною державою.
У л╕топис╕ заф╕ксовано немало приклад╕в вза╓мно╖ зворушливо╖ турботи княз╕в. У важливих справах Данило завжди радився з братом, журився за ним, рад╕в зустр╕чам: «Данило ж гнав через яр глибокий на угр╕в, бив ╖х ╕ журився про брата, не знаючи, що з ним. Але, побачивши хоругв його, що мчала всл╕д за ляхами, в╕н був сильно радий... Данило хот╕в гнатися всл╕д за ними, але Василько заборонив йому».
Насл╕дуючи приклад батька, Романа Мстиславовича, Данило з братом мр╕яли розширити свою владу ╕ на Ки╖вську землю. У 1240 р., п╕д час облоги Ки╓ва татарами, захищати стольний град прибули полки з Галицько╖ ╕ Волинсько╖ земель ╕, звертаючись до них, князь Данило мовив: «Дружино в╕рная моя, брати-галичани! Не раз ви ходили з╕ мною в походи! Немало ми побили ворог╕в, як╕ заз╕хали на наш╕ земл╕. ╤з вами порубали ми хрестоносц╕в над Бугом, ╕з вами п╕дняли свят╕ знамена над Берестом, Перемишлем, Холмом, Галичем. Нин╕ ми входимо в Ки╖в. Нема╓ свят╕шого м╕сця для русина, як Ки╖в, тут наша горд╕сть, тут наша краса, тут наша велич. Ми прийшли сюди на свою землю як захисники».
До Ки╓ва татарською к╕ннотою п╕д╕йшов полководець хана Батия – Менгу. В╕н замилувався руською столицею, послав до княжого двору г╕нц╕в ╕з пропозиц╕╓ю добров╕льно здатися, щоб не руйнувати м╕сто. Галицький во╓вода Дмитро, якого Данило залишив у Ки╓в╕ посадником, в╕дмовився здати м╕сто й керував його обороною. Побачивши, що лях╕в, яким в╕н допомагав у битв╕ з чехами, охопив жах, Данило звернувся до них ╕з такими словами: «Чого ви ляка╓тесь? Х╕ба ви не зна╓те, що в╕йна без полеглих, мертвих не бува╓? Х╕ба ви не зна╓те, що на муж╕в на ратних ви прийшли ╓сте, а не на ж╕нок? Якщо муж убитий ╓ у бою, то яке тут диво ╓? ╤нш╕ же ╕ вдома умирають без слави, а ц╕ з╕ славою помирали. Укр╕п╕те серця ваш╕ ╕ зд╕йм╕ть оружжя сво╓ на ворог╕в».
Завершивши справу об’╓днання Червоно╖ Рус╕, Данило пост╕йно зм╕цнював свою державу. Незважаючи на част╕ напади поляк╕в, ятвяг╕в, угр╕в, татар та ╕нтриги молодих княз╕в, крамольних галицьких бояр, в╕н старався п╕дняти ╖╖ на п’╓дестал велич╕, зробити сильною, бо розум╕в: «Де сила – там воля». В╕н збудував нов╕ та зм╕цнив ╕снуюч╕ м╕ста-фортец╕ – Белз, Берестя (Брест), Володимир, Галич, Данил╕в, Дорогочин, Звенигород, Крем’янець, Лучеськ (Луцьк), Льв╕в, Перемишль, Ст╕жок, Теребовль, Тихомль, Холм, Шумськ та ╕нш╕, налагоджував торговельн╕ зв’язки з В╕зант╕╓ю, Болгар╕╓ю, Угорщиною, Чех╕╓ю, Польщею, Н╕меччиною, Литвою.
З особливим натхненням розпов╕да╓ л╕тописець про побудову Данилом м╕ста Холма, яке згодом зробив в╕н столицею сво╓╖ держави: «Коли ото Данило княжив у Володимир╕, спорудив в╕н город Угр╕всь. Але якось, коли в╕н [Данило] ╖здив по полю ╕ д╕яв лови, то побачив на гор╕ гарне ╕ л╕систе м╕сце, то надумав в╕н, що поставить на ньому невеликий городок».
Але пот╕м «спорудив в╕н ╕нший город», що його татари не змогли взяти, коли Батий усю землю Руську повоював.
З метою оборони побудував Данило в Холм╕ вежу: «╤ вежа [стояла] посеред города. Знизу зведена з каменю п’ятнадцять л╕кт╕в в висоту, а сама зроблена з тесаного дерева ╕ виб╕лена, як сир, стояла вона на вс╕ сторони. Близь не╖ був студенець, тобто колодязь, що мав тридцять п’ять сажен╕в».
П╕сля пожеж╕, унасл╕док яко╖ м╕сто зазнало велико╖ «пагуби», Данило «спорудив [город Холм] кр╕пшим ╕ вищим», тобто зробив м╕цн╕шим ╕ вищим ст╕ни фортец╕.
Збудував Данило в Холм╕ прекрасн╕ храми: «Церкву святого ╤оанна [Златоуського], красну ╕ гожу. ╤ споруда ╖╖ була така: склеп╕нь чотири; з кожного вугла – склеп╕ння, ╕ стояли вони на чотирьох головах людських, вир╕зьблених одним ум╕льцем, тро╓ в╕кон прикрашен╕ були склом римським; при вход╕ в олтар стояли два стовпи з ц╕лого каменя, ╕ на них склеп╕ння: а верх же вгор╕ прикрашений [був] зорями золотими на лазур╕; внутр╕шн╕й же пом╕ст ╖╖ був вилитий з м╕д╕ ╕ з чистого олова, так що блищав в╕н, як дзеркало. Дверей же ╖╖ дво╓ [були] прикрашен╕ тесаним каменем – галицьким б╕лим ╕ зеленим Холмським; ...спереду же ╖х [на задн╕х дверях] був зроблений Спас, а на п╕вн╕чних – святий ╤оанн [Златоуський], так що вс╕, хто дивився на них, дивувалися. Прикрасив Данило кам╕нням дорогим, б╕сером ╕ золотом також ╕кони, як╕ в╕н прин╕с ╕з Ки╓ва, ╕ образ Спаса ╕ Пересвято╖ Богородиц╕, що йому сестра Федора дала з Ки╖вського монастиря святого Федора...».
На початку 1264 року князь помер у сво╓му улюбленому м╕ст╕ Холм╕. Було йому тод╕ 63 роки...

Галина ВИШНЕВСЬКА,
кандидат ф╕лолог╕чних наук, доцент
м. Ки╖в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2013 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12737

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков