"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
#52 за 27.12.2013
МАРШ МАХНА
П╕сня з ╕стор╕╓ю
Нестора Махна в народ╕ шанобливо називали «Батьком». Адже саме в╕н був справжн╕м ватажком селян, укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ ╕ завжди ст╕йко боровся за ╖хн╕ ╕нтереси. Нестор ╤ванович, як н╕хто ╕нший, в╕дчував настро╖ селянських мас, щоразу повертаючи зброю проти тих, хто становив найб╕льшу загрозу селянину. Протягом 1917-1921 жорстоких рок╕в в╕н з╕ сво╖м в╕йськом воював практично з ус╕ма владами ╕ режимами, як╕ ╕снували в той складний ╕ суворий час. У рядах махновц╕в було багато ж╕нок, котр╕ не т╕льки виконували обов’язки сестер милосердя, а нар╕вн╕ з чолов╕ками брали участь у жорстоких боях. Нер╕дко вони йшли у перших шеренгах наступаючих, часто без збро╖, надихаючи на подвиг селян-повстанц╕в. У них була на той час особливо гр╕зна ╕ стратег╕чна зброя — кулеметн╕ тачанки. Вперше в св╕т╕ ╖х винайшли саме махновц╕ ╕ вм╕ло використовували у боях. Та Нестор ╤ванович був не т╕льки ватажком в╕йська, але й обдарованим, талановитим полководцем, розв╕дником. Ум╕в хитро планувати в╕йськов╕ операц╕╖. Бувало так, що вес╕льна церемон╕я або похорон в якомусь сел╕ вмить перетворювалися на озбро╓не в╕йсько, ╕ тод╕ сором’язлив╕ с╕льськ╕ д╕вчата, котр╕ ще к╕лька хвилин тому сид╕ли пом╕ж гостей, раптово ставали вправними кулеметницями. У в╕льн╕ години перепочинку в╕д бо╖в вони у селах орган╕зовували ╕мпров╕зован╕ концерти, а також ставили р╕зн╕ ц╕кав╕ вистави. У в╕йську Нестора Махна був ╕ власний в╕йськовий оркестр, що складався з двадцяти музикант╕в. Це вони вперше розучили нову п╕сню, яка стала улюбленою пох╕дною, тобто маршем Нестора Махна ╕ його повстанц╕в, а в╕дтак — населення вс╕╓╖ Укра╖ни. А було це так. Одного дня 1919 року у великому селищ╕ Гуляйпол╕ сид╕ли у штаб╕ засмучений Нестор Махно, поруч його дружина, вчителька Галина Андр╕╖вна Кузьменко, командири загон╕в, зокрема Б╕лаш, Петренко, Каретн╕ков та ╕нш╕. К╕лька годин тому в запеклому бою за його р╕дне Гуляйполе загинули найближч╕ друз╕-соратники. Раптом до к╕мнати зайшов середнього зросту, стрункий, русявочубий юнак у супровод╕ повстанця. В╕н чемно прив╕тався ╕ в╕дразу звернувся до Нестора Махна: — Батьку, прийм╕ть мене до свого в╕йська! Махно уважно подивився на нього ╕ запитав: — А зброю ма╓ш? — Н╕, батьку, — зн╕яков╕ло в╕дпов╕в ╤ван Негребецький, вчитель з Полтавщини, а пот╕м додав, — та я ще пишу в╕рш╕ ╕ музику до них. Можу одного прочитати, а також засп╕вати. — Хай сп╕ва╓, — промовила Галина Кузьменко. ╤ван Негребецький сильно, з почуттям засп╕вав на повний голос: Розпрягайте, хлопц╕, кон╕, Та лягайте спочивать, А я п╕ду в сад зелений, В сад криниченьку копать. За ним вже наступну строфу ц╕╓╖ п╕сн╕ п╕дхопили ус╕ присутн╕ в к╕мнат╕: Копав, копав криниченьку У вишневому саду... Чи не вийде д╕вчинонька Рано-вранц╕ по воду? З к╕мнати полинула розлога, як наш безмежний, широкий степ та як води повноводного Дн╕пра, могутня, мелод╕йна п╕сня «Розпрягайте, хлопц╕, кон╕». ╥╖ залюбки повторювали ще к╕лька раз╕в. Сво╓ю красою, мелод╕йн╕стю полонила, зачарувала повстанц╕в селянського в╕йська. ╤з нею вони входили в села ╕ в м╕ста. ╤шли в б╕й. Так вона поширилася ╕ стала знаною, улюбленою в ус╕й Укра╖н╕. Що стало приводом для створення тако╖ ц╕каво╖ п╕сн╕? Неподал╕к м╕ста З╕ньк╕в, що на Полтавщин╕, у сел╕ махновц╕ влаштували виставу «Наталка-Полтавка». Ар╕ю Наталки виконала м╕сцева красуня — також д╕вчина Наталка. У не╖ дуже закохався сус╕д — ставний, чорнобровий парубок Микола. Та в╕н чомусь не подобався д╕вчин╕. Вона уникала зустр╕ч╕ з ним. На вулиц╕ поруч з ╖╖ об╕йстям була п╕д вербою неглибока криниця. Вноч╕ Микола засипав ╖╖ землею. А сам б╕ля меж╕, у вишневому садку викопав криницю. Чого т╕льки не зробиш з велико╖ любов╕! В╕н вранц╕ все вич╕кував т╕╓╖ мит╕, коли прийде д╕вчина воду брати. Ось вона вийшла з подв╕р’я, з коромислом ╕ в╕драми попрямувала до верби. А криниц╕ нема... Та углед╕ла на меж╕ нову криницю. Хутко п╕шла туди. Не повертатися ж з порожн╕ми в╕драми додому! У сад вийшов Микола. Осв╕дчився д╕вчин╕, але вона не в╕дпов╕ла йому вза╓мн╕стю. Знаючи, що парубок надто настирливий, не даватиме ╖й проходу, ввечер╕ ╕з загоном махновц╕в залишила сво╓ село. З розпов╕д╕ Миколи ╤ван Негребецький ╕ написав такий зм╕стовний, сюжетний в╕рш. У радянськ╕ часи було заборонено називати ╕м’я автора тексту ╕ музики п╕сн╕ «Розпрягайте, хлопц╕, кон╕» с╕льського вчителя ╤вана Яковича Негребецького. Тому ╖╖ ус╕ вважали народною п╕снею. Через к╕лька рок╕в п╕сля розгрому червоними б╕льшовиками арм╕╖ Нестора Махна органи НКВС розшукали ╤вана Негребецького ╕ за свою невмирущу п╕сенну перлину в╕н отримав аж 25 рок╕в заслання на П╕вн╕ч, в далекий, засн╕жений Магадан. Там, у концтабор╕, знущалися, казали йому: «Махновець, досп╕вався»... П╕сню «Розпрягайте, хлопц╕, кон╕» свого часу особливо полюбив тод╕шн╕й перший секретар ЦК Компарт╕╖ Укра╖ни Володимир Васильович Щербицький. В╕н поклопотався про дострокове зв╕льнення з концтабору ╤вана Яковича Негребецького. Невдовз╕ вони зустр╕лися в Ки╓в╕. Володимир Васильович люб’язно подякував за гарну п╕сню ╕ запитав ╤вана Яковича: — А чи не могли б ви, шановний ╤ване Яковичу, ще написати хоча б одну таку чудову п╕сню? Якусь мить той мовчав, а пот╕м в╕дпов╕в: — Н╕. — А чому н╕? — запитав Щербицький. — Гадаю, що досить одн╕╓╖. Та й старий я вже став для написання таких п╕сень, — такою була в╕дпов╕дь Негребецького.
Володимир КАПУСТ╤Н, поет, публ╕цист, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни
РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦ╤, КОН╤ Музика ╕ слова ╤вана Негребецького
Розпрягайте, хлопц╕, кон╕, Та лягайте спочивать, А я п╕ду в сад зелений, В сад криниченьку копать. Копав, копав криниченьку У вишневому саду... Чи не вийде д╕вчинонька Рано-вранц╕ по воду? Вийшла, вийшла д╕вчинонька В сад вишневий воду брать, А за нею козаченько Веде коня напувать. Просив, просив в╕деречка — Вона йому не дала, Дарив, дарив з рук перстеня, — Вона його не взяла. Знаю, знаю, д╕вчинонько, Чим тебе я розгн╕вив: Що я вчора ╕звечора ╤з другою говорив. Вона ростом невеличка, Ще й л╕тами молода, Руса коса до пояса, В кос╕ стр╕чка голуба.
Думайте, читайте... НЕСТОР МАХНО — НАРОДНИЙ ГЕРОЙ ЧИ Б╤ЛЬШОВИЦЬКИЙ ПРОВОКАТОР?
Шановна «Кримська св╕тлице»! Хот╕лось би под╕литись враженнями з читачами в╕д книги «Спов╕дь анарх╕ста», яку я отримав ╕з вашою допомогою. У л╕тератур╕ та к╕но радянського пер╕оду образ батька Махна майже завжди подавався ком╕чно-сатиричним, викривленим, як ╕ його ╕деолог╕я. Та часи зм╕нюються — ╕ ось вже ма╓мо пом’якшення ╕нформац╕йно╖ пол╕тики. В╕льно видаються мемуари Нестора Махна «Спов╕дь анарх╕ста». Книга (624 стор╕нки) да╓ неабияке п╕д╜рунтя для об’╓ктивних висновк╕в. Нестор ╤ванович Махно за фактом його д╕яльност╕ у 1918 роц╕ виконував роль б╕льшовицького провокатора серед укра╖нського селянства. Питання лише у тому, виконував в╕н цю роль несв╕домо чи св╕домо, — йдучи на компром╕сний союз ╕з ворогами сво╖х б╕льш в╕двертих ворог╕в. Та не завжди «ворог мого ворога — м╕й друг». ╢дина розб╕жн╕сть у анархо-комун╕ста Батька Махна з комун╕змом у тому, що, за ╕де╓ю Махна, державна влада трудящим взагал╕ не потр╕бна, ц╕лком досить м╕сцевого самоврядування. Це сутт╓ва розб╕жн╕сть. Утоп╕я це чи н╕ — велике питання. Адже ф╕зична поразка — не поразка ╕де╖. ╤дея, ╕стина — нематер╕альн╕. Анарх╕я, тобто в╕дсутн╕сть державно╖ влади (а не будь-яко╖!), — природне становище. Державна влада — штучне. Отже, суперечност╕ у даному випадку — м╕ж природним ╕ штучним. Як ╕ б╕льшовики, товариш Махно полюбля╓ м╕тинги ╕ сво╖ промови на них. Говорить — наче лектор-пропагандист товариства «Знання». До зм╕сту ╕ стилю його м╕ркувань (у книз╕), звичайно, приклав свою руку редактор паризького видання спогад╕в Н. Махна В. Ейхенбаум (його прим╕тки ╕дентичн╕ «спогадам»). Товариш Махно п╕клу╓ться про ╓вре╖в; укра╖нськ╕ ╕де╖ його дратують — для них у нього одне визначення — «шов╕н╕зм». Укра╖нську мову не поважа╓, глузу╓ з не╖. «…железнодорожные служащие поделались такими «украинцами», что на вопросы, обращенные к ним на русском языке, совсем не отвечали. Один из них меня предупредил, чтобы я ни к кому не обращался со словами «товарищ», а говорил бы «шановний доброд╕ю»… Я поразился этому требованию, но делать было нечего. И я, не владея своим родным украинским языком, принужденно должен был уродовать его так, что становилось стыдно… Над этим явлением я несколько задумался и, скажу правду, оно вызвало во мне какую-то болезненную злость…» (глава ХХ). «Спов╕дь анарх╕ста» — не досить влучна назва мемуар╕в Нестора Махна. Спов╕дь, взагал╕, близька до каяття. А тут — пропов╕дь анархо-комун╕ста. Ц╕лком очевидно, що над твором добре попрацювали редактори в╕дпов╕дно╖ ор╕╓нтац╕╖. Мають право на ╕снування ╕ сумн╕ви: а чи взагал╕ Батько Махно ма╓ хоч якесь в╕дношення до цього твору? Чи таким був реальний Батько Махно? — «с левым блоком против контрреволюции», «Вся власть Советам на местах!». З╕ спогад╕в Н. Махна «Моя встреча и разговор с Лениным» (глава XVIII): «— Думаете ли Вы, что понимание крестьянами нашего лозунга «Вся власть Советам на местах!» — правильное понимание? — спросил меня Ленин. Я ответил: — Да. — В таком случае, крестьянство из вашей местности заражено анархизмом, — добавил Ленин. — А разве это плохо? — спросил я его. — Я этого не хочу сказать. Наоборот, это было бы отрадно, так как это ускорило бы победу коммунизма над капитализмом и его властью». П╕сля розмови Лен╕н через Свердлова та кремл╕вське «бюро по переправке людей на юг» посприяв Махнов╕ нелегально перетнути кордон, який тод╕ було встановлено м╕ж Рос╕╓ю та Укра╖ною. Це в╕дбулося у червн╕ 1918 року. Все вигляда╓ так, що мудрий Лен╕н використав революц╕йний ентуз╕азм Махна. Напевно, так воно й було — незалежно в╕д того, св╕домо д╕яв Махно чи несв╕домо. Галина Кузьменко — дружина-подруга Нестора Махна у сво╓му щоденнику за березень 1920 року нада╓ так╕ штрихи до його побутово╖ характеристики. «Ще з Новоселки «батько» почав пити. У Варвар╕вц╕ зовс╕м напився як в╕н, так ╕ його пом╕чник Каретник. Ще в Шагаров╕ «батько» почав вже дур╕ти, сором╕цьки лаявся на всю вулицю. Лаявся ╕ в хат╕ при малих д╕тях й при ж╕нках». «Сто╖мо в Успен╕вц╕. Батько ╕ сьогодн╕ випив. Балака╓ дуже багато. Бродить п’яний по вулиц╕ з гармошкою й танцю╓. Надто приваблива картина. За кожним словом сором╕цьки ла╓ться. Набалакавшись ╕ натанцювавшись, заснув». Отже, на «народного» героя Батько Махно мабуть-таки не тягне. Та й якого народу?
╤ван ТРУХ м. Армянськ
ЗАПРОШУ╢МО ДО НАШО╥ КНИГАРН╤!
Шановн╕ читач╕! Книгу «Нестор Махно «Спов╕дь анарх╕ста» та чимало ╕нших укра╖нських видань ви можете придбати у С╕мферопол╕ з нашою допомогою (дов╕дки за тел. 099-966-66-50). Радимо звернути увагу на так╕ видання: В. Винниченко «В╕дродження нац╕╖»; П. Григоренко «В╕тер зустр╕чний»; О. Кошиць «3 п╕снею через св╕т»; Т. Бульба-Боровець «Арм╕я без держави»; Ю. Тютюнник «Записки генерал-хорунжого»; В. Винниченко «Поклади золота»; М. Гоголь «Тарас Бульба»; В. Шкляр «Залишенець»; М. Гоголь «Програмн╕ твори. Хрестомат╕я II»; В. Скотт «Програмн╕ твори. Хрестомат╕я III»; О. Чорногуз «Воскреслий ╕з мертвих»; «╤стор╕я Укра╖ни, написана у V ст. до нашо╖ ери Геродотом»; «Атлантида: стор╕нки прадавньо╖ укра╖нсько╖ ╕стор╕╖»; Юр╕й Горл╕с-Горський «Холодний Яр»; Павло Глазовий. «Весел╕ гуморески», «Школярикам. Гуморески, ба╓чки», «Доросл╕ гуморески», «Архетипи» та ╕н.
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12729
|