Версiя для друку Обговорити в форумi

Колись, в 60-ті роки минулого століття, я служив командиром взводу розвідки артилерійського полку в Німеччині. Жив у кімнаті ще з двома сусідами. Один — полковий комсомолець, другий — молодий полковий есгебешник. Цей есгебешник знав, що я непогано після університету володію німецькою, він сам її не знав, тому часом залучав мене — ми ловили наших солдатиків, які на ніч «зависали» у молодих німкеньок. А коли я після п’ятирічного строку служби назовсім від’їжджав у Радянський Союз, оцей сусід-комсомолець — показує мою фотографію з печаткою і каже: «Вітя, пробач, я за тобою слідкував і доповідав нашому сусіду Геннадію, гебешнику, він казав, що так потрібно».
Сидимо за столом утрьох — я і двоє сусідів по квартирі. Я в той час вже був майстром спорту, і з правої руки вліпив сусіду-гебешнику в пику. Він каже: «Брат, я не винуватий, мені наказували за всіма слідкувати, навіть за командиром полку. А командир полку — фронтовий офіцер, має 6 бойових нагород».
Це ж треба?!
А тепер я подумав, що у 80-х роках у Дрезденському гарнізоні робив есгебешник В. Путін? Пив у гаштетах пиво і здавав наших офіцерів з приводу і без? Його в свою команду, як відомо, взяв Ю. Андропов, як і В. Жириновського та інших, — з далекою перспективою вивести їх в керівні органи Росії. Один став президентом Росії, другий — заступником спікера Держдуми.
Свого часу В. Путін проник у родину Б. Єльцина і став після нього президентом Росії. Цей шлях, як стати президентом Росії, прослідкувала журналістка Олена Н., кореспондентка газети «Коммерсант», яка була наближена до В. Путіна, а потім видала про його діяльність правдиву книгу і втекла в Америку. Але це вже інша історія.
Коли він взяв у руки владу, все почалось. Навіть Лукашенку таке не снилось. ЗМІ — під себе, це перше. Свої люди в губерніях, хто не з ним — потрапляв у якісь дивні історії. Генерал з Придністров’я став губернатором — у вертольоті загинув, в Алтайському краї відомий на всю Росію артист — в автомобільній катастрофі, про Ходорковського і мільярдера, який втік в Англію, але дістали й там, і казати не треба. А всі ці катаклізми за його президентства: вибух на атомному човні, підрив багатоповерхівок, підриви в театрі, метро, на залізниці та інші. А сто тисяч солдатів у Чечні — на чиїй совісті? «Мочити в сортирах» — про це вже забули?
Тепер йому потрібна підкорена Україна. А Україна коритися — не хоче!

Віталій ГОРБАТЮК,
член СЖУ
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #49 за 06.12.2013 > Тема "Резонанс"