Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2943)
З потоку життя (6133)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1445)
Резонанс (1466)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1649)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВАСИЛЮ ЛАТАНСЬКОМУ – 80!
За плечами ц╕ла епоха, велична ╕ траг╕чна, наповнена добром ╕ лихом, звершеннями ╕ розчаруваннями.


ПРЕЗЕНТАЦ╤Я КНИГИ СПОГАД╤В ПРО В╤РУ РО╥К У КИ╢В╤
Веч╕р був сповнений найкращими св╕тлими та добрими почуттями.


ПЕДАГОГ╤КА СЕРЦЯ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО
100-л╕тн╕й юв╕лей видатного педагога Василя Сухомлинського – прив╕д замислитися над тим,...


ДОЛЯ
«Св╕тлиця» ╕ «св╕тличани» сердечно здоровлять шановну Аллу Микола╖вну з...


ЯК НА Т╤ ЧОРНОБРИВЦ╤ ПОГЛЯНУ… А ╥Х – 400 К╤ЛОМЕТР╤В
Ця людина власним прикладом показу╓ – як будувати кв╕тучу Укра╖ну, для чого треба геть...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 19.09.2003 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#38 за 19.09.2003
ПАМ'ЯТАТИМУ ВАС, УЧИТЕЛЮ!
Данило КОНОНЕНКО

Невимовний сум і пекуча гіркота тяжким каменем налягли на душу від несподіваної, приголомшливої звістки: помер мій Учитель. Учитель з великої літери, Учитель у прямому і переносному значеннях. Так, Олександр Іванович Губар в 60-ті роки, коли я навчався на філологічному факультеті Кримського державного педагогічного інституту, був моїм викладачем рідної літератури. Ах, скільки ж я Поезії від Вас до серця взяв! Ваші мудрі і цікаві лекції, незабутній мій Учителю, стали для мене, щойно демобілізованого з армії солдата і початкуючого поета, не просто звичайними студентськими лекціями, а великою літературною школою. Це ж завдяки Вашій по-батьківськи щирій підтримці побачила світ моя перша поетична збірочка, що стала для мене значущою і визначальною в подальшій літературній долі. Ви були для мене не просто інститутським викладачем, Ви на все життя стали старшим другом, порадником, наставником. Понад сорок років тривала наша велика і щира дружба!
Жодна моя з наступних збірок не виходила у світ без Вашого благословення, без Вашої дружньої підтримки і критики, поради. Я вдячний Вам, мій Учителю, за добре щире слово до книги моїх вибраних поезій "Ми виростали в повоєнні роки". Ваша оцінка моєї скромної творчості була й залишається над усе.
У Вас, мій Учителю, я вчився сумлінно працювати з художнім словом, як Ви й навчали, хотів завжди бути гідним тієї справи, за яку взявся, так, як і Ви, намагався віддати їй свою любов і серце.
Боляче від думки, що більше не почую Вашого голосу, що ні з ким буде поділитись наболілим, просто по-братськи посидіти, погомоніти. Жаль! Але книги, написані Вами, зокрема "Чорноморська хвиля", "Сучасні українські письменники Криму", "Земле моя кримська", залишаться нетлінною пам'яттю про Вас для усіх нас - і Ваших колишніх студентів, котрі в школі навчатимуть дітей за цими чудовими посібниками, і колег-письменників, і просто шанувальників Вашої самобутньої творчості.
Ми пам'ятатимемо Вас, Учителю!
Життя іде, минає,
У Вічність поспіша.
Письменник - не вмирає,
Жива його душа.
Його жагуче слово
У книгах розквіта.
І сяє веселково,
Як осінь золота.
Ця осінь Патріарша,
Цей вересень гіркий -
Печаль безмірна наша
На роки і роки.
Крізь кленів лист багряний
І айстр осінніх жар
Ваш образ ще прогляне,
Як сонце із-за хмар.
І нас не раз осяє
Усмішка-доброта,
Бо пам'ять - не вмирає, -
Безсмертна і свята!
І хай життя минає,
За обрії біжить,
Письменник - не вмирає,
У книгах буде жить!


Кримське відділення наукового товариства імені Т. Шевченка та Всекримське товариство вчених глибоко сумують з приводу тяжкої втрати - смерті відомого вченого-тичинознавця, професора ТНУ ім. В. І. Вернадського Олександра Івановича Губаря і висловлюють щирі співчуття родині покійного.
* * *
Кримське відділення товариства "Україна - Світ" глибоко сумує з приводу передчасної смерті багаторічного члена президії товариства, письменника і вченого Олександра Івановича Губаря і висловлює щире співчуття родині покійного.


ОЛЕКСАНДР ГУБАР

Літературна громадськість, культура, освіта Автономної Республіки Крим зазнали тяжкої втрати. У ніч з 14 на 15 вересня 2003 року на 82-му році життя після тяжкої хвороби навічно пішов із життя Олександр Іванович Губар - талановитий письменник-літературознавець, член Національної Спілки письменників України, лауреат премії імені Степана Руданського, заслужений працівник культури АРК, професор Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, людина високих помислів і щедротних діянь.

Народився О. І. Губар 7 вересня 1922 року в селі Ярошівка Талалаївського району Сумської області (нині - с. Українське Роменського району). Як і всі діти бідняцьких селянських родин, життєву дорогу починав пастухом. Лихого 1933 року в одинадцятирічному віці опух від голоду і ледь не вмер, а через шість років з відзнакою закінчив середню школу в місті Ромни і того ж 1939 року вступив на навчання до Київського державного університету ім. Т. Шевченка. На жаль, навчання перервала війна 1941 - 1945 років. За станом здоров'я юнака було звільнено від військової служби і евакуйовано в тил, на схід. Лікувався і працював учителем іноземної мови в м. Карші та на станції Карші (Узбекистан).
1944 року продовжив навчання в Чернівецькому держуніверситеті. 1946 року закінчив українське відділення філологічного факультету, одержавши диплом з відзнакою. Був зарахований асистентом кафедри української літератури. Закінчив аспірантуру, став кандидатом філологічних наук. Темою своєї кандидатської дисертації обрав творчість Павла Тичини 1917 - 1934 років. Згодом за матеріалами цієї дисертації написав свою першу книгу-монографію "Павло Тичина: літературний портрет", котра побачила світ 1958 року. Творча дружба Павла Тичини і тичинозавця Олександра Губаря тривала до останніх днів життя поета-класика.  Безліч статей та кілька книг, присвячених творчості П. Г. Тичини, написав і видав О. Губар. З-поміж них - "Павло Тичина: літературний портрет" (1961 р.), "Павло Тичина: літературно-критичний нарис" (1981 р.), "Павло Тичина: семінарій (у співавторстві з Л. Чернецем) (1984 р.), "Еміль Верхарн у творчому житті Павла Тичини" (1985 р.), "Павло Тичина і театр" (1985 р.). Залишився й підготовлений рукопис монографії О. Губаря про творчість П. Тичини, знайшлися б лише спонсори для його видання.
За вагомі творчі здобутки Олександра Губаря в 1958 році було прийнято в члени Спілки письменників України.
В 1962 році О. І. Губар переїхав до Криму і відтоді незмінно працював викладачем української літератури в Кримському державному педагогічному інституті, якого згодом було перейменовано в Сімферопольський державний університет, а нині це - Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського.
Кримський період в письменника і педагога О. І. Губаря був дуже плідним. До читача прийшли його надзвичайно цінні книги "Чорноморська хвиля", "Сучасні українські письменники Криму", "Земле моя кримська", присвячені творчості українських письменників Криму, які нині живуть і працюють на сонячному півострові. За серію цих книг О. Губаря було удостоєно літературної премії імені Степана Руданського Кримського фонду культури (1966 р.), а за велику багаторічну культурно-освітню роботу на теренах Криму і, зокрема, в товаристві "Україна - Світ" - почесного звання "Заслужений працівник культури Автономної Республіки Крим" (2001 рік).
Олександр Іванович Губар - вчений і митець широкого творчого діапазону. Працюючи в Криму, де свого часу жили й працювали представники різних національних літератур, він, зокрема, провів глибокі й науково обґрунтовані дослідження про взаємозв'язки української й білоруської літератур, взявши за основу творчість дуже талановитого і, на жаль, дуже рано померлого й похованого в Ялті поета Максима Богдановича.
Чимало сил доклав О. Губар для дослідження взаємозв'язків української та кримськотатарської літератур. Його глибока аналітична стаття "Обніміться, брати мої...", котра послужила передмовою до збірки вибраних творів Т. Шевченка українською і кримськотатарською мовами "Далекий і близький Шевченко", гідна високого пошанування.
Окрему і чималу сторінку з-поміж праць О. Губаря посідають дослідження, присвячені творчим досягненням визначного філолога зі світовим іменем, дослідника історії та літератури кримських татар академіка Академії наук України Агатангела Кримського. Багато праць цього вченого, присвячених кримськотатарській літературі О. Губар переклав російською мовою, аби вчення визначного сходознавця донести й до нинішнього молодого покоління кримських татар та інших національностей.
До останнього дня О. І. Губар віддавав себе творчій та педагогічній роботі. На сторінках газет і журналів і, зокрема, ним дуже шанованої "Кримської світлиці" з'являлися його наукові і літературно-критичні статті, остання з яких - "Поміж нами мости дружби" присвячена українсько-болгарським літературним зв'язкам, біля витоків яких стояв один з найвизначніших наших поетів Павло Тичина.
Лекціями професора О. І. Губаря заслуховувались не лише студенти-філологи ТНУ, а й Кримського державного індустріально-педагогічного університету (ректор - Февзі Якубов). О. Губар вмів не лише добре писати, а й красиво, натхненно доносити до слухачів поетичне слово, зокрема свого кумира - поета П. Тичини, був умілим організатором і ведучим літературних вечорів, присвячених П. Тичині, А. Кримському, Т. Г. Шевченку, Лесі Українці та творчості сучасних своїх колег - письменників Криму.
О. І. Губар брав активну участь в громадському житті української громади Криму, не раз полум'яно і цікаво виступав з доповідями на урочистих зібраннях в Кримському українському театрі з нагоди дня народження Т. Г. Шевченка, в наукових конференціях, літературних читаннях та в роботі "круглих столів", присвячених насущним проблемам освіти, культури, літератури та мистецтва.
Світла пам'ять про одного з найпрацьовитіших тичинознавців України, про невтомного письменника і педагога, високо ерудованого вченого, толерантну, інтелігентну і порядну людину, доброго, щирого і надійного товариша та друга Олександра Івановича Губаря назавжди залишиться в серцях тих, хто знав його, хто спілкувався з ним, хто читав його статті і книги, кого надихав його світлий талант.

Кримська республіканська організація Національної Спілки письменників України,
редакція газети "Кримська світлиця",
Всекримське товариство "Просвіта" імені Т. Шевченка,
Всеукраїнський інформаційно-культурний центр,
українське відділення філологічного факультету ТНУ,
Товариство української мови імені Т. Шевченка.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 19.09.2003 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1261

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков