Версiя для друку Обговорити в форумi

ТВОРЧІСТЬ НАШИХ ЧИТАЧІВ

Миколу Приходька я знаю давно. Часто перетинаємося на спортивному майданчику. Але тільки нещодавно дізнався про те, що цей львів’янин з черкаським корінням пише непогані вірші. Оскільки пан Микола все життя пропрацював на залізниці (до слова, у неділю — його професійне свято!), то є у нього чимало віршів, присвячених улюбленій справі. Хоча ми не залізнична газета, але ж хто тільки не дебютував на сторінках «Кримської світлиці»! Мабуть, і ця публікація буде маленьким відкриттям, адже професійні вірші на залізничну тему (українською мовою та ще й пересипані спецтермінами!), якщо й були колись написані, то ніде поки не зафіксовані. Сам Микола Приходько охоче довірив свої вірші «Світличці», бо багато чув про неї. Ну, а про рівень поетичного таланту залізничника судіть самі.

НЕЛЕГКИЙ ХЛІБ
Я, мов прикутий до металу,
У горах потяг свій веду,
«СП» з шунтами мені мало —
Спішу, на «паралель» іду.
Чи то пісок забився в трубах,
Чи рейки змащувач змастив,
Останнього не вибрав зуба, —
Іде в рознос локомотив!
Кабіна скаче, як вібратор,
Комином виє, сталь гризе...
Куди ж подівся конденсатор?
Не захищає ПБЗ.
Ще й дощ навмисне рейки мочить,
Щоб я в Карпатах «розтягнувсь»,
А пан диспетчер графік просить —
Без штовхача не обійдусь...
Повзу, як змій, — все вище й вище,
Аж піт рясніє на чолі,
У тьмі нічній ЕПК свище,
А вдома діти ждуть малі.
У ритмі вальсу серце б’ється
Пісок скрегоче на зубах,
Нелегко хліб тому дається,
Хто водить потяги в горах...

(Примітки: «СП», «паралель» — різні типи з’єднання двигунів; ПБЗ — прилад, який сигналізує машиністу, що пробуксовує колесо; «розтягнувсь» — зупинився; ЕПК — прилад пильності. Треба періодично натискати кнопку, інакше вмикається свисток і будить машиніста, коли той ненароком задрімав).

ЗАЛІЗНИЧНО-ЕКОЛОГІЧНЕ

Пробачте, Карпати, зелені, дрімучі,
Що я вашу тишу гудком перервав,
Сигналом пронизливим вам надокучив,
Ще й так «запісочив» крутий перевал...
Я з вами ділюся своєю судьбою,
І радістю, й сумом ділюсь пополам
Люблю вас, Карпати,
 любов’ю міцною,
Милуюся вами й добра зичу вам!

РИБА ПСУЄТЬСЯ З ГОЛОВИ

«Риба псується з голови» —
Народна мудрість мовить.
Та ви погляньте на стави —
Ніхто ж її не ловить...
А як спіймає деколи,
То довго не гадає —
Зіпсуту рибу з голови
У воду викидає.
Вона ж отруює стави,
О, нене моя рідна!
Зіпсута риба з голови
Нікому не потрібна.
Від неї в річці чи в ставку
Вода лише псується,
Зловити рибку золоту
Нікому не вдається!
Повірте в істину просту,
Ніким ще не спростовану,
Щоб злапать рибку золоту,
Треба ловить зіпсовану.
Хоча це істина проста,
В ній дехто сумнівається,
І ловить рибу за хвоста —
Без риби залишається.
Байка нова — мораль стара,
Мій шеф на неї злиться,
Не кожна мудра голова
В керівники годиться...

Підготував
Сергій ЛАЩЕНКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема "Душі криниця"