"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема "Українці мої..."
#44 за 01.11.2013
КРИМ У ЖИТТ╢В╤Й ДОЛ╤ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО
Письменник ╕ час
Житт╓ва доля Степана Васильовича Руданського, класика укра╖нсько╖ л╕тератури була пов’язана з Кримом, де в╕н безпосередньо в Ялт╕ проживав майже 12 рок╕в. Пере╖хати до Криму його змусили обставини. Навчаючись у Петербурз╕ в медико-х╕рург╕чн╕й академ╕╖, в цьому, за словами поета, «поган╕м Петропол╕», «мокр╕й столиц╕», мусив п╕дробляти на прожиття та харчування. Бо спершу в╕н був в╕льним слухачем, оск╕льки належав до духовного сану (батько був священиком). Лише в 1856 роц╕ свят╕йший синод задовольнив заяву Руданського про вих╕д ╕з духовного сану, в╕дтод╕ в╕н став повноправним студентом. Одначе умови життя, сирий кл╕мат, виснажлива праця на п╕дроб╕тках, недо╖дання призвели до ослаблення здоров’я ╕ врешт╕ спричинили тяжку хворобу – сухоти. Рятуючись в╕д недуги, Степан Руданський п╕сля зак╕нчення академ╕╖ змушений був шукати для себе м╕сце роботи з теплим кл╕матом. Цим м╕сцем ╕ стала Ялта, де в╕н влаштувався на посаду м╕ського л╕каря з невеликою платнею у 200 рубл╕в, хоч п╕дступна хвороба потребувала посиленого харчування. Тому Руданський ╕ тут змушений був шукати п╕дроб╕ток. В╕н працю╓ л╕карем ╕ в Ялтинському пов╕т╕, ╕ в князя Воронцова в Алупк╕нському ма╓тку, а також карантинним л╕карем в Ялтинському порту. Доводилося часто роз’╖жджати, на що теж витрачалася чимала частина скромних зароб╕тк╕в. Та, будучи чесною людиною, гуманно ставлячись до простого люду, сво╖х пац╕╓нт╕в, в╕н не брав з них грошей за л╕кування, навпаки, допомагав ╖м матер╕ально. За це заслужив ╖хню щиру любов ╕ велику повагу. Друг Руданського В╕ктор Ковальов, який разом з Тарасом Шевченком навчався в Петербурзьк╕й академ╕╖ мистецтв ╕ мешкав з ним на одн╕й квартир╕, залишив спогад про л╕каря-поета: «Недолюблював пан╕в, зате б╕дних людей любив, ╕ вони його любили. Занедужав, бувало, б╕дний чолов╕к – зараз до л╕каря Руданського: цей допоможе ╕ грошей не в╕зьме. Бувало й так, що б╕дному чолов╕ков╕ нема, де жити, щоб л╕куватися, Руданський дасть свою хату, л╕ку╓, году╓ ╕ не жде н╕яко╖ плати». Чесно ставлячись до сво╓╖ роботи як карантинний л╕кар порту, Руданський був неп╕дкупним стосовно купц╕в, як╕ розвантажували тут св╕й товар ╕ пробували хабарами отримати дозв╕л на реал╕зац╕ю з╕псованих вантаж╕в. Непоступлив╕сть та неп╕дкупн╕сть Руданського викликали в них гн╕в. На нього сипались доноси, поширювалися р╕зн╕ пл╕тки, вимоги зв╕льнення з посади. Одначе його захистив медичний департамент М╕н╕стерства внутр╕шн╕х справ – ╕ в╕н продовжував працювати. На жаль, в 1872 роц╕ Крим охопила еп╕дем╕я холери. Руданський, не шкодуючи себе, дн╕ ╕ ноч╕ рятував людей в╕д страшно╖ хвороби. Та сам не вбер╕гся й захвор╕в. Хоч цей недуг його орган╕зм перем╕г, та сухоти все дужче виснажували письменника. ╤ 4 травня 1873 року його не стало. Йому йшов лише 40-й р╕к. Укра╖на втратила свого сина, талановитого майстра слова. Живучи в Ялт╕, Степан Руданський, окр╕м роботи за фахом, займався ╕ активною громадською д╕яльн╕стю. Жител╕ обрали його почесним мировим суддею Ялтинсько╖, Керченсько╖ та С╕мферопольсько╖ мирово╖ округи, в╕н захищав ╖х у судах в╕д утиск╕в та самоуправства чиновник╕в. Сприяв поет ╕ популяризац╕╖ спадщини Тараса Шевченка, багато його твор╕в знав напам’ять ╕ читав людям. Руданський, незважаючи на зайнят╕сть, на прохання Шевченкового родича Варфолом╕я Шевченка розповсюджував у Криму фото могили Кобзаря з метою збирання кошт╕в на ╖╖ впорядкування. Це святе д╕ло в╕н вважав сво╖м обов’язком. Багато сил в╕н в╕ддавав ╕ створенню в Криму першо╖ медично╖ б╕бл╕отеки, був головою ком╕с╕╖ м╕сько╖ управи, секретарем ком╕тету з благоустрою Ялти. Завдячити Руданському можна й за роботу щодо створення стац╕онарного метеопункту в Ялт╕. Його можна вважати одним ╕з перших кл╕матотерапевт╕в на п╕вденному узбережж╕ Криму, що сприяло зародженню тут курортолог╕╖. За цю свою д╕яльн╕сть в╕н не отримував жодно╖ плати, все робив на громадських засадах. Хоч ╕ надал╕ жив б╕дно. Як писав братов╕ Григор╕ю, було за що посн╕дати, пооб╕дати, а нер╕дко повечеряти нема за що. Та все ж Руданський знаходив час для вивчення ╕стор╕╖ Криму, звича╖в кримчан, робив фольклорн╕ записи, брав участь у археолог╕чних розкопках, дбав про впорядкування Ялти. Власну д╕лянку земл╕ запов╕в на спорудження фонтана. Робота л╕карем та активна громадська д╕яльн╕сть забирали багато часу й сил. Тому в ялтинський пер╕од життя в╕н майже н╕чого не написав, окр╕м укра╖нського «Дивосп╕ву «Чумак». Щоправда, займався в Ялт╕ перекладами. ╤нтерпретував «╤лл╕аду» Гомера, «В╕йну жаб ╕ мишей». Переклав також к╕лька глав поеми Лермонтова «Демон». Кримчани шанують св╕тлу пам’ять свого земляка, який багато зробив для розвитку Ялти та П╕вденного берега Криму в р╕зних галузях – медицин╕, культур╕, курортолог╕╖. Його твори знають в народ╕. Ялтинський пер╕од життя став предметом досл╕джень науковц╕в Укра╖ни та Криму. До них належать ╤. П╕льгук, Ю. Цеков, Г. Зленко, П. Киричок, О. Януш та ╕нш╕. На знак пошани до в╕домого класика укра╖нсько╖ л╕тератури Кримська республ╕канська орган╕зац╕я НСПУ затвердила Всеукра╖нську л╕тературну прем╕ю ╕мен╕ Степана Руданського, яка буде присуджуватися письменникам за кращ╕ твори.
Михайло ВИШНЯК, голова творчого об’╓днання укра╖номовних письменник╕в, в╕дпов╕дальний секретар КРО НСПУ * * * До в╕дома письменник╕в! Нагаду╓мо, що до 1 грудня трива╓ прийом матер╕ал╕в на л╕тературний конкурс, оголошений КРО НСПУ, на здобуття прем╕╖ ╕мен╕ Степана Руданського в трьох ном╕нац╕ях: поез╕я, проза, л╕тературознавство. Бажаючих взяти у ньому участь просимо, зг╕дно з положенням про конкурс, опубл╕кованим у № 15 газети «Кримська св╕тлиця» за 12 кв╕тня 2013 року, над╕слати за адресою: м. С╕мферополь, вул. Октябрська, 12, оф╕с № 6, КРО НСПУ – три прим╕рники книги, видано╖ в пер╕од з 2011 до 2013 року, та ухвалу-рекомендац╕ю збор╕в в╕дд╕лень НСПУ, культурно-громадських ╕ осв╕тн╕х орган╕зац╕й ╕ установ, заявку претендента на участь у конкурс╕.
Конкурсна ком╕с╕я
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12486
|