Версiя для друку Обговорити в форумi

Письменник і час

Життєва доля Степана Васильовича Руданського, класика української літератури була пов’язана з Кримом, де він безпосередньо в Ялті проживав майже 12 років.
Переїхати до Криму його змусили обставини. Навчаючись у Петербурзі в медико-хірургічній академії, в цьому, за словами поета, «поганім Петрополі», «мокрій столиці», мусив підробляти на прожиття та харчування. Бо спершу він був вільним слухачем, оскільки належав до духовного сану (батько був священиком). Лише в 1856 році святійший синод задовольнив заяву Руданського про вихід із духовного сану, відтоді він став повноправним студентом. Одначе умови життя, сирий клімат, виснажлива праця на підробітках, недоїдання призвели до ослаблення здоров’я і врешті спричинили тяжку хворобу – сухоти.
Рятуючись від недуги, Степан Руданський після закінчення академії змушений був шукати для себе місце роботи з теплим кліматом. Цим місцем і стала Ялта, де він влаштувався на посаду міського лікаря з невеликою платнею у 200 рублів, хоч підступна хвороба потребувала посиленого харчування. Тому Руданський і тут змушений був шукати підробіток. Він працює лікарем і в Ялтинському повіті, і в князя Воронцова в Алупкінському маєтку, а також карантинним лікарем в Ялтинському порту. Доводилося часто роз’їжджати, на що теж витрачалася чимала частина скромних заробітків. Та, будучи чесною людиною, гуманно ставлячись до простого люду, своїх пацієнтів, він не брав з них грошей за лікування, навпаки, допомагав їм матеріально. За це заслужив їхню щиру любов і велику повагу.
Друг Руданського Віктор Ковальов, який разом з Тарасом Шевченком навчався в Петербурзькій академії мистецтв і мешкав з ним на одній квартирі, залишив спогад про лікаря-поета: «Недолюблював панів, зате бідних людей любив, і вони його любили. Занедужав, бувало, бідний чоловік – зараз до лікаря Руданського: цей допоможе і грошей не візьме. Бувало й так, що бідному чоловікові нема, де жити, щоб лікуватися, Руданський дасть свою хату, лікує, годує і не жде ніякої плати».
Чесно ставлячись до своєї роботи як карантинний лікар порту, Руданський був непідкупним стосовно купців, які розвантажували тут свій товар і пробували хабарами отримати дозвіл на реалізацію зіпсованих вантажів. Непоступливість та непідкупність Руданського викликали в них гнів. На нього сипались доноси, поширювалися різні плітки, вимоги звільнення з посади. Одначе його захистив медичний департамент Міністерства внутрішніх справ – і він продовжував працювати.
На жаль, в 1872 році Крим охопила епідемія холери. Руданський, не шкодуючи себе, дні і ночі рятував людей від страшної хвороби. Та сам не вберігся й захворів. Хоч цей недуг його організм переміг, та сухоти все дужче виснажували письменника. І 4 травня 1873 року його не стало. Йому йшов лише 40-й рік. Україна втратила свого сина, талановитого майстра слова.
Живучи в Ялті, Степан Руданський, окрім роботи за фахом, займався і активною громадською діяльністю. Жителі обрали його почесним мировим суддею Ялтинської, Керченської та Сімферопольської мирової округи, він захищав їх у судах від утисків та самоуправства чиновників. Сприяв поет і популяризації спадщини Тараса Шевченка, багато його творів знав напам’ять і читав людям. Руданський, незважаючи на зайнятість, на прохання Шевченкового родича Варфоломія Шевченка розповсюджував у Криму фото могили Кобзаря з метою збирання коштів на її впорядкування. Це святе діло він вважав своїм обов’язком. Багато сил він віддавав і створенню в Криму першої медичної бібліотеки, був головою комісії міської управи, секретарем комітету з благоустрою Ялти. Завдячити Руданському можна й за роботу щодо створення стаціонарного метеопункту в Ялті. Його можна вважати одним із перших кліматотерапевтів на південному узбережжі Криму, що сприяло зародженню тут курортології. За цю свою діяльність він не отримував жодної плати, все робив на громадських засадах. Хоч і надалі жив бідно. Як писав братові Григорію, було за що поснідати, пообідати, а нерідко повечеряти нема за що.
Та все ж Руданський знаходив час для вивчення історії Криму, звичаїв кримчан, робив фольклорні записи, брав участь у археологічних розкопках, дбав про впорядкування Ялти. Власну ділянку землі заповів на спорудження фонтана.
Робота лікарем та активна громадська діяльність забирали багато часу й сил. Тому в ялтинський період життя він майже нічого не написав, окрім українського «Дивоспіву «Чумак». Щоправда, займався в Ялті перекладами. Інтерпретував «Ілліаду» Гомера, «Війну жаб і мишей». Переклав також кілька глав поеми Лермонтова «Демон».
Кримчани шанують світлу пам’ять свого земляка, який багато зробив для розвитку Ялти та Південного берега Криму в різних галузях – медицині, культурі, курортології. Його твори знають в народі. Ялтинський період життя став предметом досліджень науковців України та Криму. До них належать І. Пільгук, Ю. Цеков, Г. Зленко, П. Киричок, О. Януш та інші.
На знак пошани до відомого класика української літератури Кримська республіканська організація НСПУ затвердила Всеукраїнську літературну премію імені Степана Руданського, яка буде присуджуватися письменникам за кращі твори.

Михайло ВИШНЯК,
голова творчого об’єднання україномовних письменників, відповідальний секретар КРО НСПУ
* * *
До відома письменників!
Нагадуємо, що до 1 грудня триває прийом матеріалів на літературний конкурс, оголошений КРО НСПУ, на здобуття премії імені Степана Руданського в трьох номінаціях: поезія, проза, літературознавство.
Бажаючих взяти у ньому участь просимо, згідно з положенням про конкурс, опублікованим у № 15 газети «Кримська світлиця» за 12 квітня 2013 року, надіслати за адресою: м. Сімферополь, вул. Октябрська, 12, офіс № 6, КРО НСПУ – три примірники книги, виданої в період з 2011 до 2013 року, та ухвалу-рекомендацію зборів відділень НСПУ, культурно-громадських і освітніх організацій і установ, заявку претендента на участь у конкурсі.

Конкурсна комісія

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема "Українці мої..."