"Кримська Свiтлиця" > #33 за 16.08.2013 > Тема "Українці мої..."
#33 за 16.08.2013
ЛЕБЕДИНА П╤СНЯ ПОЕТА
Шевченк╕ана
Творча спадщина нашого Нац╕онального Пророка — невичерпне джерело. Кожне нове покол╕ння з урахуванням потреб сво╓╖ епохи шука╓ ╕ знаходить у творах Батька нац╕╖, посланого нам Всевишн╕м, нов╕ риси ╕ особливост╕. У переддень 200-╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження поета звернемо св╕й погляд лише до одн╕╓╖ г╕лки творчого дерева Т. Г. Шевченка — йдеться про створений ним «Букварь южнорусский». 22 травня 1861 року о 7-й годин╕ вечора труну з прахом Т. Г. Шевченка, як ╕ запов╕в поет, опустили в могилу на Чернеч╕й гор╕ поблизу Канева. Так вже трапилося, що т╕╓╖ сумно╖ весни з Петербурга в Укра╖ну в╕длет╕ло десять тисяч «Буквар╕в» укра╖нською мовою. Того «Букваря» укра╖нським д╕тям склав ╕ в╕ддрукував за власний кошт поет — «╤ чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». На жаль, про цей б╕к громадсько╖ ╕ педагог╕чно╖ д╕яльност╕ Великого Кобзаря зна╓ не так вже багато людей. Особливо неприпустимо це в наш╕ дн╕, коли осв╕тня система пережива╓ складн╕ часи реформування в умовах вимр╕яно╖ поетом незалежно╖ Укра╖ни. То облишимо на к╕лька хвилин наш╕ буденн╕ клопоти ╕ звернемо св╕й погляд на останн╕ м╕сяц╕ ╕ дн╕ життя нашого Пророка. * * * У жовтн╕ 1859 року з дозволу попечителя Ки╖вського навчального округу М. ╤. Пирогова у Ки╓в╕ на Подол╕ була заснована одна з перших в Укра╖н╕ нед╕льних шк╕л. Р╕к потому нед╕льн╕ школи були в╕дкрит╕ в Черн╕гов╕, Н╕жин╕, Харков╕ та ╕нших м╕стах. Ще через р╕к ╖х було вже 111. Це були безплатн╕ осв╕тн╕ заклади, в яких не лише доросл╕, але й д╕ти здобували початкову осв╕ту. Навчання у нед╕льних школах здеб╕льшого велось р╕дною мовою. Сво╓ю появою нед╕льн╕ школи завдячували ╕н╕ц╕атив╕ укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, прогресивно налаштованому студентству. «За учреждение воскресных школ принялись первые — малороссы, ревностные поклонники Кулиша и Шевченко», — писав п╕зн╕ше Пирогов. Того ж 1859 року Шевченко вперше п╕сля заслання побував у Ки╓в╕. Поет зац╕кавився нед╕льними школами, надавав ╖м особливого значення. В╕н установив пост╕йний зв’язок ╕з засновниками нед╕льних шк╕л. Повернувшись до столиц╕, Шевченко над╕слав в Укра╖ну для потреб нед╕льних шк╕л 50 прим╕рник╕в «Кобзаря». У вересн╕-листопад╕ 1860 року Шевченко склав для нед╕льних шк╕л «Букварь южнорусский» ╕ видав його у грудн╕ того ж року накладом у 10 000 прим╕рник╕в (хоч на обкладинц╕ час видання позначено наступним, 1861 роком). Це була остання прижитт╓ва книжка поета. Як писав Пантелеймон Кул╕ш, Шевченко «почав «Кобзарем», а зак╕нчив «Букварем». * * * Поет Олекса Ющенко рок╕в десять тому оприлюднив в╕рш «Букварик посила Тарас...». Автор зум╕в поетичним словом передати зм╕ст ╕ спрямування Шевченкового «Букваря»:
Хоч п╕дкрадалася недуга ╤ чорний ворон з-за Неви, До Букваря в╕н, як до друга, Озвавсь: — дитя мо╓, живи! Живи ╕ поклонись ласкаво, Хто у невол╕ в пазурях... ╤ ти, моя журлива славо, Ставай з Буквариком на шлях... ╤д╕ть, лет╕ть ╕ правду щиру Народу кревному нес╕ть, ╤ ще не вбиту в щастя в╕ру Проносьте кр╕зь невол╕ с╕ть, Кр╕зь ланцюги, тюремн╕ мури, Через моря, через п╕ски, Кр╕зь царство прокляте, похмуре, Кр╕зь даль, кр╕зь морок — навпрошки... Лет╕ть, ╕ д╕точок убогих Учитися благослов╕ть, Вони — над╕я ╕ тривога, Пружиниста народу в╕ть, — Щоб в╕ть зростала без огуди, ╤ щоб минув мороз ╖╖. Де добр╕ люди — правда буде В нов╕й ╕ праведн╕й с╕м’╖... ...Буквар ╕ кобзарева слава В дорогу дальню вируша, А з ними променем яскравим Летить поетова душа...
«Буквар» не був для Шевченка самоц╕ллю. Задум поета щодо свого внеску у справу народно╖ осв╕ти був широкий. Про це, зокрема, св╕дчать численн╕ листи поета. Ось лише к╕лька лист╕в за один день — 4 с╕чня 1861 року. ╤з листа до Михайла Чалого: «Думка ╓сть за «Букварем» напечатать л╕чбу (арифметику) — ╕ ц╕ни, ╕ величини тако╖ ж, як ╕ «Буквар». За л╕чбою — етнограф╕ю ╕ географ╕ю в 5 коп╕йок. А ╕стор╕ю, т╕льки нашу, може, вбгаю в 10 коп╕йок». ╤з листа до Федота Ткаченка: «Посилаю тоб╕ 10 мо╖х «Буквар╕в» на показ, а з контори транспортом ти получиш ╖х 10 000, ╕ не розв’язавши тюка, передай його, хто там у вас старший над воскресними школами. А в╕н нехай зна╓ спродасть, а грошики положить в касу воскресно╖ школи». ╤з листа до Платона Симиренка: «Составил я и издал буквар для наших сельских школ в количестве 10 000 экземпляров…». * * * Свого часу довелось мен╕ в╕дв╕дати Л╕тературно-мемор╕альний будинок-музей Т. Г. Шевченка у Ки╓в╕. В одн╕й з експозиц╕й п╕д склом заприм╕тив я «Буквар Южнорусский», що вийшов у Петербурз╕. Ц╕на символ╕чна, всього три коп╕йки. Поет подбав, щоб кожна, нав╕ть найб╕дн╕ша селянська родина могла його придбати. Шевченко узявся за видання «Букваря» без будь-яких спонукань ╕ заохочень, розраховуючи т╕льки на себе. Аби добути грош╕ на цю добру справу, поет-художник вир╕шив написати автопортрет ╕ роз╕грати його в лотерею. ╤ ось у вересн╕ 1860 року на виставц╕ у Петербурзьк╕й академ╕╖ мистецтв Шевченко представив п’ять офорт╕в та автопортрет, мальований ол╕йними фарбами. «Русский художественный листок», що його видавав Василь Т╕мм, з цього приводу писав: «В╕домий малорос╕йський поет Т. Г. Шевченко виставив п’ять дуже вдалих гравюр ╕ св╕й власний портрет, намальований ол╕йними фарбами. Ми чули, що художник мав на мет╕ роз╕грати цей портрет в лотерею, зб╕р в╕д яко╖ в╕н призначав на видання дешево╖ малорос╕йсько╖ абетки. В╕д щирого серця бажа╓мо, щоб ця чутка п╕дтвердилась ╕ щоб задуманому Т. Г. Шевченком сприяв ус╕лякий усп╕х». * * * Горта╓мо стор╕нки Шевченкового «Букваря». На перших стор╕нках «Букваря» вм╕щено алфав╕т (велик╕ ╕ мал╕ друкован╕ ╕ рукописн╕ л╕тери). Дал╕ йдуть тексти для читання за складами (уривки ╕з зроблених Шевченком ран╕ше пересп╕в╕в «Псалм╕в Давидових», тексти для суц╕льного читання). Половину книжки становлять фольклорн╕ тексти. У розд╕л╕ «Л╕чба» подано цифри, а таблицю множення до 100. Через «Буквар» проведено ╕дею виховання в дус╕ правдивост╕ й чесност╕, нетерпимост╕ до лицем╕рства й кривди.
«Де ╓сть добр╕ люди, Там ╕ правда буде, А де кривда буде, Там добра не буде».
Високо ц╕нуючи народну етику ╕ педагог╕ку, яку в╕дображено в фольклор╕, Шевченко вм╕стив у «Буквар╕» «Думу про пирятинського поповича Олекс╕я», «Думу про Марусю поп╕вну Богуславку», а також приказки, що осуджують соц╕альн╕ ╕ моральн╕ пороки ╕ разом з думами розкривають красу ╕ багатство р╕дно╖ мови. Навчальний матер╕ал «Букваря» перейнятий демократичними ╕деями — ворож╕стю до ╕ндив╕дуал╕зму та гноблення особи. Его╖стичн╕й морал╕ пануючих клас╕в автор протиставля╓ ╕дею братн╕х вза╓мин людей прац╕. Дв╕ч╕ в книжц╕ повторено строфу:
«Чи ╓ то лучче, краще в св╕т╕, Як укуп╕ жити, З братом добрим добро певне Познать, не д╕лити?»
На стор╕нках «Букваря» чу╓ться в╕длуння тих мр╕й ╕ далекосяжних нам╕р╕в, якими надихалися учасники та╓много Кирило-Мефод╕╖вського товариства, до якого належав ╕ Шевченко. В числ╕ найважлив╕ших програмових завдань товариства було й заснування шк╕л з р╕дною мовою викладання, видання книжок, п╕дручник╕в для простого люду. Свого часу Олесь Гончар слушно зауважив: «Шевченк╕в «Буквар» наскр╕зь був перейнятий гуманним духом християнського вчення, духом тисячол╕тн╕х апостольських запов╕дей, на мудр╕й морал╕ яких в╕ки ╕ в╕ки ╜рунту╓ться життя цив╕л╕зованих нац╕й». * * * Вже п╕сля передчасно╖ смерт╕ Шевченка над його «Букварем» зд╕йнялися ворож╕ хмари. У 1862 роц╕ були заборонен╕ нед╕льн╕ школи. Того ж року за спроби провести реформи в школах, за дозв╕л на в╕дкриття нед╕льних шк╕л в Укра╖н╕ був в╕длучений в╕д педагог╕чно╖ д╕яльност╕ ╕ в╕дправлений на «почесне» заслання у св╕й ма╓ток поблизу В╕нниц╕ М. ╤. Пирогов. У 1863 роц╕ з’явився валу╓вський заборонний циркуляр, в якому писалось, що «н╕яко╖ малорос╕йсько╖ мови не було, нема╓ ╕ бути не може». Видання книжок укра╖нською мовою було категорично заборонено. Т╕, що були видан╕, вилучались. Але всього цього Кобзар знати вже не м╕г... Зак╕нчимо ц╕ нотатки ще одним посиланням на Олеся Гончара: «Буквар п╕вденноруський», упорядкований Шевченком для укра╖нських нед╕льних шк╕л, був улюбленою працею нашого нац╕онального ген╕я, його прощальною лебединою п╕снею, яку в╕н послав з похмурих берег╕в Неви далек╕й сво╖й Укра╖н╕, ╖╖ д╕тям, ╖╖ прекрасному юному цв╕ту, в чи╓му достойному майбутт╕ поет вбачав ╕ сво╓ власне безсмертя».
Павло МАЗУР м. Мар╕уполь
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 16.08.2013 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12163
|