Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4456)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4134)
Українці мої... (1667)
Резонанс (2128)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1064)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (331)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (210)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
Про траг╕чну долю в╕дважно╖ розв╕дниц╕ холодноярських повстанц╕в Ольги...


НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
Виставка висв╕тлю╓ знаков╕ под╕╖ во╓нно╖ ╕стор╕╖ Ки╓ва…


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
Не вс╕м цим фактам знайшлося м╕сце у шк╕льних п╕дручниках, але саме завдяки ╖м ╕стор╕я ста╓ живою...


ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 12.07.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#28 за 12.07.2013
ЛЮДВ╤К КОНДРАТОВИЧ

До 200-р╕ччя Кобзаря
ОТОЧЕННЯ ШЕВЧЕНКА


До найвидатн╕ших популяризатор╕в поез╕╖ Тараса Григоровича Шевченка у В╕льно належить в╕домий поет, кра╓знавець, ╕сторик л╕тератури, перекладач Людв╕к Кондратович (Владислав Сирокомля, 1823-1862). В╕домий на В╕льненщин╕ та й поза ╖╖ межами польський поет 50-60-х рок╕в Х╤Х стол╕ття, в╕н переклав майже вс╕ Шевченков╕ твори, написан╕ протягом 1838-1841 рок╕в. Переклад польською мовою «Кобзаря», виданого у В╕льнюс╕ 1863 року, також належить йому (Див.: Шевченк╕вський словник. — Т.2. — К.,1977. — С. 212). До реч╕, псевдон╕м залишений з його другого ╕мен╕ та назви фам╕льного герба Сирокомля. Це — стародавн╕й польський, укра╖нський, литовський, б╕лоруський дворянський герб, що включа╓ близько 100 пр╕звищ. Вперше про герб згадано 1354 року.
Народився Людв╕к в небагат╕й родин╕ шляхтич╕в села Смольгов у Б╕лорус╕ (нин╕ — село Смольгово Любанського району М╕нсько╖ област╕), що займалася с╕льським господарством в орендованих ф╕льварках. Навчався в Несв╕ж╕ й Новогрудку. П╕сля зак╕нчення навчання служив в управл╕нн╕. У 1844 роц╕ залишив службу ╕ одружився на Паул╕н╕ М╕трошевськ╕й. У 1844-1853 роках орендував ф╕льварки в Залучч╕ й Борейковшин╕, поблизу литовсько╖ столиц╕. Займався с╕льським господарством ╕ л╕тературною працею.
З 1852 року часто при╖здив до В╕льно й подовгу жив там, був членом-сп╕вроб╕тником В╕льненсько╖ археолог╕чно╖ ком╕с╕╖, сп╕вроб╕тником газети б╕лоруського поета ╕ видавця Адама К╕ркора (1818-1886) «В╕ленський в╕сник». У прес╕ дебютував баладою «Листоноша» у в╕льненському журнал╕ Юзефа Крашевського «Atheneum» (у рос╕йському переклад╕ Леон╕да Трефолева вона стала популярною рос╕йською народною п╕снею «Коли я на пошт╕ служив ямщиком...»).
У 1851 роц╕ Людв╕к Кондратович видав сво╖ переклади польською польських же поет╕в, як╕ писали в епоху бароко латинською мовою. В 1851-1852 роках побачив св╕т його двотомник, присвячений досл╕дженню ╕стор╕╖ польсько╖ л╕тератури. З 1853 року видавав невелик╕ за обсягом зб╕рки «Гавенд» — р╕зновиди в╕ршованих балад, що ╕м╕тують нехитру розпов╕дь людини з народу. ╤нший культивований Людв╕ком жанр — «образек», тобто «картинка», «сценка» з народного життя. Писав також поеми про минуле Литви в╕д епохи середньов╕чних во╓н з хрестоносцями до в╕йни 1812 року з Наполеоном. Автор к╕лькох п’╓с, що ставилися в╕льненським театром. З драматичних твор╕в Кондратовича найб╕льшим усп╕хом користувалася п’╓са «Каспар Карл╕нський». У 1855 роц╕ видав у В╕льно том в╕рш╕в польського поета Юзефа Баки (1706-1780) «В╕дроджений Бака».
У 1856-1858 й 1861 роках ви╖жджав до Варшави й Кракова. У цей же пер╕од потрапив п╕д негласний нагляд влади. За участь у нац╕онально-патр╕отичних ман╕фестац╕ях арештований й примусово висланий на Борековщину.
Письменник ╕ журнал╕ст Микола Л╓сков (1831-1895), який побував у В╕льно п╕сля похорону Людв╕ка, писав, що на похованн╕ «була майже вся В╕льна», й оц╕нював поета й перекладача твор╕в Т. Шевченка таким чином: «Сирокомлю (Кондратовича) знають не т╕льки в Литв╕ та Польщ╕, а й взагал╕ у вс╕х слов’янських землях, ╕ де його знали, там його любили за його симпатичний талант ╕ неухильно чесний напрямок. В╕н н╕коли не шукав н╕чи╖х милостей, ╕ дуже мало п╕клувався, або, краще сказати, зовс╕м не дбав про свою репутац╕ю. В╕н не волод╕в мистецтвом маскуватися ╕ не вм╕в приховувати сво╖х слабкостей, як╕, вт╕м, не приносили жодно╖ шкоди н╕кому, кр╕м самого пок╕йного, багато й багато потерп╕лого у сво╓му житт╕. Ск╕льки я можу судити… у нього було дуже багато сп╕льного в характер╕ й вдач╕ з пок╕йним Тарасом Григоровичем Шевченком, але становище його у В╕льн╕ було набагато важче положення Шевченка в Санкт-Петербурз╕» (Лесков М. Твори у 11-ти т. — Т.11. — М.,1958. — С.799).
На початку 1862 року через хворобу Кондратовичу було дозволено повернутися до В╕льно. Тут, у будинку на нин╕шн╕й вулиц╕ Барбари Радзив╕лл, 3, в╕н ╕ помер. За спогадами сучасник╕в, попрощатися ╕з улюбленим поетом ╕ патр╕отом свого краю прийшло дуже багато людей. Громадянська панахида, на як╕й були присутн╕ к╕лька тисяч ос╕б, перетворилася на протиурядову нац╕онально-патр╕отичну ман╕фестац╕ю. Поховали Кондратовича на цвинтар╕ Росса литовсько╖ столиц╕.
На двоповерховому будинку у В╕льнюс╕, в якому помер Кондратович, над воротами вмурована мемор╕альна дошка з написом польською мовою. У костьол╕ Святих ╤оанн╕в б╕ля п╕вн╕чно╖ ст╕ни в 1908 роц╕ був в╕дкритий пам’ятник — бронзове погруддя, виконане Пятрасом Римша за проектом скульптора П╕уса Веленського. ╤м’я Л. Кондратовича (В. Сирокомл╕) носять середня школа в Смольгово, вулиц╕ в М╕нську, Несв╕ж╕, Новогрудку, В╕льнюс╕. У Варшав╕ в його честь названо дв╕ вулиц╕: одна — вулиця Людв╕ка Кондратовича, ╕нша — Владислава Сирокомл╕.

В╕ктор ЖАДЬКО,
письменник
Фото автора

На початку червня у Золотому зал╕ Фонду культури Укра╖ни голова Фонду, поет-академ╕к Борис Ол╕йник вручив найвищу нагороду, якою удостоюються ц╕╓ю поважною орган╕зац╕╓ю, М╕жнародну прем╕ю ╕мен╕ В. Винниченка — вченому, письменнику, журнал╕сту ╕ кра╓знавцю В╕ктору Олекс╕йовичу Жадьку. Ц╕╓╖ високо╖ нагороди письменник удосто╓ний за особлив╕ досягнення в л╕тератур╕, Шевченкознавств╕ та за благод╕йницьку д╕яльн╕сть. З в╕тальним словом до лауреата звернулися його друз╕ — Герой Укра╖ни, укра╖нський майстер художнього слова Анатол╕й Паламаренко, поет-п╕сняр Вадим Крищенко, поет-п╕сняр Андр╕й Демиденко, професор, лауреат Шевченк╕всько╖ прем╕╖ Михайло На╓нко, колишн╕й другий секретар ЦК КПУ Як╕в Погребняк та ╕нш╕. Зауважимо, що це вже сьома визначна нагорода В╕ктора Жадька, котрий ран╕ше був удосто╓ний таких прем╕й: ╕мен╕ М. Аркаса, ╕мен╕ Д. Нитченка, ╕мен╕ ╤. Ог╕╓нка, ╕мен╕ М. Максимовича, мистецько╖ «Ки╖в», Фонду Т. Шевченка «В сво╖й хат╕ — своя й правда, ╕ сила, ╕ воля».

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 12.07.2013 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12022

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков