Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4458)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4136)
Українці мої... (1668)
Резонанс (2130)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1068)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (334)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (211)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
"ЗАРАЗ ВИР╤ШУ╢ТЬСЯ, ЧИ БУДЕ ВЗАГАЛ╤ XXII СТОЛ╤ТТЯ"
Укра╖нський ╕сторик заявив, що св╕т входить у десятил╕ття во╓н…


ЗАХИСТ ЖИТТЯ ПОВИНЕН МАТИ ╤НСТРУМЕНТИ, ЩОБ ПЕРЕМАГАТИ ТЕРОРИСТ╤В
Потр╕бно б╕льше зусиль, б╕льше р╕шучост╕ – р╕шучост╕ л╕дер╕в св╕ту, – щоб рос╕йський...


ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ: ВИГРАНА БИТВА ЗА ЛЕГ╤ТИМН╤СТЬ
20 травня 2019 року оф╕ц╕йно стартувала п’ятир╕чна каденц╕я Володимира Зеленського на...


НАЦИЗМ В╤ДРОДИВСЯ. Т╤ЛЬКИ З НОВИМ МАРКУВАННЯМ: «СДЕЛАНО В РОССИИ».
Звернення Президента Укра╖ни з нагоди Дня пам'ят╕ та перемоги над нацизмом у Друг╕й св╕тов╕й в╕йн╕.


САМ╤Т У ШВЕЙЦАР╤╥ - ПЕРШИЙ РЕАЛЬНИЙ ШАНС РОЗПОЧАТИ В╤ДНОВЛЕННЯ СПРАВЕДЛИВОГО МИРУ
Лише глобальна сила здатна примусити Рос╕ю до миру, саме тому Укра╖на працю╓, щоб залучити...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 12.07.2013 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#28 за 12.07.2013
╤СТОРИЧНИЙ ШАНС ╤ НАЦ╤ОНАЛЬНА СТРАТЕГ╤Я. ЛИТОВСЬКИЙ ДОСВ╤Д

В╕нцук Вячорка — в╕домий б╕лоруський ф╕лолог, у минулому (в 1999—2007 роках) л╕дер Б╕лоруського Народного Фронту. Ми знайом╕ давно, тому коли В╕нцук пов╕домив, що везе в Укра╖ну найменшу доньку, аби показати ╖й Ки╖в, я прийняв р╕шення також п╕д’╖хати на ц╕ дн╕ в столицю. Пан Вячорка об’╖здив п╕всв╕ту, перечитав море книжок, до того ж я неодноразово мав нагоду переконатися в його пол╕тичн╕й ╕нту╖ц╕╖. В╕н ц╕кавиться незалежницькими рухами ╕ в╕дродженням мов колись поневолених народ╕в нашого рег╕ону. Принаймн╕, тих, як╕ найближч╕ до Б╕лорус╕. Думаю, ми ще неодноразово на стор╕нках газети повернемося до розмови про б╕лоруський нац╕ональний рух. Сьогодн╕ ж зупиня╓мося на дуже повчальному ╕ ц╕кавому не лише для б╕лорус╕в, але й укра╖нц╕в, литовському досв╕д╕. Ки╖вський парк над Дн╕пром нав╕ю╓ спок╕й ╕ ф╕лософський настр╕й, а м╕нчанин, тр╕шки втомлений прогулянкою по столиц╕, несп╕шно розпов╕да╓...

— Чимало знаю з попереднього досв╕ду, а тепер для висновк╕в додалася ц╕кава, самокритична, см╕лива книга знаних литовських вчених «╤стор╕я Литви» п╕д редакц╕╓ю А. Ейд╕нтаса, написана до головування ц╕╓╖ держави у ╢вропейському Союз╕. Я ╖╖ переклав. Для нас ╖хн╕й досв╕д ╓ п╕дставою для пор╕вняння ╕ анал╕зу сво╖х, б╕лоруських, перемог ╕ помилок, адже ст╕льки часу два народи перебували в одн╕й держав╕.
Литовське нац╕ональне в╕дродження в╕дбувалося в╕д початку 19 стол╕ття. Ситуац╕я видавалася майже безнад╕йною аж до того часу, поки патр╕отична ел╕та не переор╕╓нтувалася на селянськ╕ маси. До того вона ор╕╓нтувалася на настро╖ середнього ╕ верхнього прошарку громадян литовського походження. Т╕, як в╕домо, ототожнювали себе з Великим Княз╕вством Литовським — р╕вноправним складником федеративно╖ Реч╕ Посполито╖. Але ж (такими були тогочасн╕ реал╕╖!) – вже з польською культурою ╕ мовою... ╤ потр╕бна була дивовижна ╕нту╖ц╕я ╕ неабияка сила вол╕ людей, як╕ в╕дважилися зм╕нити концепц╕ю. Вони в╕дмовилися в╕д ор╕╓нтац╕╖ на ВКЛ, де етн╕чних литовц╕в була менш╕сть, ╖хн╕м ор╕╓нтиром стала етномовна одиниця, якою був литовський народ. Зрозум╕ло, що цей поворот зробили люди, як╕ стояли ближче до народу, – це були д╕ти др╕бно╖ шляхти, як╕ позак╕нчували сем╕нар╕╖ ╕ стали католицькими чи протестантськими священиками. Вперше в ╕стор╕╖, упродовж одного лише покол╕ння, ц╕ люди, користуючись амвонами як трибуною, п╕двищили статус литовсько╖ мови. Нею вже можна було говорити не лише в родин╕, але ╕ в костьол╕.
— Почалася епоха Майрон╕са?
— Н╕, це було ще до Майрон╕са, нав╕ть до Баранаускаса, на початку Х╤Х ст. Наприклад, у Корол╕вц╕ (Кен╕гсбергу) Людв╕кас Р╓за видав поему «Пори року» протестантського пастора XVIII ст. Кр╕ст╕йонаса Донелайт╕са, у В╕льн╕ група викладач╕в жемайтського походження (С╕монас Даукантас) надихнула ксьондза Мот╓юса Валанчюса вживати литовську мову у пропов╕дях. ╤ треба сказати, що литовц╕ завжди вм╕ли використати св╕й ╕сторичний шанс. Тод╕ в рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ була продумана пол╕тика, скерована на руйнування зв’язк╕в м╕ж народами Реч╕ Посполито╖. Була стратег╕я знищення польського впливу. ╤ для цього царизм створив певну н╕шу для литовськост╕, як... непольсько╖ ╕дентичност╕. Уряд давав 10 стипенд╕й литовцям, як╕ зак╕нчували середн╕ школи у Зан╕манському кра╖. ╤ вони мали можлив╕сть навчатися в Московському ун╕верситет╕. Ц╕ литовц╕ згодом ставали осв╕ченими, нац╕онально св╕домими людьми, а то й народними л╕дерами. Рос╕я, зв╕сно, не цього хот╕ла, просто вона традиц╕йно недооц╕нювала рол╕ етномовного потенц╕алу, етномовно╖ консол╕дац╕╖ поневолених народ╕в.
— Отже, литовцям залишалося лише вм╕ло використати люб’язно вид╕лену ╖м рос╕йським царизмом н╕шу?
— Не люб’язно, а вимушено. Вони використовували вс╕ можливост╕… Скаж╕мо, на територ╕╖ Сх╕дно╖ Прус╕╖ був невеличкий шматочок литовсько╖ етн╕чно╖ територ╕╖, т. зв. Зан╕манський край. Литовська мова ╕ литовське книговидання на ц╕й територ╕╖ не заборонялися. Науковц╕, як╕ працювали в кра╖ (не лише литовського, але й н╕мецького, нав╕ть лужицького ╕ т. д. походження), вивчали литовську мову. ╥╖ ще й культивували як мову, найдревн╕шу серед сучасних на ╓вропейському континент╕! Мовознавц╕, до реч╕, п╕дтверджують цей факт. В епоху, коли пор╕вняльне мовознавство лише народжувалося, було зрозум╕ло, що санскрит – це люстерко т╕╓╖ мови, якою говорили наш╕ предки три тисяч╕ рок╕в тому. А тут, виявля╓ться, поряд живе селянський народ ╕ розмовля╓ мовою, н╕чим не г╕ршою в╕д санскриту! Ця ╕дея, що литовська мова ╓ загальнолюдською ц╕нн╕стю, була доброю в’язанкою хмизу в багаття литовського нац╕онального руху.
— А спор╕днена латиська мова, виходить, молодша в╕д литовсько╖?
— Т╕льки трохи молодша… Адже центр, зв╕дки почали розходитись балтськ╕ племена, можливо, знаходиться на територ╕╖ нин╕шньо╖ Кал╕н╕нградсько╖ област╕ ╕ польського Помор’я; в Латв╕ю вони прийшли п╕зн╕ше, до того ж там був угро-ф╕нський субстрат… Отже, литовц╕ вважали свою мову найдревн╕шою ╕ сво╓ю державн╕стю вони вважали Велике княз╕вство Литовське. У м╕жво╓нний пер╕од, коли формувалася державотворча ╕ певною м╕рою м╕фолог╕чна литовська ╕стор╕ограф╕я незалежно╖ Литви (найяскрав╕шим представником яко╖ був Адолфас Шапока), там ВКЛ (багатоетн╕чне, з державною б╕лоруською мовою) тракту╓ться як однозначно литовська держава. Варто ще згадати протестантських священик╕в Прус╕╖ (або, як кажуть литовц╕, Мало╖ Литви), як╕ видавали багато книг литовською мовою для пастви, а може теж ╕з приц╕лом залучити до сво╓╖ церкви якусь частину литовц╕в-католик╕в з протилежного боку р╕чки Н╕ман. Все ц╕ фактори разом створили «кумулятивний» ефект...
— Н╕мецький фактор використовувався ╕ п╕зн╕ше?
— Не т╕льки н╕мецький, а взагал╕ геопол╕тичний. Люди, як╕ прийняли р╕шення, що литовський рух ма╓ бути етномовним у сво╖й основ╕, чудово розум╕ли, що скорочу╓ться його база. Зам╕сть велико╖ територ╕╖ традиц╕йного Великого Княз╕вства Литовського, б╕льш╕сть яко╖ до Любл╕нсько╖ ун╕╖ займали укра╖нц╕ ╕ б╕лоруси, а пот╕м – б╕лоруси, отриму╓ться територ╕я раз╕в у 5 менша за п╕слялюбл╕нську… З цього випливало, що це невеликий народ. А значить, треба ум╕ти балансувати, використовувати будь-як╕ можливост╕. Н╕мецьке сус╕дство литовцям удалося використати ще в пруськ╕ часи. А п╕сля Першо╖ св╕тово╖ в╕йни на литовських ╕ на б╕лоруських землях деякий час залишалася н╕мецька окупац╕йна арм╕я. Було зрозум╕ло, що рано чи п╕зно н╕мц╕ в╕д╕йдуть (хоч допоки н╕мецька в╕йськова влада контролювала ситуац╕ю, вона тиснула на литовських л╕дер╕в, щоб вони в раз╕ оголошення незалежно╖ держави прилучили ╖╖ до Нимеччини). ╤ консервативна група у Литовськ╕й Тариб╕ (Рад╕) проголошу╓… в╕дновлення монарх╕╖! В╕дшукали В╕льгельма фон Ураха, князя Вюртемберського (п╕вденна Н╕меччина), ╕ якимось чином умовили його стати королем М╕ндаугасом II. Це мало означати, що литовська монарх╕я знаходиться в персональн╕й ун╕╖ з н╕мецькою. Н╕меччина не могла виступати проти незалежност╕ Литви. Новий король так жодного разу ╕ не в╕дв╕дав сво╓ корол╕вство, через чотири м╕сяц╕ литовц╕ повертаються до республ╕ки. Н╕мц╕ остаточно в╕дходять, але дають новооголошен╕й держав╕ грошей на зброю, щоб стримати рос╕йську Червону арм╕ю.
— А пот╕м, трохи зм╕цн╕вши, литовц╕ вир╕шили забрати у н╕мц╕в Клайпеду?
— Формально не у н╕мц╕в. Це було у 1923 роц╕. Клайпеду н╕мц╕ називали Мемель. В результат╕ Першо╖ св╕тово╖ в╕йни Н╕меччина втрачала контроль над ц╕╓ю територ╕╓ю, ╕ Клайпеда переходить до Л╕ги нац╕й. Франц╕я розм╕стила там св╕й невеличкий в╕йськовий контингент. Немалий в╕дсоток населення Мемеля складали н╕мц╕, жили «л╓тув╕н╕нкай» (що можна перекласти як «литвинники» — м╕сцев╕ усв╕домлен╕ литовц╕), окр╕м того, ще «мемелендери» чи «клайпед╓чяй» (себто, тутешн╕ люди). Литовц╕ прийняли р╕шення забирати Клайпеду, бо сприятлив╕шо╖ ситуац╕╖ могло й не бути. Вони навели т╕сн╕ зв’язки з литовськими орган╕зац╕ями Клайпедського краю. З╕брали тисячне в╕йсько добровольц╕в, в тому числ╕ половину в╕йськових регулярно╖ арм╕╖, яка пройшла в╕йну за незалежн╕сть, одягнули його в цив╕льний одяг. Причому н╕що не св╕дчило про належн╕сть ╖х до Литви – жодних нашивок, н╕ нав╕ть цигарок чи с╕рник╕в литовського виробництва у кишенях не мало бути. Такий ось сво╓р╕дний литовський «спецназ»… П╕д покровом ноч╕ зайшли в Клайпеду, об’╓дналися з тими литовцями, як╕ ╖х чекали, ╕ п╕дняли повстання, подаючи його як повстання м╕сцевих мешканц╕в. Був наказ: не стр╕ляти у француз╕в! Щоправда, к╕лька француз╕в таки загинуло, ще й литовц╕в п╕втора десятка... Так останн╕ поставили увесь св╕т перед фактом: Клайпеда вже литовська. Зг╕дно з переписом 1925 р. виявилося, що н╕мц╕в у кра╖ 45%, тобто менш╕сть. Св╕т признав суверен╕тет Литви над Клайпедою. Згодом Г╕тлер тимчасово в╕дбере це м╕сто, але за цей час в╕дбулося певне злитовщення краю, бо туди пере╖хало багато людей з «Велико╖ Литви». А головне, що 16 рок╕в у литовц╕в був потужний морський порт.
— Кажуть, що сто рок╕в тому у В╕льнюс╕ майже не було литовц╕в. Зате тепер литовська звучить повсюдно! Отже, ситуац╕я д╕аметрально протилежна т╕й, що склалася в Латв╕╖. Рига у м╕жво╓нний пер╕од була на 80% латиськомовним м╕стом, а ось в радянський пер╕од лише на 35—40%. ╤ зараз не набагато б╕льше. Це прив╕д задуматися над такими важливими речами, як ╕сторичний шанс та несприятливий зб╕г обставин.
— Литва в рамках СРСР теж мала певну стратег╕ю. По-перше, напередодн╕ Друго╖ св╕тово╖ в╕йни Москва знову звернулася до свого улюбленого антипольського ╕нструмента ╕ передали дуже на той час спольщену В╕льню Литв╕. Щоправда, литовц╕ вимушен╕ були погодитися на присутн╕сть «обмеженого» радянського в╕йськового контингенту на сво╖й територ╕╖. В╕дпов╕дно, ╕ на радянський диктат у пол╕тиц╕. Однак це р╕шення дозволило литовцям поступово «обживати» колишню столицю Великого Княз╕вства Литовського. Дуже важливо, що литовськ╕ комун╕сти якось пробили р╕шення розвивати у себе п╕дпри╓мства не союзного п╕дпорядкування, а республ╕канського: легка промислов╕сть, харчова тощо. ╤ друге: розвивати промислов╕сть не в столиц╕, а у менших м╕стах. З цього випливало ось що: формально н╕хто не закрива╓ дорогу переселенцям з Рос╕╖. Будь-ласка, ╖дьте! Але одна справа, коли «осадники» ╖дуть до Риги, де б╕льше половини рос╕йськомовного населення, ╕ жити там ц╕лком комфортно. А ╕нша справа – ╖хати в «пров╕нц╕йн╕» Утяну чи Т╓льшяй, де реально вс╕ розмовляють литовською…
— Це ╕сторична випадков╕сть чи продуманий крок литовських комун╕стичних кер╕вник╕в?
— Я думаю, що останн╓. Все ж вони були литовцями та розум╕ли, що в кра╖н╕, де в л╕сах стр╕ляли до 1965 року, занадто нахабна русиф╕кац╕я змете ╖х самих. Тому в Литв╕ нема тако╖ велико╖ к╕лькост╕ рос╕ян, а головне, що м╕ста розвинут╕ б╕льш-менш р╕вном╕рно. У столицю пере╖жджали литовц╕ з центрально╖ та зах╕дно╖ частини кра╖ни. В╕льня не стала мегапол╕сом, там лише 600 тисяч населення. Литовська мова у н╕й тепер дом╕ну╓. ╤ в 1918, ╕ в 1945 роках це здавалося б зовс╕м неможливим…
— Коли пор╕внювати Галичину (всеукра╖нський П’╓монт) ╕ Cх╕дну Прус╕ю чи Малу Литву (як П’╓монт литовський), то певн╕ аналог╕╖ ╓?
— Так, Галичина належала до Австро-Угорщини, тобто, до б╕льш л╕берального державного утворення, н╕ж Рос╕йська ╕мпер╕я. ╤ збер╕гати укра╖нську мову й культуру там було легше. Якоюсь м╕рою, опосередковано, можна було впливати на Наддн╕прянщину.
— А якби рок╕в двадцять тому Галичина в╕дд╕лилася в╕д решти Укра╖ни ╕, спираючись на б╕льш високий р╕вень патр╕отизму населення, спробувала утворити процв╕таючу демократичну державу?
— Не думаю, що це було б мудре р╕шення. Литовський досв╕д вельми важливий для дискус╕й – потр╕бна мова як консол╕дац╕йний чинник, чи н╕? Можлив╕ укра╖нська чи б╕лоруська культура на рос╕йськ╕й мов╕, чи н╕? Литовський досв╕д показу╓, що мова, особливо коли нац╕я розшарпана, розд╕лена р╕зними конфес╕ями чи нав╕ть цив╕л╕зац╕йними традиц╕ями (лугансько-донецька побутова традиц╕я ╕ льв╕всько-терноп╕льська – вони, все-таки, р╕зн╕), мова — це головне, що ╓дна╓! ╤ хто це заперечу╓, той хоче руйнування наших нац╕й… А створення яко╖сь Галицько╖ чи Галицько-Волинсько╖ республ╕ки було б немудрим р╕шенням. Ну, була б маленька, моноетн╕чна держава… Але доля ╖╖ була б нев╕домою. По-перше, цим би скористалася Рос╕я ╕ поглинула би «решту» Укра╖ни, а пот╕м взялася б ╕ за оцей «П’╓монт». По-друге, маленьким державам у ╢вроп╕ взагал╕ важко, вони нер╕дко мали сумну долю. А окр╕м того, я в╕рю, що ╓ нац╕ональна м╕с╕я… У литовц╕в свого часу такою м╕с╕╓ю був порятунок найдревн╕шо╖ мови в ╢вроп╕, наприк╕нц╕ 80-х вони найзапекл╕ше руйнували ╕мпер╕ю СРСР. Я думаю, ╕ у св╕домих укра╖нц╕в ╓ почуття важливост╕ сво╓╖ м╕с╕╖. Адже й справд╕, допоки живе незалежна Укра╖на, до того часу неможливе в╕дродження Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖. ╤ ми, б╕лоруси, в цьому кровно зац╕кавлен╕. Тому ви повинн╕ збер╕гати саме велику Укра╖ну – з Кримом, Донбасом ╕ Слобожанщиною, а не обмежувати ╖╖ рамками Галичини.

Розмовляв Серг╕й ЛАЩЕНКО
 (Ки╖в - Льв╕в)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 12.07.2013 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12009

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков