Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3033)
З потоку життя (6242)
Душі криниця (3437)
Українці мої... (1453)
Резонанс (1479)
Урок української (987)
"Білі плями" історії (1659)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕЧ╤Р ПАМ’ЯТ╤ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО: ТЕПЛОТА СЕРДЕЦЬ ╤ НЕЗАБУТН╤ ВРАЖЕННЯ
До 185-р╕ччя в╕д дня народження л╕каря й поета


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ – ДУХОВНА ╢ДН╤СТЬ ПОКОЛ╤НЬ
Можна не сумн╕ватися, що Степан Руданський, великий прихильник укра╖нського слова, р╕дно╖ мови,...


ЧОМ, ЧОМ, ЗЕМЛЕ МОЯ…
Колись на хвилях Укра╖нського рад╕о часто звучала п╕сня «Чом, чом, земле моя»,...


ДУХОВНИЙ УЧИТЕЛЬ: ╢ВГЕН СВЕРСТЮК
Яким був ╢вген Сверстюк ╕ як╕ повчання залишив у спадок новим покол╕нням, нам розпов╕ла зав╕дувач...


ЗАБУТЕ ╤М’Я Л╤КАРЯ МАР’ЯНА ПАНЧИШИНА
«Знання ╕ досв╕д – в ╕м’я збереження здоров’я укра╖нц╕в”, - таким...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 21.06.2013 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#25 за 21.06.2013
ЖИВ╤ ЩЕ ГЕНИ МУЖНОСТ╤, ПОРЯДНОСТ╤ Й ПАТР╤ОТИЗМУ!

Олександр Горд╕йович Щепак — людина добре знана на Черкащин╕ ╕ зокрема в Городищенському та Чорноба╖вському районах. За сво╓ життя, маючи вищу ╕нженерну та гуман╕тарно-парт╕йну осв╕ту, пройшов досить непростий та тернистий житт╓вий шлях. У р╕зн╕ роки на Черкащин╕ в╕н об╕ймав досить престижн╕ господарськ╕ посади. У роки горбачовсько╖ перебудови перейшов на парт╕йну роботу, займаючи не останн╕ м╕сця у районн╕й парт╕йн╕й ╕╓рарх╕╖. У Чорноба╖вському район╕, де у сел╕ Ново-укра╖нка збереглася одна з г╕лок чигиринських Вольвач╕в, нащадк╕в генерального обозного Запорозького в╕йська Богдана Хмельницького ╤вана Вольвача (Волевача), Олександр Щепак пройшов ус╕ сходинки парт╕йного функц╕онера. Наприк╕нц╕ 80-х рок╕в його направили на самост╕йну кер╕вну роботу, обравши першим передостанн╕м секретарем Городищенського райкому парт╕╖. Секретарював в╕н к╕лька рок╕в. Переломною под╕╓ю у його житт╕ та докор╕нною зм╕ною ╕деолог╕чних засад стала по╖здка до Зах╕дно╖ Н╕меччини у склад╕ осв╕тянсько╖ м╕н╕стерсько╖ делегац╕╖. Тод╕ вже багатол╕тня стал╕нська зав╕са, яка ╕снувала в Союз╕ нав╕ть для районно╖ та обласно╖ ланок парт╕йного та радянського апарату, стала потроху в╕дкриватись.
Завдяки впливовому земляков╕ родом з городищенсько╖ Хлистун╕вки, який об╕ймав сол╕дну посаду у союзному м╕н╕стерств╕ закордонних справ, Олександра Щепака включили до складу м╕н╕стерсько╖ делегац╕╖. Цей черкащанин, нав╕ть перебуваючи на високих посадах у Москв╕, н╕коли не поривав зв’язк╕в з╕ сво╓ю малою батьк╕вщиною та Укра╖ною. Тож ╕ не випадково, що у перш╕ роки Незалежност╕ його призначили першим укра╖нським послом у Н╕меччин╕. Т╕сна сп╕впраця посла з земляками тривала й дал╕. Члени делегац╕╖, в╕дв╕дуючи р╕зн╕ федеральн╕ земл╕, урядов╕ та мун╕ципальн╕ орган╕зац╕╖, мали змогу всеб╕чно вивчати не лише функц╕онування цих установ, але й знайомитися з життям простих «переможених н╕мц╕в».
Разючий контраст у р╕вн╕ життя та соц╕альних здобутках «переможених н╕мц╕в» з жебракуючими переможцями, м╕ж зах╕дно╓вропейською демократ╕╓ю та радянською тотал╕тарною д╕йсн╕стю для мислячих член╕в делегац╕╖ став справжн╕м ╕деолог╕чним потряс╕нням. Все побачене у Зах╕дн╕й Н╕меччин╕ в╕др╕знялось в╕д оф╕ц╕йно╖ компарт╕йно╖ пропаганди про «загниваючий кап╕тал╕зм та убогих н╕мц╕в».
В╕д природи над╕лений глибоким анал╕тичним розумом, Олександр Щепак п╕сля ц╕╓╖ доленосно╖ по╖здки за кордон став дошукуватися причин побачених контраст╕в. В╕н зрозум╕в, що радянська система та «кер╕вна й спрямовуюча сила сусп╕льства — компарт╕я» потребують нев╕дкладного реформування. ╫рунтовн╕ знання з ╕стор╕╖ зах╕дно╓вропейсько╖ соц╕ал-демократ╕╖ та вивчення праць перших засновник╕в рос╕йсько╖ соц╕ал-демократ╕╖ переконали допитливого анал╕тика у хибност╕ лен╕нсько-стал╕нсько╖ модел╕ соц╕ал╕зму в наш╕й кра╖н╕.
Сво╓ бачення шлях╕в реформування авторитарно╖ радянсько╖ системи та тотал╕тарно╖ компарт╕╖ в╕дважний перший секретар Городищенського райкому виклав у лист╕ до ЦК КПУ. Для б╕льшо╖ переконливост╕ в╕н залучився п╕дтримкою б╕льшост╕ член╕в бюро райкому. Як делегат останнього ХХV╤╤╤ з’╖зду КПУ Олександр Щепак см╕ливо поширив сво╖ пропозиц╕╖ серед делегат╕в. Проте парт╕йний зухвалець та бунт╕вний секретар наразився на гостру обструкц╕ю з боку парт╕йного кер╕вництва та з╕ткнувся з несприйняттям сво╓╖ реформаторсько╖ концепц╕╖ б╕льш╕стю делегат╕в з’╖зду.
П╕сля ХХV╤╤╤ з’╖зду КПУ мислячим людям у парт╕йних лавах стало зрозум╕ло, що компарт╕я як пол╕тична сила в наш╕й кра╖н╕ остаточно деградувала ╕ не п╕дляга╓ н╕якому реформуванню. Саме п╕сля цього останнього з’╖зду наприк╕нц╕ 80-х рок╕в в Укра╖н╕ ╕ розпочався процес масово╖ здач╕ парт╕йних квитк╕в. Березнев╕ вибори 1989 року до Верховно╖ Ради Укра╖ни переконливо засв╕дчили, що парт╕йне членство кандидата у б╕льшост╕ трудових колектив╕в викликало громадську в╕дразу.
Майже за р╕к до розвалу Союзу та заколоту кремл╕вських ортодокс╕в Олександр Щепак за власним бажанням написав заяву ╕ в╕дмовився в╕д посади першого секретаря. Добров╕льне зречення в╕д престижно╖ парт╕йно╖ посади нав╕ть у добу горбачовсько╖ вольниц╕ було безпрецедентною под╕╓ю.
Як досв╕дчений ╕нженер-буд╕вельник Олександр Горд╕йович створив усп╕шне власне п╕дпри╓мство ╕ налагодив т╕сну сп╕впрацю з╕ сво╖ми новими друзями з Н╕меччини. Завдяки йому ц╕ зв’язки Городищини з Н╕меччиною тривають й донин╕. П╕сля проголошення Незалежност╕ Укра╖ни Олександр Горд╕йович п╕дтримав цей акт ╕ розпочав т╕сно сп╕впрацювати з демократичними силами.
В ╕стор╕ю Городищини та Черкащини в╕н ув╕йшов ще й тим, що наприк╕нц╕ 90-х рок╕в разом з мо╖м кращим товаришем та активним соратником у справ╕ в╕дродження велично╖ спадщини Симиренк╕в, начальником районного управл╕ння культури Миколою Ковальчуком ╕н╕ц╕ював ╕ зд╕йснив знесення помпезного к╕лькаметрового бронзового пам’ятника Лен╕ну. Вже у незалежн╕й Укра╖н╕ упродовж майже десяти рок╕в цей металевий бовван маячив на центральн╕й площ╕ м╕ста перед будинком районно╖ держадм╕н╕страц╕╖ (колишн╕м райкомом парт╕╖).
П╕сля цього в╕дчайдушно-геро╖чного вчинку мо╖ близьк╕ друз╕ стали найзатят╕шими ворогами м╕сцевих та черкаських кадеб╕стсько-парт╕йних ортодокс╕в. Вони й донин╕ не полишають нам╕р╕в в╕дновити пам’ятник сво╓му ╕долу та погрожують поховати зухвальц╕в п╕д його п’╓десталом. Проте у часи кучм╕всько╖ ф╕нансово╖ скрути, коли роками пенс╕онерам не давали пенс╕ю, жоден з цих комун╕стичних ортодокс╕в не в╕дмовився в╕д грошей, вторгованих за зданий на металобрухт багатотонний пам’ятник «вождю св╕тового пролетар╕ату».
Олександр Щепак, зазнавши цькування як з боку сво╖х колишн╕х парт╕йц╕в, так ╕ нов╕тн╕х галасливих демократ╕в, та перен╕сши складну х╕рург╕чну операц╕ю, не втратив силу духу. За п╕дтримки вс╕х глав райдержадм╕н╕страц╕й в╕н продовжував працювати на культурн╕й нив╕. За його участ╕ в╕дбувалося в╕дродження та реконструкц╕я родинно╖ Свято-Тро╖цько╖ церкви та родинного цвинтаря Симиренк╕в навколо не╖. На власному автомоб╕л╕ ╕ без будь-якого адм╕н╕стративного примусу в╕н щороку супроводжу╓ кримчан та мел╕топольц╕в по Симиренк╕вських та Шевченк╕вських м╕сцях. В╕н доклав чимало зусиль також до в╕дродження створеного ще у с╕мдесят╕ роки музею славетного земляка Семена Гулака-Артемовського. Взяв активну участь у п╕дготовц╕ та проведенн╕ 200-л╕тнього юв╕лею ген╕ального оперного сп╕вака та композитора у березн╕ цього року. Ц╕лком законом╕рно, що саме йому в юв╕лейний р╕к Семена Гулака-Артемовського районна адм╕н╕страц╕я запропонувала очолити в╕дроджений музей великого земляка. Нин╕ музей перебува╓ у зразковому стан╕. Досл╕дження музейних науковц╕в поглиблюються, а фонди пост╕йно збагачуються. Нещодавно сп╕вроб╕тники музею в╕дшукали нов╕ арх╕вн╕ св╕дчення т╕сного зв’язку родини Гулак╕в-Артемовських з родинами Симиренк╕в та Тараса Шевченка.
Сам Олександр Горд╕йович досл╕джу╓ витоки музичного ген╕я Семена Гулака-Артемовського та ╕стор╕ю створення його першо╖ укра╖нсько╖ опери «Запорожець за Дуна╓м». У сво╖й статт╕, написан╕й до 150-л╕тнього юв╕лею перлини укра╖нського оперного мистецтва, досл╕дник, кр╕м добре в╕домих ╕сторичних факт╕в, висловлю╓ немало сво╖х ориг╕нальних суджень, оц╕нок та думок. Спод╕ва╓мося, що цей, з наукового боку вельми добротний матер╕ал, буде ц╕нним не лише для широкого читацького загалу «Кримсько╖ св╕тлиц╕», але й для фахових музикознавц╕в.

Петро ВОЛЬВАЧ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 21.06.2013 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11920

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков